Справа №2-765/2010р.

                                                               ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

                                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2010 року                                                                              

Вінницький районний суд Вінницької області у складі :

головуючого: судді      Гриценко І.Г.

при секретарі:               Манюк Л.В.  

за участю прокурора    Ігнатова Р.Г.  

представника позивача Деревлюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці  цивільну справу за позовом прокурора Вінницького району в інтересах держави - ВАТ «Ощадбанк» в особі ТВБВ №10001/0160 філії - Вінницького обласного управління ВАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення зі зняттям з реєстрації, -

                                                 ВСТАНОВИВ:

Прокурор Вінницького району звернувся до суду з позовом в інтересах держави - ВАТ «Ощадбанк» в особі ТВБВ №10001/0160 філії - Вінницького обласного управління ВАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення зі зняттям з реєстрації.

В даному позові, прокурор Вінницького району просить винести рішення, яким

стягнути з  ОСОБА_2 на користь ВАТ «Ощадбанк» в особі ТВБВ №10001/0160 філії - Вінницького обласного управління ВАТ «Ощадбанк» борг в сумі 510398 грн. 36 коп..; в рахунок погашення боргу по кредиту звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: житловий будинок в АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,2073 га, в АДРЕСА_1, що поділяється на земельні ділянки: площею 0,1500 га, що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку та господар орських будівель і споруд, площею 0,0573 га, що призначена для ведення особистого підсобного господарства, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки №1920 від 11.10.2007р.) відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке районне відділення №5321 ВАТ "Ощадбанк" з укладанням від імені ОСОБА_2  договору купівлі - продажу будь-яким способом з будь-якою іншою особою покупцем, з отриманням  всіх необхідних витягів з Державних реєстрів, а також наданням ВАТ "Ощадбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; та висилити із знаттям з реєстрації ОСОБА_2 та інших мешканців, які проживають та зареєстровані у житловому будинк, який є предметом іпотеки, посилаючись на те, що 11.10.2007 року між ВАТ "Ощадбанк" в особі філії - Вінницьке районне відділення №5321 ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1484. Відповідно до умов кредитного договору (п.п.1.1.,1.2, 1.3) позичальнику банком було надано
кредит в сумі 490000 грн. зі сплатою 17,5 відсотків річних строком на
10 років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 10.10.2017 року, на споживчі потреби.

Пункти 1.5, 1.6, 4.3 Кредитного договору передбачають зобов'язання позичальника точно в строки, обумовлені договором здійснювати погашення відсотків за користування кредитом не пізніше 30 числа кожного місяця, починаючи з наступного місяця після видачі кредиту.

З метою забезпечення  виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_2  11.10.2007 року було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Марунько О.Г.,  зареєстрований в реєстрі за №1920.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2, 1.3 Договору іпотеки в забезпечення виконання зобов'язань, що виникли у іпотекодавця по кредитному договору було надано в іпотеку нерухоме майно -будинковолодіння, та земельну ділянку площею 0,2073 га, за адресою АДРЕСА_1.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова    установа    (кредитодавець)    зобов'язується    надати    грошові    кошти    (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.    

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором

застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч.1 ст.1049 параграфа 1 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути   позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048  ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.    

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно із ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення п.п.1.1, 1.5, 1.6 Кредитного договору позичальник безпідставно відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань перед банком по кредитному договору, що полягає в порушенні своєчасності сплати відсотків за користування кредитом.

Пункт 4.2. Кредитного договору встановлює право Банку вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в цілому, сплати процентів за цим Договором, у випадку  невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов'язань за цим Договором.

У відповідності до п.п.7,8 пункту 1.7 Кредитного договору в разі порушення взятих на себе зобов'язань   по   своєчасному  поверненню   основної   суми   кредиту та сплати  відсотків  за його користування позичальник зобов'язався сплачувати Банку.

Як вбачається з розрахунку суми боргу станом на 20.11.2009р. боржник погасив по тілу кредиту 49 855,43 грн., тобто неповернутою залишилась сума кредиту в розмірі 440 144,57 грн. За час користування кредитом позичальник повинен був сплатити Банку відсотки в сумі 167975,34 грн. Позичальник сплатив Банку відсотки в розмірі 102980,61 грн., отже несплаченими  залишились відсотки в розмірі 64 996,68 грн. Пеня за прострочення платежів по кредиту складає 5 257,11 грн. Отже, станом на 20.11.2009р. заборгованість по кредиту складає 510398,36 грн.

13.03.2009р. та 06.04.2009р. на виконання кредитного та іпотечного договору, на адресу  боржника, банком були надіслані повідомлення про усунення порушень №652 від 13.03.2009р. та № 1078 від 02.04.2009р. Однак вимоги позивача, викладені в листах залишились невиконаними.

Стаття 33 ЗУ "Про іпотеку" встановлює, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за Кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при несплаті або частковій несплаті у встановлені Кредитним договором строки сум процентів (п.4.3 Іпотечного договору). Прострочення сплат відсотків за користування кредитом підтверджується розрахунком суми боргу.

У відповідності до ч.1 ст.39 ЗУ "Про іпотеку" в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі -покупцеві.

Згідно ч.2 ст. 39 ЗУ "Про іпотеку" одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а також згідно ч.1 ст.40 ЗУ "Про іпотеку" та ст.109 ЖК України - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Крім того, в ст.6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зазначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. Статтею З ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. Таким чином, реєстрація фіксує офіційне місце проживання особи. За цією адресою особа має право проживати, на неї надсилаються усі офіційні документи, відповідно до даних про реєстрацію нараховуються комунальні послуги і таке інше.

Зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням (ч. 1 ст.7 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"). Наявність осіб зареєстрованих в житловому приміщенні, на яке звертається стягнення, негативно вплине на його ціну, а також буде перешкоджати реалізації цього предмета іпотеки. Отже, іпотекодавець та інші мешканці підлягають виселенню з житла, яке є предметом іпотеки розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно   ст.337   ГК   України,   ст.7   Закону   України   "Про   банки   і   банківську   діяльність", Розпорядження Президента України № 106 від 20.05.1999р., Постанови КМУ № 876 від 21.05.1999р., Ощадний банк є державним банком України, 100 % акцій якого належить державі. На органи прокуратури покладено обов'язок представництва та захисту інтересів держави в суді, згідно ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру".

Даний позов заявлено в інтересах держави, оскільки діяльність ВАТ "Ощадбанк" є сферою державного регулювання і Кабінет міністрів України, як засновник Банку, контролює цю діяльність. Кредитування населення здійснює з коштів, які громадяни заощаджують у банку і які підлягають своєчасному поверненню вкладникам. Держава в особі Ощадного банку України є гарантом збереження і видачі вкладів за першою вимогою вкладникам, що регламентується ст. 57 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Таким чином громадяни, які своєчасно не розрахувались за наданий кредит, завдали збитки безпосередньо вкладникам, банку та державі.

В судовому засіданні прокурор та представник банку позовні вимоги змінили, а саме: позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення зі зняттям з реєстрації з будинку що є предметом іпотеки, стягнення пені за несвоєчасну сплату коштів по кредитному договору, та по заяві по збільшеним позовним вимогам (про збільшення суми процентів і пені) просили залишити без розгляду. Позовні вимоги про стягнення суми заборгованості по тілу кредиту і процентів за  користування кредитними коштами в сумі 505141,25 грн. підтримали, просили їх задоволити, дали пояснення аналогічні змісту позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася по невідомій суду причині, суд не повідомила про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить розписка в матеріалах справи.  

Зі згоди прокурора та представника банку суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в зміненому вигляді підлягають до задоволення з наступних підстав.    

    Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 11.01.2007 року між ВАТ "Ощадбанк" в особі філії - Вінницьке районне відділення №5321 ВАТ "Ощадбанк" (реорганізоване в ТВБВ №10001/0160 філії Вінницьке обласне управління ВАТ «Ощадбанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1484, відповідно до умов якого (п.п.1.1.,1.2) позичальнику банком було надано кредит на споживчі потреби в сумі 490000  грн. зі сплатою 17,5 відсотків річних строком на 10 років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 10.10.2017 року.     Знайшов підтвердження факт, що станом на 20.11.2009 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №1484 від 11.10.2007 р. складає 505141,25 грн.

    Відповідач ОСОБА_2 зобов’язалася здійснювати погашення кредиту, відсотків за користування кредитом щомісячними платежами згідно графіку погашення кредиту.  

    Позивачем було направлено відповідачам лист про усунення порушень згідно кредитного договору, а саме щодо сплати виникшої заборгованості по кредитному договору, який відповідачем був отриманий, однак вона відмовляється в добровільному порядку погасити заборгованість за кредитним договором.    

    У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ч. 1 ст. 1049 позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

    Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України також передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

    Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності ч. 1 ст. 1052 у разі невиконання позичальником обов’язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов’язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України, якщо інше не встановлено договором.

    Тому, суд вважає що підлягає до стягнення з відповідача на користь банку заборгованість, що виникла станом на 20.11.2009 року, за вищевказаним кредитним договором.

    Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача  пропорційно до розміру задоволених позовних  вимог, а саме судовий збір у розмірі 1700 грн., та 120 грн.  витрат на ІТЗ розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 526, 530, 543, 554, 610,625, 629, 651,1048,  1049, 1050, 1052, 1054 ЦК України, ст. ст.. 10, 11,60,88, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, -                

ВИРІШИВ:

            Позовні вимоги задоволити.  

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Ощадбанк» в особі ТВБВ №10001/0160 філії - Вінницького обласного управління ВАТ «Ощадбанк» заборгованість по кредитному договору № 1484 від 11.10.2008 року в сумі 505141 гривню 25 коп.  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати: 1700 грн. – судового збору, 120 – витрат за ІТЗ розгляду цивільної справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: