Судове рішення 915/1222/19 від 26.10.2021

Судове рішення #124451957

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/1222/19

м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Головея В.М.,

Колоколова С.І.,

секретар судового засідання - Бебик А.М.,

за участю представників учасників процесу:

від прокурора: Коломійчук І.О., за посвідченням;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Семенов І.В., за довіреністю;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерейінтертранс"

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 20 листопада 2019 року (повний текст складено 02.12.2019)

у справі № 915/1222/19

за позовом Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави

до відповідачів:

1. Миколаївської міської ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерейінтертранс"

за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Дитячо-юнацький спортивно-оздоровчий комплекс

про: визнання незаконним рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельних ділянок площею 92015 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:003:0006 по пр. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві та площею 33098 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:003:0005 по пр. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, -

суддя суду першої інстанції: суддя Семенчук Н.О.,

час та місце винесення рішення: 20.11.2019, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 20.10.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року Перший заступник прокурора Миколаївської області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави до Миколаївської міської ради (далі - Рада, Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерейінтертранс" (далі - ТОВ "Нерейінтертранс", Відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Дитячо-юнацького спортивно-оздоровчого комплексу, в якій просив суд:

1) визнати незаконними та скасувати пункти 2, 2.2 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 27.06.2013 №29/43, якими затверджено проект землеустрою та надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Нерейінтертранс" земельну ділянку площею 125 113 кв.м., у тому числі, ділянку №1 площею 33 098 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:07:003:0005 та ділянку №2 площею 92 015 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:07:003:0006 на пр. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві для розширення та обслуговування існуючого морського терміналу;

2) визнати недійсним укладений між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нерейінтертранс" договір оренди землі від 14.11.2013 №9729 щодо ділянки площею 92 015 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:07:003:0006 на пр. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві, який 21.11.2013 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис № 3538966;

3) визнати недійсним укладений між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нерейінтертранс" договір оренди землі від 14.11.2013 №9730 щодо ділянки площею 33 098 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:07:003:0005 на пр. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві, який 21.11.2013 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис №3549998;

4) Товариству з обмеженою відповідальністю "Нерейінтертранс" повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 92 015 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:07:003:0006 на пр. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві;

5) Товариству з обмеженою відповідальністю "Нерейінтертранс" повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 33 098 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:07:003:0005 на пр. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві;

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні пункти рішення Миколаївської міської ради від 27.06.2013 № 29/43, якими затверджено проект землеустрою та надано в оренду ТОВ "Нерейінтертранс" земельну ділянку площею 125 113 кв.м., у тому числі: ділянку №1 площею 33098 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:07:003:0005 та ділянку №2 площею 92015 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:07:003:0006 по пр. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві для розширення та обслуговування існуючого морського терміналу, суперечать положенням чинного законодавства щодо правового режиму земель, а тому підлягають скасуванню. Як наслідок, на думку Прокурора, укладені на їх підставі договори оренди також підлягають визнанню недійсними, а спірні земельні ділянки - поверненню у розпорядження територіальної громади.

В процесі розгляду справи, Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з клопотанням про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2019 року у справі №915/1222/19 (суддя Семенчук Н.О.) (з урахуванням ухвали про виправлення описки) позовну заяву задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора, місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується порушення інтересів територіальної громади міста, яке відбулось внаслідок незаконних дій органу місцевого самоврядування, а відтак, Прокурор правомірно звернувся із цим позовом як самостійний позивач в інтересах держави. При цьому, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що строк позовної давності в даному випадку не пропущено, оскільки відповідачами не надано належних та допустимих доказів обізнаності Прокурора з фактом наявності порушень оскаржуваним рішенням інтересів територіальної громади та об`єктивної можливості Прокурора дізнатись про такі порушення у 2013 році.

Не погодившись зі вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерейінтертранс" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2019 року у справі №915/1222/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Прокурора.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ТОВ "Нерейінтертранс" посилався, зокрема, на відсутність у прокурора підстав для здійснення представництва інтересів держави.

Водночас, апелянт наполягав на тому, що під час розгляду та прийняття Миколаївською міською радою рішення від 27.06.2013 №29/43, представник прокуратури - а саме, прокурор міста Миколаєва Палій Юрій Васильович - був присутній на сесії міської ради 27.06.2013 року; крім того, Миколаївська міська рада надсилала копії відповідних рішень присутнім на сесії особам, тобто прокуратура дізналась про оскаржуване рішення в день його прийняття - 27.06.2013 року і тому позовні вимоги у даній справі заявлені прокуратурою поза межами строку позовної давності.

Разом з тим, ТОВ "Нерейінтертранс" вказав, що у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду містяться рішення відповідних органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування про його погодження та можливість передачі спірних земельних ділянок в оренду, які суд першої інстанції проігнорував.

При цьому, скаржник зауважує, що суд першої інстанції в своєму рішенні абсолютно по-різному оцінює один і той самий доказ - План зонування території міста Миколаєва. затверджений рішенням Миколаївської міської ради №3 6/13 від 17.05.2018 року - та надає йому різну правову оцінку, що є суттєвим порушеннями процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, оскільки приймаючи рішення і оцінюючи законність рішень міської ради, які були прийняті у 2013 році, суд застосував норми Плану зонування території міста Миколаєва, затверджений рішенням Миколаївської міської ради № 36/13 від 17.05.2018 року, який був затверджений у 2018 році - тобто через 5 років після прийняття оспорюваного рішення міської ради.

Крім того, як стверджує скаржник, зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій, оскільки в 2009 році при прийнятті оспорюваного Рішення Миколаївської міської ради жодних обмежень для передачі земельних ділянок в оренду Відповідачу-2 не існувало, хоча Генеральний план міста Миколаєва протягом 2009-2019 року не змінювався, а План зонування 2018 року був прийнятий на основі Генерального плану 2009 відповідно до ст.18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Також, апелянт зауважує, що звертаючись до суду із позовом на захист інтересів держави і зазначаючи, що таке звернення спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання стосовно розпорядження землями, що належать державі, прокурор не зазначив, у чому саме полягає шкода, завдана державі спірним рішенням та укладеним договором оренди.

Більш детально доводи ТОВ "Нерейінтертранс" викладені в апеляційній скарзі.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у справі №915/1222/19 (головуючий суддя - Діброва Г.І., судді: Разюк Г.П., Ярош А.І.) рішення місцевого суду скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову, у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення місцевого суду та приймаючи нове про відмову у задоволенні позову зазначив про те, що Прокурором цілком правомірно заявлено позов у цій справі та визначено одним із відповідачів Миколаївську міську раду, оскільки захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Миколаєва має здійснювати зазначена рада. Проте саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення та підписання договорів, які Прокурор вважає незаконними та такими, що порушують інтереси держави в особі територіальної громади м. Миколаєва, а іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Миколаєва не існує; матеріалами справи доведено, що п. 2, 2.2 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 27.06.2013 № 29/43, якими затверджено проект землеустрою та надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Нерейінтертранс" спірні земельні ділянки, прийнято міською радою з порушенням норм чинного законодавства та положень містобудівної документації.

Крім того апеляційний господарський суд дійшов висновку, що визнання в судовому порядку незаконним рішення, на підставі якого було укладені спірні договори, тягне за собою автоматичну недійсність цих договорів. А тому, апеляційний суд також визнав обґрунтованими вимоги Прокурора про повернення переданих за вказаними договорами земельних ділянок.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у позові, оскільки Прокурором пропущено строк позовної давності. Так, суд зазначив, що Прокурор мав об`єктивну можливість здійснити перевірку правомірності прийняття оскаржуваного рішення з власної ініціативи та звернутися до суду з відповідним позовом в межах строку позовної давності з огляду на положення Закону України "Про прокуратуру", а також враховуючи присутність представника прокуратури на сесії міської ради 27.06.2013 під час розгляду та прийняття оскаржуваного рішення, направлення цього рішення на адресу прокуратури та реєстрацію укладених на його підставі договорів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у листопаді 2013 року.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01.04.2021р. у справі №915/1222/19 касаційну скаргу Керівника Миколаївської обласної прокуратури задоволено частково, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020р. у справі №915/1222/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При цьому, основною підставою скасування Верховним Судом Постанови південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 є нез`ясування судом апеляційної інстанції обставин цієї справи, пов`язаних з фактом обізнаності або об`єктивної можливості Прокурора бути обізнаним щодо порушення інтересів держави.

Тому, Верховний Суд зауважив, що при новому розгляді саме ці обставини мають бути ретельно досліджені судом на підставі наявних доказів.

11.05.2021р. матеріали справи №915/1222/19 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Разом з тим, 12.05.2021р. до суду апеляційної інстанції від прокуратури надійшла заява про поворот виконання рішення.

В обґрунтування поданої заяви позивач вказує, що додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 (за результатами винесення постанови від 21.09.2020) задоволено заяву ТОВ "Нерейінтертранс" та стягнуто з прокуратури Миколаївської області на користь Товариства судові витрати по сплаті судового збору за перегляд справи судом апеляційної інстанції в сумі 643 168,00 грн. З огляду на те, що та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020р. скасована, додаткове рішення, яке є її невід`ємною частиною, втратило силу. Отже, грошові кошти, які примусово стягнуто з прокуратури Миколаївської області, підлягають поверненню.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерейінтертранс" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2019 року у справі №915/1222/19.

Крім того, у даній ухвалі судова колегія зазначила, що відповідно до ст. 333 Господарського процесуального кодексу України, питання про поворот виконання рішення буде розглянуто одночасно із ухваленням рішення.

03.06.2021 від прокуратури до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення, в яких Прокурор, з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.07.2020 у справі №487/10132/14 та від 12.06.2019 у справі №487/10128/14, наполягає на помилковості доводів ТОВ «Нерейінтертранс» стосовно того, що присутність Прокурора на сесії міської ради 27.06.2013 та скерування копії цього рішення на адресу прокуратури свідчить про обізнаність Прокурора з незаконністю оскаржуваного рішення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 продовжено розгляд апеляційної скарги ТОВ "Нерейінтертранс" на розумний строк; повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційної скарги у справі №915/1222/19 відбудеться 06 жовтня 2021 року об 11:30 год.

06.09.2021 від ТОВ "Нерейінтертранс" до суду надійшли письмові пояснення по справі №915/1222/19, в яких відповідач-2 наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог Прокурора.

Водночас, ТОВ "Нерейінтертранс", з посиланням на приписи ч. 2 ст. 333 Господарського процесуального кодексу України, надано заперечення проти заяви про поворот виконання рішення, в якому зазначено, що з огляду на те, що справу №915/1222/19 судом касаційної інстанції передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а судом апеляційної інстанції станом на дату подання цього заперечення вона ще не розглянута, відповідно, наразі, судове рішення у цій справі, яке б набрало законної сили, відсутнє. Тому, немає правових підстав для задоволення заяви Прокурора про поворот виконання рішення.

В свою чергу, Прокурор надіслав до відповідні пояснення на вказані заперечення відповідача-2, які надійшли до суду 01.10.2021 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 у справі №915/1222/19 у судовому засіданні оголошено перерву до 20 жовтня 2021 року о 10:00 год.

У судовому засіданні 20.10.2021 у справі №915/1222/19 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судами, при попередньому розгляді справи та підтверджується її матеріалами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерейінтертранс" є власником земельної ділянки площею 82084 кв.м. по пр. Корабелів, 2-б у м. Миколаєві на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №302 від 27.04.2007 року, про що свідчить Державний акт на право власності на земельну ділянку від 10.09.2007 року (т. 1 а.с. 91).

Крім того, згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 09.12.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерейінтертранс" є власником нежитлового об`єкта на пр. Корабелів, 2-б у м. Миколаєві на підставі рішення Виконкому Миколаївської міської ради № 1240 від 22.11.2011 (т. 1 а.с. 90).

Також, ТОВ "Нерейінтертранс" є власником земельної ділянки площею 1,0150 га по пр. Корабелів, 2-б у м.Миколаєві на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1638 від 05.07.2012, що вбачається з Державного акта на право власності на земельну ділянку від 31.10.2012 (т. 1 а.с. 92).

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 31.10.2012 (т. 1 а.с. 93) Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерейінтертранс" є власником земельної ділянки площею 10,2815 га на пр. Корабелів, 2-б у м.Миколаєві на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1635 від 05.07.2012.

15.02.2013 ТОВ "Нерейінтертранс" звернулось до Миколаївської міської ради з заявою від 14.02.2013 про надання в оренду додатково земельної ділянки орієнтовною площею 16 га для обслуговування та реконструкції морського терміналу.

Листом № 17-602 від 15.02.2013 Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради повідомило Виконком міської ради про те, що за результатами розгляду звернення ТОВ "Нерейінтертранс" та наданих матеріалів воно вважає за можливе погодити додаткове відведення земельної ділянки площею 16 га для реконструкції та обслуговування морського терміналу на пр. Корабелів, 2-б.

04.04.2013 Миколаївська міська рада прийняла рішення № 27/34, п. 91. розділу 1 якого було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Нерейінтертранс" дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 160 000 кв.м. із земель комунальної власності на пр. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві.

На замовлення ТОВ "Нерейінтертранс" Фізичною особою-підприємцем Дробот Тетяною Василівною було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розширення та обслуговування існуючого морського термінала по просп. Корабелів, 2-Б в Корабельному районі м. Миколаєва (т. 1 а.с. 21-22).

Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради розглянуло вказаний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Нерейінтертранс", за результатом чого, висновком № 17-602/2 від 30.05.2013 погодило його, зазначивши, що вважає за можливе надати за рахунок земель комунальної власності в оренду вказаному землекористувачу земельну ділянку загальною площею 12,5113 га (в тому числі: ділянка №1 площею 3,3098 га та ділянка №2 площею 9,2015 га) для розширення та обслуговування існуючого морського терміналу на пр. Корабелів, 2-б у Корабельному районі м. Миколаєва. Земельна ділянка №2 площею 9,2015 га має обмеження у використанні відповідно до "Переліку обмежень щодо використання земельної ділянки": на частину земельної ділянки площею 0,0234 га діє охоронна зона навколо (вздовж об`єкта зв`язку - код 01.04; на частину земельної ділянки площею 2,0100 га діє охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи - код 01.05; на частину земельної ділянки площею 0,4939 га діє охоронна зона навколо інженерних комунікацій (водопровід) - код 01.08.

Крім того, Управління Держземагентства у Миколаївському районі Миколаївської області розглянуло проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Нерейінтертранс", та листом №114 від 30.05.2013 погодило його, зазначивши, що вважає за можливе відвести земельні ділянки ТОВ "Нерейінтертранс" загальною площею 12,5113 га, з них: 12,5113 га - відкриті землі без рослинного покриву або незначним рослинним покривом (інші), за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, з віднесенням їх до земель для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (ділянка №1 площею 3,3098 га - землі, що використовуються для транспорту (під проїздами, проходами та площадками) та ділянка №2 площею 9,2015 га - землі, що використовуються для транспорту (під проїздами, проходами та площадками), для розширення та обслуговування існуючого морського терміналу на пр. Корабелів, 2-б у Корабельному районі м. Миколаєва. Земельна ділянка №2 має обмеження у використанні згідно з КООВЗД:

- охоронні зони типу 01.01.05 - "охоронна зона навколо (вздовж) об`єктів енергетичної системи", на частину земельної ділянки площею 2,0100 га;

- охоронні зони типу 01.01.08 - "охоронна зона навколо інженерних комунікацій" (водопровід), на частину земельної ділянки площею 0,4939 га;

- охоронні зони типу 01.01.04 - "охоронна зона (вздовж) об`єктів зв`язку", на частину земельної ділянки площею 0,0234 га.

Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради розглянуло проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Нерейінтертранс", розроблений Фізичною особою-підприємцем Дробот Т. В., та висновком №02-18/457 від 01.06.2013 погодило його, зазначивши, що вважає за можливе надати за рахунок земель комунальної власності в оренду вказаному землекористувачу земельну ділянку загальною площею 12,5113 га, в тому числі: ділянка №1 площею 3,3098 га та ділянка №2 площею 9,2015 га, з віднесенням їх до інших земель транспорту (в тому числі 12,5113 га - під проїздами, проходами та площадками) для розширення і обслуговування існуючого морського термінала на пр. Корабелів, 2-б у Корабельному районі м. Миколаєва. Земельна ділянка №2 площею 9,2015 га має обмеження у використанні:

- охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта зв`язку на площу 0,0234 га (код 01.04 відповідно до "Переліку обмежень щодо використання земельної ділянки");

- охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи на площу 2,0100 га (код 01.05 відповідно до "Переліку обмежень щодо використання земельної ділянки");

- охоронна зона навколо інженерних комунікацій (водопровід) на площу 0,4939 га (код 01.08 відповідно до "Переліку обмежень щодо використання земельної ділянки").

27.06.2013 рішенням Миколаївської міської ради №29/43 "Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради і виконкому міської ради по Корабельному району м.Миколаєва", зокрема, п. 2, 2.2. його розділу 1, вирішено:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду загальною площею 125113 кв.м, у тому числі: земельна ділянка №1 (кадастровий номер 4810136600:07:003:0005) площею 33 098 кв.м - під проїздами, проходами та площадками; земельна ділянка №2 (кадастровий номер 4810136600:07:003:0006) 92 015 кв.м - під проїздами, проходами та площадками, із земель комунальної власності, зарахувавши їх до земель транспорту (за функціональним призначенням - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій), для розширення та обслуговування існуючого морського терміналу на просп. Корабелів, 2-б;

- передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Нерейінтертранс" в оренду строком на 20 років земельну ділянку площею 125 113 кв.м для розширення та обслуговування існуючого морського терміналу на пр. Корабелів, 2-б.

Водночас, зазначеним рішенням Миколаївської міської ради, зокрема, зобов`язано землекористувачів:

- замовити виготовлення технічної документації щодо винесення меж земельних ділянок на місцевість;

- замовити виготовлення та здати в управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради технічну документацію на складання державного акта на право постійного користування землею;

- для укладання договору оренди земельної ділянки звернутися до управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради.

14.11.2013 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нерейінтертранс" (орендар) укладено договір оренди землі №9729, відповідно до п. 1.1. якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 27.06.2013 №29/43 передає, а ТОВ "Нерейінтертранс" приймає в оренду земельну ділянку для розширення та обслуговування існуючого морського терміналу на пр. Корабелів, 2-б /Корабельний район/.

Згідно з п. 2.1. договору в оренду передається земельна ділянка площею 92 015 кв.м під проходами, проїздами та площадками (за функціональним призначенням - землі, що використовуються для транспорту та зв`язку), із земельної ділянки загальною площею 125 113 кв.м, без права передачі її в суборенду (кадастровий №4810136600:07:003:0006).

Відповідно до п. 2.2. договору земельна ділянка вільна від забудови.

За умовами п. 2.4. договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.05.2013 за № 847 становить 11 202 826,25 грн.

Згідно з п. 3.1. договору він діє протягом 20 років з дати його укладення (до 14.11.2033). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за шість місяців до спливу строку договору оренди. Підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця.

Відповідно до п. 4.2. договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки.

За змістом п. 5.1. договору земельна ділянка передається в оренду для розширення та обслуговування існуючого морського терміналу.

Відповідно до п. 5.2. договору цільове призначення земельної ділянки: J.12.08.

Вказаний договір оренди №9729 зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 14.11.2013 за №9729.

21.11.2013 договір оренди №9729 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис №3538966 (т. 1 а.с. 41).

Крім того, 14.11.2013 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Нерейінтертранс" (орендар) укладено договір оренди землі №9730, відповідно до п. 1.1. якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 27.06.2013 № 29/43 передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерейінтертранс" приймає в оренду земельну ділянку для розширення та обслуговування існуючого морського терміналу на пр. Корабелів, 2-б /Корабельний район/.

Згідно з п. 2.1. договору в оренду передається земельна ділянка площею 33 098 кв.м під проходами, проїздами та площадками (за функціональним призначенням - землі, що використовуються для транспорту та зв`язку), із земельної ділянки загальною площею 125 113 кв.м, без права передачі її в суборенду (кадастровий №4810136600:07:003:0005).

За змістом п. 2.2. договору земельна ділянка вільна від забудови.

Відповідно до п. 2.4. договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.05.2013 за № 846 становить 3 663 286,64 грн.

Згідно з п. 3.1. договору він діє протягом 20 років з дати його укладення (до 14.11.2033). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за шість місяців до спливу строку договору оренди землі. Підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця.

Відповідно до п. 5.2. договору цільове призначення земельної ділянки: J.12.08.

Договір оренди №9730 зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 14.11.2013 за №9730.

21.11.2013 договір оренди №9730 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис № 3549998 (т. 1 а.с. 40).

14.01.2019 Управління містобудування та архітектури листом №17-4931, адресованим Прокуратурі Миколаївської області, стосовно надання інформації щодо віднесення до зон та територій згідно з містобудівною документацією та функціональним використанням земельних ділянок відповідно до наданих кадастрових даних міста (за переліком), повідомило, що земельна ділянка 1 (4810136600:07:003:0005) згідно з Генеральним планом території м. Миколаєва, затвердженим рішенням міської ради від 18.06.2009 № 35/18, належить до території зелених насаджень спеціального призначення; відповідно до Правил забудови та використання території м. Миколаєва, затверджених рішенням міської ради від 17.10.2003 №15/41 - належить до санітарно-захисної зони; згідно з Планом зонування, затвердженим рішенням міської ради від 17.05.2018 №36/13 - відноситься до санітарно-захисної зони зелених насаджень (С-6), переважними та супутніми видами використання якої не передбачено розміщення об`єктів водного транспорту (морський вантажний порт). Земельна ділянка 2 (4810136600:07:003:0006) згідно з Генеральним планом території м. Миколаєва, затвердженим рішенням міської ради від 18.06.2009 №35/18, належить до території спортивних споруд; відповідно до Правил забудови та використання території м. Миколаєва, затверджених рішенням міської ради від 17.10.2003 №15/41 - відноситься частково до санітарно-захисної зони, частково до зони розміщення спортивних споруд, частково до зони розміщення об`єктів комунального господарства; згідно з Планом зонування, затвердженим рішенням міської ради від 17.05.2018 №36/13 - відноситься до санітарно-захисної зони зелених насаджень (С-6), переважними та супутніми видами використання якої не передбачено розміщення об`єктів водного транспорту (морський вантажний порт). Інша інформація відсутня.

Відповідно до витягу від 20.02.2019 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки 4810136600:07:003:0005 площею 33 098 кв.м, розташованої за адресою: м. Миколаїв, пр. Корабелів, 2-б, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 6 949 256,08 грн. (т. 1 а.с. 52).

Згідно з витягом від 20.02.2019 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки 4810136600:07:003:0006 площею 92 015 кв.м, розташованої за адресою: м. Миколаїв, пр. Корабелів, 2-б, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 21 251 784,40 грн. (т. 1 а.с. 53).

Виконавчий комітет Миколаївської міської ради листом №1066/02.02.01-40/14/19 від 20.03.2019, адресованим Першому заступнику прокурора області Прокуратури Миколаївської області, про надання інформації щодо належності картингу за пр. Корабелів, 2-б до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва з зазначенням його балансоутримувача, повідомив, що до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва належить картинг за пр. Корабелів, 1/1, який обліковується на балансі КДЮСШ "Олімп". Серед об`єктів комунальної власності картинг за пр. Корабелів, 2-б відсутній.

Виконавчий комітет Миколаївської міської ради листом № 2899/02.02.01-40/14/19 від 18.06.2019 повідомив, що за договором оренди землі № 9729 від 14.11.2013 ТОВ "Нерейінтертранс" за період з 14.11.2013 до 01.06.2019 зобов`язано було сплатити 2 888 887,54 грн., які орендарем сплачені; за договором оренди землі № 9730 від 14.11.2013 ТОВ "Нерейінтертранс" за період з 14.11.2013 до 01.06.2019 зобов`язано було сплатити 944 656,12 грн, які товариством сплачені.

Управління містобудування та архітектури листом №17-2400/2 від 24.06.2019 року (т. 1 а.с. 244), адресованим Прокуратурі Миколаївської області, стосовно надання інформації щодо віднесення до зон та територій відповідно до містобудівної документації та функціонального використання земельної ділянки відповідно до кадастрових даних згідно своїх повноважень повідомило, що земельна ділянка з кадастровим номером 4810136600:07:003:0005, що розташована по пр. Корабелів, 2б згідно з Генеральним планом території м. Миколаєва, затвердженим рішенням міської ради від 18.06.2009 року №35/18, належить до території зелених насаджень спеціального призначення. Згідно Правил забудови та використання території м. Миколаєва, затверджених рішенням Миколаївської міської ради від 17.10.2003 року №15/41 - відноситься до санітарно-захисної зони. Згідно з Планом зонування, затвердженим рішенням міської ради від 17.05.2018 року №36/13 - відноситься до санітарно-захисної зони зелених насаджень (С-6) переважними та супутними видами використання якої розміщення об`єктів водного транспорту (морський вантажний порт) не передбачено.

Вважаючи, що спірні пункти рішення Миколаївської міської ради від 27.06.2013 №29/43, якими затверджено проект землеустрою та надано в оренду ТОВ "Нерейінтертранс" земельну ділянку площею 125 113 кв.м, суперечать положенням чинного законодавства щодо правового режиму земель, у зв`язку з чим підлягають скасуванню, а укладені на їх підставі договори оренди - визнанню недійсними з одночасним поверненням спірних земельних ділянок територіальної громади, Перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся до суду з цим позовом.

Повторно проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Водночас, згідно зі ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 с. 2 Закону).

Частиною 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Аналіз ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави (наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою) у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтерес держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива і за умови доведення до суду факту нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі №587/430/16-ц зазначила, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Водночас, за висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 при вирішенні справ за позовами прокурора, який звертається до суду в інтересах держави в особі компетентного органу, суду необхідно враховувати таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Судова колегія зазначає, що у даному випадку спірні правовідносини стосуються, зокрема, земельних ділянок, які є комунальною власністю та належать територіальній громаді м.Миколаєва.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Зокрема, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить, у тому числі, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України).

Таким чином, особою, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді міста м. Миколаєва, є Миколаївська міська рада. А відтак, саме вона має виступати органом, в інтересах, якого має бути здійснено представництво прокурором інтересів держави.

Звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор одним із співвідповідачів вказав Миколаївську міську раду, оскільки рішення саме цього органу оспорюється прокурором, із зазначенням, що вказане рішення прийнято із порушенням чинного законодавства.

Оскільки захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Миколаєва має здійснювати Миколаївська міська рада, але, саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення та підписання договорів, які прокурор вважає незаконними та такими, що порушують інтереси держави в особі територіальної громади м. Миколаєва, прокурор саме цими обставинами обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави.

Отже звернення Прокурора до суду без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, обґрунтовується перевищенням Миколаївською міською радою, як органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді міста, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить, що власне і стало підставою для звернення прокурора з цим позовом.

Таким чином, Прокурором обґрунтовані підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернення до суду в якості самостійного позивача.

Доводи апелянта стосовно того, що прокурором у цій справі безпідставно не зазначено орган, який уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а саме: Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області, судовою колегією не враховуються, оскільки, як вже зазначалось раніше, спірні правовідносини стосуються земельних ділянок, які є комунальною власністю та належать територіальній громаді м. Миколаєва, а за змістом Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15, до компетенції Держгеокадастру належать повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 року у справі №910/5217/18, від 27.11.2019 року у справі №911/1926/18 від 20.08.2020 року у справі №911/2058/18.

Щодо рішення Миколаївської міської ради від 27.06.2013 року №29/43.

Обґрунтовуючи незаконність вказаного рішення, прокурор посилається на те, що пункти п. 2, 2.2 розділу 1 останнього суперечать приписам чинного законодавства України щодо правового режиму земель.

Частиною 1 ст. 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Змісту даної норми Конституції України відповідає ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в України", якою визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти.

За приписами ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування (нормативні та інші акти) з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (ст. 80 Земельного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключною компетенцією міських рад є вирішення питань регулювання земельних відносин.

У відповідності до частин 1, 2 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення - 27.06.2013 року) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення - 27.06.2013 року) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нових земельних ділянок. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. В такому випадку розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженим здійснювати розпорядження цією земельною ділянкою (ч. 1). Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки) (ч. 2). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 3). Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч. 4). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч. 6). Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (ч. 10). Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (ч. 13).

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України "Про охорону земель" розміщення і будівництво об`єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.

Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зазначено, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

Згідно з ч. 4 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій (ст. 17 Закону України "Про основи містобудування", у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Приписами ст. 21 зазначеного Закону встановлено, що визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється на підставі затвердженої містобудівної документації з урахування планів земельно-господарського устрою.

Рішенням Миколаївської міської ради №15/41 від 17.10.2003 року було затверджено Правила використання та забудови території міста Миколаєва.

18.06.2009 року рішенням Миколаївської міської ради №35/18 було затверджено містобудівну документацію "Генеральний план міста Миколаєва" з розрахунковим періодом до 2031 року з урахуванням подальшого доопрацювання відповідно до рішення міської ради від 24.03.2009 року № 33/6, який є основним планувальним документом, який встановлює в інтересах населення та з врахуванням державних завдань напрямки і межі територіального розвитку населеного пункту, функціональне призначення і будівельне зонування території, містить принципові рішення щодо розміщення об`єктів загальноміського значення, організації вулично-дорожньої мережі і дорожнього руху, інженерного обладнання, інженерної підготовки і благоустрою, захисту території від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони природи та історико-культурної спадщини. Генеральний план є обов`язковим документом для всіх організацій та установ, які здійснюють будівництво на території міста, а також використання землі в планувальних межах міста.

Як зазначено у листах Управління містобудування та архітектури №17-4931 від 14.01.2019 року та №17-2400/2 від 24.06.2019 року, земельна ділянка з кадастровим номером 4810136600:07:003:0005, що розташована по пр. Корабелів, 2б згідно з Генеральним планом території м. Миколаєва, затвердженим рішенням міської ради від 18.06.2009 року №35/18, належить до території зелених насаджень спеціального призначення. Згідно Правил забудови та використання території м. Миколаєва, затверджених рішенням Миколаївської міської ради від 17.10.2003 року №15/41 - відноситься до санітарно-захисної зони. Земельна ділянка з кадастровим номером 4810136600:07:003:0006 згідно з Генеральним планом території м. Миколаєва, затвердженим рішенням міської ради від 18.06.2009 року №35/18, належить до території спортивних споруд. Згідно Правил забудови та використання території м. Миколаєва, затвердженого рішенням міської ради від 17.10.2003 року №15/41 - відноситься частково до санітарно-захисної зони, частково до зони розміщення спортивних споруд, частково до зони розміщення об`єктів комунального господарства.

При цьому, відповідно до пояснювальної записки до Правил використання та забудови території міста Миколаєва, санітарно-захисні зони та зони спортивних комплексів загальноміського та районного значення за функціональною класифікацією належать до озеленених територій та територій невиробничої діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про будівельні норми", будівельні норми - затверджений суб`єктом нормування підзаконний нормативний акт технічного характеру, що містить обов`язкові вимоги у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Державними будівельними нормами 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**", затвердженими наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури № 44 від 17.04.1992 року, встановлено, що у міських і сільських поселеннях слід передбачати, як правило, безперервну систему озеленених територій та інших відкритих просторів, які у поєднанні із заміськими повинні формувати комплексну зелену зону. Зовнішні межі комплексної зеленої зони треба проводити по межах землекористувань, природних рубежах, транспортних магістралях (п.5.1). При функціональному зонуванні комплексної зеленої зони (території забудови, міста, зеленої зони) треба виділяти: озеленені території загального користування; озеленені території обмеженого користування і озеленені території спеціального призначення (п. 5.2); розміщення будинків, споруд і комунікацій не допускається на землях зелених зон міст, включаючи землі міських лісів, якщо об`єкти, які проектуються, не призначені для відпочинку, спорту або обслуговування приміського лісового господарства (п. 10.4, "б").

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції, що міською радою з порушенням зазначених приписів законодавства та положень містобудівної документації прийнято п. 2, 2.2 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 27.06.2013 року №29/43, якими, зокрема, затверджено проект землеустрою щодо земельної ділянки площею 125113 кв.м для розширення та обслуговування існуючого морського терміналу.

Таким чином, вимога Прокурора про визнання незаконними та скасування п. 2, 2.2 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 27.06.2013 року №29/43, якими затверджено проект землеустрою та надано в оренду ТОВ "Нерейінтертранс" земельну ділянку площею 125113 кв.м, у тому числі, ділянку №1 площею 33098 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:003:0005 та ділянку №2 площею 92015 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:003:0006 по пр. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві для розширення та обслуговування існуючого морського терміналу, є обґрунтованою.

Щодо визнання недійсними укладених на підставі вищевказаного рішення договорів оренди.

Приписами статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1, 3 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов`язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішення, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Судова колегія зазначає, що вимоги прокурора щодо визнання недійсними договорів оренди землі від 14.11.2013 року №9729 щодо ділянки площею 92015 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:003:0006 по пр. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві, та від 14.11.2013 року №9730 щодо ділянки площею 33098 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:003:0005 по пр. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві, прямо залежить від визнання недійсною підставу укладання останніх, а саме: рішення Миколаївської міської ради від 27.06.2013 року №29/43.

Таким чином, оскільки вищенаведене рішення, на підставі якого було укладено відповідний договорі визнається незаконним у судовому порядку, відповідно обов`язкова підстава, на якій укладається такий договір, відпадає, що автоматично тягне за собою недійсність такого договору оренди землі.

Отже, місцевий господарський суд дійшов цілком правильного висновку про обґрунтованість вимог прокурора про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

Водночас, враховуючи, що позовні вимоги в частині повернення спірних земельних ділянок з кадастровим номером 4810136600:07:003:0006 та з кадастровим номером 4810136600:07:003:0005 територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, не мають самостійних підстав та з огляду на те, що позовні вимоги в цій частині є похідними від тих, які задовольнив господарський суд, решта вимог прокурора також є обґрунтованими.

Щодо застосування строку позовної давності.

Як зазначалося вище, дана справа розглядалася Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

За наслідками розгляду Верховним Судом скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020р. у справі №915/1222/19, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою скасування Верховним Судом Постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 стало нез`ясування судом апеляційної інстанції обставин цієї справи, пов`язаних з фактом обізнаності або об`єктивної можливості Прокурора бути обізнаним щодо порушення інтересів держави.

В силу ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України указівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

З огляду на викладене, для правильного вирішення справи необхідним є дослідження саме цих обставин.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати свої права в примусовому порядку через суд (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі №6-116цс13).

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. За змістом норми ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 у справі №6-152цс14).

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі №6-75цс15, формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не лише з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.

Поряд з тим, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 12.04.2017 року у справі №6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі №369/6892/15-ц та від 22.05.2018 року у справі №469/1203/15-ц).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі №362/44/17).

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п.51 рішення від 22.10.96 р. за заявами № 22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20.09.11 р. за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Слід зазначити, що позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16).

У постановах Верховного Суду України у справах №6-267цс16 від 10.06.2016, №6-178цс 15 від 01.07.2015, №6-2469цс16 від 16.11.2016 зазначається, що у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання прокурора на момент, з якого слід обчислювати позовну давність, момент, коли про порушене право дізнався саме прокурор (жовтень 2018 року під час опрацювання статті, розміщеної 18.10.2018 в мережі Інтернет за посиланням https://news.pn/ru/criminal/206981), оскільки, таке тлумачення цивільного законодавства щодо правовідносин перебігу позовної давності для прокуратури суперечить, як меті забезпечення стабільності цивільного обороту, так і правопорядку в державі в цілому.

Зокрема, тлумачення прокурора повністю нівелює інститут позовної давності, як засобу захисту стабільності обороту, оскільки, якщо з ним погодитись, то прокурор має право на задоволення своїх вимог в будь-який проміжок часу, починаючи з того дня, коли прокурор побажав провести перевірку спірних правовідносин та/або провести досудове розслідування у кримінальному провадженні (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі №907/1/17).

Судом встановлено, а сторонами не заперечується, що представник прокуратури - а саме: прокурор міста Миколаєва Палій Юрій Васильович - був присутній на сесії міської ради 27.06.2013 року під час розгляду та прийняття оскаржуваного рішення №29/43(т.1 а.с. 142-147).

Таким чином, судова колегія зауважує, що про оскаржуване у справі рішення прокуратурі було відомо вже в день його прийняття.

При цьому, відповідно до Регламенту Миколаївської міської ради VI скликання, затвердженого рішенням міської ради від 09.12.2010 №1/8, зокрема, про скликання сесії міської ради депутати міської ради та населення повідомляються не пізніше, ніж 10 днів до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення і питань, які передбачається винести на розгляд міської ради. При цьому, питання, що виносяться на розгляд міської ради, оформляються у вигляді письмового проекту рішення міської ради або інших матеріалах.

Тобто, Прокурор, був заздалегідь обізнаний щодо питань, які будуть винесені на розгляд сесії міської ради 27.06.2013.

Крім того, відповідно до вищенаведеного Регламенту роботи сесії міської ради, в останньому визначено у тому числі, черговість розгляду питань, час на розгляд кожного питання, доповідачі і співдоповідачі з кожного окремого питання, що затверджуються міською радою разом із порядком денним сесії міської ради на початку пленарного засідання. Рішення міської ради з будь-якого питання порядку денного сесії міської ради приймається після його обговорення.

Як вбачається з Витягу із стенограми 29 сесії Миколаївської міської ради VI скликання, на сесії ставились питання щодо надання дозволів на складення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок юридичним особам, громадянам та внесення змін до рішень міської ради по Корабельному району м. Миколаєва; про вилучення, надання, передачу за фактичним користуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення відповідних змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Корабельному району м. Миколаєва (т.1 а.с. 142-147).

Враховуючи зміст вказаних питань, Прокурор мав можливість в подальшому, в межах строку позовних давності у даній справі, здійснити відповідні заходи для пересвідчення законності наведених питань.

Водночас, матеріали справи містять докази направлення вказаного рішення на адресу прокуратури (т. 1 а.с. 150-151), що підтверджує додаткову можливість Прокурора здійснити відповідні кроки для з`ясування дотримання вимог чинного законодавства при прийнятті цього рішення.

Також, судом встановлено, що оспорюване рішення, є у відкритому доступі на офіційному сайті Миколаївської міської ради.

Крім того, договори, що були укладені на підставі спірного рішення Миколаївської міської ради, були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у листопаді 2013 року. Отже, саме з листопада 2013 року інформація про ці договори доступна для будь-якої зацікавленої особи.

Відтак, апеляційний суд зазначає, що у Прокурора існувала можливість встановлення обставин порушення таким рішенням законодавства раніше, аніж зазначається Прокурором, а саме: з 21.11.2013. Водночас, у матеріалах справи відсутні докази того, що Прокурор протягом 5 років - до жовтня 2018 був позбавлений можливості дізнатися про відповідні порушення.

При цьому, судова колегія зазначає, що посилання Прокурора на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 №488/5027/14-ц (14-256цс18) і на те, що сам по собі факт присутності представника органів прокуратури на пленарному засіданні Ради під час прийняття нею оскарженого рішення не є доказом обізнаності уповноважених органів держави про порушення її прав, не може прийматися до уваги, оскільки така правова позиція не є релевантною для даної справи з огляду на те, що у цій справі із позовом до суду Прокурор звернувся самостійно. Отже, визначальним для вирішення початку перебігу строку позовної давності має значення, коли саме Прокурор довідався або міг довідатись про вказані порушення, а не відповідні органи (про що було зазначено у вищезазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 №488/5027/14-ц (14-256ЦСІ8).

Прокурор у своєму позові зазначає, що з тексту оспорюваного рішення не вбачається порушення вимог закону при його прийнятті. Так само, укладені на підставі оскаржуваного рішення Миколаївської міської ради договори оренди землі не містять відомостей, які б свідчили про порушення вимог законодавства. Довідатися про незаконність передачі землі в оренду Прокурор міг лише внаслідок витребування та ретельного дослідження всієї містобудівної та землевпорядної документації, отримання додаткових відомостей тощо.

Однак, судова колегія зазначає, що в контексті цього твердження необхідно звернути увагу на те, що згідно з п. 9 розділу XV Конституції України, ст. ст. 1, 19, 20 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура продовжувала виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів, у тому числі за відповідністю актів, які видаються всіма органами, положенням Конституції та законів України.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить законодавству України. Втручання у господарську діяльність інших суб`єктів здійснюється лише у разі, якщо така діяльність суперечить законодавству України.

Відповідно до ст. 8, 20 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, прокурор був наділений правом вимагати будь-які рішення для перевірки, витребувати документи, отримувати довідки, проводити перевірки, вносити подання або протест на рішення місцевих рад, звертатися до суду тощо.

Згідно з п. 6, 8 наказу Генерального прокурора України № 3гн від 07.11.2012 року "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів" (який діяв, на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено обов`язок прокурора на проведення перевірок лише на підставі мотивованих постанов, за заявами та іншими повідомленнями, в тому числі у засобах масової інформації, про порушення законів, матеріалами контролюючих або правоохоронних органів, а також з власної ініціативи за наявності даних про порушення закону, зокрема за результатами вивчення статистичних та оперативних даних, аналітичних досліджень, кримінальних, цивільних, господарських, адміністративних справ.

З огляду на наведені положення Закону України «Про прокуратуру» та обізнаність Прокурора про прийняте Миколаївською міською радою рішення, Прокурор мав об`єктивну можливість здійснити перевірку правомірності оскаржуваного рішення з власної ініціативи та звернутися до суду з відповідним позовом в межах позовної давності.

Враховуючи вищезазначене, апеляційна колегія зазначає, що Прокурор міг дізнатись про порушення прав територіальної громади, на захист яких подано позов, як одразу після винесення оскаржуваних рішень Міської ради та передачі земельної ділянки відповідачеві, так і впродовж визначеного законом терміну позовної давності, та подати до суду відповідний позов в межах такого строку.

Відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зважаючи на те, що Прокурор звернувся до господарського суду після спливу позовної давності, про застосування якої відповідачем-2 заявлено до прийняття рішення у справі, Прокурором не доведено, а матеріалами справи не підтверджено поважності причин пропуску позовної давності, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв`язку зі спливом позовної давності.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Прокурора про визнання незаконним рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельних ділянок площею 92015 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:003:0006 по пр. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві та площею 33098 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:003:0005 по пр. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 275 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерейінтертранс" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2019 року у справі №915/1222/19 підлягає задоволенню, рішення суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Першого заступника прокурора Миколаївської області в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо заяви прокурора про поворот виконання рішення.

Як вже зазначалось вище, Прокурором до суду апеляційної інстанції було надіслано заяву про здійснення повороту виконання додаткової постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 (за результатами винесення постанови від 21.09.2020), якою з прокуратури Миколаївської області на користь ТОВ «Нерейінтертранс» було стягнуто 643 168,00 грн.

Підставою подання позивачем своєї заяви про поворот виконання рішення він зазначає скасування постановою Верховним Судом постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у цій справі.

Питання повороту виконання рішення, постанови, врегульовано у статті 333 Господарського процесуального кодексу України.

Так, приписами ч.ч. 1, 2, 3 статті 333 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Згідно з ч. 5, 6, 9 статті 333 Господарського процесуального кодексу України, питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2011 справі №13-рп/2011 (справа №1-25/2011) зазначено, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна і виконання дій) відпала.

Судова колегія апеляційного господарського суду зауважує, що норми господарського процесуального законодавства, які здійснюють правове регулювання питання про поворот виконання рішення суду, чітко й однозначно визначають випадки, які надають право суду вирішувати дане питання.

Так, аналіз положень статті 333 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що суд може здійснити поворот виконання рішення лише у чотирьох випадках: 1) якщо суд закриває провадження у справі; 2) у разі залишення позову без розгляду; 3) у випадку відмови в позові повністю; 4) якщо задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

При цьому, можливість здійснення відповідним судом повороту виконання рішення в порядку, передбаченому ст. 333 Господарського процесуального кодексу України, безпосередньо пов`язане із наявністю іншого судового рішення, яким вирішено спір між сторонами по суті заявлених позовних вимог.

Разом з тим, як зазначалося вище, постановою Верховного Суду від 01.04.2021р. у справі №915/1222/19 касаційну скаргу позивача задоволено частково, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у справі №915/1222/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.05.2021 було відкрито апеляційне провадження у цій справі для нового розгляду останньої.

Отже, скасування постанови суду апеляційної інстанції від 21.09.2020р. у справі №915/1222/19 на підставі постанови Верховного Суду від 01.04.2021 та подальший новий розгляд даної справи не може свідчити про вирішення спору між сторонами по суті заявлених позовних вимог.

Судова колегія апеляційного господарського суду зауважує, станом на дату винесення даної постанови, результатів розгляду справи №915/1222/19 після її повернення Верховним Судом на новий розгляд немає, а відповідно, також відсутнє судове рішення суду у цій справі про: закриття провадження у справі; або залишення позову без розгляду; або відмову в позові повністю; або задоволення позовних вимог в меншому розмірі, яке б набрало законної сили, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 333 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вищенаведене, судова колегія дійшла висновку, що заява Першого заступника керівника Миколаївської прокуратури про поворот виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 у справі №915/1222/19 підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерейінтертранс" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2019 року у справі №915/1222/19 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2019 року у справі №915/1222/19 - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави до Миколаївської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерейінтертранс" відмовити.

У задоволенні заяви Першого заступника керівника обласної прокуратури про поворот виконання додаткової постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 у справі №915/1222/19 відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Постанова відповідно до ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений та підписаний 25.10.2021р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Головей В.М.

Суддя Колоколов С.І.

Враховуючи припинення відправлення поштової кореспонденції Південно-західним апеляційним господарським судом, надіслати копію цієї постанови від 20.10.2021 у справі №915/1222/19 на електронні адреси, зазначені учасниками справи (згідно з наявної в матеріалах справи інформації).

Показати/Приховати судові провадження

Судове провадження

Номер:
Опис: Визнання незаконним та скасування п.2 та 2.2 розділу 1 рішення № 29/43 від 27.06.2013
Тип справи: Позовна заява, подана прокурором
Номер справи: 915/1222/19
Суд: Господарський суд Миколаївської області
Суддя: Савицький Я.Ф.
Результати справи:
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 23.04.2019
Дата етапу: 20.11.2019

Судове провадження

Номер:
Опис: Клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору
Тип справи: Заміна, залучення нових учасників судового процесу, правонаступництво, залучення третьої особи (2-й розділ звіту)
Номер справи: 915/1222/19
Суд: Господарський суд Миколаївської області
Суддя: Савицький Я.Ф.
Результати справи:
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 31.05.2019
Дата етапу: 03.06.2019

Судове провадження

Номер:
Опис: про: визнання незаконним рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельних ділянок площею 92015 кв.м .
Тип справи: За заявою сторони (друга iнстанцiя)
Номер справи: 915/1222/19
Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд
Суддя: Савицький Я.Ф.
Результати справи:
Етап діла: Призначено склад суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 09.01.2020
Дата етапу: 09.01.2020

Судове провадження

Номер:
Опис: про: визнання незаконним рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельних ділянок площею 92015 кв.м .
Тип справи: Інші типи заяви (2-й розділ звіту)
Номер справи: 915/1222/19
Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд
Суддя: Савицький Я.Ф.
Результати справи:
Етап діла: Призначено склад суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 30.07.2020
Дата етапу: 30.07.2020

Судове провадження

Номер:
Опис: про: визнання незаконним рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельних ділянок площею 92015 кв.м .
Тип справи: Прийняття додаткового рішення (2-й розділ звіту)
Номер справи: 915/1222/19
Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд
Суддя: Савицький Я.Ф.
Результати справи:
Етап діла: Призначено склад суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 25.09.2020
Дата етапу: 25.09.2020

Судове провадження

Номер:
Опис: про: визнання незаконним рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельних ділянок площею 92015 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:07:003:0006 по пр. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві та площею 33098к
Тип справи: Касацiйна скарга, подана прокурором
Номер справи: 915/1222/19
Суд: Касаційний господарський суд
Суддя: Савицький Я.Ф.
Результати справи:
Етап діла: Призначено склад суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 12.11.2020
Дата етапу: 12.11.2020

Судове провадження

Номер:
Опис: про визнання незаконним рішення, визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельних ділянок
Тип справи: На новий розгляд
Номер справи: 915/1222/19
Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд
Суддя: Савицький Я.Ф.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 11.05.2021
Дата етапу: 28.07.2021

Судове провадження

Номер:
Опис: про визнання незаконним рішення, визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельних ділянок
Тип справи: Зміна способу та порядку виконання рішення (2-й розділ звіту)
Номер справи: 915/1222/19
Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд
Суддя: Савицький Я.Ф.
Результати справи:
Етап діла: Призначено склад суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 12.05.2021
Дата етапу: 12.05.2021

Судове провадження

Номер:
Опис: про визнання незаконним рішення, визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельних ділянок
Тип справи: Розстрочення, відстрочення, повернення судового збору та звільнення від його сплати (2-й розділ звіту)
Номер справи: 915/1222/19
Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд
Суддя: Савицький Я.Ф.
Результати справи:
Етап діла: Призначено склад суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 04.06.2021
Дата етапу: 04.06.2021

Судове провадження

Номер:
Опис: про визнання незаконним рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельних ділянок площею 92015 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:003:0006 по пр. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві
Тип справи: Касацiйна скарга, подана прокурором
Номер справи: 915/1222/19
Суд: Касаційний господарський суд
Суддя: Савицький Я.Ф.
Результати справи:
Етап діла: Призначено склад суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 17.11.2021
Дата етапу: 17.11.2021

Судове провадження

Номер:
Опис: про визнання незаконним рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельних ділянок
Тип справи: На новий розгляд
Номер справи: 915/1222/19
Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд
Суддя: Савицький Я.Ф.
Результати справи:
Етап діла: Призначено склад суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 28.01.2022
Дата етапу: 28.01.2022

Судове провадження

Номер:
Опис: про визнання незаконним рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельних ділянок
Тип справи: Інші типи заяви
Номер справи: 915/1222/19
Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд
Суддя: Савицький Я.Ф.
Результати справи:
Етап діла: Призначено склад суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 31.07.2024
Дата етапу: 31.07.2024

Судове провадження

Номер:
Опис: про визнання незаконним рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельних ділянок
Тип справи: Інші типи заяви
Номер справи: 915/1222/19
Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд
Суддя: Савицький Я.Ф.
Результати справи:
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 31.07.2024
Дата етапу: 05.08.2024

Судове провадження

Номер:
Опис: про: визнання незаконним рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельних ділянок площею 92015 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:07:003:0006 по пр. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві та площею 33098к
Тип справи: Касацiйна скарга, подана прокурором
Номер справи: 915/1222/19
Суд: Касаційний господарський суд
Суддя: Савицький Я.Ф.
Результати справи:
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 12.11.2020
Дата етапу: 01.04.2021

Судове провадження

Номер:
Опис: про визнання незаконним рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельних ділянок
Тип справи: На новий розгляд
Номер справи: 915/1222/19
Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд
Суддя: Савицький Я.Ф.
Результати справи:
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 28.01.2022
Дата етапу: 15.10.2024

Судове провадження

Номер:
Опис: про визнання незаконним рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельних ділянок площею 92015 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:003:0006 по пр. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві
Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
Номер справи: 915/1222/19
Суд: Касаційний господарський суд
Суддя: Савицький Я.Ф.
Результати справи:
Етап діла: Призначено склад суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 12.11.2024
Дата етапу: 12.11.2024

Судове провадження

Номер:
Опис: Заява про зміну способу і порядку виконання постанови
Тип справи: Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміну способу та порядку виконання судового рішення (ст.331 ГПК)
Номер справи: 915/1222/19
Суд: Господарський суд Миколаївської області
Суддя: Савицький Я.Ф.
Результати справи:
Етап діла: Призначено склад суду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 09.12.2024
Дата етапу: 09.12.2024

Судове провадження

Номер:
Опис: Заява про зміну способу і порядку виконання постанови
Тип справи: Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміну способу та порядку виконання судового рішення (ст.331 ГПК)
Номер справи: 915/1222/19
Суд: Господарський суд Миколаївської області
Суддя: Савицький Я.Ф.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 09.12.2024
Дата етапу: 16.12.2024

Судове провадження

Номер:
Опис: про визнання незаконним рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельних ділянок площею 92015 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:003:0006 по пр. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві
Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
Номер справи: 915/1222/19
Суд: Касаційний господарський суд
Суддя: Савицький Я.Ф.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 12.11.2024
Дата етапу: 19.12.2024

Судове провадження

Номер:
Опис: Заява про зміну способу і порядку виконання постанови
Тип справи: Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміну способу та порядку виконання судового рішення (ст.331 ГПК)
Номер справи: 915/1222/19
Суд: Господарський суд Миколаївської області
Суддя: Савицький Я.Ф.
Результати справи:
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 09.12.2024
Дата етапу: 19.12.2024

Судове провадження

Номер:
Опис: про визнання незаконним рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельних ділянок площею 92015 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:003:0006 по пр. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві
Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
Номер справи: 915/1222/19
Суд: Касаційний господарський суд
Суддя: Савицький Я.Ф.
Результати справи:
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 12.11.2024
Дата етапу: 01.04.2025

Коментарі

Коментарі відсутні

Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація