ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2006                                                                                             Справа № 27/36  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Белінської В.О.

суддів: Сизько І.А. (доповідача), Швець В.В.

при секретарі судового засідання Врони С.В.

за участю представників сторін :

від позивача: Дядик К.О., довіреність №5453/10/10-029 від 06.03.06, старший держподатінспектор відділу правового забезпечення договірної та претензійної роботи юридичного управління ДПА у Дніпропетровській області;

від відповідача-1: Мартинова О.В., довіреність №34 від 30.05.06, представник;

від відповідача-2: Олюха В.Г., довіреність №588 від 06.04.06, представник;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області  

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  13.04.06р. у справі №27/36

за позовом:  Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області  

до В-1: акціонерного товариства закритого типу "Електромашпромсервіс”  м. Кривий Ріг

     В-2: приватного підприємства "Металопром”, м. Маріуполь, правонаступником якого є приватне підприємство “Металококс ІУ” м.Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору комісії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області звернувся з позовом до господарського суду Дніпропетровської області і просив на підставі ст.49 ЦК УРСР, ст.ст.207,208 ГК України визнати недійсним договір комісії №45/10 від 30.10.03р., укладений між акціонерним товариством закритого типу "Електромашпромсервіс” та приватним  підприємством "Металопром”, стягнути з відповідача-1 на користь держави 2000грн. сплачені ПП “Металопром” на виконання договору комісії, стягнути з відповідача-2 на користь держави 2000грн. отриманих за виконання договору комісії.

В подальшому позивач доповнив позовні вимоги і просив суд також визнати недійсною додаткову угоду №1 від 30.01.2004р. до договору комісії від 30.10.2003р. №45/10 та визнати недійсною додаткову угоду №2 від 18.02.2004р. до договору комісії від 30.10.2003р. №45/10 (а.с.105-106).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2006р. у справі №27/36 (суддя –В.О.Татарчук) в позові відмовлено. В задоволенні клопотань позивача та відповідача-1 щодо залучення до участі у справі як третьої особи фірми “R.S.N.&F.LLC” WYOMING, USA відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивачем не доведені обставини наявності в діях відповідача-1 та відповідача-2 мети завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, як умови застосування ст.49 ЦК України. Відсутні будь-які докази щодо ухилення від сплати податків при укладенні спірної угоди .

Не погодившись з рішенням господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права та неповне з’ясування обставин по справі, просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення , яким позов задовольнити –визнати недійсним договір комісії від 30.10.2003р. №45/10.

Апеляційна скарга мотивована тим, що зовнішньоекономічні контракти від 30.10.2003 року №42/10 та від 20.11.2003 року №55/11, які уклав Відповідач 2 на виконання договору комісії, укладеного з Відповідачем 1 від 30.10.2003 року №45/10, є невід'ємною частиною останнього, а тому при вирішенні позовних вимог про визнання недійсним договору комісії від 30.10.2003 року №45/10 суд першої інстанції повинен був враховувати обставини укладання та виконання  зовнішньоекономічних договорів. Товар, переданий на комісію, за межі митної території України фактично не вивозився, що свідчить про незаконність дій Відповідачів.                     

Відповідач-1 в своєму запереченні вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі, необґрунтованими і безпідставними, просить залишити рішення без змін, апеляційну скаргу -  без задоволення.

Відповідач-2 також вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі, необґрунтованими і безпідставними, просить залишити рішення без змін, апеляційну скаргу -  без задоволення.

Справа розглядається за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в зв’язку зі змінами, внесеними Законом України від 06.10.2005р. №2953, які набрали чинності з 01.11.2005р., до розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” вказаного Кодексу.

Відповідно до ч.1 п.4 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках , встановлених законом. За пунктом 11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах,  містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та  об`єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход  держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках  -  коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими  фондами  за  рахунок  їх майна.

Ухвалою від 19.06.2006р. апеляційний господарський суд замінив  відповідача 2 по справі №27/36 приватне підприємство "Металопром” м.Маріуполь його правонаступником приватним підприємством  “Металококс ІУ” м.Дніпропетровськ.

В судовому засіданні 19.06.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини  ухвали.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню в силу наступного.

Між акціонерним товариством закритого типу "Електромашпромсервіс” та приватним  підприємством "Металопром” було укладено договір комісії №45/10 від 30.10.03р. Відповідно до угоди ПП "Металопром” (комісіонер) зобов’язується за рахунок АТЗТ  “Електромашпромсервіс” (комітент) здійснити реалізацію нерезидентам України партій товару згідно із специфікаціями, укладати договори (контракти) купівлі-продажу, вчиняти інші дії необхідні для виконання доручень комітента.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що комісійна винагорода комісіонера і винагорода за делькредере складає 1000грн. за кожну партію реалізованого товару.

Згідно із специфікаціями №1 та №2 від 30.10.2003р. , актів прийому-передачі товару на комісію від 30.10.2003р. відповідач-2 отримав на комісію труби на загальну суму 1182560грн.01коп.

30.10.2003р. та 20.11.2003р. ПП “Металопром” (продавець) було укладено угоди з фірмою “R.S.N.& F.LLC” WYOMING, USA (покупець) відповідно №42/10 та №55/11 купівлі-продажу труб .

14.11.2003р. та 30.12.2003р. АТЗТ “Електромашпромсервіс” та ПП “Металопром” підписані акти приймання-здачі робіт до договору комісії на суми 1931,67грн. і 2830,44грн. відповідно (а.с.83-84).

30.01.2004р. та 18.02.2004р. між відповідачами були укладені додаткові угоди №1 та №2 до спірного договору комісії.

Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР  (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) недійсною є угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто яка порушує основні принципи існуючого суспільного ладу.

Необхідними умовами для визнання угоди  недійсною  відповідно до статті 49 Цивільного кодексу Української РСР є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам  держави  і  суспільства та наявність  умислу  хоча  б  у  однієї  із  сторін  щодо  настання відповідних наслідків.

Пленум Верховного Суду України в п.6 постанови №3 від 28.04.1978р. “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” зазначив, що до угод,  які укладені  з  метою,  за відомо  суперечною  інтересам   держави   і суспільства,  тобто порушують основні  принципи існуючого суспільного ладу, належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів.

Задовольняючи позов у такій справі, суд повинен у рішенні вказати, в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів” від 08.10.2004р. №15 ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, пов'язаних із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження цих об'єктів  та іншими способами. При цьому  неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.

Щодо досліджуваної справи, то у даному випадку наведені податковим органом доводи не можуть свідчити про наявність  умислу та мети, завідомо суперечної  інтересам  держави  і  суспільства  в діях  відповідачів.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про допущені порушення Відповідачем 2 при виконанні договору комісії стосуються порядку виконання цього договору.  Позивач же повинен був довести наявність мети у Відповідачів, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства під час укладення договору комісії, кому вона належала і в чому вона полягала. Натомість Позивач обґрунтування вищенаведених положень не навів, доказів на підтвердження цього не надав.

Стосовно доводів скаржника треба зазначити, що як оскаржуваний договір, так і зовнішньоекономічні договори є окремими, самостійними, укладались між різними господарюючими суб'єктами.

Щодо зауважень скаржника на те, що зовнішньоекономічні договори укладені без посилання на документи, якими керувався представник фірми-нерезидента “R.S.N.&F.LLC., WYOMING, USA” Рвачов Ф.С. та з неналежним контрагентом, діяльність якого призупинена. Такі твердження спростовуються тим, що вказані контракти були укладені, поставка за ними була здійснена, кошти за отриману продукцію надійшли від фірми-нерезидента у встановлені строки та в обумовленому обсязі, чим було підтверджено правомірність укладання такого договору представником Рвачовим Ф.С. Згідно з інформацією Міністерства економіки з питань Європейської інтеграції України №52-23/999 від 10.11.2004 року філія R.S.N.&F.LLC. компанії LIGHT INVESTMENT CO офіційно зареєстрована податковим департаментом Естонської республіки (а.с.74).

Щодо листа №20040711093/djs(а.с.92-93) з доданим перекладом, то невідомо кому цей лист був адресований, в зв'язку з якою справою, яким чином Позивач його отримав. Відсутні докази того, що зазначений лист був направлений з Інтерполу (не зазначено посадову особу, яка її направила, відсутній її підпис, печатка та будь-які реквізити походження листа з органів Інтерполу). Крім того суду надано не оригінал, а копія, яка засвідчена невідомою посадовою особою.

Висновки Позивача про те, що товар, переданий на комісію, за межі митної території України фактично не вивозився, що свідчить про незаконність дій Відповідачів, не відповідають дійсності з наступних підстав. Товар на комісію від Відповідача 1 Відповідачу 2 було передано за актами приймання-передачі товару на комісію . Факт вивезення цього товару за межі митної території України підтверджується п'ятою сторінкою вантажно-митних декларацій від 28.11.2003 року та від 31.10.2003 року з позначенням митних органів про перетинання товарами митної території України, яка згідно п.п. 12, 23 ст.1 Митного кодексу України є єдиним уніфікованим документом, що підтверджує факт перетину товарами та транспортними засобами митної території України. Крім того, цей факт підтверджується довідкою Спеціалізованої ДПІ по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області №411/08-06-321/05476747 від 04.11.2005 року, згідно з висновками якої перевіркою фінансово-господарських операцій по експорту продукції на адресу естонського представництва компанії R.S.N.& F.LLC США за період з 01.07.2003р. по 30.06.2004р. підтверджено наявність всіх необхідних первинних документів (а.с.16-23).

Довідка окремого відділу обробки даних центральної підсистеми „Гарт-ЦП” ГАІС „Гарт" Державної прикордонної служби України №253/12070 від 01 серпня 2005р. не може бути доказом того, що товар не перетинав митну територію України, оскільки як слідує з самої довідки облік та реєстрацію вантажів та товарів на транспортних засобах Адміністрація Державної прикордонної служби України не веде.

Доводи Скаржника про те, що Відповідачем 2 були порушені вимоги Положення про порядок державного контролю за міжнародними передачами товарів, що використовуються або можуть бути використані у створенні ракетної зброї, не відповідають дійсності, оскільки товар, що експортувався, не включено до списку товарів, затвердженого зазначеним положенням.

Доводи Скаржника про те, що Відповідач 2 тривалий час займався посередницькою діяльністю і повинен був знати кому буде передавати товар, отриманий на комісію від Відповідача 1 не відносяться до предмету спору, оскільки ні глава 35 Цивільного кодексу України 1963 року, що діяв на момент укладення спірного договору, так і глава 69 чинного Цивільного кодексу України, не містять жодних обмежень для Комісіонера стосовно укладення договорів в інтересах Комітента з контрагентами, з якими Комісіонер раніше мав стосунки.

Доводи Скаржника про те, що у Відповідача 2 відсутні документи про комерційно-маркетингову роботу, а також відсутність його звітування перед Відповідачем 1 не відносяться до суті спору, оскільки предметом договору комісії №45/10 було не надання само по собі маркетингових послуг, а здійснення від власного імені за рахунок Відповідача 1 юридично значимих дій. Такі дії Відповідач 2 здійснив, про що звітував перед Відповідачем 1 згідно п. 2.6. договору комісії № 45/10.

Судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, заснованим на матеріалах справи, відповідає вимогам матеріального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства  України, апеляційний господарський суд, -                                                          

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.06р. у справі №27/36 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                                                                                    В.О.Белінська

Суддя                                                                                                І.А.Сизько                                                                                                                                               

     

Суддя                                                                                                В.В.Швець

З оригіналом згідно

помічник судді                          О.В.Кравець