Справа № 522/1514/20

Провадження № 2/522/7966/21

УХВАЛА

про відмову в відводі судді

23 жовтня 2021 року                                                                               м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання – Лисенко А.О.,

розглянувши заяву представника ОСОБА_1  – адв.  ОСОБА_2  про відвід судді Домусчі Л.В. по  цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Інвестохіллс Веста», третя особа: ОСОБА_3 – державний реєстратор Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області, про скасування рішення державного реєстратора,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси (с. Домусчі Л.В.) перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Інвестохіллс Веста», третя особа: ОСОБА_3 – державний реєстратор Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області, про скасування рішення державного реєстратора.

На адресу суду 20.10.2021 року надійшла заява представника ОСОБА_1 – адв. ОСОБА_2 , згідно якої заявлено відвід головуючому судді Домусчі Л.В. із правової підстави п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України. При цьому подану заяву мотивував тим, що у нього існують сумніви в неупередженості та об`єктивності головуючого судді, оскільки за розглядом даної справи головуючою суддею Домусчі Л.В. було прийнято ухвалу про залишення позову без розгляду, яка у подальшому була скасована постановою Одеського апеляційного суду від 15.06.2021 року. Судом апеляційної інстанції в мотивувальній частині постанови було визначено, що головуюча суддя порушила п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, що на думку представника заявника свідчить про упередженість головуючої судді.

Суддя з 18.10 по 22.10.2021р. перебувала на навчанні, заяву отримала 23.10.2021р..

У відповідності до ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

За викладеного, зважаючи на положення ст. 40 ЦПК України, а також те, що судове засіданні по даній справі призначено на 03.11.2021 року, дана заява надійшла до суду 20.10.2021 року, остання підлягає первісному розгляду суддею Домусчі Л.В..

У відповідності до ч.7-10 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно.

Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді. Суд не вбачає підстав для виклику учасників справи з приводу розгляду даної заяви.

Суд, вивчивши матеріали справи, заяву представника заявника про відвід, вважає, що остання необґрунтована та немає об`єктивного підґрунтя.

Відповідно до вимог ч.1 ст.36 ЦПК суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно ч.1 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 3 статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

За умовами ч.3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді (п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України).

Відповідно до ч.4 ст.36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Розглянувши питання, з точки зору національного закону - ст. 36 ЦПК України, в контексті ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо безсторонності суд зазначає наступне:

- суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне;

- слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву  (див., «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28 листопада 2002 року, а також  рішення у справах проти України: «Білуха проти України» від 09 листопада 2006  року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03 травня 2007  року,  п.66; «Агрокомплекс» проти України»  від 06 жовтня 2011 року,  п.136; «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року, п.п.103,107).  

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості, зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо.

Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року N 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому, суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це, навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому, коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Дослідивши питання безсторонності суддів з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини (далі-ЄСПЛ) у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28.11.2002 року, зазначив, що по-перше, йдеться про суб`єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., серед інших рішення у справах: «Білуха проти України» від 09.11.2006 року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, п.66; «Агрокомплекс» проти України» від 06.10.2011 року, п.136; «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року, п.п.103,107).

Суд далі нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (див., серед багатьох інших джерел, "Булут проти Австрії" (Bulut v. Avstria), рішення від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 356, п. 31, та "Томан проти Швейцарії" (Thomann v. Switzerland), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 825, п. 30). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів (п. 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02).

Відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції (995 004) повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38) (п. 28 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 року по справі «Газета «Україна-центр» проти України (заява №16695/04).

З огляду на вищевикладене, об`єктивний критерій вимагає щоб особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи, тобто відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів та доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Заявляючи відвід, заявник повинен навести об`єктивні причини дійсних обставин, які б викликали сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вбачає, що дійсно ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 січня 2021 року позов ОСОБА_1 було залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання та вирішено питання про скасування заходів забезпечення позову (а.с.37-40, т.2).

Постановою Одеського апеляційного суду від 15.06.2021 року (а.с.123, т.2) вищевказану ухвалу суду від 28.01.2021 року було скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Отже, суд вбачає, що адв. ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 скористувався процесуальними правами та оскаржив відповідне рішення суду у зв`язку з незгодою з ним.

У відповідності до п.2.3.43 розділу 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затв. Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, судові справи, що надійшли із судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування ухвал, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття, припинення провадження), а також ухвал, які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи, передаються раніше визначеному у судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу), ухвалу яких скасовано чи у провадженні яких перебувала або перебуває судова справа.

Отже, на виконання вказаних вимог законодавства, матеріали цивільної справи були передані на розгляд раніше визначеного судді – судді Домусчі Л.В.. При цьому не згода представника ОСОБА_1 із раніше прийнятим суддею рішенням по даній справі не свідчать про її упередженість та не може бути підставою для її відводу.

Будь-яких належних та допустимих  доказів про суб`єктивну упередженість судді заявник не надав. При цьому суд звертає увагу, що особиста безсторонність суддів не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне.

Таким чином, заява адвоката Ніколаєва В.О. в інтересах ОСОБА_1 про відвід суддів не містить визначених законом підстав для відводу судді. Жодними доказами не підтверджуються існування обставин, які викликають сумніви в неупередженості та об`єктивності суддів. Тому, вказані у заяві доводи не є підставами для задоволення відводу.

Таким чином, оскільки заявник не надав доказів на підтвердження доводів заяви, які б свідчили про наявність об`єктивних, дійсних обставин, які викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності суддів, посилання представника не знайшли свого підтвердження за матеріалами справи, зводяться до припущень та є безпідставними, вважаю необхідним відмовити в задоволені заяви адвоката Ніколаєва В.О. в інтересах ОСОБА_1 про відвід судді Домусчі Л.В..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.36-40, п. 7 ч. 1 ст. 252 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Визнати заяву адвоката Ніколаєва В.О. в інтересах ОСОБА_1 про відвід судді Домусчі Л.В. – необґрунтованою.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Інвестохіллс Веста», третя особа: ОСОБА_3 – державний реєстратор Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області, про скасування рішення державного реєстратора, зупинити до вирішення питання про відвід.

Заяву передати до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Домусчі Л.В..

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 23.10.2021 року.

Суддя                                                                                          Л.В. Домусчі