№ 2а-3106/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2010 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого – судді Орєхова О.І.,
при секретарі – Щукіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу адміністративного судочинства за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька про перерахунок надбавки до пенсії як інваліду війни, суд –
ВСТАНОВИВ:
16.09.2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до Управління пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька про перерахунок надбавки до пенсії як інваліду війни, посилаючись на наступні обставини.
Він є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалід 2 групи з жовтня 2010 року, до цього мав 3 групу інвалідності, знаходиться на обліку в УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька.
Відповідно Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантіях їхнього соціального захисту” в редакції, яка діяла з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року, інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне утримання, яка виплачується замість пенсії, завищується: інвалідам 1 групи – в розмірі 400 % мінімальної пенсії за віком; 2 групи – 350 % мінімальної пенсії за віком; 3 групи – 200 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до законодавства України мінімальна пенсія за віком складає прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
Вказане вище завищення пенсії в період з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року було виплачено йому в меншому розмірі.
Він звертався до відповідача з заявою про перерахунок надбавки до пенсії як інваліду війни виходячи з вказаних вище розмірів за період з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року з проведенням доплати недоотриманих сум.
В даному перерахунку йому було відмовлено.
Вважає дії відповідача неправомірними на наступних підставах.
Статтею 46 Конституції України закріплено положення, відповідно до якого громадяни України мають право на соціальний захист.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти тільки на підставі, в рамках повноважень і способами, передбаченими Конституцією України, законами України.
Законодавство термін “мінімальна пенсія за віком” вказало в Законі України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Стаття 28 даного закону зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом.
Відповідно до ст. 3 ЦК України у випадку невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згоду на обов’язковість якого дано ВСУ, чи іншому правовому акту суд повинен застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до закону розмір його надбавки до пенсії як інваліду війни повинен складати по рокам:
2000 рік: 216,56 грн. (мінімальна пенсія за віком) х 200 % х 12 (місяців) = 5197,44 грн.;
2001 рік: 248,77 грн. (мінімальна пенсія за віком) х 200 % х 10 (місяців) = 4975,4 грн.;
2001 рік: 248,77 грн. (мінімальна пенсія за віком) х 350 % х 2 (місяців) = 1741,39 грн.;
2002 рік: 268 грн. (мінімальна пенсія за віком) х 350 % х 12 (місяців) = 11256 грн.;
2003 рік: 268 грн. (мінімальна пенсія за віком) х 350 % х 12 (місяців) = 11256 грн.;
2004 рік: 284,69 грн. (мінімальна пенсія за віком) х 350 % х 12 (місяців) – 11956,98 грн.;
2005 рік: 332 грн. (мінімальна пенсія за віком) х 350 % х 12 (місяців) = 13944 грн.
Фактично виплачена надбавка до пенсії як інваліду війни складала по рокам:
2000 рік: 19,91 грн. х 200 % х 12 (місяців) = 477,84 грн.;
2001 рік: 19,91 грн. х 200 % х 10 (місяців) = 398,2 грн.;
2001 рік: 19,91 грн. х 350 % х 2 (місяців) = 139,37 грн.;
2002 рік: 19,91 грн. х 350 % х 12 (місяців) = 836,28 грн.;
2003 рік: 19,91 грн. х 350 % х 12 (місяців) = 836,28 грн.;
2004 рік: 19,91 грн. х 350 % х 12 (місяців) = 836,28 грн.;
2005 рік: 19,91 грн. х 350 % х 12 (місяців) = 836,28 грн.
Недоотримана сума надбавки до пенсії як інваліду війни за період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2005 року склала: (5197,44 грн. + 4975,4 грн. + 1741,39 грн. + 11256 грн. + 11956,98 грн. + 13944 грн.) – (477,84 + 398,2 + 139,37 + 836,28 х 4) = 55966,68 грн.
Відповідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не розповсюджується на вимоги з відшкодування шкоди, спричиненого здоров’ю.
Позивач став інвалідом при виконанні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, тому просить не застосовувати до його вимог строку позовної давності.
Просить суд визнати дії УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька про відмову в перерахунку надбавки до його пенсії як інваліду війни за період з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року відповідно до діючого законодавства України протиправними. Зобов’язати УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька відповідно до ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантіях їхнього соціального захисту” в редакції, яка діяла в період з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року здійснити перерахунок надбавки до його пенсії як інваліду війни в розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком – прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 01 січня 2000 року по 09 жовтня 2001 року з проведенням доплати недоотриманих сум. Зобов’язати УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька відповідно до ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантіях їхнього соціального захисту” в редакції, яка діяла в період з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року здійснити перерахунок надбавки до його пенсії як інваліду війни в розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком – прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 10 жовтня 2001 року по 31 грудня 2005 року з проведенням доплати недоотриманих сум.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, був повідомлений про час та місце слухання справи належним чином, надав суду заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, був повідомлений про час та місце слухання справи належним чином, надав суду заперечення проти позову, в яких позов не визнав та зазначив, що позовні вимоги позивача охоплюють період, починаючи з 01.01.2000 р. по 31.12.2005 р.
ОСОБА_1 посилається на ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Сам Закон, згідно п. 1 прикінцевих положень, набирав чинності з 1 січня 2004 року. Згідно ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються: мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження (частина третя статті 4 в редакції Закону № 25054V ( 2505-15 ) від 25.03.2005).
Отже тільки з 25.03.2005 року мінімальний розмір пенсії за віком став дорівнювати прожитковому мінімуму, який в свою чергу щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік та публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В ч. 4 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» були внесені зміни від 05.10.2005. В новій редакції зазначена частина статті викладена так (є чинною на момент розгляду і вирішення справи):
«інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам І групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, ІІІ групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність , (Частина статті 13 в редакції Закону № 458/95-ВР від 23.11.95; із змінами, внесеними згідно із Законами № 488/95-ВР від 22.12.95, № 2212-IV ( 2212-15) від 18.11.2004; в редакції Закону № 2939-TV (2939-15) від 05.10.2005)».
Отже управління правомірно відмовило позивачу в перерахунку пенсії в розмірі 200 % та 300 % мінімальної пенсії за віком.
Крім того, статтею 99 КАСУ для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня. коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач звернувся з позовом після спливу шестимісячного строку. Згідно ст. 100 КАСУ адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька наполягає на пропущенні позивачем строку звернення до суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що представник відповідача не довів правомірність своїх дій в перерахунку пенсії за період з 25.03.2005 року по 05.10.2005 року.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька.
Рішенням УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька № 1/265 від 21.05.2010 року було відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку завищення до пенсії як інваліду війни виходячи з прожиткового мінімуму, за його заявою № 115 від 12.05.2010 року, у зв’язку з відсутністю законних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач дізнався про порушення своїх прав з рішення УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька № 1/265 від 21.05.2010 р. , до суду звернувся 16 .09.2010 р., тобто, у строки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження (частина третя статті 4 в редакції Закону № 25054V ( 2505-15 ) від 25.03.2005).
Отже тільки з 25.03.2005 року мінімальний розмір пенсії за віком став дорівнювати прожитковому мінімуму, який в свою чергу щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік та публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
В ч. 4 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» були внесені зміни від 05.10.2005. В новій редакції зазначена частина статті викладена так (є чинною на момент розгляду і вирішення справи): «інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам І групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, ІІІ групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність , (Частина статті 13 в редакції Закону № 458/95-ВР від 23.11.95; із змінами, внесеними згідно із Законами № 488/95-ВР від 22.12.95, № 2212-IV ( 2212-15) від 18.11.2004; в редакції Закону № 2939-TV (2939-15) від 05.10.2005)».
Згідно з зазначеною редакцією закону ОСОБА_1 виплачувалось завишення до пенсії відповідачем згідно рішення № 1/265 від 21.05.2010 року
Отже управління правомірно відмовило позивачу в перерахунку пенсії в розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2000 року по 25.03.2005 року та з 06.10.2005 року по 31.12.2005 року.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду доказів та не доведено правомірності свого рішення щодо відмови позивачу в перерахунку завишення до пенсії як інваліду війни за період з 25.03.2005 року по 05.10.2005 року, виходячи з прожиткового мінімуму відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Враховуючи положення Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” , керуючись принципом адміністративного судочинства, а саме верховенством права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивачу на належне соціальне забезпечення, суд вважає необхідним частково задовольнити позовні вимоги і зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька здійснити перерахунок надбавки до пенсії як інваліду війни в розмірі прожиткового розміру для осіб, які втратили працездатність, за період з 25 березня 2005 року по 05 жовтня 2005 року.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ч. 4 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ч. 3 ст. 4 Закону України “Про прожитковий мінімум”, ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати дії УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька щодо відмови в перерахунку надбавки до пенсії як інваліду війни ОСОБА_1 з 25 березня 2005 року по 05 жовтня 2005 року згідно з діючим законодавством України протиправними.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька згідно ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в редакції, діючій за період з 25 березня 2005 року по 05 жовтня 2005 року, здійснити перерахунок надбавки до пенсії як інваліду війни ОСОБА_1 в розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком - прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 25 березня 2005 року по 05 жовтня 2005 року.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя О.І. Орєхов