№ 2-а- 2884

2010 рік

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  10 грудня 2010 року                                                                    Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

                                                                                                               в складі головуючого

 судді Антонюка О.А.

при секретарі – Ткаченко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління державної автомобільної інспекції головного управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області та інспектора ДПС БДПС УДАІ Дніпропетровської області про поновлення строку, визнання дій та постанови протиправними і скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 19 жовтня 2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача управління державної автомобільної інспекції головного управління міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області та ДПС БДПС УДАІ Дніпропетровської області про визнання дій та постанови протиправними і скасування постанови про адміністративне правопорушення. Позивач в своєму позові посилався на те, що 13 вересня 2010 року інспектором ДПС БДПС УДАІ Дніпропетровської області постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 122 КУпАПП і накладено штраф в розмірі 210 грн. Вважає вказану постанову незаконною, оскільки хоча його автомобіль і зупинявся, але протокол складався інспектором без врахування його зауважень та конкретної дорожньої обстановки, забороняючого знаку там не було, автомобіль іншого учасника цієї пригоди інспектор ДПС не зупиняв, доказів правопорушення не надано, тобто факт порушення оснований на припущенні, що є порушенням закону, протокол про адміністративне правопорушення складався з порушеннями. Вважає дії, вчинені інспектором Олександрійської роти ДПС УДАІ Кіровоградської області протиправними і незаконними та просив поновити строк на оскарження постанови та дій інспектора, визнати дії інспектора протиправними і скасувати вказану постанову, задовольнивши позов в повному обсязі.

Представник відповідача та відповідач у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Фактично позов не визнали і просили розглянути справу за їх відсутності. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника відповідача та відповідача згідно ст. 128 КАС України.

З’ясувавши думку сторін, дослідивши матеріали даної адміністративної справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позов обгрунтованим і підлягаючим задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється   на   всі правовідносини, що виникають у державі.

В обґрунтування звернення з позовом до адміністративного суду позивач посилався на норми Кодексу адміністративного судочинства України. За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. КАС України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Згідно зі ст. З КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дії їй бездіяльності Конституцією чи іншими законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У судовому засіданні встановлено, що 13 вересня 2010 року о 20 годині 00 хвилин інспектором ДПС БДПС УДАІ Дніпропетровської області було зупинено автомобіль «Шкода», державний номер НОМЕР_1, який рухався і здійснив зупинку на посадковому майданчику громадського транспорту, під керуванням водія ОСОБА_1, чим допустив порушення п. 8.1 правил дорожнього руху. Стосовно водія цього автомобіля ОСОБА_1 складено протокол про те, що він в тому місці за кермом вказаного свого автомобіля, рухаючись по тій дорозі, здійснив зупинку на посадковому майданчику громадського транспорту, чим допустив порушення правил дорожнього руху і постановою АА № 645991 від 13 вересня 2010 року його притягнуто до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 122 КУпАПП в вигляді штрафу в дохід держави в сумі 210 грн., вказану постанову АА № 645991 по справі про адміністративне правопорушення відразу в той же день було вручено позивачу як порушнику.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення – у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, в районний у місті, міський чи  міськрайонний суд,  у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими  законом.

Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення  може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 6 ст. 71 КАС України передбачено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази  на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд вважає, що позивачем по даній справі пропущено строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення з поважних причин, оскільки зазначену постанову позивачу було вручено відразу 13 вересня 2010 року, а до суду з оскарженням цієї постанови він звернувся лише 19 жовтня 2010 року через хворобу.

У тексті постанови зазначено, що позивач власник транспортного засобу 13 вересня 2010 року о 20 годині 00 хвилин на автомобілі «Шкода» державний номер НОМЕР_1 рухався в м. Дніпропетровську під керуванням водія ОСОБА_1 і зупинився на вул. Пастера, не виконав вимоги про заборону зупинки на посадковому майданчику громадського транспорту, чим допустив порушення п. 8.1 правил дорожнього руху і постановою АА № 645991 від 13 вересня 2010 року його притягнуто до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 122 КУпАПП в вигляді штрафу в дохід держави в сумі 210 грн.

Проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. Під час керування автомобілем позивачем не було помічено порушень ПДР, забороняючих знаків не було, він на автомобілі рухався в колоні інших автомобілів, а також протягом руху автомобіля ним не було помічено працівників ДПС, позивач саме в той час вже не порушував Правил дорожнього руху України, він маневр не робив і перешкод для інших учасників руху не допускав; правопорушення могло б бути зафіксованим, якби інспектор ДПС в постанові зазначив більш детально і конкретно порушення (де стояли знаки і чи видно їх водіям завчасно, які маневри відбулися на дорозі за участю позивача, чи були перешкоди для проїзду, яка була розмітка і чи дійсно позивач робив рух чи поворот не з тієї смуги та ін.), відібрати пояснення в інших водіїв, що стояли чи рухалися поруч та ін., але і цього зроблено не було. В даній постанові відсутні дані, які характеризують особу правопорушника та її майновий стан, а вручені позивачу копії постанови і протоколу зовсім не читаються. Крім того, інспектор ДАІ, що складав протокол і постанову,  безпосередньо не бачив самого порушення, що може викликати сумніви в достовірності відтворення обставин і обстановки події правопорушення. При оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників. Відповідно до п.п. 12.2, 12.3 зазначеної Інструкції, визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. При цьому нагляд за рухом з автомобіля без спеціального пофарбування та спеціальних сигналів допускається виключно у випадках руху у потоку транспорту. Це також свідчить про порушення нормативних актів МВС при фіксації порушень, та перешкоджає застосуванню її результатів для притягнення осіб до адміністративної відповідальності.

Пунктом 24 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАПП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. КУпАПП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що постановлюється в конкретній адміністративній справі, а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення. Згідно ст. 255 КУпАПП уповноважені на ті посадові особи органів внутрішніх справ мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення передбачені ст. 122 КУпАПП.

При таких обставинах суд вважає, що дії, вчинені інспектором ДПС БДПС УДАІ Дніпропетровської області при розгляді справи про адміністративне правопорушення, слід визнати не правомірними, а постанову АА № 645991від 13 вересня 2010 року по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на позивача за ч. 1 ст. 122  КУпАП слід вважати як винесену бездоказово, вона основана на припущеннях і в порушення прав позивача, а тому її слід скасувати.

Не може суд прийняти до уваги заперечення представника відповідача та відповідача проти позову, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджуються, порушення прав позивача дійсно були допущені.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, вони ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню в повному обсязі.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 258, 288, 289 КУпАП, ст. ст. 70, 71, 158-163, 167 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Поновити пропущений строк для оскарження постанови АА № 645991від 13 вересня 2010 року по справі про адміністративне правопорушення.

Скасувати як незаконну постанову про адміністративне правопорушення АА № 645991 від 13 вересня 2010 року, винесену стосовно позивача ОСОБА_1 інспектора ДПС БДПС УДАІ Дніпропетровської області, про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 210 грн..

Судові витрати віднести за рахунок Державного бюджету України.

    Відповідно до ч. 2 ст. 171-2 КАС України постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

                                Суддя -