Справа № 431/2443/21

Провадження № 22-ц/810/716/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 року                                                             м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря

судового засідання Залюшного О.Г.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 ,

відповідач Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області,

правонаступник відповідача (скаржник) Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області

на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 22 червня 2021 року, ухвалене у складі судді Форощука О.В. в м. Старобільську

у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 заінтересована особа Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області про встановлення факту спільного проживання однією родиною разом із чоловіком на момент його смерті,-

                                                      ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

14 травня 2021 ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні та встановлення факту спільного проживання однією родиною разом із чоловіком на момент його смерті посилаючись на наступне. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 , з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 11.12.1976 року. З чоловіком вони проживали разом усе життя, шлюб не розривали і окремо ніколи не мешкали. Померлий ОСОБА_4 отримував набагато більшу пенсію ніж заявник. Її пенсії вистачало лише на харчування, а купувати собі ліки, оплачувати комунальні послуги вона б була не в змозі. ОСОБА_4 віддавав свою пенсію заявнику, оскільки вони жили однією родиною і витрачали їх на оплату комунальних послуг, придбання одягу, продуктів харчування, ліків, тощо. Тобто останні роки вона практично перебувала на утриманні свого чоловіка. Пенсія чоловіка була постійним та основним джерелом існування. Після смерті чоловіка вона звернулася до Старобільського ОУ ПФУ Луганської області із заявою про перехід на пенсію чоловіка. Але їй було усно відмовлено та запропоновано звернутися до суду, так як адреса мешкання її та чоловіка не співпадали, хоча фактично вони мешкали разом усе подружнє життя. Таким чином, щоб довести своє перебування на утриманні та спільне мешкання однією родиною разом із чоловіком вона змушена була звернутися до суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 22 червня 2021 року позов ОСОБА_3 задоволено. Встановлено факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, уродженка с. Леніна Лутугинського району Луганської області спільно проживала на момент смерті однією родиною разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянином України, уродженцем с. Лозівське Слов`яносербського району Луганської області, за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходилась на його утриманні до моменту його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_4 .

При винесенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції мотивував те, що згідно із копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 11.12.1976 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 11.12.1976 уклали шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 1884. Прізвище дружини після укладення шлюбу ОСОБА_6 . З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 19.04.2021 року вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Луганськ, про що зроблено відповідний актовий запис № 232. Врахуавши довідки, які видані Старобільським ОУ ПФУ Луганської області судом встановлено, що розмір пенсії померлого ОСОБА_4 значно перевищував розмір пенсії ОСОБА_3 . Вказані обставини свідчать про те, що пенсія ОСОБА_4 була основним та постійним джерелом засобів до існування ОСОБА_3 .. Відповідно п. 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» прямо вказує, що у разі неможливості надати документи, які перелічені у ньому, факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку. Вищевказані обставини підтверджують, що встановлення факту перебування заявника на утриманні має юридичне значення для заявника і без встановлення цього факту заявник не зможе реалізувати своє право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника. Крім того, відповідно до копії паспорта громадянина України, ОСОБА_3 з 03.07.1989 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до копії паспорта громадянина України, ОСОБА_4 теж з 03.07.1989 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстровану шлюбі з 11.12.1976 року, ОСОБА_3 є непрацездатним членом сім`ї у зв`язку із досягненням пенсійного віку.

Оскільки, встановлення факту проживання разом заявника та її померлого чоловіка має для заявника юридичне значення, суд приходить до висновку про обґрунтованість вказаної вимоги заяви.

Короткий виклад вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідачем УПФУ в Луганській області подано апеляційну скаргу, в якій, просить рішення Старобільського районного суду Луганської області від 22 червня 2021 у справі № 431/2443/21 скасувати, та винести рішення, яким в задоволенні заяви  ОСОБА_3  відмовити за необґрунтованістю, недоведеністю, безпідставністю та у зв`язку з виникненням спору про право.

Апеляційна скарга мотивована тим, що юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право, що не допускається, т.я. фактично це суперечить завданню окремого провадження за ЦПК України. Однак, згідно реєстрацій місця проживання ОСОБА_3 та її померлого чоловіка, які наявні у виданих їм Довідках про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, подружжя ОСОБА_6 були зареєстровані за різними адресами, заявниця мешкала/мешкає: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_4 : АДРЕСА_3 . Отже, з аналізу норм Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV (далі- Закон № 1382), вбачається: 1) місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини (абзац 5 ст. З Закону № 1382); 2) вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати (абзац 3 ст. З Закону № 1382); 3) реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку (абзац 11 ст. З Закону № 1382); 4) документи, до яких вносяться відомості про місце проживання        та місце перебуванню особи, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, довідка про взяття на облік        внутрішньо переміщеної особи, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист довідка про звернення за захистом в України (абзац 9 ст. З Закону № 1382, зі змінами, внесеними Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII). Таким чином, місцем проживання є місце реєстрації, яке зазначене, в тому числі і в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. А оскільки відсутній факт спільного проживання подружжя ОСОБА_6 , логічно дійти висновку і про відсутність факту перебування заявниці на утриманні померлого чоловіка. Стосовно безпосередньо мети встановлення факту утримання, повідомляємо Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначені ч. 1 ст. 36 Закону № 1058-IV. Так, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21.11.2013 по 21.02.2014 за євроінтеграцію та проти режиму ОСОБА_7  - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Відповідно до приписів абз. 2 ч. 1 ст. 36 Закону № 1058-IV батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону № 1058-IV, непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягай пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV. До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в ч. З ст. 36 Закону № 1058-IV, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Пунктом 2.3 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), встановлено, що до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2,3 пункту 2.1 цього розділу, а також документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника. Згідно з п. 2.11 Порядку № 22-1, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), видані згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України». У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України може бути встановлено факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, що має значення для одержання свідоцтва про право на спадщину, призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Згідно з положеннями ч. 4 ст. 75 Сімейного кодексу України один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» для осіб, які втратили працездатність, установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 липня 2021 року - 1 854 гривень 00 копійок. Пенсія, яку отримує заявниця, станом на сьогодні складає 1 854 грн. 00 коп., а тому розмір пенсії  ОСОБА_8  є таким, що відповідає вимогам, встановленим державою для непрацездатних громадян щодо прожиткового мінімуму, та дозволяє забезпечувати її особисті потреби, адже цей розмір пенсії дорівнює розміру прожиткового мінімуму, встановленого для відповідної категорії громадян. Отже, відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 1058-IV - обов`язковою умовою призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника є знаходження непрацездатного члена сім`ї померлого годувальника на його утриманні. Крім того, після смерті чоловіка заявниця не втратила основне джерело для існування, оскільки вона отримує пенсію в розмірі, що перевищує розмір прожиткового мінімуму, установленого Законом для осіб, які втратили працездатність. За таких обставин, вважаємо, що ОСОБА_9  не відноситься до кола осіб, які за Законом мають право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника, адже згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.У зв`язку з викладеним, вважаємо, що сам по собі факт отримання заявницею доходу (пенсії) у розмірі, меншому від розміру пенсії померлого чоловіка, не може бути підставою для задоволення цих вимог Судом, оскільки вказані обставини не дають підстав для того, щоб вважати її такою, що перебувала на утриманні померлого чоловіка та вважаємо, що жодних доказів потреби матеріальної допомоги від чоловіка, а також доказів фактичного розподілу у зв`язку з цим коштів подружжя за час шлюбу заявниця Суду не надала. Такими доказами зокрема можуть бути, але не виключно: документи, акти, листи ділового і особистого характеру, які містять відомості про перебування заявника на утриманні, докази, які встановлюють, що надані заявнику матеріальні засоби є основним і постійним джерелом його існування (корінці поштових переказів, листи та інші документи, які свідчать про одержання заявником грошей або іншої допомоги від годувальника). Також вважаємо, що судом може бути встановлено факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть коли утриманець (заявниця) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо. Однак, на думку заінтересованої особи, ОСОБА_9 не довела обставини, які б свідчили про те, що вона потребувала матеріально допомоги, а померлий чоловік міг надати таку допомогу, та надавав її. Адже заявницею не наведено доказів, що вона потребувала постійного стороннього догляду, опіки, турботи, матеріального забезпечення і що померлий чоловік був спроможний її надати. Також заявницею не надано доказів про те, що ОСОБА_4 дійсно надавав допомогу заявниці і така допомога була постійним та основним джерелом засобів для існування останньої. Крім того, в якості підтвердження факту спільного проживання з чоловіком, ОСОБА_10 надає до суду довідку від 06.05.2021 № 4, яка скріплена печаткою неіснуючого «державного» утворення J1HP, проте, така довідка, по-перше: в розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», не створює жодних юридичних наслідків; а по-друге: навіть за наявності факту спільного проживання, у разі недоведеності того, ОСОБА_9 потребувала матеріальної допомоги, а чоловік її надавав, тобто за відсутності сукупності доказів, відповідна довідка не підтверджує факту перебування особи на утриманні. Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в ухвалі від 22.04.2021 по справі № 953/4108/20 та у постанові від 03.06.2021 у справі № 705/3172/19.

Клопотання заявлені скаржником

Разом із апеляційною скаргою ГУПФУ в Луганській області заявлено клопотання, щодо зміни правонаступника зі Старобільського ОУПФУ Луганської області на ГУПФУ в Луганській області.

Клопотання мотивовано тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України», яка набрала чинності 14.10.2020, реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях шляхом приєднання до головних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях за переліком згідно з додатком. Відповідно до Переліку територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом приєднання, що є додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925, до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, окрім інших, приєдналось Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області припинило свою діяльність Дата запису: 26.07.2021, Номер запису: 1003771120003001108, Підстава: рішення щодо реорганізації). Отже, згідно статті 55 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у разі припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу а відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Таким чином, на думку Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, наявні підстави для заміни сторони (заінтересованої особи та, як наслідок, апелянта) у цивільній справі № 431/2443/21 процесуальним правонаступником.

Ухвалою від 26.10.2021 року клопотання апелянта задоволено.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у достатній мірі.

Відповідно до п. 2, п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Згідно із ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається, зокрема, в разі смерті пенсіонера незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно до п.п. 9 п. 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 із змінами та доповненнями, до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

Згідно із п. 2.11 вищевказаного Порядку, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім`ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

З матеріалів справи вбачається, що згідно із копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 11.12.1976 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 11.12.1976 уклали шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 1884. Прізвище дружини після укладення шлюбу ОСОБА_6 .

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 19.04.2021 року вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Луганськ, про що зроблено відповідний актовий запис № 232.

Враховуючи довідки, які видані Старобільським ОУ ПФУ Луганської області судом встановлено, що розмір пенсії померлого ОСОБА_4 значно перевищував розмір пенсії ОСОБА_8 . Вказані обставини свідчать про те, що пенсія ОСОБА_4 була основним та постійним джерелом засобів до існування ОСОБА_8 ..

Суд звертає увагу на те, що п. 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» прямо вказує, що у разі неможливості надати документи, які перелічені у ньому, факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Вищевказані обставини підтверджують, що встановлення факту перебування заявника на утриманні має юридичне значення для заявника і без встановлення цього факту заявник не зможе реалізувати своє право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

Додатково суд звертає увагу на неможливість одержання заявником певних документів (довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання разом з годувальником за однією адресою), які посвідчують факт перебування на утриманні, внаслідок проведення антитерористичної операції у м. Луганськ Луганської області та непідконтрольності території вказаного міста органам влади України станом на час розгляду справи. Вказана обставина також підтверджує те, що встановлення факту перебування на утриманні має юридичне значення для заявника.

Посилання представника апелянта на те, що ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_4 проживали за різними адресами суд не приймає до уваги, оскільки по-перше відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. По-друге, згідно з ч. 2 ст. 3 СК України, подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік не проживають спільно.

Крім того, відповідно до копії паспорта громадянина України, ОСОБА_3 з 03.07.1989 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до копії паспорта громадянина України, ОСОБА_4 теж з 03.07.1989 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 19.04.2021 року вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Луганськ, про що зроблено відповідний актовий запис № 232. Відповідно до Заяви (а.с.2 ) заявниця мешкала з померлим разом.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстровану шлюбі з 11.12.1976 року, ОСОБА_3 є непрацездатним членом сім`ї у зв`язку із досягненням пенсійного віку.

Оскільки, встановлення факту проживання разом заявника та її померлого чоловіка має для заявника юридичне значення, суд приходить до висновку про обґрунтованість вказаної вимоги заяви. Судова колегія погоджуується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_3 спільно проживала однією родиною разом із своїм чоловіком ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 та знаходилась на його утриманні до моменту його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку із чим заява ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання та перебування фізичної особи на утриманні підлягає задоволенню.

Розглядаючи доводи апелянта стосовно неможливості використання у доказуванні довідки  від 06 травня 2021 року № 4,  судова колегія виходить  з принципів об`єктивності та розумності. Відповідно дослідженої довідки № 4 за адресою :  АДРЕСА_1 , зареєстровано одну особу, разом з :  ОСОБА_3  яка на день смерті  ОСОБА_4  мешкали разом.  Враховуючи, положення про визнання факту проведення «Антитерористичної операції» (на даний час Операції Об`єднаних Сил) на території міста Луганська, а також те, що в інший спосіб довести позивачу не видається можливим право власності на спадкове майно, відповідно до існуючої практики Міжнародного суду ООН яким сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання має наслідком серйозні порушення або обмеження прав громадян, а тому судова колегія приймає до уваги зміст зазначеної довідки в частині підтвердження сумісного проживання позивачки з її чоловіком, що зазначений факт та реєстрацією в паспорті позивачки. Приймаючи до відома зазначену довідку судова колегія вважає, що у разі неприйняття зазначеної довідки до доказування може бути спричинена суттєва шкода правам позивачки на спадкування, а саме прав гарантованих статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими закріплено принцип непорушності права приватної власності. Крім , того існуюча практика Європейського Суду з прав людини послідовно використовує «намібійській виняток» у своїй практиці та звертає увагу у своїх рішеннях на ту обставину частковє визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій жодним чином не легітимізує окупаційну владу ( Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, p. 92).

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що скаржником ГУПФУ в Луганські        й області за доводами апеляційної скарги, не доведено наявності підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.      

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для скасування рішення за доводами, викладеними у апеляційній скарзі, відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області залишити без задоволення.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 22 червня 2021 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 26 жовтня 2021 року.

Головуючий

Судді