Постанова

Іменем України

20 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 489/1161/19

провадження № 61-9017св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Комунальне підприємство «Реєстрація нерухомості»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду

від 28 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонова О. В., Ямкова О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У лютому 2019 року перший заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Комунальне підприємство «Реєстрація нерухомості», про скасування запису про право власності та знесення автомийки.

Позов обґрунтований тим, що прокуратурою Миколаївської області виявлені порушення вимог законодавства при забудові відповідачем земельної ділянки

на АДРЕСА_1 об`єктами нерухомості та оформлення права власності на них. Вказує, що Миколаївською філією Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно 17 вересня 2018 року внесено запис № 27999817 про реєстрацію за відповідачем права власності на об`єкт нерухомості - адміністративну будівлю охорони з автостоянкою, яка складається з будинку охорони літ. А-2, навісу Б, замощення - І та огорожі № 10 на АДРЕСА_1 .

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 14 грудня 2018 року за № 1266 адміністративній будівлі охорони з автостоянкою надано нову адресу - АДРЕСА_2 .

Зазначає, що будівництво вказаного об`єкту нерухомості - автомийки самообслуговування здійснено з порушенням вимог законодавства, з огляду на що остання підлягає знесенню, а запис про реєстрацію права власності - скасуванню.

Вказує, що Миколаївській міській раді про незаконне будівництво автомийки та використання земельної ділянки на АДРЕСА_1 стало відомо у жовтні поточного року, що підтверджується листом від 29 жовтня 2018 року за № 15-1577 про відмову відповідачу у наданні погодження на зміну цільового призначення ділянки. Водночас жодних заходів до поновлення прав територіальної громади міста, припинення незаконного будівництва та експлуатації спірного об`єкту, незаконного використання ділянки не вжито, питання щодо проведення перевірки органами державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради не ініційовано, позову до суду не заявлено. Вказане свідчить про неналежний захист інтересів українського народу - членів територіальної громади міста Миколаєва.

Крім того, частиною першою статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Натомість, незважаючи на тривалість порушення та обізнаність Миколаївської міської ради та управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, останніми не вжито заходів до усунення порушень законодавства та знесення самочинного збудованого об`єкту нерухомості.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2021 року провадження у справі за позовом першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Комунальне підприємство «Реєстрація нерухомості», про скасування запису про право власності та знесення авто мийки - закрито. Роз`яснено позивачу, що цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала мотивована тим, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вирішення такого спору, який виник між суб`єктом владних повноважень і фізичною особою у зв`язку з реалізацією владно-управлінських функцій належить до адміністративної юрисдикції.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року апеляційну скаргу заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури задоволено. Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2021 року скасовано, а справу направлено до того ж суду для продовження розгляду.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що вимоги про скасування запису про реєстрацію речового права на вказаний об`єкт, який у зв`язку фактом державної реєстрації набув ознак оборотоздатності, свідчать про те, що між сторонами фактично виник цивільно-правовий спір про речове право на нерухоме майно, який відповідно до статті 19 ЦПК України за предметним і суб`єктним складом належить до юрисдикції загальних судів.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У травні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду щодо визначення предметної юрисдикції прийнято всупереч правовим висновкам викладених у постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 488/2810/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі

№ 522/6962/18, внаслідок чого неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статей 6, 38, 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та порушив норми процесуального права, а саме статей 19, 379 ЦПК України, статтю 19 КАС України.

У червні 2021 року Миколаївська обласна прокуратура подала до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому заявник просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

19 вересня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу цілого житлового будинку з усіма господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,0685 га, кадастровий номер 4810136900:01:003:008. Договір посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Боненко Т. Л.

З інвентарної справи № 12419 на об`єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 , вбачається, що Комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» проведено поточну інвентаризацію об`єктів нерухомості та зафіксовано факт їх знесення.

26 червня 2018 року управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єкті «Реконструкція житлового будинку під розміщення адміністративної будівлі (будівля охорони) на АДРЕСА_1 .

11 вересня 2018 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта.

17 вересня 2018 року Миколаївською філією комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис

№ 27999817 про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на об`єкт нерухомості - адміністративну будівлю охорони з автостоянкою, яка складається з будинку охорони літ. А-2, навісу Б, замощення - І та огорожі № 10 на АДРЕСА_1 .

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 14 грудня 2018 року за № 1266 адміністративній будівлі охорони з автостоянкою надано нову адресу - АДРЕСА_2 .

29 жовтня 2018 року начальником відділу контролю за використанням земель

у м. Миколаєві УЗР ММР Мельник С. В. здійснено виїзд за адресою: пр-т Центральний, м. Миколаїв, біля «WOG». Перевіркою встановлено, що на проспекті Центральному поблизу автозаправної станції «WOG» знаходяться будівля та споруди, про що складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 29 жовтня 2018 року.

Відповідно до листа виконавчого комітету Миколаївської міської ради

від 02 листопада 2018 року за вих. № 13644/02.02.01-06/14/18, згідно з Генеральним планом м. Миколаєва, затвердженим рішенням Миколаївської міської ради

від 18 червня 2009 року № 35/18, земельна ділянка, яка розташована на проспекту Центральному поблизу автозаправної станції «WOG», відноситься до ділової зони центрів районного значення (Г-2), де супутніми видами використання передбачено розміщення споруд для тимчасового зберігання транспортних засобів для обслуговування існуючих у зоні об`єктів. Згідно з Правилами використання та забудови території м. Миколаєва, затверджених рішенням Миколаївської міської ради від 17 жовтня 2003 року № 15/41 територія відповідає другорядній діловій зоні (центр обслуговування житлових районів). Зважаючи на викладене, розміщення авто мийки на зазначеній території відповідно до містобудівної документації м. Миколаєва не передбачено.

Із листа виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 06 листопада 2018 року за вих. № 13644/02.02.01-06/14/18, вбачається, що Миколаївська міська рада станом на 06 листопада 2018 року, не приймала рішень щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4810136900:01:003:0008.

Згідно з листом Держгеокадастру у Миколаївській області від 20 грудня 2018 року

№ 10-14-0.161-9463/2-18, відповідно до наказу від 04 грудня 2018 року № 602-ДК про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, здійснено перевірку щодо цільового використання земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . На земельній ділянці розташована автомийка самообслуговування на чотири бокси, адміністративно-господарське приміщення та кафе. Таким чином, на земельній ділянці розміщується не житловий об`єкт, а автомийка, яка використовується в комерційній діяльності для миття автомобілів, що свідчить про ознаки використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Наказом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради від 16 листопада 2018 року № 349 призначено позапланову перевірку та видано направлення від 30 листопада 2018 року № 180. Наказом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради

від 05 грудня 2018 року № 363 призначено позапланову перевірку та видано направлення від 17 грудня 2018 року № 186.

На підставі зазначених направлень 17 грудня 2018 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради проведено позапланову перевірку отримання вимог містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил замовником будівництва. Перевіркою встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 збудовано будівлю, за ознаками автомийка та назвою євро мийка самообслуговування з автостоянкою.

Наказами начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради від 16 та 17 січня 2019 року №№ 15, 16 скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 26 червня 2018 року № МК 091181771032 та декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 11 вересня 2018 року № МК 141182541483, оскільки об`єкт нерухомості збудовано на земельній ділянці, що не було відведено для цієї мети.

Обґрунтовуючи звернення до суду в інтересах держави, прокурор посилався на те, що Миколаївській міській раді та Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради було відомо про порушення вимог законодавства ОСОБА_1 при зведенні автомийки, та не вжили заходів до усунення порушень законодавства і знесення самочинно збудованого об`єкту нерухомості.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив із того, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вирішення такого спору, який виник між суб`єктом владних повноважень і фізичною особою у зв`язку з реалізацією владно-управлінських функцій належить до адміністративної юрисдикції.

Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, виходив із того, що вимоги про скасування запису про реєстрацію речового права на вказаний об`єкт, який у зв`язку фактом державної реєстрації набув ознак оборотоздатності, свідчать про те, що між сторонами фактично виник цивільно-правовий спір про речове право на нерухоме майно, який відповідно до статті 19 ЦПК України за предметним і суб`єктним складом належить до юрисдикції загальних судів.

Верховний Суд не погоджується із висновком апеляційного суду з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, визначальним критерієм віднесення справи до адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб`єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах управлінських функцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури, додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Частиною третьою статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначені органи архітектурно-будівельного контролю, до яких належать, зокрема, виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Згідно з підпунктом 1 пункту «б» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органам міських рад делеговано повноваження у галузі будівництва, а саме: надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Зі змісту частини четвертої статті 5 КАС України вбачається, що до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень, в яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні особи в чітко визначених законами України випадках.

Статтею 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, виявлення факту самочинного будівництва об`єкта.

Згідно із частиною першою статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Зі змісту частини першої статті 38 та пункту 3 частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вбачається, що орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, уповноважений видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинного збудованого об`єкта. Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу на звернення до суду на підставі частини першої статті 38 вказаного Закону у зв`язку з його невиконанням. І, враховуючи положення частини четвертої статті 5 КАС України, такий позов повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Дії органу державного архітектурно-будівельного контролю здійснюються ним як суб`єктом владних повноважень послідовно в чітко визначеному порядку. Зокрема такий орган, що наділений контролюючими функціями, видає припис, який є обов`язковим до виконання і може бути оскаржений до суду. Оскільки дії щодо видання припису є публічно-правовими, то і подальше звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта зумовлено правовідносинами публічно-правового характеру й повинно розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 522/6962/18.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду обґрунтовував тим, що позов пред`явлений прокурором та стосується скасування реєстрації речового права, тобто спір є приватно-правовим, тому підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Разом з тим, у цій справі встановлено, що прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради,Управління державного архітектурно-будівельного контролю, які є суб`єктами владних повноважень, оскільки здійснюють владні управлінські функції щодо виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування та незаконної державної реєстрації самочинного будівництва з переведенням житлового фонду у нежитловий, а спірні правовідносини у цій справі стосуються автомийки, побудованої на земельній ділянці з іншим цільовим призначенням, що є порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, тому правовідносини у цій справі є публічно-правовими та підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічних висновків дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 24 березня 2021 року у справі № 488/2810/19, на які посилався заявник у своїй касаційній скарзі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спір у справі є приватно-правовим та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції правильно встановив, що спір виник між суб`єктом владних повноважень і фізичною особою у зв`язку з реалізацією владно-управлінських функцій, тому вирішення спору у цій справі належить до адміністративної юрисдикції.

Викладене свідчить про те, що апеляційним судом безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо у передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Верховний Суд на підставі статті 413 ЦПК України дійшов висновку про задоволення касаційної скарги та скасування рішення апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню,то з Прокуратури Миколаївської області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за перегляд справи у суді касаційної інстанції у розмірі 3 842,00 грн.

Керуючись статтями 141, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року скасувати, ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2021 року залишити в силі.

Стягнути з Прокуратури Миколаївської області (місцезнаходження: вул. Спаська, 28 , м. Миколаїв, 54030, ЄДРПОУ: 02910048) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір за перегляд справи у суді касаційної інстанції у розмірі 3 842,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко