Справа № 132/1486/21

2/132/522/21

Ухвала

Іменем України

20 жовтня 2021 року Калинівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Павленко І.В.

за участю секретаря Олійник Т.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі №132/1486/21 за позовом  ОСОБА_1 до Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради, зобов`язання вчинити дії, надати у користування земельну ділянку за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Калинівського районного суду Вінницької області перебуває зазначена справа.

27.09.2021 від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони  Іванівській сільській раді вчиняти будь-які дії, які спрямовані на виготовлення, оформлення та реєстрацію документів та прав для передачі земельної ділянки площею 1,4 га в с.Грушківці на території Байківського старостинського округу Іванівської сільської ради, якою користується ОСОБА_1 будь-яким  третім особам. В обґрунтування зазначеної заяви зазначив, що  він, починаючи  з 1992 року добросовісно користувався земельною ділянкою площею 1,4 га на території Байківського старостинського округу Іванівської сільської ради. При цьому не порушував прав інших осіб, використовував земельну ділянку для власної господарської діяльності відкрито, без приховування цього факту від третіх осіб, органу місцевого самоврядування, посадових осіб Іванівської сільської ради, виконавчого комітету, голови сільської ради. Факт користування позивачем земельною ділянкою був відомий сільській раді і вона не порушувала питання про самовільне використання даної земельної ділянки. Рішенням Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, 5 сесії 8 скликання, №71/3 від 15.01.2021 року йому відмовлено у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,4 га в оренду для ведення особистого селянського господарства на території Байківського старостинського округу Іванівської сільської ради. На даний момент стало відомо, що Іванівська сільська рада займається підготовкою документів для оформлення та передачі земельних ділянок, в тому числі земельної ділянки площею 1,4 га в с.Грушківці на території Байківського старостинського округу Іванівської сільської ради, якою він, безперервно, протягом більше 28-ми років, добросовісно та відкрито користувався, безоплатно у власність або користування учасникам антитерористичної операції.

В підготовче засідання позивач не з`явився, проте від його представника-адвоката  Крижанівського В.П. надійшла заява про проведення підготовчого засідання за відсутності позивача та його представника. Не заперечують проти  закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Крім того, просять заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову розглянути за їх відсутності.

Представник відповідача в підготовче засідання також не з`явився, про час та день розгляду справи Іванівська сільська рада повідомлена належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, наявне в матеріалах справи. Про причини неявки в підготовче засідання представника, сільська рада не повідомила.

В зв`язку з неявкою сторін в підготовче засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (ч.2 ст.247 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи та заяву про забезпечення позову, суд прийшов до наступного висновку.  

Відповідно до п.3 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається, окрім іншого, після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно з ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Пунктом 2 частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові №6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги про забезпечення позову є співмірними заявленим позовним вимогам, невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист.

Отже, забезпечення позову в обраний позивачем спосіб є співмірним із заявленими позовними вимогами та достатнім для забезпечення виконання майбутнього рішення суду.

Відтак, виходячи із системного аналізу заявлених вимог про забезпечення позову, суд в межах поданої заяви та викладеної в ній вимоги, вважає за доцільне задовольнити її, визначивши запропонований вид забезпечення позову шляхом заборони Іванівській сільській раді вчиняти будь-які дії, які спрямовані на виготовлення, оформлення та реєстрацію документів та прав для передачі земельної ділянки площею 1,4 га в с.Грушківці на території Байківського старостинського округу Іванівської сільської ради, якою користується ОСОБА_1 будь-яким третім особам,  до скасування заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49,149-154, 157, 182-183, 258-260, 353 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП за ДРФО НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 про забезпечення позову в цивільній справі №132/1486/21 за позовом  ОСОБА_1 до Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради, зобов`язання вчинити дії, надати у користування земельну ділянку за набувальною давністю – задовольнити.

Заборони Іванівській сільській раді (код ЄДРПОУ 04328565, 22432, с.Іванів, вул.Свинаря,17, Хмільницький (Калинівський) район Вінницької області) вчиняти будь-які дії, які спрямовані на виготовлення, оформлення та реєстрацію документів та прав для передачі земельної ділянки площею 1,4 га в с.Грушківці на території Байківського старостинського округу Іванівської сільської ради, якою користується ОСОБА_1 будь-яким  третім особам.

Зустрічне забезпечення не застосовується.

Копію ухвали суду невідкладно направити для виконання голові Іванівської сільської ради та до відома позивачу.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в порядку передбаченому ст.354 ЦПК України.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя: