Справа № 396/236/21

Провадження № 2/396/260/21

РІШЕННЯ

Іменем України

22.10.2021 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Русіної А.А.,

за участю секретаря судового засіданнят Пасічник І.М.,

представника позивача - адвоката Дмитруха Д.М.,

предстанвика відповідача - адвоката Єльнікової Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м.Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу №396/236/21 за позовом ОСОБА_1 до Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

До Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області звернувся представник - адвокат Дмитрух Д.М. в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою, у якій просив визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області № 19-к від 29 січня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на роботі в Глодоській сільській раді Новоукраїнського району Кіровоградської області на посаді касира-податківця з 29 січня 2021 року та стягнути з Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області середній заробіток за час вимушеного прогулу при звільненні за період з 29.01.2021 року по 26.02.2021 року у розмірі 10 786,00 грн. з відрахуванням обов`язкових платежів.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що 05 січня 2015 року розпорядженням №001-р/0204 ОСОБА_1 прийнято на посаду касира-податківця Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, що підтверджується записом № 7 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

20 листопада 2020 року позивача ознайомили з розпорядженням голови Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 20.11.2020 року №188-к «Про можливе вивільнення працівників Глодоської сільської ради». При цьому дата можливого вивільнення у розпорядженні не вказана. Позивач лише здогадувалася, що дата звільнення може наступити через два місяці.

Однак, 21.01.2021 року ОСОБА_1 не звільнили із займаної посади, а відтак вважала, що термін повідомлення сплив і продовжувала працювати.

29 січня 2021 року позивача ознайомили із розпорядженням голови Глодоської сільської ради від 29.01.2021 року № 19-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та видали трудову книжку із записом про звільнення на підставі ст. 49-2 КЗпП України.

Вважає, що позивача незаконно звільнено з роботи, оскільки в розпорядженні про звільнення вказано ст. 49-2 КЗпП України, що чинним трудовим законодавством не передбачена як підстава для звільнення.

Крім того, до складу новоутвореної Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, вибори до якої відбулися 25.10.2020 року, увійшли території інших ліквідованих сільських рад, внаслідок чого структура апарату сільської ради змінювалася: одні посади скорочувалися, інші вводилися. Відповідачем в січні 2021 року створені нові комунальні установи, однак іншу роботу в Глодоській сільській раді Новоукраїнського району Кіровоградської області, чи створених нею комунальних установах позивачу не пропонували.

У зв`язку з чим представник, також просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням позивача, загальну суму якого розрахував таким чином: 539,30 грн. (розмір середньоденного заробітку) х 20 робочих днів = 10 786,00 грн.

Ухвалою від 02.03.2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до підготовчого засідання.

18.03.2021 року через канцелярію суду від представника Глодоської сільської ради надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач заперечив позовні вимоги та просив в позові відмовити за безпідставністю та необгрунтованістю. В обгрунтування відзиву вказала, що 5 січня 2015 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду касира-податківця Глодоської сільської ради, відповідно штатного розпису. До посадових обов`язків позивача входило здійснення операцій, пов`язаних з прийманням та видачею готівкових грошових коштів через касу сільради та всіх операцій, що пов`язані із касою сільради. Так як було створено Глодоську ОТГ, до складу якої ввійшли Лісківська, Глодоська, Новомиколаївська сільради - відбулася реорганізація відповідних установ. У зв`язку з цим, 19 листопада 2020 року, усіх працівників вищевказаних сільських рад було письмово попереджено про можливе вивільнення працівників у зв`язку з реорганізацією. Відповідно до ст.49-2 КЗпУ про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Таким чином, позивача, яка, займала посаду касира-податківця, якої не було в штатному розписі 19 листопада 2020 року попереджено під підпис про вивільнення. Крім того, позивач при попередженні її про майбутнє вивільнення не виявила незгоди з цим, аж доки не пропрацювала наступні 2 місяці, не отримала пропозицію посади, яка їй не цікава, та безпосередньо вже наказ про звільнення. В той час, разом з попередженням про вивільнення, ні ОСОБА_1 , ні комусь іншому із прадівників апарату не було запропоновано ніяких посад, так як станом на 20 листопада 2020 року штатний розпис Глодоської сільської ради не був затверджений, а знаходився лише у розробці. Після затвердження штатного розпису 22 грудня 2020 року, ОСОБА_1 в усній формі було запропоновано посаду фахівця з соціальної роботи. Вона погодилася і 29.12.2020 року власноручно написала заяву на заняття вказаної посади. Сільський голова наклала резолюцію «Не заперечую». Однак, 4 січня 2021 року із вказаною заявою ознайомилася ректор Центру надання соціальної допомоги ОСОБА_3 та заперечила проти зайняття посади ОСОБА_1 . Відповідно до роз`яснення директора Центру надання соціальних послуг, гр. ОСОБА_1 (диплом молодшого спеціаліста за кваліфікацією агроном по захисту рослин) не відповідала кваліфікаційним вимогам працівника соціальної сфери. ОСОБА_1 продовжувала працювати після 21 січня 2021 року. Однак, посада касира-податківця в штатному розписі Глодоської сільської ради не появилася, операції з готівкою грошових коштів в сільській раді не проводяться. 29.01.2021 року ОСОБА_1 у письмовій формі було запропоновано посаду інспектора Глодоської сільської ради (з питань державних закупівель), також в даному повідомленні було прописано, що в разі відмови від запропонованої посади інші рівноцінні посади відсутні, працівник підлягає вивільненню у порядку ст.49-2 КЗпП України. В зв`язку з тим, що вакантна посада потребує великої відповідальності та певного навчання гр. ОСОБА_1 відмовилася від запропонованої посади. Від підпису в повідомленні вона відмовилася. Відмову від підпису задокументовано актом. Два місяці з дня попередження ОСОБА_1 про звільнення сплили 21 січня 2021 року, однак звільнена вона була 29 січня 2029 року, так як саме в цей день їй було запропоновано під особистий підпис наявну вільну посаду - посаду інспектора Глодоської сільської ради ( з питань державних закупівель), від якої вона відмовилася. Стосовно звільнення позивача на підставі ст.49-2 КЗпП України представник зазначила, що після звільнення ОСОБА_1 , було помилково внесено в трудову книжку підстави звільнення, а саме «звільнення на підставі ст..49-2 КЗпП України. Однак працівниками сільської ради було виявлено дану помилку та на виконкомі Глодоської сільської ради 25.02.2021 року вирішено доповнити розпорядження сільського голови Глодоської сільської ради № 19-к від 29.01.2021 року після слів «ст..49-2 КЗпП України» словами «пункт 1 статті 40 КЗпП України», до п.2 розпорядження додати «здійснити виплату вихідної допомоги, передбаченої ст..44 КЗпП України в розмірі середньомісячної заробітної виплати з урахуванням виплачених коштів при звільненні. ОСОБА_1 на домашню адресу було направлено засобами поштового зв`язку повідомлення та запрошення до Глодоської сільради для здійснення виправлення в трудовій книжці, (відправлення вручене 27.02.2021 року, трекінг відправлення додається). Однак, до сільради вона не прийшла. Загалом позивачу зроблено відповідний розрахунок, згідно якого вона отримала усі виплати, передбачені чинним законодавством при звільненні та вважають що при звільненні позивача, були дотримані всі вимоги чинного законодавства.

Ухвалою суду від 03.06.2021 року закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду по суті, витребовано докази, викликано свідків.

22.10.2021 року представником позивача подано пояснення, відповідно до яких, просив суд звернути увагу на правові позиції в постановах ВС від 04.08.2021 року у справі №759/12565/18 та від 26.08.2021 року в справі №308/5580/18 та на той факт, що позивачу не було запропоновано всі вакансії, наявні в сільській раді. Крім того, вважає, що обставини встановленні в постанові Кропивницького апеляційного суду від 23.06.2021 року не мають юридичного значення для розгляду даної справи, посилаючись на постанову ВС від 18.12.2019 року в справі №4761/29966/16). Надав розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу при звільненні станом на день розгляду справи судом та просив задовольнити позов, поновити позивача на посаді касира-податківця з 29.01.2021 року та стягнути з Глодоської сільської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу при звільненні за період з 29.01.2021 року по 26.02.2021 року у розмірі 87 905,00 грн та судові витрати.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали зазначені позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав викладених в позові. Позивач в судовому засіданні 16.09.2021 року вказала, що їй не пропонувалася жодна посада та її звільнено незаконно.

Представник відповідача Глодоської сільської ради - адвокат Єльнікова Н.О. в судовому засіданні просила відмовити в позові повністю, оскільки звільнено позивача на законних підставах. Додатково пояснила, що позивачу було запропоновано дві вакантні посади перед звільненням.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні 09.09.2021 року суду пояснила, що вона працює на посаді голови Глодоської сільської ради з 19.11.2020 року, після створення Глодоської громади та приєднанням до Глодоської сільської ради інших сільських рад, спочатку в усній формі позивачу запропоновано посаду фахівця з соціальної роботи, на що остання погодилася, однак потім було виявлено, що її освіта не відповідала кваліфікаційним вимогам працівника соціальної сфери та потім їй запропоновано письмово посаду інспектора Глодоської сільської ради (з питань державних закупівель), від якої позивач відмовилася. Інших посад позивачу не пропонувалося, інших кваліфікованих посад не було, тому більше нічого не пропонувалося, посада двірника письмово також не пропонувалася. Усно ОСОБА_1 повідомляла, що працювати на некваліфікованих посадах вона не бажає.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні 09.09.2021 року суду пояснила, що працює секретарем Глодоської сільської ради, також підтвердила той факт, що позивачу пропонувалася посада інспектора, однак вона відмовилася від неї та відмовилася від підпису, тому було скаладено в її присутності акт про відмову від підпису, акт було складено та підписано ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 . Відмовилася, оскільки в неї не було навиків в роботі.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні 09.09.2021 року в судовому засіданні пояснила, що працює заступником сільського голови Глодоської сільської ради з 20.11.2020 року, майже всі працівники, які працювали в сільській раді потрапили під вивільнення, в тому числі й ОСОБА_1. 29.01. позивачу було запропоновано посаду інспектора, однак остання не погодилася та відмовилася від підпису, її було попереджено, що якщо вона відмовляється, її буде звільнено, у зв`язку з чим було складено акт про відмову від підпису, повідомлення позивач взяла, однак не розписалася. У зв`язку з утворенням громади були створені нові посади, інші працівники погодилися на запропоновані їм посади, звільнено лише ОСОБА_1 , оскільки та відмовилася, всі інші працівники на запропоновані їм посади погодилися. Їй також відомо, що ОСОБА_1 пропонували посаду кадровика, а чи ще якісь посади пропонувалися, невідомо.

Свідок ОСОБА_13 , працююча головним бухгалтером Глодоської сільської ради з 05.01.2020 року, в судовому засіданні 09.09.2021 року суду пояснила, що сільський голова збирала всіх працівників та запитувала з приводу посад, ОСОБА_1 виявила бажання працювати в секторі соціальних послуг, однак після того як призначили Мороз начальником відділу, остання заперечувала, оскільки в ОСОБА_1 не було відповідної освіти, в подальшому від іншої запропонованої посади позивач відмовилася. Також повідомила, що робила розрахунки при звільненні ОСОБА_1 ..

Свідок ОСОБА_15 , в судовому засіданні 16.09.2021 року пояснила, що вона працює в Глодоській сільській раді, керуючий справами виконкому, працювала разом з ОСОБА_1 , та була свідком того, що ОСОБА_1 пропонували посаду інспектора по закупівлям в день звільнення, однак вона не погодилася, посаду двірника їй не пропонували, акт про відмову від підпису складався без присутності свідка. Також повідомила, що посада касира-податківця була відсутня в штатному розписі, була ще одна вільна посада - Начальник управління праці, однак ця посада ОСОБА_1 не пропонувалася, оскільки потрібна була вища освіта.

Свідок ОСОБА_16 , працюючий начальником військового облікового столу Глодоської сільської ради, пояснив, що чув зі слів, що ОСОБА_1 пропонували посади, однак які не знає, в його присутності нічого ОСОБА_1 не пропонували.

Свідок ОСОБА_17 працюючий заступником головного бухгалтера Глодоської сільської ради по суті нічого пояснити не зміг, пояснивши, що нічого не чув та не бачив.

Суд, заслухавши учасників справи, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до копії трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 , остання була прийнята 15.01.2015 року до Глодоської сільської ради на посаду касира-податківця відповідно до Розпорядження №001-р/0204 від 05.01.2015 р.. Звільнена у зв`язку з реорганізацією з роботи з 29.01.2021 року ст.49-2 КЗпП відповідно до Розпорядження №19-к від 29.01.2021 р. (а.с.9-11).

Згідно рішень Глодоської сільської ради від 19.11.2020 року за №12, №15 розпочато процедуру реорганізації Новомиколаївської та Лісківської сільських рад, шляхом їх приєднання до Глодоської сільської ради, в результаті чого Глодоська сільська рада стала правонаступником всього майна, прав та обов`язків Новомиколаївської та Лісківської сідьських рад (а.с.151-153, 154-156).

Згідно розпорядження голови Глодоської сільської ради від 20.11.2010 р. №188-к касира-податківця ОСОБА_1 попереджено про можливе вивільнення працівників Глодоської сільради, з розпорядженням остання ознайомлена (а.с.12).

Розпорядженням голови Глодоської сільської ради від 29.01.2021 р. за №19-к, враховуючи рішення ІІ сесії №42 від 22.12.2020р. «Про затвердження структури виконавчих органів сільської ради загальної чисельності апарату сільської ради та її виконавчих органів», персональне попередження відповідно до розпорядження сільського голови Глодоської сільської ради від 20.11.2020 року за №188, ст.49-2КзПП України, відмову працівника від запропонованої вільної посади та відсутністю вільних посад, які б відповідали кваліфікаційному рівню та освіти, ОСОБА_1 звільнено у зв`язку з реорганізацією з роботи з 29.01.2021 р. (а.с.13).

Відповідно до розпорядження голови Глодоської сільської ради від 25.02.2021р. за №35-к доповнено розпорядження сільського голови Глодоської сільської ради №19-к від 29.01.2021 р. після слів «ст.49-2 КЗпП України» словами «пункт 1 ст.40 КЗпП України» та внесено зміни до п.2 про здійснення виплати вихідної допомоги передбаченої ст.44 КЗпП України в розмірі середньомісячної заробітної плати з урахуванням виплачених коштів, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 та зобов`язано виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період з 30.01.2021 р. по 28.02.2021р. за несвоєчасно виплачену заробітну плату (а.с.36).

Такі ж доповнення внесені рішенням виконавчого комітету Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 25.02.2021р. за №19 до розпорядження сільського голови Глодоської сільської ради від 29.01.2021р. (а.с.37).

Згідно штатного розпису на 01.01.2021 рік по Глодоській сільській раді затвердженого сільським головою ОСОБА_6 , в штаті в кількості 28 штатних одиниць, з яких вбачається, що посада касира-податківця, яку займала ОСОБА_1 - відсутня (а.с.14).

Згідно заяви від 31.12.2020р. поданої сільському голові Глодоської сільської ради, вбачається, що ОСОБА_1 просила перевести її з посади касира-податківця на посаду фахівець з соц. роботи (терцентр) в комунальну установу «Центр надання соціальних послуг», сільських голова не заперечувала, однак заперечила директор комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Глодоської сільської ради ОСОБА_18 , вказавши, що на посаді фахівця з соц. роботи має бути особа, що має вищу освіту першого рівня за ступенем бакалавра та спеціальністю відповідної галузі знань (педагог, психолог, юрист, лікар) (а.с.43).

Як вбачається з диплома молодшого спеціаліста ОСОБА_1 немає вищої освіти, остання закінчила у 2000 році Бобренецький сільськогосподарський технікум імені В.В.Порика за спеціальністю «Захист рослин» і здобула кваліфікацію агронома по захисту рослин (а.с.17).

Згідно повідомлення від 29.01.2021 на виконання рішення II сесії № 42 від 22.12.2020 «Про затвердження структури виконавчих органів сільської ради загальної чисельності апарату сільської ради та її виконавчих органів», враховуючи розпорядження № 188-к від 20.11.2020 «Про можливе звільнення працівника сільської ради касира-податківця ОСОБА_1 » враховуючи її наявну кваліфікацію та освіту, останній було запропоновано вільну посаду - інспектора Глодоської сільської ради (з питань державних закупівель) та повідомлено, що у разі відмови від запропонованої посади інші рівноцільні посади відсутні, тому вона підлягає вивільненню у порядку ст. 49-2 КЗпП України (а.с.40).

Відповідно до Акту від 29.01.2021 складеного комісією сільської ради в складі: голови ОСОБА_6, секретаря ради ОСОБА_7 та заступника сільського голови ОСОБА_9, вбачається, що ОСОБА_1 відмовилась ставити підпис на повідомленні про запропоновану посаду (а.с.39).

Із копії типового штатного розпису на 01.01.2020 р. по Глодоській сільській раді наявна посада касира-податківця у кількості однієї штатної посади, посадовим окладом 3350,00 грн. (а.с.59), з копії типового штатного розпису на 22.01.2021 р. по Глодоській сільській раді, затвердженого сільським головою, посада касира-податківця відсутня, натомість передбачена посада інспектора у відділі бухгалтерського обліку та звітності в кількості 0,5 штатної посади з посадовим окладом 3850 грн. та фондом заробітної плати на місяць 3000 грн. (а.с.85), яка була запропонована ОСОБА_1 , оскільки інші рівнозначні за кваліфікацією посади були відсутні.

На поштову адресу ОСОБА_1 направлено розпорядження виконкому Глодоської сільської ради від 25.02.2021 року, розрахунки виплачених коштів, розрахунок компенсації за невикористану відпустку, розрахунок вихідної допомоги та компенсація за несвоєчасно виплачену вихідну допомогу та було запрошено до Глодоської сільської ради для внесення змін в записі в трудовій книжці «про підстави звільнення», направлене ОСОБА_1 отримала 27.02.2021 року згідно трекінгу вручення відправлень Укрпошти (а.с.54,55), однак позивач до Глодоської сільської ради не з`явилася.

Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 , при зверненні до суду із зазначеним позовом, строк встановлений ст.233 КЗпП України не було пропущено, оскільки позивач дізналася про своє звільнення 29.01.2021 року, а до суду з позовом звернулася 01.03.2021 рок, тобто в місячний термін.

У частині першій статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно зі статтею 22 КЗпП України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями статті 13 Конвенції Міжнародної Організації Праці від 22 червня 1982 року № 158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» 1982 року, ратифікованою Україною 04 лютого 1994 року, коли роботодавець планує припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного або аналогічного плану, він своєчасно надає відповідним представникам працівників інформацію щодо цього питання, зокрема інформацію про причини передбачуваних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, та строк, протягом якого їх буде проведено; якомога раніше надає можливість, згідно з національними законодавством і практикою, відповідним представникам працівників провести консультації про заходи запобігання звільненням або зведення кількості їх до мінімуму та про заходи щодо пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення для відповідних працівників, зокрема такі, як надання іншої роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 вказаної Конвенції методами, передбаченими у статті 1 цієї Конвенції, застосування параграфа 1 цієї статті може бути обмежено випадками, коли чисельність працівників, яких планується звільнити, становить щонайменше певну кількість або процент працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Частиною 3 вказаної норми передбачено переваги, які працівник має перед іншими працівниками для залишення на роботі.

Розглядаючи аналогічний спір Верховний Суд у постанові від 07.04.2021 у справі № 607/24551/19 звернув увагу, що у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до п.1,2 ч.4 ст.8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», вбачається, що з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об`єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом. Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою.

Відповідальним за забезпечення процесу реорганізації є новообраний сільський, селищний, міський голова, а не комісія (комісії ) з реорганізації (частина сьома статті 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад»).

Відповідно до п.5 вказаного Закону, з дня затвердження сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою, персонального складу її виконавчого комітету у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - виконавчих комітетів відповідних сільських, селищних, міських рад, розміщених поза адміністративним центром об`єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад припиняються у порядку, визначеному цим Законом.

Оскільки ч. 3 ст. 64 ГК України вказане віднесено до повноважень саме підприємства, то суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, провадження № 61-312св17, та від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, провадження № 61-1214св18.

Отже, реорганізація та зменшення кількості штатних одиниць є правом відповідача, а скорочення штату відповідачем має бути проведено з дотриманням вимог частини другої статті 40, та статті 49-2 КЗпП України, а позивача належним чином та у визначений законом строк має бути повідомлено про скорочення його посади й запропоновано йому наявні вакантні посади на підприємстві. При цьому, при виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Такий правовий висновок також викладений Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 725/3265/18 (провадження № 61-11251св19).

Судом встановлено, що у зв`язку з реорганізацією Новомиколаївської та Лісківської сільських рад, їх приєднанням до Глодоської сільської ради, мало місце скорочення одних штатних одиниць та введенням нових штатних одиниць до штатного розпису Глодоської сільської ради та згідно штатного розпису станом на 22.01.2021 р. по Глодоській сільській раді, затвердженого сільським головою, посада касира-податківця, яку посідала ОСОБА_1 була відсутня, натомість передбачена посада інспектора у відділі бухгалтерського обліку (з питань державних закупівель). ОСОБА_1 була належним чином за 2 місяці попереджена про наступне вивільнення, їй було запропоновано посаду інспектора, що відповідала її освіті та кваліфікації, голова Глодоської сільської ради не мала можливості перевести ОСОБА_1 на іншу вакантну посаду, на яку бажала ОСОБА_1 у зв`язку з невідповідністю кваліфікації та освіти позивачки. Від запропонованої посади ОСОБА_1 відмовилася, про що свідчить повідомлення про запропоновану посаду інспектора Глодоської сільської ради (а.с.40) та акт про відмову від підпису на повідомлення про запропоновану посаду (а.с.39).

Таким чином, в 2020 році було збільшено кількість штатних посад в Глодоській сільській раді, однак посада касира-податківця, яку займала позивач згідно штатного розпису станом на 22.01.2021 р. (а.с.85-86) була вже відсутня.

Одночасно слід зауважити, що скорочення чисельності та скорочення штату - це різні поняття. Скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату - зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо. При цьому, одночасно можуть вводитися інші посади, спеціальності, професії тощо, в результаті чого кількість працівників може і не зменшуватися, а в окремих випадках навіть збільшуватися.

Судом встановлено, що відбулося перетворення юридичної особи відповідача шляхом реорганізації Новомиколаївської та Лісківської сільських рад та їх приєднанням до Глодоської сільської ради та уповновженим органом визначено кількість штатних посад Глодоської сільської ради та їх посадовий оклад.

Відповідно до позиції Верховного Суду України від 09.08.2017 (справа №6-1264цс17), роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільняється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Якщо на момент скорочення працівника немає вакантних посад, які відповідають його освіті та кваліфікації, то роботодавець не зобов`язаний пропонувати йому іншу роботу та звільняє.

Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 у справі № 756/5243/17 вказав, що власник є таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Таким чином, у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці Глодоської сільської ради та скороченням посади, яку займала позивач, останній було повідомлено за два місяці про наступне вивільнення та запропоновано посаду, яка відповідала кваліфікації позивача, оскільки інші посади, зазначені в штатному розписі станом на 22.01.2021 року не відповідали кваліфікації та освіті позивача (в тому числі посада, на яку позивач просила її перевести), інша вакантна посада двірника була без кваліфікації. З урахуванням наявної освіти позивача молодшого спеціаліста, досвіду роботи, посада двірника позивачу не відповідала її кваліфікації та позивач усно повідомила про те, що вона не згодна на роботи нищої кваліфікації, у зв`язку з чим, посада двірника позивачу у письмовому вигляді не пропонувалася, отже відповідач намагався працевлаштувати позивача, відповідно до вимог законодавства, запропонувавши посаду, що відповідала кваліфікації та досвіду позивача, однак остання відмовилася від запропонованої їй посади.

Те, що ОСОБА_1 пропонувалася посада інспектора Глодоської сільської ради, від якої позивачка відмовилася, в судовому засіданні було підтверджено свідченнями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , які пояснили, що у зв`язку зі скороченням посади ОСОБА_1 пропонувалася посада інспектора Глодоської сільської ради, від якої позивачка відмовилася та відмовилася підписувати повідомлення про запропоновану посаду, про що було складено акт, тому посилання позивача на той факт, що їй нічого не пропонували, та доводи представника позивача, про те, що позивачу не було запропоновано всіх наявих вакансій, судом не приймаються.

Іншим переважним правом на залишенні на роботі при скороченні її посади, ОСОБА_1 не користувалася.

Відтак порушень прав позивачки у процедурі її звільнення під час скорочення посади не встановлено.

Посилання представника позивача на той факт, що в розпорядженні голови Глодоської сільської ради про звільнення ОСОБА_1 за №19-к від 29.01.2021 року вказано звільнення на підставі ст.49-2 КЗпП України та такої підстави звільнення чинним законодавством не передбачено, судом не приймається, оскільки наступним розпорядженням голови Глодської сільської ради від 25.02.2021р. за №35-к доповнено розпорядження сільського голови Глодоської сільської ради №19-к від 29.01.2021 р. після слів «ст.49-2 КЗпП України» словами «пункт 1 ст.40 КЗпП України», якою передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. А ст.49-2 КЗпП України передбачає, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, що в даному спорі було запропоновано позивачу, на яку остання відмовилася. Позивачу вищевказане розпорядження було направлене для відома та запропоновано з`явитися до сільської ради для внесення виправлень до трудової книжки, однак остання не з`явилася.

Крім того, як на доказ того, що позивача було звільнено на законних підставах суд посилається на копію постанови Кропивницького апеляційного суду від 23.06.2021 року (а.с.128-129), з якої вбачається, що постановою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09.04.2021 року ОСОБА_6 було визнано винною у тому, що вона, працюючи на посаді голови Глодоської сільської ради порушила вимоги законодавства про працю, а саме ч.3 ст. 49-2 КЗпП України, що полягало у недодержанні законодавства про працю в частині звільнення працівника ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням її посади касира-податківця, не запропоновано вакантну посаду двірника, наявну у штатному розписі Глодоської сільської ради, введеному у дію з 22.01.2021 року, тобто ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, і на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн та стягнено судовий збір в розмірі 454 грн в дохід держави та постановою Кропивницького апеляційного суду скасовано постанову суду першої інстанції, а провадження по справі закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вивільненні посади касира-податківця ОСОБА_1 було запропоновано вільну посаду інспектора Глодоської сільської ради (з питань державних закупівель), на що остання відмовилась, також відмовилась ставити свій підпис на повідомленні про пропозицію зазначеної посади, про що було складено комісійний акт про відмову від підпису.

Вказана постанова набрала чинності 23.06.2021 року та підстав для неврахування вищевказаної постанови, як просив представник позивача у своїх поясненнях від 22.10.2021 року, в суду немає, оскільки дана постанова враховується судом не у відповідності до ст.82 ЦПК України, а з урахуванням інших доказів та встановлених судом обставин.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Проте з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю (постанова Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 462/3515/19).

Подібна норма закріплена і в пункті а частини 2 статті 9 Конвенції Міжнародної Організації Праці від 22 червня 1982 року № 158 «про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця», де зазначено, що тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дотримання трудових гарантій позивачки при її звільненні відповідачем доведено, відповідачем було дотримано трудові гарантії позивачки при її звільненні, порушень прав позивачки у процедурі звільнення у зв`язку зі скороченням посади судом не встановлено.

Позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про поновлення на роботі, у зв`язку з чим підстави для їх задоволення відсутні.

Оскільки судом відмовлено у задоволені позову, а позивачка звільнена від сплати судового збору, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати належить віднести за рахунок держави.

Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 36,40,49-2,116,117 КЗпП України, ст.ст. 10, 12, 13, 89, 141, 142, 206, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити за необгрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.10.2021 року.

Головуючий: А. А. Русіна