Ухвала

23 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 128/576/21

провадження № 61-16771ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Савчук Інною Василівною на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 15 липня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів на неповнолітню дитину.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02 липня 2015 року він виплачує аліменти на користь відповідачки на сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. На підставі даного рішення суду видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження.

Позивач зазначає, що в жовтні 2015 року він вдруге одружився та в новому шлюбі у нього народилась донька ОСОБА_4 .

Позивач вказує, що його сімейний стан змінився, на його утриманні на даний час перебувають крім сина ОСОБА_3 ще двоє непрацездатних осіб: дружина ОСОБА_6 , яка перебуває в декретній відпустці по догляду за дитиною, та донька ОСОБА_4 , тому просить суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь відповідачки на сина ОСОБА_3 з 1/4 частки до 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дати набрання рішенням законної сили припинити стягнення за виконавчим листом, виданим на підставі вказаного рішення суду про стягнення аліментів, а також стягнути з відповідачки на користь позивача всі судові витрати.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 15 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 13 вересня 2021 року,в задоволенні позову відмовлено.

12 жовтня 2021 року (згідно з відміткою на поштовому конверті) ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Савчук І. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 15 липня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 вересня 2021 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 01 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 270,00 грн.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про зменшення розміру аліментів, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа № 760/26768/19 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом із тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Савчук Інною Василівною на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 15 липня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов