Справа № 2 - 794

2007 рік

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

            23 березня  2007 року                                                                        Ялтинський міський   суд Криму

у складі судді:                                                                        ПЕРЕВЕРЗЄВОЇ  Г.С.

при секретарі   :                                                                     КОНОНОВОЇ Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського   суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1до ОСОБА_2, за участю третіх осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Гурзуфського селищної Ради про виділ земельної ділянки в натурі і усунення перешкод у користуванні власністю,

        В С Т А Н О В И В:

            Позивачка звернулася до суду з позовом, уточнивши вимоги якого просить суд усунути перешкоди в користуванні належній їй 1\4 частки земельної ділянки загальною площею 0,0850 га, розташованої в АДРЕСА_1, шляхом зносу самовільно встановленого на ній відповідачем забору.

            Вимоги мотивує тим, що їй, відповідачу і третім особам - ОСОБА_3та ОСОБА_4- на праві спільної сумісної власності, на підставі державного акту на землю, належить земельна ділянка загальною площею 0,0850 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1. На її думку, право спільної сумісної власності є правом власності її учасників в рівних частках, тобто їй належить 1\4 частка даної земельної ділянки, також як і всім іншим. Разом з тим, на прибудинковій території будинку відповідачем був самовільно зведений забір з сітки «рабіца» та кольорового шиферу, яким обгороджена більша частина земельної ділянки, і вона позбавлена можливості нею користуватися.  

Представники відповідача проти позову заперечували, посилаючись на те, що земельна ділянка між співвласниками в натурі не поділена, а забір був зведений ОСОБА_2через порядок користування земельною ділянкою, що історично склався, а також є протизсувною огорожею.

Треті особи в судове засідання не з'явилися, про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки суду не представили.

            Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

            Судом встановлено, що ОСОБА_1є власницею 13\100 часток, а ОСОБА_2- власником 2\5 часток  домоволодіння   № АДРЕСА_1, на підставі договорів купівлі - продажу від 28 липня 1992 року (а.с. 6,8, 34). Крім того, ОСОБА_2., ОСОБА_3Т.І., ОСОБА_4. і ОСОБА_1. на праві спільної сумісної власності, на підставі державного акту на право приватної власності на землю, належить земельна ділянка загальною площею 0,0850 га, розташована в місті АДРЕСА_1. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 5). Як пояснили в судовому засіданні сторони, в натурі земельна ділянка до теперішнього часу не поділена. Позивачкою були заявлені такі вимоги, проте за її заявою ухвалою суду були залишені без розгляду.

            Відповідачем Вожеловським, на прибудинковій території домоволодіння, було збудовано огорожу з сітки «рабіца» та кольорового шиферу, якою частина земельної ділянки самовільно виділена ним в його особисте користування.

Факт того, що огорожа виконана самовільно, без узгодження з сусідами, представники відповідача  в суді не заперечували.

Згідно ст. 89 ЗК України, володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюється за договором або законом.

Як пояснили в судовому засіданні сторони, договір про користування земельною ділянкою, що знаходиться в їх спільній сумісній власності вони не укладали, до суду з вимогою про виділення своєї частини земельної ділянки ОСОБА_2також не звертався.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном, а на підставі ст. 48 Закону України "Про власність", суд зобов'язаний захищати права власника.

Крім того, привласнення відповідачем частини прибудинковій території для власних потреб суперечить Положенню «Про порядок встановлення і закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду і надання в загальне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для споруди житлових будинків», в якому говориться, що прибудинкова територія встановлюється для будинку і не може  виділятися для частини будинку (блоку, поверху, секції, квартир та ін.). Те, що спірна земельна ділянка є прибудинковою територією будинку, власниками якої є сторони, підтверджено цільовим призначенням використовування даної ділянки - для будівництва й обслуговування житлового будинку, який на ній розташований.

Таким чином, суд вважає, що позов ОСОБА_1про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зносу самовільно встановленої огорожі заявлений обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Разом з тим, у вимозі про усунення перешкод саме 1\4 часткою спірної земельної ділянки, слід відмовити, оскільки, як вже було сказано раніше, частки співвласників земельної ділянки в натурі не поділені.

            На підставі викладеного, керуючись ст. 391 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 66, 212, 213, 215, 217, 218  ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

            Позов ОСОБА_1- задовольнити частково.

            Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, шляхом демонтажу огорожі, виконаної з сітки «рабіца» та кольорового шиферу.

            У випадку, якщо ОСОБА_2не виконає рішення суду протягом одного місяця після набрання ним законної сили, то ОСОБА_1має право здійснити демонтаж своїми діями, з подальшим стягненням витрат з ОСОБА_2.

            В інший частині позову - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд  Автономної Республіки Крим в порядку та строки, передбачені ст. ст. 294, 296 ЦПК України.

                                   Суддя :