Справа № 2- 350/2010 р                                                                                                                                                                                                                                

Р І Ш Е Н Н Я

                                                          іменем України

      05 жовтня 2010 року.         Шаргородський районний суд  Вінницької області

                               в складі:

                                   головуючого              судді    Дубчака А.Г.

                                   при секретарі                          Рошак К.В.

                                   за участю позивача                ОСОБА_1                      

                                   відповідачів                            ОСОБА_2, ОСОБА_3

                                   пр-ка співвідповідача            Дмитришиної Т.Г.                              

                                   пр-ка 3-ої особи                     Тітової А.М.

                                   адвоката                                  ОСОБА_6

                               розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Клекотинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, ОСОБА_3, комунального підприємства «Могилів – Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» м. Могилів – Подільського Вінницької області та Шаргородської районної державної адміністрації про визнання незаконними рішень органів влади, недійсним свідоцтва про право власності та реєстрації права власності, визнання права спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя і стягнення витрат,-

                                                        В С Т А Н О В И В:

                               08.04.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, вказуючи про те, що 20 листопада 1993 року він взяв шлюб із відповідачкою ОСОБА_2 і проживав з нею до 2006 року. За час шлюбу з відповідачкою було набуто майно, яке складається в тому числі із приміщення магазину-бару по вул.. Вишневій, 94 «а» в с. Клекотині Шаргородського району Вінницької області, який вони з відповідачкою ОСОБА_2 спільно побудували в 2005 році. Вартість даного майна становить щонайменше 46 000 грн., що підтверджується договором будівельного підряду від 01 листопада 2005 року між СПД ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_8, відповідно до якого та акту прийому передачі від 15.08.2006 року, в період з 07 квітня 2005 року по 17 серпня 2006 року виконувалися роботи по будівництву магазину-бару по вул.. Вишневій, 94 «а» в с. Клекотині Шаргородського району загальною вартістю 45 917 грн. Будівництво магазину-бару проводилося за їхні спільні кошти та шляхом особистої участі в будівництві із залученням суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_7 і основні роботи по будівництву були завершенні до 31 грудня 2005 року, а вже з 31 грудня в даному приміщенні відповідачка торгувала, оскільки займається підприємницькою діяльністю. Ідеальна частка в даному майні на даний час кожному з подружжя становить 23 000 грн. (1/2 від 46 000 грн. : 2). Весною 2008 року йому стало відомо, що приміщення магазину-бару узаконене на відповідачку ОСОБА_3 по рішенню виконавчого комітету Клекотинської сільської ради від 23.05.2006 року № 19 та розпорядженню Шаргородської районної державної адміністрації № 279 від 13 червня 2006 року, на підставі якого ОСОБА_3 15 червня 2006 року видано свідоцтво про право власності на на дане приміщення, які вважає незаконними з тих підстав, що вони не відповідають вимогам ч. 2 ст. 19, ст..ст. 55, 56 Конституції України, ст.ст. 59 ч. 10, 74, 77 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні», ст.. 21 ЦК України іншим рішення Клекотинської сільської ради. Відповідно до ч. 2 ст. 60, 69 та 70 СК України, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, а тому враховуючи те, що домовленості між ними  не має, просить суд позов задоволити.  

                                            Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, позовні вимоги не визнали і суду пояснили про те, що вони не згідні на задоволення позову так, як вважають, що співвідповідачка ОСОБА_3 правомірно отримала свідоцтво про право власності на спірний магазин-бар, оскільки між ними (відповідачкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3) було укладено договір суборенди земельної ділянки і вказаний магазин за власні кошти збудувала відповідачка ОСОБА_3, а сільська рада узаконила вказану будівлю.

                               Представник співвідповідача Шаргородської районної державної адміністрації Дмитришина Т.Г. також не визнала позовні вимоги пред’явлені в частині до її довірителя так, як вважає, що її довіритель при наданні розпорядження про прийняття будівлі в експлуатацію, діяв на підставі чинного законодавства про державні адміністрації, постанови Кабінету Міністрів України  від 22 вересня 2004 року № 1243 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів» та наказу Державного комітету України у справах містобудування та архітектури від 18 квітня 2004 року № 191 «Щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України  від 22 вересня 2004 року № 1243 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів», наданих йому висновків та актів комісії про прийняття будівлі в експлуатацію та в межах своєї компетенції.

                               Представники співвідповідачів виконавчого комітету Клекотинської сільської ради та КП «Могилів-Подільське МБТІ» м. Могілева-Подільського в судове засідання не з’явилися і своїх заперечень суду не надали, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку.

                               Представник третьої особи ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Тітова А.М. заперечила проти задоволення позовних вимог, оскільки даний спірний магазин-бар знаходиться в заставі по кредитному договору та договору іпотеки укладених її довірителем з відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2

                               Заслухав учасників судового засідання, оглянув матеріали справи, суд приходить до висновку, що дані позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, оскільки дані правовідносини регулюються Конституцією України, нормами сімейного та цивільного законодавства.

                               Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається та діє принцип права.

                               Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

                               Відповідно до  41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

                               Відповідно до ст..ст. 55, 56 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб та на відшкодування за рахунок органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданими незаконними їх рішеннями та діями.

                               В судовому засіданні було встановлено, що рішенням виконавчого комітету Клекотинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області № 19 від 23.05.2006 року, ПП ОСОБА_3 було надано дозвіл на узаконення магазину-бару, збудованого в 2006 році і зобов’язано замовити технічну документацію і ввести його в експлуатацію (а.с. 7). Згідно п. 1.2 розпорядження першого заступника голови Шаргородської районної державної адміністрації від 13 червня 2006 року № 279 «Про затвердження актів державних приймальних комісій про прийняття в експлуатацію існуючих приміщень бар-магазину в м. Шаргороді та магазину-бару в с. Клекотина» було затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію існуюче приміщення магазин-бару ОСОБА_3 в с. Клекотині по вул.. Вишневій, 94 (а.с. 8). Виконавчим комітетом Клекотинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області 15 червня 2006 року на ім’я ОСОБА_3 було видане свідоцтво про право власності на об’єкт нерухомого майна, а саме на нежилу будівлю магазину-бару по вул.. Вишневій, 94 «а» в с. Клекотині Шаргородського району Вінницької області та зареєстровано право власності за ОСОБА_3 в КП «Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 16.06.2006 року (а.с. 7, 8, 102, 105, 109, 111, 111 «а», 121-123, 130, 154, 155 т. 1). Дані рішення та правовстановлюючі документи  є незаконними і порушують права позивача, оскільки вони суперечать зібраним по справі доказам та чинному цивільному та спеціальному законодавству.

                               Так, згідно рішень виконавчого комітету Клекотинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області 19-ої сесії 4-го скликання Клекотинської сільської ради Шаргородського району № 14.1 від 24.01.2005 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по відводу земельної ділянки для будівництва магазину по продажу продовольчих товарів з послідуючим наданням в оренду приватному підприємцю ОСОБА_8», 22-ої сесії 4-го скликання «Про надання дозволу виготовлення технічної документації по складанню проекту відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_8» та  24-ої  сесії 4-го скликання № 3 «Про затвердження технічної документації по складанню проекту відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_8» в сукупності слідує те, що дозвіл на виготовлення технічної документації, складання проекту та затвердження технічної документації  по відводу земельної ділянки для будівництва магазину по продажу продовольчих товарів з послідуючим наданням в оренду по вул.. Вишневій, 94 «а» в с. Клекотині Шаргородського району надано приватному підприємцю ОСОБА_2 (а.с. 9, 9 «а», 10 т. 1).

                               Згідно договору будівельного підряду від 1-го листопада 2005 року вкладеного між підрядником СПД ОСОБА_7 і замовником ОСОБА_2 та акту прийому-здачі від 15 серпня 2006 року ремонтно-будівельні роботи магазину-бару в с. Клекотині по вул.. Вишневій, 94 «а» в період з 7.04.2005 року по 1.12.2005 року проводила співвідповідачка ОСОБА_2 Що також підтверджується копією позовної заяви СПД ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором будівельного підряду та інш. (а.с. 11-12 «а», 159-166 т. 1).

                               З договору оренди землі від 18.05.2006 року укладеного між Клекотинською сільською радою Шаргородського району та ОСОБА_2 та акту прийому-передачі об’єкту оренди від 29 травня 2006 року співвідповідачці ОСОБА_2 було передано в оренду земельну ділянку строком на 25 років загальною площею 0,0400 га. під одно та двоповерховими будівлями в с. Клекотині (а.с. 13-16 т. 1).

                                Як, слідує копій свідоцтва про одруження та рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 28 листопада 2006 року, позивач ОСОБА_1 та  відповідачка ОСОБА_2 в період з 20 листопада 1993 року та на період прийняття вище вказаних рішень та вкладення будівельного договору підряду перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с. 6 т. 1). Однак, всупереч вимог ст.ст. 60, 61, 69-71 СК України, при винесенні оспорюваних рішень не було враховано інтереси чоловіка відповідачки ОСОБА_2 – ОСОБА_1

                               Крім того, рішення виконавчого комітету Клекотинської сільської ради від 23.05.2006 року «Про узаконення магазину-бару ПП ОСОБА_3» було прийняте з перевищенням своїх повноважень, оскільки відповідно до  ст.ст. 30, 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в повноваження виконавчого комітету Клекотинської сільської ради питання про дачу дозволу на узаконення самочинно збудованої будівлі не входить так, як серед власних (самоврядних) і делегованих повноважень вони не передбачені, а   делеговані повноваження про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством та інші, не дають уповноважують виконком сільської ради приймати рішення в супереч чинному законодавству, зокрема ст. 376 ЦК України. Оскільки відповідно до чч. 1, 2 ст.. 376 ЦК України, будівля, споруда, інше нерухоме майно, вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

                               Як, слідує із протоколу про адміністративне правопорушення від 25.04.2006 року та постанови № 16 начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Шаргородської районної державної адміністрації від 25.04.2006 року на співвідповідачку ОСОБА_3 було накладено адміністративне стягнення по ст.. 97 КУпАП, за самовільно збудований магазин-бар в с. Клекотина по вул.. Вишневій (а.с. 100, 101).    

                                Згідно ст.. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та  п. 27 постанови Кабінету Міністрів України  від 22 вересня 2004 року № 1243 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів» та наказу Державного комітету України у справах містобудування та архітектури від 18 квітня 2004 року № 191 «Щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України  від 22 вересня 2004 року № 1243 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів», за результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, форма якого затверджується Мінрегіонбудом, який підлягає затвердженню у 15-ти дений строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, який утворив комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт. Не допускається затвердження акта про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта за відсутності підписів окремих членів державної приймальної комісії.

                                Як, слідує із одного із екземплярів акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта від 09 червня 2006 року (а.с. 94-99), даний акт одним із членів комісії, а саме ОСОБА_4 не був підписаний. В акті зазначений інший член державної комісії О.Є. Хмелєвський, який в додатку до розпорядження голови райдержадміністрації від 06 червня 2006 року № 273 не рахується як член комісії (а.с. 103, 104).

                                 Крім того, затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію самочинного будівництва суперечить вимогам ст.. 376 ЦК України. Таким чином, дане розпорядження видано в порушення компетенції голови державної адміністрації та його першого засупника, оскільки вирішення питань про самочине будівництво відноситься до компетенції суду.    

                                 Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

                                Доказів про те, що виконкомом Клекотинської сільської ради було видано ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на нерухоме майно на підставі рішення суду, суду не представлено і їх не було здобуто в судовому засіданні, Реєстрація права власності повина бути проведена на підставі правоустанавлюючих документів, які фактично були відсутні, а тому суд вважає, що свідоцтво про право власності на об’єкт нерухомого майна, а саме на нежилу будівлю магазину-бару по вул.. Вишневій, 94 «а» в с. Клекотині Шаргородського району Вінницької області видане виконавчим комітетом Клекотинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області 15 червня 2006 року на ім’я ОСОБА_3 та реєстрація права власності за ОСОБА_3 в КП «Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 16.06.2006 року є незаконними.

                                Відповідно до ст.. 21 ЦК України, суд визнає незаконним і скасовує акт органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

                                Відповідно до ч. 10 ст.. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

                                Відповідно до ст.. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними та фізичними особами.

                                Відповідно до ст.. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», спори про поновлення порушених прав фізичних осіб вирішується в судовому порядку.

                                Відповідно до ст.. 16 ЦК України, способами захисту цивільного права та інтересів може бути також визнання правочинів недійсними.

                                Таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають до повного задоволення.

                                Вирішуючи питання про визнання за позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_8 права спільної сумісної власності на нежилу будівлю магазину-бару та визнання за ним права приватної власності на Ѕ частину нежилої будівлі магазину-бару і виділення йому в натурі Ѕ частини даного магазину-бару з існуючим входом до нього, суд враховує те, що будівництво магазину, хоча розпочалося в період перебування в зареєстрованому шлюбі позивача ОСОБА_1 з ОСОБА_2, а саме з 07 квітня 2005 року та закінчилося 17 серпня 2006 року, тобто після розірвання шлюбу і на момент закінчення будівництва відповідачка ОСОБА_2 мала заборгованість по договору будівельного підряду біля 20 529 грн., який частково погасила після звернення СПД ОСОБА_7 до суду. Тобто, в період перебування в зареєстрованому шлюбі з позивачем було придбано майна в магазин-барі на суму 25 388 грн., де його доля повина була складати 12 694 грн. (25 388 грн. : 2 част.)

                                Разом з тим, в судовому засіданні встановлено те, що відповідачка на момент будівництва магазину-бару являлася приватним підприємцем (а.с. 172-183). Статтями 57, 61 СК України, передбачено правові підстави визначення майна, що є особистою приватною власністю дружини і чоловіка та об’єкти права спільної сумісної власності.

                                Відповідно до ч. 2 ст.. 52 ЦК України, фізична особа-підприємець, яка перебуває в шлюбі, відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою в праві спільної сумісної власності, яка належатиме їй при поділі цього майна.

                                Як, слідує із роз’яснень даних в п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», що відповідно до положень ст..ст. 57, 61 СК України, ст.. 52 ЦК України, майно приватного підприємства чи фізичної особи-підприємця не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержання доходів від цієї діяльності.

                                Таким чинном, враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справі не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Позивачем позовних вимог про виділення йому частки з одержаних доходів від підприємницької діяльності заявлено не було, а тому суд рахує, що в цій частині позовних вимог слід відмовити.

                                Суд критично оцінює, покази відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині про те, що спірний магазин-бар збудований повністю за кошти співвідповідачки ОСОБА_3, договір суборенди земельної ділянки від 07 червня 2006 року вкладений між відповідачами ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_3, висновки та матеріали державної приймальної комісії (а.с. 54-57, 63-99 т. 1), оскільки вони суперечать зібраним по справі доказам, зокрема договору будівельного підряду та іншим (а.с. 11-12 «а», 159-166 т. 1) та вищенаведеному чинному законодавству, а також вимогам ст..ст. 123, 124 ЗК Ураїни, які передбачають передачу в користування та оренду земельних ділянок за рішеннями відповідного органу виконавчої влади.        

                                Керуючись ст.ст. 8, 19, 41, 55 Конституції України, ст.ст. 1 - 10, 13 - 15, 60, 79, 88, 212 - 215, 218 ЦПК України, ст.ст.. 57, 60, 61, 69-71СК України, ст.ст 15, 16, 21, 52, 321, 376 ЦК України, ст.ст. 123, 124 ЗК України, ст.ст. 30, 31, 59, 74, 77 Закону України «Про самоврядування в Україні», ст.. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», суд,-                                    

В И Р І Ш И В :

                                Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити частково.

                                Визнати незаконними та скасувати рішення виконавчого комітету Клекотинської сільської ради Шаргорордського району Вінницької області від 23 травня 2006 року «Про узаконення магазину – бару приватного підприємця ОСОБА_3 та п. 1.2 розпорядження Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області від 13 червня 2006 року № 279 «Про затвердження актів державних приймальних комісій про прийняття в експлуатацію існуючих приміщень бар - магазину  в м. Шаргороді та магазин – бару в с. Клекотина».

                                Визнати недійсними свідоцтво про право власності та реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна, видане 15 червня 2006 року на імя ОСОБА_3 виконавчим комітетом Клекотинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області на нежилу будівлю магазину-бару по вул.. Вишневій, 94 «а» в с. Клекотині Шаргородського району Вінницької області.

                                Стягнути з виконавчого комітету Клекотинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесенні ним витрати по оплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та банківських послуг в розмірі по 45,33 грн. з кожного.

                                В задоволенні позовних вимог в іншій частині – відмовити.

                                На рішення суду можна подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

                                Головуючий: