Справа № 2-а-761
2007 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇІНИ
27 серпня 2007 року Ялтинський міський суд АР Крим
у складі: головуючого - Прищепа О.І.;
при секретарі - Шараповій Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1до Республіканського комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АР Крим “про визнання неправомірними дії суб'єкта владних повноважень”, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулась до суду з позовом у якому просить суд визнати недійсним висновок Республіканського Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АР Крим № 629 від 06 лютого 2007 року про неможливість відводу земельної ділянки площею 0,080 га, розташованою за адресою: м. АДРЕСА_1, в районі спортивного майданчику для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд та зобов'язати Республіканський комітет з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АР Крим видати висновок про можливість відводу вказаної земельної ділянки за вказаною адресою та для вказаної нею мети.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що негативний висновок Комітету обґрунтований Постановою Уряду Автономної республіки Крим № 330 від 16 листопада 1995 року, яка на даний час не відповідає та суперечить положенням Закону України „Про місцеве самоврядування”, „Про охорону культурної спадщини”, іншим нормативним актам, а значить не підлягає застосуванню. До того ж дії відповідача суперечать висновкам відповідних установ щодо відведення їй земельної ділянки.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги позивачки підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивачки не визнав та пояснив, що при дачі висновку позивачці про неможливість відводу земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд в смт. Гурзуф, Комітет керувався Постановою Уряду АРК № 330 від 16 листопада 1995 року, якою затверджено опорний історико-архітектурний план та комплексної охороні зонування пам'ятників історії, культури і природи адміністративного району „Великої Ялти”. На момент прийняття вказаної Постанови до повноважень Уряду входило прийняття рішень про встановлення зон охорони пам'ятників. Земельна ділянка, на яку претендує позивачка, знаходиться в зоні охоронного ландшафту, зона № 11
Вислухавши представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідив докази надані сторонами, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною радою України 17 липня 1997 року, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь - якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Складовою частиною справедливого судочинства є доступ до процедури з усіма атрибутами контролю, тобто право на судовий контроль органів державної влади. Це означає, що рішення Комітету по охороні культурної спадщини Автономної Республіки Крим не може бути остаточним і підлягає судовому контролю.
Конвенція про захист прав і основних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.
Згідно ст. 55 Конституції України права свободи громадян захищаються судом.
Це означає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації , або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Положення Конвенції та Конституції України з цього питання відтворені в ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України про завдання адміністративного судочинства.
Рішенням 25-ої сесії 24-го скликання Гурзуфської селищної Ради № 14 від 04 березня 2004 року, ОСОБА_1. надано дозвіл на виконання проекту відводу земельної ділянки орієнтованою площею, 0,03 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, в районі спортивного майданчика.
Відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного Кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельним ресурсам, природоохоронним і санітарно - епідеміологічним органами, органами архітектури та культурної спадщини.
Комітетом з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим 06 лютого 2007 року за № 629 позивачці видано висновок про неможливість відводу земельної ділянки площею 0,080 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, в районі спортивного майданчику - на підставі Постанови Уряду АР Крим № 330 від 16 листопада 1995 року “Про затвердження історико-архітектурного опорного плану та комплексного охоронного зонування пам'ятників історії, культури та природи адміністративного району «Великої Ялти», оскільки земельна ділянка входить в зону охоронювального ландшафту № 11, режим якої не передбачає нове будівництва.
Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість надана Верховною Радою України, а також нормативно - правових актів, прийнятих органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та Законами України. У разі невідповідності нормативного акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постанова Уряду АР Крим № 330 від 16 листопада 1995 року, яка покладена в основу висновку Комітету з охорони культурної спадщини АРК, була прийнята на підставі повноважень наданих Уряду АРК частиною 2-ю ст. 29 Закону України „Про охорону і використання пам'ятників історії та культури”. Однак цей закон втратив силу у зв'язку з прийняттям Закону України „Про охорону культурної спадщини” від 08 червня 2000 року № 1805 - ІІІ.
Постановою Уряду АРК № 330 від 16 листопада 1995 року затвердженні історико-архітектурний план і комплексне охоронне зонування пам'ятників історії, культури та природи адміністративного району „Великої Ялті”, відповідно до яких, в ряді цих зон заборонено нове будівництво. Однак ці положення Постанови суперечать п. 3 ст. 32 Закону України „Про охорону культурної спадщини”, яка у діючій редакції (зміненої законом від 16 грудня 2004 року № 2245 - ІV) містить не безумовну заборону на здійснення місто - будівних, архітектурних або ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земельних робіт на охоронюваних архітектурних перетвореннях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до списку історичних населених місць України, а лише на здійснення робіт без дозволу органу охорони культурної спадщини.
Законом України „Про охорону культурної спадщини” і прийнятими в його виконання нормативними актами введені нові: термінологія, назви визначення об'єктів предметів охорони, а так само режими охорони, способи та механізми встановлення охоронних зон. Введені поняття „історичний населений пункт” та “історичний ареал населеного пункту”, що не передбачалось ні Постановою Уряду АРК №330 від 16 листопада 1995 року, ні законодавством України на підставі якого воно приймалося.
Постановою Кабінету Міністрів України № 878 від 26 червня 2001 року був затверджений „Список історичних населених пунктів”, у який внесені м. Ялта та м. Алупка, що входять до складу „Великої Ялти” .
Постановою Кабінету Міністрів України № 318 від 13 березня 2002 року був затверджений „Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць”.
Відповідно до п. п. 10, 12 зазначеної постанови історичний ареал є спеціально виділеною у населеному пункті територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних та містобудівних документах, та розглядатися, як специфічний об'єкт містобудівного проектування. Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування, Мінкультури або уповноваженим ним органом з охорони культурної спадщини та затверджуються Держбудом або уповноваженим органом охорони культурної спадщини.
Для кожного ареалу визначаються режим використання й конкретні обмеження господарської діяльності на його території, які встановлюються правилами охорони й використання історичних ареалів населених пунктів.
Правила охорони й використання повинні враховуватися при розробці місцевих правил забудови.
Для населених пунктів, віднесених до списку історичних населених пунктів місцеві правила забудови затверджуються відповідними радами за узгодженням з Міністерством культури, Держкомбутом або уповноваженим на то органом охорони культурної спадщини.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робите те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимоги Постанови Уряду АР Крим № 330 від 16 листопада 1995 року входять в пряме протиріччя з Конституцією України та законами України «Про місцеве самоврядування», «Про основи містобудування», «Про планування і забудову територій», «Про охорону культурної спадщини», «Про Верховну раду Автономної Республіки Крим», а також прийнятим на їх виконання нормативним актам.
З огляду на це, посилання Комітету по охороні культурної спадщини АРК на положення Постанови Уряду Автономної Республіки Крим № 330 від 16 листопада 1995 року є незаконним, оскільки протиречить діючому законодавству України.
Окрім того, всупереч Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно - правових актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади», правова реєстрація Постанови Уряду Верховної Ради АР Крим № 330 від 16 листопада 1995 року не здійсненна. Немає відомостей і про публікацію повного тексту постанови та затверджених нею додатків у 12-ти томах.
Суду не надано доказів наявності єдиного „історико-архітектурного опорного плану адміністративного району „Великої Ялти” (12 томів) у вигляді належним чином оформленого документу.
За таких обставин установити автентичність історико-архітектурного плану адміністративного району неможливо.
Крім того, відповідачем не надано суду ніяких доказів і на підтвердження того, що межі охоронних зон, у тому числі і зон ландшафту № 13 були винесені в натури на місцевості, що існує картографічний матеріал, який дозволяє встановити розташування відповідних меж.
Статтею 1 Закону України „Про охорону культурної спадщини” встановлено, що зона охоронюваного ландшафту встановлюється навколо пам'ятників.
Згідно ст.2, 32 цього ж закону зони охоронюваного ландшафту визначаються в межах зон пам'ятників. Такі зони повинні бути визначені топографічно.
В районі земельної ділянки площею 0,080 га, розташованою за адресою: м. АДРЕСА_1, в районі спортивного майданчику, щодо якої позивачкою здійснюються заходи по відведенню, будь-які пам'ятники відсутні, що виключає можливість наявності там зони охоронюваного ландшафту в районі земельної ділянки.
Крім того, дії першого заступника голови комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АРК по видачі висновку № 629 від 06 лютого 2007 року про неможливість відводу земельної ділянки не узгоджуються з висновком - № 05/2111 про можливість цільового використання земельної ділянки площею 0,080 га, розташованою за адресою: м. АДРЕСА_1, в районі спортивного майданчику для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, де вказано про те, що вибрана земельна ділянка рекомендуються для передачі у власність.
Вказані узгодження отримані позивачем у процесі розробки проекту відводу земельної ділянки відповідно до вимог ч. 9 ст. 118 ЗК України.
Оскільки відповідачем не надано доказів того, що в районі вищезазначеної земельної ділянки площею 0,080 га, розташованою за адресою: м. АДРЕСА_1, в районі спортивного майданчику, щодо якої позивачкою здійснювалися заходи по відведенню, знаходяться будь-які пам'ятники та що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель історико-культурного призначення, а саме - до зони охоронюваного ландшафту, також відсутні документи про включення спірної земельної ділянки до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землевпорядження та іншої проектно-планувальної документації, межі охоронної зони не визначені на місцевості в натурі, охоронне свідоцтво не видавалося, суд дійшов висновку про те, що цей факт виключає можливість встановлення наявності зони охоронюваного ландшафту в районі спірної земельної ділянки.
Згідно довідки про склад земельних угідь управління земельних ресурсів № 1096-2/10-25 від 29 січня 2007 року, склад земельних угідь за статичним звітом Державного комітету України по земельних ресурсах „Облік землі” (форма 6-зем) земельної ділянки орієнтованою площею 0,08 га, розташованою за адресою: м. АДРЕСА_1, в районі спортивного майданчику значиться по обліку : - рядок 12.3 (шифр 96) «земельні ділянки не передані у власність, не надані у користування у межах земельних ділянок” по виду земельних угідь - графи 67,71 „відкриті землі без рослинного покрову» в тому числі «інші відкриті землі».
Суд вважає, що дії першого заступника голови Республіканського комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АРК, як суб'єкта владних повноважень, по видачі ОСОБА_1., висновку № 629 від 06 лютого 2007 року про неможливість відводу земельної ділянки порушують права й охоронювані законом інтереси позивачки в одержані у власність земельної ділянки.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України права та інтереси громадян можуть бути захищені в тому числі й шляхом визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання його вчинити певні дії.
На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 118, 123 Земельного Кодексу України, ст.ст. 1, 2, 32 Закону України „Про охорону культурної спадщини”, ст.16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 19, 55 Конституції України, ст.ст. 6, 9, 17, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовну заяву ОСОБА_1до Республіканського комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АР Крим “про визнання неправомірними дії суб'єкта владних повноважень” - задовольнити.
Визнати висновок першого заступника голови Республіканського Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АРК № 629 від 06 лютого 2007 року про неможливість відведення земельної ділянки ОСОБА_1, площею 0,080 га, розташованою за адресою: місто Ялта, селище міського типу АДРЕСА_1, в районі спортивного майданчику для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд протиправним.
Зобов'язати Республіканський Комітет з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, як суб'єкта владних повноважень, виконати необхідні дії по узгодженню ОСОБА_1 можливості відводу земельної ділянки площею 0,080 га, розташованою за адресою: місто Ялта, селище міського типу АДРЕСА_1, в районі спортивного майданчику для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.
Постанова суду може бути подана оскаржена в апеляційному порядку в Апеляційний суд АРК через Ялтинський міський суд в порядку та строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
СУДДЯ -