Справа № 2-3512
2007 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2007 року
Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Прищепа О.І.,
при секретарі Шараповій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2«про стягнення суми», -
в с т а н о в и в:
Позивачка звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2в якому прохає, стягнути з відповідачки на її користь 92 500 гривень в відшкодування вартості 1\2 частини квартири № АДРЕСА_1.
Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2. є рідною сестрою позивачки, мати яких була ОСОБА_3., яка ІНФОРМАЦІЯ_1року померла. Позивачка у встановленому законом порядку звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але їй було відмовлено у вчиненні певної нотаріальної дії так як, 10 вересня 2002 року було укладено договір дарування квартири № АДРЕСА_1, між ОСОБА_3. та відповідачкою, в результаті чого, ОСОБА_2. стала власником вищезгаданої квартири, але рішенням суду від 27 січня 2006 року зазначений договір дарування було визнано недійсним, а квартира має бути повернута її власнику. Таким чином, відповідачка 20 грудня 2005 року уклала договір купівлі-продажу спірної квартири зі сторонньою людиною, а саме - ОСОБА_4., у зв'язку з чим, позивачка вимушена була звернутися до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Рішенням суду її позовні вимоги було задоволено, але рішенням Апеляційного суду від 29 травня 2007 року, рішення суду першої інстанції було скасовано та постановлено нове рішення, відповідно до якого, ОСОБА_4. була визнана добросовісним набувачем, разом з тим, суд Апеляційної інстанції зазначив, що гроші за договором були одержані відповідачкою, у зв'язку з чим, позивачка має право заявляти вимоги майнового характеру до відповідачки.
Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги позивачки підтримав у повному обсязі.
Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги позивачки не визнала, так як вважає, що на момент укладання договору купівлі продажу вона мала на це всі законні підстави, у зв'язку з чим, посилання позивачки на Пленум Верховного суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» є необґрунтованими.
Представник відповідачки в судовому засіданні позовні вимоги позивачки не визнав у повному обсязі.
Вислухавши позивачку, представника позивачки, відповідачку, представника відповідачки, дослідив докази, надані сторонами, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3. на підставі договору купівлі-продажу від 25 грудня 1992 року належала квартира № АДРЕСА_1. 10 вересня 2002 року ОСОБА_5, яка діяла від імені ОСОБА_3., з одного боку, та ОСОБА_2., з другого боку, уклали договір дарування вищезазначеної квартири, згідно до якого, ОСОБА_3. подарувала, а ОСОБА_2. прийняла в дар квартиру.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_1року померла, що підтверджується поясненнями сторін.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.
Як встановлено в судовому засіданні що ОСОБА_1та ОСОБА_2. є рідними дітьми ОСОБА_3., що підтверджується поясненнями сторін.
Таким чином, ОСОБА_1., як спадкоємець першої черги за законом після померлої матері звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом після померлої матері, однак, їй було відмовлено у вчиненні певної нотаріальної дії, у зв'язку з тим, що існує договір дарування квартири № АДРЕСА_1, у зв'язку з чим, ОСОБА_1звернулась до суду із позовом про визнання недійсним зазначеного договору дарування та доручення, на підставі якого було укладено договір дарування від іменні дарувальника. Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1було задоволено в повному обсязі, та визнано недійсною довіреність, реєстровий № 4-454, видану 24 квітня 2002 року ОСОБА_3., якою остання уповноважила ОСОБА_5. подарувати ОСОБА_2. квартиру № АДРЕСА_1, а також, визнано недійсним та скасовано договір дарування вищезазначеної квартири, що підтверджується копією рішення суду, (а.с. 7-8).
Однак, в період розгляду судом вищезазначеної справи, 20 грудня 2005 року ОСОБА_2. уклала договір купівлі-продажу квартири № АДРЕСА_1 з ОСОБА_4., у зв'язку з чим, ОСОБА_1звернулась до суду із позовом про визнання зазначеного договору купівлі-продажу не дійсним. Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги позивачки були задоволені, а договір купівлі-продажу - визнано не дійсним. Однак, ухвалою суду Апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції було скасовано, та винесено нове рішення, відповідно до якого, в задоволенні позовних вимог позивачки було відмовлено, крім того, зазначено, що гроші за договором купівлі-продажу спірної квартири були передані ОСОБА_2., тому претензії майнового характеру позивачки можуть бути заявлені тільки до неї.
Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», при відмові у позові про визнання договору купівлі-продажу недійсним у зв'язку з тим, що покупець є добросовісним, з особи, яка провела відчуження майна за відсутності права на це, на користь власника стягується дійсна вартість майна на час розгляду справи.
Відповідно до Рішення Апеляційного суду АРК від 29 травня 2007 року, ОСОБА_4. є добросовісним набувачем і тому квартира № АДРЕСА_1 не може бути витребувана у неї.
Таким чином, суд вважає встановленим факт неможливості витребування у ОСОБА_4. квартири № АДРЕСА_1, в зв'язку з чим з відповідачки підлягає стягнення 1\2 частина вартості вищезазначеної квартири.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 20 грудня 2005 року, відповідачці при продажі квартири № АДРЕСА_1 була сплачені кошти в розмірі 185 000 гривень, (а.с. 5).
Посилання ОСОБА_2., що вона отримала не всі кошти за продану квартиру, суд не може прийняти до уваги, так як, відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 20 грудня 2005 року вбачається, що сторони підтвердили факт повного розрахунку за продану квартиру, зазначений договір підписаний сторонами, (а.с. 5), у зв'язку з чим, з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню вартість 1\2 частини квартири яка складає 92 500 гривень.
Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь позивачки судові витрати, а саме, витрати по оплаті судового збору при подачі позову до суду в сумі та 925 гривень та 30 гривень суму сплачених витрат, пов'язаних із інформаційно-технічним розглядом справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 388, 1261 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2«про стягнення суми» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1:
- 92 500 (дев'яносто дві тисячі п'ятсот) гривень - в рахунок відшкодування вартості 1\2 частини квартири № АДРЕСА_1;
- 925 (дев'ятсот двадцять п'ять) гривень - в рахунок відшкодування судового збору;
- 30 (тридцять) гривень - в рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи;
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд в порядку та строки, передбачені ст. ст. 294, 296 ЦПК України.
СУДДЯ -