Автозаводський районний суд м.Кременчука

м. Кременчук, вул. Першотравнева, 29/5, 39600, (05366) 3-51-48

2а-3299/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2011 року Суддя Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області Каліновська Е.І., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці Полтавської області про визнання рішення колегіального органу протиправним, його скасування, зобов`язання здійснити переведення із пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків та зобов`язання зробити відповідний перерахунок державної пенсії відповідно до вимог ст.51,56,67 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2011 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом в обґрунтування своїх вимог зазначив, що у 1986 році я приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, маю посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії серії НОМЕР_1 від 22.05.2009 року та вкладу до нього від 22.05.2009 року за №613684с із зазначенням учасника ЛНА на ЧАЕС, а до цього мав посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2-ї категорії серії НОМЕР_2 від 15.04.1993 року.

Полтавською обласною МСЕК № 1 мені встановлена вперше з 14.05.2009 року безстроково друга група інвалідності, захворювання пов`язані з використанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС, що підтверджується довідкою МСЕК від 14.05.2009 року №0023298.

З 2001 року перебувало на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці Полтавської області (надалі - відповідач) і отримував до 13 травня 2009 року пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12 (надалі - Закон №796) та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю згідно а.1 ст. 51 Закону № 796, а з 14 травня 2009 року мені призначена пенсія по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків згідно ст.54 Закону №796.

У грудні 2010 року мені стало відомо, що відповідач з 01 січня 2005 року по 13 травня 2009 року не нараховував та не виплачував мені щомісячне додаткове збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний наступний рік моєї роботи понад 20 років стажу і я звернувся до відповідача із відповідною заявою про нарахування та виплату мені за вищевказаний період моєї щомісячної доплати за понаднормативний стаж роботи згідно до норм п.1 статті 56 Закону №796, з врахуванням виплачених мені за цей період сум щомісячних доплат за понаднормативний стаж роботи згідно а.2 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-VI (надалі - Закон №1058) і отримав відмову від відповідача.

Крім того, мені стало відомо, що відповідач з 01 січня 2005 року по 13 травня 2009 року також невірно нараховував та виплачував мені додаткову пенсію і я звернувся до відповідача із заявою про приведення розміру моєї додаткової пенсії у відповідність до норм а.1 статті 51 та ч.3 ст.57 Закону №796, залежно від зміни 30 % розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на час вплати пенсії за цей період. На що УПФУ Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області відмовило мені в перерахунку призначеної додаткової пенсії з огляду на відсутність підстав такого перерахунку та правомірність визначення розміру додаткової пенсії.

Відповідач вважає, що при нарахуванні та виплати пенсії за цей період застосовуються мінімальна пенсія за віком в сумі 19 грн. 91 коп., встановлена постановою Кабінту Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 3 січня 202 року №1, де і встановлені чорнобильцям певні обмеження щодо розмірів виплати пенсій: мінімальної державної основної та додаткової. Крім того відповідач вважає, що певні обмеження виплат чорнобильцям додаткових пенсій були також встановлені пунктом 4 Постанови КМУ №530 від 28.05.2008 року.

Я вважаю, що такі дії відповідача є незаконними, тому що:

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом №796.

Розділ 8 даного Закону передбачаю правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4.

Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Стаття 50 Закону №796 передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, за шкоду здоров`ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам 1-ї групи - 100 відсотків мінімальної пенсії за віком, 2-ї групи - 75 відсотків, 2-ї групи - 50 відсотків.

Абзац 1 статті 51 Закону №796 передбачає, що особам, віднесеним до категорії 2, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч.3 ст.67 Закону №796 у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно статті 71 вищевказаного Закону, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.

Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Законами України: «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 р. №2505-ІV (стаття 63); «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 25.12.2005 №3235 - ІV (стаття 65); «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 №489 - V (стаття 62); «Про Державний бюджет України 2008 рік» від 28.12.07 р. № 107-VI (стаття 58); «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 р. №835 - VI (стаття 54) - було затверджено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність у таких розмірах: на 2005 рік - 332 грн.; на 2006 рік, з 01 січня - 350 грн., з 01 квітня - 359 грн., з 01 жовтня 366 грн.; на 2007 рік, з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн., з 01 жовтня - 411 грн.; на 2008 рік, з 01 січня - 470 гривень, з 01 квітня - 481 гривня, з 01 липня - 482 гривні, з 01 жовтня - 498 гривень; на 2009 рік - у розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто 498 грн.

Таким чином, для нього як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, розмір додаткової пенсії за період з 01.01.2005 року по 13.05.2009 року повинен розрахуватися, виходячи із наведених розмірів, а Постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1 та від 28.05.2008 року № 530, на які посилається відповідач, в частині встановлення обмежень щодо розмірів виплати додаткової пенсії не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Крім того, Закон №796 має вищу юридичну силу.

Відповідачем невірно застосовано норми матеріального права та не враховано, що реалізація права на отримання коштів згідно вказаного вище закону не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відповідно до Законів України : №2505 - IV від 25.03.2005 р., № 3235 - IV від 20.12.05. р., №489 - Vвід 19.12.06. р., №107- VІ від 28.12.07. р., №835 - VІ від 26.12.08 р. на 2005-2009 роки встановлювалась мінімальна пенсія за віком в наступних розмірах: на 2005 рік - 332 грн.; з 01.01.06 р. - 350 грн., з 01.04.06 р. - 359 грн., з 01.10.06 р. - 366 грн., з 01.01.07 р. - 380 грн., з 01.04.07 р. - 406 грн., з 01.10.07 р. - 411 грн., з 01.01.08 р. - 470, з 01.04.08 р. - 481 грн., з 01.07.08 р. - 482 грн., з 01.10.08 р. - 498 грн., на 2009 рік - у розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто 498 грн..

Тому розмір додаткової пенсії повинен був складати: в 2005 році - 1195,20 грн. (332:100х12), в 2006 році: з 01.01. по 31.03. - 315 грн.(350:100х30х3), з 01.04. по 30.09. - 646,20 грн. (359:100х30х6), з 01.10. по 31.12. - 329,40 грн.(366:100х30х3), в 2007році: з 01.01. по 31.03. - 342 грн.(380:100х30х3), з 01.04. по 30.09. - 730,80 грн. (406:100х30х6), з 01.10. по 31.12. - 369,90 грн. (411:100х30х30), в 2008 році - 144,30 грн.(481:100х30х1),з 01.07. по 30.09. - 433,80 грн. (482:100х30х3), з 01.10. по 31.12. - 448,20 грн. (498:100х30х3), в 2009 році з 01.01. по 30.04. - 597,60 грн.(498:100х30х4).

Загальна сума додаткової пенсії, яку повинен був одержати позивач за період з 01.01.2005 року по 30.04.2009 року (за виключенням періоду з 01.01.2008 року по 31.05.2008 року), становить -5552,40грн.(1195,20+315+646,20+329,40+342+730,80+369,90+144,30+433,80+448,20+597,60).

За інформацією відповідача позивачу фактично нараховували додаткову пенсію за цей період в значно менших розмірах і внаслідок чого мені завдано значну матеріальну шкоду.

Вважаю за потрібне додати, що Вищий адміністративний суд України своїм «Оглядовим листом» від 14.08.2008 року №1406/100/13-08 «Про практику застосування законодавства з питань пенсійного забезпечення ( за результатами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку)» в пункті 9 у порядку інформації та для врахування при розгляді справ даної категорії висловив свою позицію застосування законодавства України з питань пенсійного забезпечення осіб постраждалих від аварії на ЧАЕС, який додається.

Відповідач також вважає, що відповідно до чинного законодавства України виплата пенсії постраждалим від аварії на ЧАЕС 2-ї категорії проводиться відповідно до норм Закону №1058 і моя пенсія за віком була розрахована у відповідності до ст..ст. 27,28 цього закону і мій загальний страховий стаж роботи на день призначення пенсії складав 34 роки 06 місяців 04 дні, заробітна плата взята за період з 01.07.95р. по 30.06.2000 р. та з 01.07.2000 року по 31.01.2008 року і складає 2422,63 грн., а розмір пенсії станом на 01.12.2010 року становить 2281,26 грн. і що рахунок понаднормативного стажу передбачений тільки Законом №1058 і що відповідно до а.2 ч.1 ст.28 цього закону за кожен рік роботи понад 25 років для чоловіків встановлена доплата до пенсії з понаднормативний стаж в розмірі 1% від основного розмірі пенсії, але не більше ніж 1 відсоток від прожиткового мінімуму.

Як вбачається з пенсійної справи позивача, на день призначення йому пенсії, його загальний страховий стаж роботи складав 34 роки 06 місяців 04 дні, тобто понад 20 років, які передбачені п.2 ст.56 Закону №796, як підстава для призначення спеціальної пенсії і пенсія йому нарахована відповідно до зазначеного закону.

Відповідно до ст..15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХХІІ (надалі - Закон №1788) умови, норми та порядок такого забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796, або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом №1788.

Обставини справи свідчать про те, що він обрав умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені вказаним спеціальним законом. Статтею 56 цього закону передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під його дію. Зокрема, згідно з п.2 зазначеної статті право на пенсію і повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1,2,3,4 за умови стажу роботи, не меншого, ніж 20 років для чоловіків, 15 років для жінок, зі збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж, але не вище за 75% заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, - чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85% заробітку.

Аналіз викладеного положення закону свідчить про те, що він визначає особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.

Водночас порядок перерахунку пенсій спеціальним законом не встановлений, що є підставою для застосування судом при розгляді цього спору аналогії закону на підставі ч.7 ст.9 КАС України.

Ознакам, передбаченим вказаною процесуальною нормою, відповідає абз.2 ч.1 ст.28 Закону №1058, зі змісту якого випливає, що за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характері визначена в п.2 ст.56 Закону №796, як сума заробітку за кожен рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Згідно із цим законом він дорівнює мінімальному розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, особам, яким призначена пенсія на підставі Закону №796, перерахунок пенсії має змінюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.

Тому, слід вважати протиправними дії відповідача щодо не нарахування йому збільшення пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи по-над 20 років.

Про порушене право він дізнався лише в грудні 2010 року після того, як випадково ознайомився з позиціями Вищого Адміністративного суду України по цьому питанню, а тому просить суд пропущення строку його звернення до суду із адміністративним позовом визнати поважною причиною та поновити йому строк звернення до суду.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним рішення, яке я оскаржує.

Згідно а.1 п.18 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито» від 21.01.1993 року №7-93, позивач від сплати державного мита звільняється.

Зважаючи на всі наведені обставини, просить суд його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Згідно ст.ст. 1, 3 ч.2 ст.6, 8, ч.2 ст.19,22,23, ч.1 ст.24, 50, 64 Конституції України; ст..ст.49, 51, 55, п.2 ст. 56, 62, 63, ч.3 ст. 57, 70, 71 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; Законів України: №107-VI від 28.12.07р., № 835- VI від 26.12.08 р.; Декрету КМУ «Про державне мито» від 21.01.1993 року № 7-93; Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14; Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року №2017 - ІІІ; Пункту 5 Постанови №9 Пленуму Верховного суду України від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»; а.2 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-VI; ст..15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788 - ХІІ; ч.1 статті 76Закону України «Про використання ядерної енергетики та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 року №39/59-ВР; ст.ст. 2, 3, 6, 8, 17, 18, ч.2 ст.71, 87, 90, 99, 100, 104, 183-2, 256, 267 кодексу адміністративного судочинства, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

1.Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до вимог ч.1 ст.54 та ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, виходячи із 30 відсоткового розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат.

2.Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області здійснити ОСОБА_1 з 01 січня 2005 року по 13 травня 2009 року перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як особі, віднесеної до категорії 2, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії з віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог а.1 ст.51 та ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12 з виключенням перерахунку з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року включно, відповідні виплати здійснити з урахуванням вже проведених виплат.

3.Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області в нарахуванні та виплати ОСОБА_1 щомісячного додаткового збільшення пенсії на 1 процент його заробітку за кожний повний рік стажу його роботи понад установлений для нього мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії в повному розмірі відповідно до вимог п.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12.

4.Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 січня 2005 року по 13 травня 2009 року щомісячну доплату до пенсії за кожний повний рік стажу його роботи понад 20 років, шляхом збільшення пенсії на 1 процент мого заробітку за кожний рік моєї роботи понад 20 років, але не вище за 75 % заробітку, відповідно до вимог п.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, відповідні виплати провести за вищевказаний період з урахуванням виплачених мені за цей період сум щомісячних доплат за понаднормовий стаж роботи згідно а.2 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1057 - VI.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанову виконати негайно.

Постанова може бути оскаржено до Харківського Апеляційного адміністративного Суду через Автозаводський районний суд м.Кременчука протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.

Суддя