Справа №2а-3230
2010 рік
ПОСТАНОВА
Іменем УКРАЇНИ
09 листопада 2010 року Ворошиловський районний суду м. Донецька у складі:
головуючого - судді Орєхова О.І.,
при секретарі – Щукіній О.В.,
за участю позивача – ОСОБА_1, представника відповідача – Гнатенка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
ВСТАНОВИВ:
21 вересня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 1 Закону України № 2195-1V від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону з першого січня 2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Їй така допомога не виплачувалась.
Верховна рада України своїм Законом України № 3235 - 1V від 20.12.2005р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік», ст. 77 та ст. 110 та Законом України № 489 – V від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 71 п. 12, а також ст. 41 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” призупинила дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Однак Конституційний Суд України своїм рішенням № 6рп/2007 від 09.07.2007 р. по справі № 1-29/2007 р., керуючись ст. ст. 147, 150, 152 Конституції України та ст. ст. 45, 51, 61, 63, 65 Закону України «Про Конституційний Суд України», вирішив: п. 1 визнати таким, що не відповідає Конституції України і є неконституційним положенням Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» п. 12 ст. 71, яким зупинено дію ст. 6 Закону України № 2195 - 1V від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни»; п. 3 положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», № 489 – V від 19.12.2006 р. визначений неконституційним; п. 5 рішення Конституційного Суду України в цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, п. 6 рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені, або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно ч. 2 ст. 19 та ч. 3 ст. 22 Конституції України органами державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законом України. Таким чином, зважаючи на вищевикладене, невиплата їй соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та Законам України.
Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” становить 30 % мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01 січня 2006 р. до 09 листопада 2008 р. та зобов’язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу з 01 січня 2006 року по 09 листопада 2008 року.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просила суд позов задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача Гнатенко О.В., який діє на підставі довіреності від 14.09.2010 р. № 9970/08, заперечував проти задоволення позовних вимог, надав суду заперечення на позов, в яких зазначив що Закон України "Про соціальний захист дітей війни" в ст.7 чітко визначив, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Держаного бюджету України. Ч. 2 ст. 95 Конституції України встановлює, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно ч. 5 ст. 18 Закону України "1 Іро загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі не передбачені цим Законом. Кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не підлягають оподаткуванню (ч.2 ст.72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"). Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі не передбачені цим Законом. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано не конституційними положення п. 12 ст.71. ст.1 II Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та ці положення втратили чинність. Таким чином, норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є діючими з 09.07.2007. Разом з тим. Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» не передбачені виплати відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вказує на те, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (ч. 1 ст. 28). Проте частиною 3 цієї етапі встановлено, то мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацем першим частини І цієї стані застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а тому щодо пенсіонерів, яким доплата до пенсій призначена за іншими спеціальними законами, у тому числі і на підставі Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зазначений у частині 1 етапі 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір мінімальної пенсії за віком не застосовується. Розмір доплати до пенсії, встановлений ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", був визначений, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, який для цієї категорії пенсіонерів законодавчо встановлений не був. Положення частини 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо встановлених обмежень застосування розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного частиною 1 цього Закону. Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України, не визнавалися, а тому підлягають виконанню. Отже вимоги про те, що базова мінімальна пенсія за віком при обчисленні доплати до пенсії з урахуванням положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" новина визначатися згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суперечить законодавству, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Статтею 99 КАСУ для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивач звернувся з позовом після спливу шестимісячного строку. Згідно ст. 100 КАСУ адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала. УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька наполягає на пропущенні позивачем строку звернення до суду.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дію статті 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 p. №3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, а тому у позивачки не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції.
Таким чином, за період з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.
Тобто, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивачка мала право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчій актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Отже, вимоги позивачки щодо зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дитини війни» у 2008 році підлягає задоволенню лише з 22 травня 2008 року.
Відповідно до статті 6 Закону України, "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції від 18.11.2004, чинній у 2009 році) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких, є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни».
Положенням п.п. 1,2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010 визнано такими, що не відповідають Конституції України, норми Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами” від 18 лютого 2010 року № 1691-ІV та Цивільного процесуального кодексу України, якими справи, пов’язані із соціальними виплатами, що підлягали розгляду адміністративними судами, було передано місцевим загальним судам для розгляду в порядку цивільного судочинства.
П. 3 резолютивної частини названого Рішення Конституційного Суду України встановлено, що положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами” від 18 лютого 2010 року № 1691-ІV та Цивільного процесуального кодексу України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За таких обставин із 09 вересня 2010 року відновлено дію положення Кодексу адміністративного судочинства України, що діяло до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами”, зокрема, положення п. 3 частини першої статті 18, якими встановлювалося, що всі адміністративні справи у спорах фізичних осіб із суб’єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Виходячи з викладеного, з 09 вересня 2010 року розгляд справ, пов’язаних із соціальними виплатами, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Судом встановлено, що позивач 21 вересня 2010 року звернулася до Ворошиловського районного суду м. Донецька з адміністративним позовом до відповідача про порушення своїх прав.
Посилання позивача ОСОБА_1 на те, що вона раніше не мала змоги звернутися до суду з позовом про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, так як тривалий час хворіла, не береться до уваги судом, оскільки згідно довідки Сеньківської сільської дільничної лікарні від 27.09.2007 року позивач зверталася за медичною допомогою з 23.12.2005 року по 29.08.2007 року, в якій вказано, що в усіх випадках звернення хворої призначалося лікування, яке вона отримувала в домашніх умовах.
Таким чином у позивача ОСОБА_1 було достатньо часу для звернення до суду з позовом про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
Позивачем не надано до суду жодної причини поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що вимоги позивача про підвищення пенсії як дитині війни не підлягають, оскільки не ґрунтуються на законі.
Керуючись Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року , Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Рішення Конституційного Суду України від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010 ст. ст. 2, 11, 17, 18, 99, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни – відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з моменту її проголошення.
Суддя Ворошиловського районного
суду м. Донецька О.І. Орєхов