КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2021 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

суддів Кияшка О.А.,

Васильєвої М.А., Юденко Т.М.,

за участю:

секретаря Ткаченко Ю.М.,

прокурора Васечка В.В.,

захисників Охріменка В.В., Орещенко Л.А., Миропольця Д.О.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції апеляційні скарги захисника Охріменка В.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника Орещенко Л.А. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Миропольця Д.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01.04.2021 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01.04.2021 року продовжено обвинуваченим ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч.4 ст.187, ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 262, ч. 3 ст.28 і п.6 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 209 КК України, ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263, ч. 3 ст. 262, ч.3 ст. 28 і п.6 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263, ч.2 ст.289, ст. 290, ч.3 ст. 262, ч.3 ст. 28 і п.6 ч. 2 ст. 115 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30 травня 2021 року включно.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вагомістю наявних доказів про вчинення обвинуваченими ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 кримінальних правопорушень. Крім того суд послався на вік та стан здоров`я обвинувачених, міцність соціальних зав`язків та їх майновий стан, а також на те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються, відповідно до вимог ст.12 КК України, у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачене покарання, у тому числі, у виді позбавлення волі до 15 років та у виді довічного позбавлення волі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник Охріменко В.В. подав в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову ухвалу, якою обрати останньому запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Зокрема зазначає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, щодо ОСОБА_3 у даному провадженні не доведені стороною обвинувачення. В судовому засіданні було досліджено більшу частину матеріалів провадження, які свідчать про невідповідність пред`явленого обвинувачення, а докази, долучені стороною обвинувачення, вказують на неправильну кваліфікацію за ст. 115 КК України. Також звертає увагу на тривалість тримання ОСОБА_3 під вартою, яке становить більше 2,5 років.

Захисник Орещенко Л.А. подала в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову ухвалу, якою змінити останньому запобіжний захід на домашній арешт.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Зокрема зазначає, що суд необґрунтовано послався на практику Європейського суду з прав людини, змінивши її зміст. Кримінальне провадження перебуває в суді вже тривалий час, однак сторона обвинувачення не надала жодних доказів на доведення вини обвинуваченого ОСОБА_1 . Клопотання сторони обвинувачення не містить даних, які б доводили наявністьризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Судове рішення не містить конкретних доводів, а лише узагальненні вислови, суд не навів жодного доказу, що вказує на наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому обвинувачений на час затримання працював, а яким чином встановлені психологічні риси його особи не наведено.

Захисник Мирополець Д.О. подав в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову ухвалу, якою змінити останньому запобіжний захід на особисте зобов`язання.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою. Зокрема зазначає, що клопотання сторони обвинувачення не містить даних, які б доводили наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Судове рішення не містить конкретних доводів, а лише узагальненні вислови, суд не навів жодного доказу, що вказує на наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Кримінальне провадження перебуває в суді вже тривалий час, однак судовий розгляд фактично не відбувається з різних причин. Також вказує, що поза увагою суду залишились дані щодо тяжкого стану здоров`я ОСОБА_2 та ймовірність розповсюдження короно вірусної інфекції у слідчому ізоляторі. Крім того поза увагою суду залишились дані, що характеризують особу обвинуваченого, який одружений, виховує двох малолітніх дітей, має на утриманні батьків інвалідів пенсійного віку. Також звертає увагу на тривалість тримання ОСОБА_2 під вартою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).

Розглядаючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.

Приймаючи рішення про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Також судом першої інстанції враховано тяжкість пред`явленого обвинувачення у вчиненні злочинів, найтяжчими з яких відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни або скасування немає.

Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331,404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги захисника Охріменка В.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника Орещенко Л.А. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Миропольця Д.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01.04.2021 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_________________ _________________ _________________

Кияшко О.А. Васильєва М.А. Юденко Т.М.