Ухвала

Іменем України

23 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 155/105/21

провадження № 61-16239ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

треті особи: ОСОБА_2 , Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Волинській області, Державне підприємство Національні інформаційні системи,

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 25 травня 2021 року у складі судді Сметани В. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Данилюк В. А., Федонюк С. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ «ПриватБанк»), третя особа - ОСОБА_2 , про зобов`язання виключення майна з реєстру обтяжень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником автомобіля Mercedes-Benz S430, 2004 року випуску, номер шасі (кузова, рама) НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . Вище наведений автомобіль придбано та зареєстровано позивачем 03 квітня 2010 року. Позивач вказував, що на час подання позовної заяви мав намір продати вище вказаний автомобіль. Для цього позивач звернувся до Територіального сервісного центру 0744 МВС у Волинській області з метою зняття його з реєстрації. Внаслідок чого, йому стало відомо, що вищенаведений автомобіль перебуває у приватному обтяженні, зареєстрованому 22 січня 2014 року за № 14134040 на підставі договору застави автотранспорту govpae00000004 від 31 травня 2005 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 .

Однак, на момент придбання позивачем вищевказаного автомобіля у 2010 році жодних його обтяжень зареєстровано не було, даний автомобіль без будь яких перешкод ОСОБА_1 , було знято з реєстраційного обліку з попереднього власника та зареєстровано на ім`я ОСОБА_1 .

Таким чином, позивач зазначав, що він є добросовісним набувачем транспортного засобу і на час його придбання відомості про обтяження не були внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а тому на його думку наявні правові підстави для задоволення позову.

Ухвалою суду від 11 березня та від 06 квітня 2021 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Волинській області (далі - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Волинській області), Державне підприємство Національні інформаційні системи (далі - ДП «Національні інформаційні системи»).

Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 25 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року, позов задоволено. Ухвалено припинити та виключити обтяження на належний ОСОБА_1 транспортний засіб - Mercedes-Benz, номер об`єкта НОМЕР_4 , номер державної реєстрації НОМЕР_5 , з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що на час відчуження спірного автомобіля у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про обтяження, а тому відсутні підстави для збереження сили застави для нового власника майна.

АТ КБ «ПриватБанк» у вересні 2021 року засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 25 травня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Касаційну скаргу Банк обґрунтовує тим, що автомобіль на момент його придбання позивачем був під приватним обтяженням АТ КБ «ПриватБанк» та був власністю третьої особи ОСОБА_2 . Реалізація майна, що є предметом застави без припинення обтяжень не припиняє заставу. Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 03 квітня 2013 року у справі № 6-7цс13.

Зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем. Так до позовної заяви долучено копію свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу з особливою відміткою: біржова угода ААТ - 000102 03.04.2010ААС275485 від 02 лютого 2008 року, натомість саму угоду позивачем не надано. Зазначене, на думку заявника ставить під сумнів законність придбання позивачем вказаного транспортного засобу.

Крім того, заявник посилається на пропуск позивачем позовної давності. Заявник вважає, що ОСОБА_1 міг дізнатись про наявність обтяження на транспортний засіб з моменту придбання, тобто з 2010 року. Позивач повинен довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц.

Крім того, заявник у касаційній скарзі посилається на порушення судами попередніх інстанцій процесуального порядку оцінки доказів у справі, допустили однобічність та неповноту судового розгляду, неповне з`ясування обставин справи.

Підставою касаційного оскарження постанови зазначає застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-7цс13 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 , ОСОБА_1 , є власником автомобіля Mercedes-Benz S430, 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , дата реєстрації 03 квітня 2010 року.

Відповідно до інформації з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 70432358, дата видачі 21 січня 2021 року, вбачається, що 22 січня 2014 року за № 14134040 зареєстроване обтяження, документ-підстава: договір застави автотранспорта, серія та номер: govpae00000004, виданий 31 травня 2005 року, видавник ПАТ КБ «ПриватБанк», об`єкт обтяження є транспортний засіб MercedesBenz, номер об`єкта НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_7 , відомості про обмеження відчуження: заборонено відчужувати, боржник ОСОБА_2 , обтяжувач: ПАТ КБ «ПриватБанк», строк виконання зобов`язання: 22 січня 2019 року, термін дії: 08 січня 2024 року.

Таким чином, судом встановлено, що станом на дату подачі позову та дату розгляду справи наявне обтяження на належний позивачу автомобіль Mercedes-Benz S430, 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , що підтверджується належним доказом .

Як убачається з наданої представником відповідача копії договору застави, без номеру від 31 травня 2005 року, що укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , боржник в забезпечення кредитного договору від 31 травня 2005 року № GOVPAE00000004, передала в заставу автомобіль Mercedes-Benz S430, 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державної номер НОМЕР_7 . Вказаний транспортний засіб належить заставодавцю на підставі технічного паспорту НОМЕР_8 , виданий Єнакіївським МРЕВ 19 травня 2005 року.

Також представником позивача, для підтвердження наявності станом на 03 квітня 2010 року обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на автомобіль Mercedes-Benz S430, 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державної номер НОМЕР_7 , надано суду копію витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 03 жовтня 2006 року № 9371161.

Зі згаданого витягу убачається, що дата реєстрації обтяження на спірний автомобіль проведена 03 жовтня 2006 року, тобто через чотири місця після укладення договору застави транспортного засобу. При цьому, в даному витязі зазначено лише назву транспортного засобу і його держаний номерний знак. Єдиний унікальний номер кузова, який здатен в повній мірі ідентифікувати конкретний транспортний засіб, у витязі не зазначено.

Крім того, відповідно до інформації за результатами аналітичного пошуку транспортного засобу по «НАІС ДДАІ» МВС України від 30 березня 2021 року у день реєстрації обтяження на спірний автомобіль у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (03 жовтня 2006 року) ОСОБА_2 зняла з обліку для реалізації автомобіль Mercedes-Benz S430, 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державної номер НОМЕР_7 .

З вказаної інформації також вбачається, що 19 жовтня 2006 року новим власником спірного автомобіля став ОСОБА_3 , який у подальшому 02 жовтня 2007 року його відчужив на користь ОСОБА_4 , в якої 03 квітня 2010 року придбав даний автомобіль позивач ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про заставу» та статтею 572 ЦК України застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною четвертою статті 577 ЦК України передбачено, що моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до частини другої статті 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України наведеними у постановах від 03 квітня 2013 року в справі № 6-7цс13, від 19 листопада 2014 року в справі № 6-168цс14 та постановах Верховного Суду: від 10 жовтня 2019 року в справі № 463/3582/17 (провадження № 61-13383св19) та від 07 квітня 2020 року у справі № 761/48585/18 (провадження № 61-19810св19).

Згідно зі статтею 42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України.

Частиною четвертою статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до частин першої, другої статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження. Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п`яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п`ятирічний строк.

Таким чином відповідно до вимог чинного законодавства України, застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 333/6700/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 573/1105/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 757/17150/17-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 619/4033/18 та від 07 квітня 2020 року у справі № 761/48585/18.

Встановивши, що на час відчуження спірного автомобіля, у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про обтяження, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для збереження сили застави для нового власника майна. Зокрема, судами встановлено, що новий власник автомобіля Mercedes-Benz S430, 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , при реєстрації даного транспортного засобу не міг переконатись в наявності обтяження на даний автомобіль, оскільки в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна була відсутня повна інформація, яка б дала можливість ідентифікувати конкретний транспортний засіб, а саме був відсутній номер кузова, оскільки номерний знак НОМЕР_7 , станом на 19 жовтня 2010 року, уже міг належати іншому транспортному засобу.

Судами враховано, що реєстрація обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та зняття з обліку автомобіля Mercedes-Benz S430, 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державної номер НОМЕР_7 відбулося в один день, а саме 03 жовтня 2006 року, у зв`язку з чим, суди дійшли висновку про відсутність в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження на спірний автомобіль під час зняття його з обліку з метою відчуження, а тому новий власник даного транспортного засобу ОСОБА_3 , в силу положень статті 10 Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України.

Під час розгляду цієї справи судами встановлено, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що застава спірного транспортного засобу була зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на час придбання автомобіля ОСОБА_1 .

З огляду на зазначене, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову є підставними та такими, що відповідають правовим позиціям Верховного Суду та Верховного Суду України, зокрема й викладеній Верховним Судом України у постанові від 03 квітня 2013 року у справі № 6-7цс13, тому доводи заявника стосовно того, що суди не врахували її під час ухвалення судових рішень є необґрунтованими.

Доводи АТ КБ «ПриватБанк» у касаційній скарзі стосовно пропуску позивачем позовної давності були предметом оцінки судів попередніх інстанцій, зокрема судом першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановлено, що позивач дізнався про своє порушене право 07 березня 2019 року, а отже відсутні підстави вважати, що ним пропущено позовну давність.

Посилання Банку на те, що судами застосовано статтю 256 ЦК України без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, є безпідставними, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними зі справою, яка переглядається. У цих справах відсутні тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Обставини наведеної справи, що формують зміст правовідносин є відмінними від справи, що переглядається.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи переважно зводяться незгоди із обставинами встановленими судом апеляційної інстанції, не спростовують висновків апеляційного суду по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що судом неправильно застосовано норми матеріального права або допущено порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для відкриття касаційного провадження у справі.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Отже, зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення убачається, що скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд розглянув справу відповідно до такого висновку.

Виходячи з викладеного, відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_2 , Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Волинській області, Державне підприємство Національні інформаційні системи, про зобов`язання виключення майна з реєстру обтяжень, за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 25 травня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик