ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2021 року          м.Дніпро         Справа №  904/1012/14

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів  Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2021 (ухвала підписана 16.04.2021, суддя Владимиренко І.В.) у справі

за заявою акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м.Київ,

до боржника публічного акціонерного товариства "ВЕСТА-ДНІПРО", м. Дніпро,

про визнання грошових вимог на суму 1 005 702 823,72 грн  

ВСТАНОВИВ:

          І. Короткий зміст заявлених грошових вимог

Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до господарського суду з заявою від 27.08.2020 №0000603/20-6 про визнання грошових вимог до публічного акціонерного товариства "ВЕСТА-ДНІПРО" на суму 1 005 702 823,72 грн.

Заявлені грошові вимоги мотивовані посиланням на те, що 10.02.2012 між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (банк - координатор), ПАТ "ВТБ Банк" (банк - учасник) та ТОВ "Веста Індастріал" (позичальник) укладено кредитний договір № 151111К32, за умовами якого банком - координатором надано позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 33 934 662,40 доларів США та 26 780 959,78 євро, строком погашення до 31.12.2016.

В забезпечення зобов`язань ТОВ "Веста Індастріал" (боржник) за кредитним договором №151111К32 від 10.02.2012 між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (заставодержатель-1), ПАТ "ВТБ Банк" (заставодержатель-2) та ПАТ "Веста Дніпро" (заставодавець) укладено договір застави № 151109Z113, відповідно до умов якого заставодавець, з метою забезпечення зобов`язань боржника за кредитним договором, передає в наступну заставу заставодержателя  свою частку в статутному капіталі боржника, яка складає 91,974 %, в тому числі сплачену частку в сумі 65 942 660,51 грн, яка є власністю застоводавця  та частку, що стане власністю в майбутньому, після сплати 137 158 389,49 грн, що є предметом застави за цим договором.

          ІІ. Короткий зміст  ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2021 у даній справі грошові вимоги акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до боржника публічного акціонерного товариства "ВЕСТА-ДНІПРО" у розмірі  1 005 702 823,72 грн (проценти) та 4 204,00 грн (судовий збір) - відхилено.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

          ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

3.1 Доводи особи, якя подала апеляційну скаргу

          Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати в повному обсязі.

          Аргументуючи апеляційну скаргу, заявник вказує, що оскільки сторони при укладенні кредитного договору, керуючись принципом свободи договору, передбаченим ст.ст.3, 627 Цивільного кодексу України, визначили іншу домовленість, яка допускає нарахування банком процентів на день повного погашення заборгованості, тобто нарахування методом факт/факт, застосування до правовідносин сторін даного спору позиції про безпідставність нарахування процентів після закінчення строку кредитування є необґрунтованим.

        3.2 Доводи інших учасників справи

          У відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Лукашу В.В. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення,  ухвалу господарського суду залишити без змін.

          В обґрунтування своєї правової позиції арбітражний керуючий зазначає,  що кредитором здійснено нарахування процентів за правомірне користування кредитом після спливу строку дії договору, а також після пред`явлення кредитором до позичальника вимоги про дострокове повернення позики. Кредитором, при цьому, як при розгляді справи в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі не надано доказів та достатніх обґрунтувань того, що проценти, нараховані за період з 02.07.2014 по 29.07.2020 є такими, що нараховані відповідно до положень ст.625 Цивільного кодексу України.          

ІV. Апеляційне провадження. Апеляційне провадження

4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.05.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2021 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, повідомлено скаржника про можливість усунення недоліків апеляційної скарги скарги шляхом подання доказів сплати судового збору в розмірі 6 306,00 грн, тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

На виконання вимог ухвали суду від 24.05.2021, скаржником надані докази усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 08.06.2021 поновлено публічному акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2021; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; призначено справу до розгляду на 20.07.2021 на 10 годин 00 хвилин.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 09.06.2021 постановлено провести судове засідання призначене на 20.07.2021 на 10:00 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №415а) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку «EasyCon» (https://vkz.court.gov.ua/).

          Ухвалою апеляційного господарського суду від 19.07.2021, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Коваль Л.А. у період з 20.07.2021 по 13.08.2021 та неможливістю проведення судового засідання 20.07.2021, розгляд справи призначено на 25.08.2021 на 12 годин 30 хвилин.

          Розпорядженням керівника апарату суду від 22.07.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Коваль Л.А. (для вирішення питання про призначення судового засідання  в режимі відеоконференції тощо).          

          Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 22.07.2021 для вирішення питання про призначення судового засідання в режимі відеоконференції тощо визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., судді Парусніков  Ю.Б., Чередко А.Є.

          Ухвалою апеляційного господарського суду від 22.07.2021 постановлено провести судове засідання  призначене на 28.08.2021 на 12:30 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №415а) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку «EasyCon» (https://vkz.court.gov.ua/).

          Розпорядженнями в.о.керівника апарату суду від 25.08.2021 у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чередко А.Є. та усуненням обставин, що зумовили заміну судді Коваль Л.А. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

          Згідно протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи від 25.08.2021 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кузнецова В.О., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф.

           25.08.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 19.10.2021 на 12:30 годин.

          Розпорядженням керівника апарату суду від 18.10.2021 у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Мороза В.Ф. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

          Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 18.10.2021 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кузнецова В.О., судді Чередко А.Є., Коваль Л.А.

           19.10.2021 у судове засідання з`явився представник скаржника, який надав відповідні пояснення.

          Інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили у судове засідання явку повноважних представників, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

          Колегія суддів вважає, що неявка інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи.

19.10.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

4.2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

Ухвалою господарського суду від 13.11.2014 визнано грошові вимоги ПАТ „Державний експортно - імпортний банк України" у розмірі 978 798 360,22 грн з яких: 1 218,00 (першої черги задоволення); 956 998,568,06 грн (четвертої черги задоволення); 12 798 574,16 грн (шостої черги задоволення). Окремо внесені до реєстру вимог кредиторів, забезпечених заставою вимоги ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" у розмірі 747,00 грн.

Відповідно до вказаної ухвали, заявлені кредиторські вимоги підтверджені наданими до заяви документами, а саме: кредитний договір № 151111К32 від 10.02.2012; кредитний договір № 8К від 07.05.2008; договір застави № 151109Z113 від 15.09.2009; договір поруки №151108Р7 від 07.05.2008; консурціумна генеральна кредитна угода № 151108N2 від 07.05.2008.

Згідно п.4.3. консорціумної генеральної кредитної угоди №151108Ш від 07.05.2008, укладеної між відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк» (банк-координатор за договором), відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (банк-учасник за договором) і товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА ІНДАСТРІАЛ» (позичальник за договором) термін дії цієї Генеральної угоди встановлюється до 30 березня 2018 року.

Пунктом 4.1 Генеральної угоди встановлено, що відповідно до положень та умов цієї генеральної угоди банк проводить кредитні операції в межах лімітів, визначених п.4.7 генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов кредитного договору, укладеного в рамках цієї генеральної угоди.

Відповідно до п.6.9.2 генеральної угоди, забезпеченням виконання зобов`язань позичальника перед банками-учасниками за генеральною угодою та кредитним договорам є іпотечні договори та договори  застави,   які  укладаються   між  позичальником  та  банками-учасниками  та/або між поручителем та банками-учасниками, а також інші прийняті для банку форми забезпечення.

Згідно п. 5.3.3 Генеральної угоди банки-учасники мають право достроково розірвати цю генеральну угоду та вимагати обов`язкового дострокового погашення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цією генеральною угодою та кредитним договором, якщо виникає і триває подія невиконання зобов`язань.

ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України» 23.06.2014 направив на адресу позичальника  ТОВ «ВЕСТА ІНДАСТРІАЛ» вимогу  № 194-04/3931 від 20.06.2014 про дострокове погашення заборгованості. Відповідно до вказаної вимоги, заборгованість за кредитними договорами №151111К32 від 10.02.2012 та №8К від 07.05.2008 розрахована станом на 20.06.2014 рік; прострочена заборгованість за кредитом (основним боргом), процентами за користування кредитом та комісіями за управління кредитом складає 17 290 805,79 дол. США, 8 205 669,14 євро та 114 187 217,27 грн., в тому числі і за кредитним договором №151111К32 від 10.02.2012 в розмірі: 9 805 640,20 дол. США, 8 205 669,14 євро, 1 929 160,31 грн.

Постановою господарського суду від 29.07.2020 припинено процедуру санації публічного акціонерного товариства "ВЕСТА-ДНІПРО"; припинено повноваження керуючого санацією публічного акціонерного товариства "ВЕСТА-ДНІПРО" арбітражного керуючого Лукашука М.В.; визнано публічне акціонерне товариство "ВЕСТА-ДНІПРО" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців; ліквідатором публічного акціонерного товариства "ВЕСТА-ДНІПРО" призначено арбітражного керуючого Лукашука Миколу Васильовича.

29.07.2020 Господарським судом Дніпропетровської області оприлюднено повідомлення про визнання публічного акціонерного товариства "ВЕСТА-ДНІПРО" банкрутом на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України в мережі інтернет.

Згідно заяви кредитора АТ "Укрексімбанк" поданої до суду 01.09.2020 за період з 02.07.2014 по 29.07.2020 заборгованість за кредитним договором №151111К32 від 10.02.2012 збільшилась на суму в розмірі 18 737 976,20 доларів США та 14 893 189,20 євро, що разом в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 28.07.2020, згідно розрахунку кредитора, складає 1 005 702 823,72 грн.

Представник ліквідатора заперечив та зазначив, що ліквідатором не визнаються кредиторські вимоги АТ «Укрексімбанк» на суму 1 005 702 823,72 грн повністю, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.

3.3. Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

     Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом апеляційного перегляду є вирішення питання про наявність або відсутність підстав для задоволення заяви АТ «Укрексімбанк» про визнаннях вимог до боржника  на суму 1 005 702 823,72 грн.

Частиною першою ст.3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

21.10.2019 набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

          Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

          Відповідно до ч.4 ст.60 Кодексу України з процедур банкрутства, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.

          Частиною першою ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних  із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Таким чином, у  ліквідаційній процедурі нові зобов`язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у Кодексу України з процедур банкрутства, і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами цього Кодексу.

           За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно з положеннями ч.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України регламентовано, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони с вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частин першої та другої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

          У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення йому коштів (ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України).

          Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

          Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

          Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.

За приписами частини другої ст.625 Цивільного кодексу України  Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          У постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

          Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

          Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

          За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

За частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Колегія суддів враховує, що проценти, передбачені частиною першою ст.1048 Цивільного кодексу України, є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

При цьому положення абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

          Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, а відтак за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 також зазначено, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

Колегія суддів звертається до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.06.2020 у справі № 902/5/19, відповідно до якого у разі, якщо сторони бажають врегулювати свої правовідносини щодо стягнення річних у порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України іншим способом, ніж той який передбачено цією нормою, то таке регулювання повинно бути самостійною умовою договору, воно не може ототожнюватися з умовами договору про стягнення процентів за правомірне користування кредитом, передбаченими у порядку статті 1048 Цивільного кодексу України, оскільки законодавець не ототожнює підстави правомірного та неправомірного користування кредитними коштами.

          У ст.1 кредитного договору визначено, що для цілей цього договору: «Проценти за користування кредитом» - це плата, яка встановлюється банком-координатором за користування кредитом та сплачується позичальником у розмірі та строки, передбачені цим договором; «Період нарахування процентів за користування кредитом» - означає початковий період, що розпочинається з першої дати надання кредиту і закінчується останнім днем місяця, на який припадає перша дата надання кредиту. Будь-який наступний період нарахування процентів за користування кредитом у подальшому - кожен календарний місяць до дати повного погашення заборгованості за кредитом.

Згідно з п.3.1. кредитного договору № 151111К32 від 10.02.2012,  у межах цього договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі, встановлені цим договором.

Кінцевий термін погашення кредиту 30.12.2016 (п.3.2.2 кредитного договору).

Відповідно до кредитного договору проценти за кредитом нараховуються щомісяця, в останній банківський день місяця, на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування кредитом на основі банківського року у валюті кредиту відповідно до заборгованості і підлягають сплаті у порядку, визначеному п. 3.5.1. кредитного договору.

Цей договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (п.8.1 кредитного договору).

За умовами п.8.5 кредитного договору будь-які зміни та доповнення до договору можуть бути внесені тільки у письмовому вигляді, оформляються, якщо інше не передбачено цим договором, додатковими угодами (правочинами), які підписуються повноважними представниками позичальника і банку-координатора та є невід`ємними частинами цього договору.

          Поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання" згідно з положеннями Цивільного кодексу України     мають різний зміст.

          Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

          Відтак закінчення строку договору, належно виконаного лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

          Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у     статті 530 Цивільного кодексу України, згідно з частиною 1 якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання (ця правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі №444/9519/12).

У даному випадку сторони строк договору окремо не зазначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання.

Як вже зазначалося, за умовами договору сторони погодили щомісячну оплату процентів за користування кредитом, а також те, що договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що сторони при укладенні кредитного договору, керуючись принципом свободи договору, передбаченими ст.ст.3, 627 Цивільного кодексу України, визначили іншу домовленість, яка допускає нарахування банком процентів на день повного погашення заборгованості, тобто нарахування методом факт/факт, застосування до правовідносин сторін даного спору про безпідставність нарахування процентів після закінчення строку кредитування є необґрунтованим.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковим посилання суду першої інстанції  щодо необхідності врахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, оскільки обставини згаданої справи є відмінними від обставин даної справи, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що умовами кредитного договору передбачено, що нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання грошових вимог акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до боржника публічного акціонерного товариства "ВЕСТА-ДНІПРО" у розмірі  1 005 702 823,72 грн (проценти) та 4 204,00 грн (судовий збір).

При цьому, колегія суддів враховує, що учасники справи ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не заперечували проти наданого кредитором розрахунку процентів.

           4.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, встановивши невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали господарського суду та задоволення заяви акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання грошових вимог до боржника публічного акціонерного товариства "ВЕСТА-ДНІПРО" у розмірі  1 005 702 823,72 грн (проценти) та 4 204,00 грн (судовий збір).

          Керуючись ст.ст.269,275,277,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

           Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити.

          Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2021 у справі №904/1012/14 скасувати.

          Ухвалити нове рішення.

          Заяву  акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" від 27.08.2020 №0000603/20-62 задовольнити.

          Визнати грошові вимоги  акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до публічного акціонерного товариства "ВЕСТА-ДНІПРО" у розмірі 1 005 702 823,72 грн (4 черга задоволення вимог кредиторів) та 4 204,00 грн судового збору (1 черга задоволення вимог кредиторів).

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

          Постанова складена у повному обсязі  27.10.2021.

          Головуючий суддя                                                                 В.О.Кузнецов

          Судді                                                                                    Л.А.Коваль

                                                                                А.Є.Чередко