Справа №2 -1997/10/0408

                                                            Р І Ш Е Н Н Я      

                                             І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

23 листопада 2010 року            

     Дзержинський  районний суд  міста Кривого Рогу у складі:

Головуючого судді                                                    Міхеєвої В.Ю.,

При секретарі                                                            Федчишиній В.М.

За участю позивачки                        ОСОБА_2,

Представника позивачки                        ОСОБА_3,

Представників відповідача      ОСОБА_4, ОСОБА_5,

Відповідача                        ОСОБА_6

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом  ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 до ТОВ «Полімертехнологія» в особі  директора ОСОБА_4,  ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

    В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_2, яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, 16.06.2010 року звернулася до суду з позовом до ТОВ «Полімертехнологія» та ОСОБА_6 та просила  стягнути солідарно з відповідачів на її користь відшкодування матеріальної шкоди в сумі  2234,11 грн. та моральної шкоди в сумі 10000 грн., відшкодування судових витрат в сумі 2015 грн.; на користь неповнолітньої дочки ОСОБА_7 відшкодування моральної шкоди в сумі 8000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що 27 вересня 2008 року приблизно о 20-00, вона зі своєю дочкою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходили біля будинку № 35 по вул. Ферганська у м. Кривому Розі, де знаходиться виробничий цех ТОВ «Полімертехнологія».  У цей же час співробітник ТОВ «Полімертехнологія» ОСОБА_6 біля того ж будинку, за межами території підприємства вигулював службового собаку породи кавказька вівчарка без намордника. Коли ОСОБА_6 проходив повз  них з дочкою, то не втримав собаку, не вжив ніяких заходів для припинення нападу собаки, і вона покусала дочку, розірвавши м’язи правої гомілки.

У цей же день позивачка з дочкою одразу звернулися за першою медичною допомогою до  закладу «Міська клінічна лікарня № 2 м. Кривого Рогу», звідки дитину направили до дитячого хірургічного відділення комунального закладу «міська клінічна лікарня № 8 м. Кривого Рогу» для обстеження та лікування. ОСОБА_9 було поставлено діагноз: вкушені рани правої гомілки, середня ступінь, категорія «С». У цьому медичному закладі дочка пройшла стаціонарне лікування в період з 27.09.2008 року по 20.10.2008 року. Після виписки з лікарні, за рекомендацією фахівців було продовжено амбулаторне лікування, протягом якого до 30.12.2008 року їй робилися уколи, проводилися фізпроцедури у водолікарні, здійснювався постійний нагляд дільничним хірургом за місцем проживання.

На підставі даних судово-медичного обстеження дочки № 3138 від 28.10.2008 року, знайдені у неї ушкодження у вигляді забійних ран правої гомілки, виникли від дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, що могло бути при обставинах, на які вказала потерпіла, по своєму характеру відносяться до легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров’я, і по часу виникнення відповідають названому строку.

 Позивачка ОСОБА_2 28.09.2010 року  зверталася до Дзержинського РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області щодо притягнення до кримінальної відповідальності винних у спричиненні тілесних ушкоджень неповнолітній дочці та 08.10.2010 року дільничним інспектором було винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, у якій зазначено, що відносно гр. ОСОБА_6 складено протокол про адміністративне правопорушення, який розглянуто Дзержинським районним судом 23.10.2010 року та ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 154 ч.2 КУпАП з призначенням стягнення у вигляді штрафу з конфіскацією собаки.

Вважаючи, що в першу чергу вина необхідно покладати на ТОВ «Полімертехнологія» як власника собаки та що директора цього підприємства ОСОБА_4 необхідно притягнути до адміністративної відповідальності, позивачка зверталася неодноразово до районної прокуратури для проведення перевірки та покарання винних. Прокурором Дзержинського району м. Кривого Рогу було винесено постанову про порушення адміністративного провадження відносно директора ОСОБА_4 за ст. 154 ч.2 КУпАП. Адміністративну справу було розглянуто судом, до ОСОБА_4 застосовано ст. 22 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності через малозначність скоєного правопорушення.

До теперішнього часу відповідачі у добровільному порядку не відшкодували їй та її дочці матеріальну та моральну шкоду, тому вона вимушена звертатися до суду.

Протиправними діями відповідачів їй було заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 2234,11 грн., яка складається з витрат на придбання медикаментів на суму 688,11 грн. (з яких збереглася частина фіскальних чеків на суму 294,13 грн.); проведення та складання висновку судово-медичного обстеження, вартість якого склала 20 грн.; придбання продуктів харчування, необхідних для відновлення фізичного здоров’я дочки на суму 1300 грн., з яких зберігся один фіскальний чек на суму 32,47 грн.; витрати на дзвінки з мобільного телефону для підтримання зв’язку з дочкою за період перебування її у лікарні на загальну суму 130 грн.; витрати на проїзд до КЗ «Міська клінічна лікарня № 8 м. Кривого Рогу» у розмірі 96,00 грн. (квитки збереглися на суму 66,00 грн.). Загальний розмір матеріальної шкоди, спричиненої складає 2234,11 грн., яку вона просить стягнути солідарно з відповідачів.

 Крім того, в результаті вищевикладених подій неповнолітній дочці спричинено моральну шкоду, яка полягає у стражданнях від сильного фізичного болю в місцях тілесних ушкоджень внаслідок укусів собаки та розірвання нею м’язових тканин гомілки. Фізичні болі в місцях спричинення травми турбують дочку і до теперішнього часу при певних погодних умовах (дощ, буря, низький атмосферний тиск). Наслідками спричинення вищезазначених травм дочці є наявність шрамів, розташованих на правій нозі, що для дівчини на все життя залишається недоліком у фізичному та естетичному сенсі та спотворює її, через що вона не може почувати себе комфортно, комплексує, уникає знайомих, втрачає віру в майбутнє. Для відновлення естетичної краси ноги дочки їй необхідно зробити пластичну операцію, яка коштує приблизно 3500 грн., що позивачка вважає значними матеріальними витратами.

Внаслідок протиправних дій відповідачів порушився звичний  життєвий ритм неповнолітньої дочки, вона тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні, пропустила заняття в школі, у неї з’явився страх перед тваринами, погіршився сон. Для відновлення  душевних сил дитини необхідно проходження психологічного обстеження, а також відповідного лікування, що потребує витрат на суму 4500 грн. розмір моральної шкоди, заподіяної неповнолітній дочці відповідачами позивачка оцінює у 8000 грн.

Позивачка, як матір несе відповідальність за належне виховання своєї дитини, освіту, здоров’я, психологічний стан та розвиток. Через страждання дочки вона також відчуває сильні душевні страждання. Постійний догляд за травмованою дитиною,  поїздки до лікарні, нервовий стрес від пережитого, витрати часу та фізичних зусиль на відвідування хворої доньки, написання скарг, заяв, відвідування міліції, прокуратури, судових установ з метою відновлення свого права, все це призвело до втрати здоров’я та значного погіршення стану нервової системи позивачки. Для певного поліпшення стану здоров’я та відновлення душевної рівноваги вона потребує проходження курсу лікування у пансіонаті, який коштуватиме 10000 грн. з урахуванням сплати за проїзд та проходження медичних процедур.  

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2, яка одночасно є законним представником неповнолітньої ОСОБА_7 та представник позивачки ОСОБА_3, яка діє на підставі угоди та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, позовні вимоги, кожна окремо, підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача ТОВ «Полімертехнологія» ОСОБА_4, який згідно наказу № 24-к від 25.10.2006  року є директором підприємства та діє відповідно до п.9.16 Статуту (а.с.58-60) та ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності (а.с.55), кожен окремо, заперечували проти позовних вимог, висунутих до ТОВ «Полімертехнологія» як до власника джерела підвищеної небезпеки – собаки.

Представник відповідача ОСОБА_4 пояснив, що на території вул. Ферганська, 35 розміщується виробничий цех підприємства, де він з’являється періодично, так як адміністрація знаходиться у другому місці. Про наявність собаки він дізнався, коли вже сталося лихо. Підприємству собака не належить, тому він вважає, що винним у тому, що сталося, є ОСОБА_6, який самовільно привів на територію підприємства свого собаку та самовільно вигулював його за територією підприємства.

Представник відповідача ОСОБА_5 пояснив, що собака не була власністю підприємства. До адміністративної відповідальності було притягнуто ОСОБА_6 як володільця собаки.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Пояснив, що працює сторожем у ТОВ «Полімертехнологія» з 2005 року. Десь за півтора роки до випадку, що стався, він приманив великого за розміром  собаку, якого став утримувати на території цеху по вул. Ферганська, 35, але ховав за будівлю цеху, щоб не бачило керівництво. У свої чергування виводив собаку за територію підприємства для вигулу. Позивачка йшла з дочкою по вулиці та голосно говорили, сміялися, він не зміг втримати собаку, і той покусав дівчинку за ногу. Його, як володільця собаки, було притягнуто до адміністративної відповідальності, він уплатив штраф. Позовні вимоги визнає частково, так як не згоден, що собака був породи кавказька вівчарка, та вважає суму позову завищеною.

Суд, вислухавши сторони, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, проаналізувавши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено,  що позивачка ОСОБА_2 є матір’ю неповнолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.9).

Близько 20-00 годин 27.09.2008 року  по вул. Ферганська, 35 у м. Кривому Розі, біля виробничого цеху ТОВ «Полімертехнологія»  відповідач ОСОБА_6 вигулював собаку, який покусав неповнолітню ОСОБА_7, спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді забійних ран правої гомілки, які згідно висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи № 3138 від 28.10.2008 року  по своєму характеру відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров’я (а.с.10,11).

 Зазначені обставини не оспорюються сторонами, підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_10, яка зазначила, що бачила дівчинку ОСОБА_7, у якої була нога в крові, розірвані джинси, зі слів узнала, що її покусав собака, якого у свою зміну вигулював сторож ТОВ «Полімертехнологія».

Проте суд не може погодитися з доводами позивачки, що зазначений собака є джерелом підвищеної небезпеки, так як відповідно до змісту ч.1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з… утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Пленум Верховного Суду України  у п.4 постанови № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», роз’яснив, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену ймовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини.

Суду не надано доказів, що собака, яка укусила дочку позивачки, була службовою чи бійцівської породи.

У той же час суд вважає, що саме через недбалі дії відповідача ОСОБА_6 який не забезпечив контроль за собакою та порушив «Правила утримання домашніх та інших тварин і поводження з ними у м. Кривому Розі» , затвердженими рішенням ХІ сесії ХХІУ скликання Криворізької міської ради від   20.08.2003 № 1032 із змінами, внесеними згідно із рішенням міськради  № 3495 від 28.09.2005 року,  неповнолітній ОСОБА_7 було спричинено тілесні ушкодження та завдано моральну шкоду.

Виходячи із змісту ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відбувається за умови протиправної винної поведінки особи, яка спричинила шкоду.

Під час лікування ОСОБА_12 позивачкою придбавалися медикаменти, що підтверджується копією довідки головного лікаря КЗ «Міська клінічна лікарня № 8» (а.с.13), вона витрачала гроші на проїзд до лікарні, на поповнення рахунку мобільного телефону для підтримання зв’язку з дочкою, придбавала продукти харчування для відновлення фізичного здоров’я дитини, платила за проведення та складання висновку судово-медичного обстеження.

Суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_6 на користь позивачки ОСОБА_2 понесені нею матеріальні витрати, підтверджені документально, згідно квитанцій, в сумі 542,6 грн., у тому числі: 294,13 грн. за медикаменти (а.с.19), за оплату судово-медичного обстеження 20 грн., за продукти харчування 32,47 грн., за поповнення рахунку мобільного телефону – 130 грн. (а.с.22,23), за проїзд – 66 грн. (а.с.24,25).

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення матеріальної  шкоди суд відмовляє за недоведеністю позовних вимог.

Суд, проаналізувавши доводи позивачки та її представника щодо покладення солідарної відповідальності на підприємство як на власника джерела підвищеної небезпеки (собаки), вважає їх недоведеними та безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст.1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоду, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Пленум Верховного Суду України роз’яснив у п.3 постанови № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», що особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов’язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

В судовому засіданні не знайшли підтвердження доводи позивачки та її представника, що собака належав ТОВ «Полімертехнологія», і тому підприємство в особі його директора, повинно нести солідарну відповідальність за спричинення моральної та матеріальної шкоди позивачці та її дочці.

Відповідача ОСОБА_4 постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21.11.2008 року було звільнено від адміністративної відповідальності за ст. 154 ч.2 КУпАП, за якою він притягувався до адміністративної відповідальності як директор підприємства, який допустив утримання сторожової собаки без реєстрації та огляду ветеринарної служби на території ТОВ «Полімертехнологія», не дотримався умов обов’язкового забезпечення безпеки людей, що призвело до травмування дитини, через малозначність скоєного правопорушення із застосуванням ст. 22 КУпАП (а.с.18).

Винесення зазначеної постанови не надає суду законних підстав вважати солідарним відповідачем ТОВ «Полімертехнологія», оскільки інші докази, досліджені в судовому засіданні спростовують наявність вини цього підприємства у спричиненні моральної та матеріальної шкоди позивачці та її дочці.

Згідно довідки ТОВ «Полімертехнологія» № 141/10 від 12.10.2010 року, у 2008 році на балансі підприємства тварин не перебувало (а.с.49).

Відповідач ОСОБА_6 пояснив, що собаку на території підприємства він держав без дозволу керівництва, за власної ініціативи, так як любить тварин.

Той факт, що із всіх сторожів, які працюють на підприємстві, за територією виробничого цеха собаку вигулював тільки ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23.10.2008 року ОСОБА_6 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі – КУпАП) за вигул собаки у не відведеному місці по вул. Ферганській, внаслідок чого було спричинено шкоду здоров’ю ОСОБА_7, яку вкусив собака (а.с.17).

Суд визнає, що неповнолітній ОСОБА_7 були завдані моральні страждання, оскільки внаслідок  укусу собаки  вона отримала великий психологічний стрес та серйозні тілесні ушкодження, зазнала сильного болю,  тривалий час перебувала на лікуванні у лікарні. Був змінений звичний ритм її життя, так як через тривалу госпіталізацію вона пропустила заняття в школі, що потребувало додаткових зусиль для засвоєння шкільної програми.

Доводи позивачки щодо стягнення 3500 грн. для проведення пластичної операції для відновлення естетичної краси ноги її дочки та 4500 грн. для проходження психологічного обстеження та відповідного лікування дочки, а також 10000 грн. для проходження нею самою курсу лікування у пансіонаті для поліпшення стану  здоров’я та відновлення душевної рівноваги, є необґрунтованими, не доведеними та задоволенню не підлягають, оскільки позивачкою не надано доказів реальних витрат.

Як підстави для стягнення моральної шкоди зазначені обставини суд також не може взяти до уваги, оскільки як слідує з роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.  

Також суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивачки про стягнення на її користь моральної шкоди, так як вважає, що через недбалі дії відповідача ОСОБА_6 були безпосередньо порушені лише права неповнолітньої ОСОБА_7, яка через напад собаки зазнала фізичних та моральних страждань.

Піклування про стан здоров’я своєї дитини, відповідальність за її належне виховання, освіту, психологічний стан та розвиток є конституційним обов’язком кожних батьків та не може братися до уваги судом як підстави для стягнення моральної шкоди.

Тому суд вважає, що відповідною компенсацією моральних страждань неповнолітньої ОСОБА_7 є сума 5000 грн., яку стягує з ОСОБА_6 на користь   неповнолітньої ОСОБА_7, в особі законного представника ОСОБА_2

Підстав для стягнення моральної шкоди на користь позивачки ОСОБА_2 суд не вбачає.

Також відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача ОСОБА_6 на користь позивачки витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 грн. згідно квитанції (а.с.1) та на користь держави судовий збір в сумі 51,00 грн. та 8 грн. 50 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1167 ЦК України,  постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року  № 6 (із змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»,  постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року  № 4 (із змінами і доповненнями) «Про судову практику  в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,  суд

                                                            В И Р І Ш И В:

      Позовні вимоги ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 до ТОВ «Полімертехнологія» в особі  директора ОСОБА_4,  ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, задовольнити частково.

    Стягнути з  ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2,  який працює сторожем ТОВ «Полімертехнологія», проживає в АДРЕСА_1

        на користь ОСОБА_2, яка проживає в АДРЕСА_2,  матеріальну шкоду в сумі 542,6 грн. (п’ятсот сорок дві грн. 60 коп.) та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15,00 грн. (п'ятнадцять грн. 00 коп.);

Стягнути з  ОСОБА_8 на користь неповнолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає в   АДРЕСА_2,    в інтересах якої діє ОСОБА_2, моральну шкоду в сумі 5000,00 грн. (п’ять тисяч грн. 00 коп.).

Стягнути з  ОСОБА_8 на користь держави судовий збір в сумі 51,00 грн. (п’ятдесят одна грн.00 коп.) та 8 (вісім) грн. 50 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

            Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення  до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

           Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

             Повне рішення складено 28.11.2010 року.

                               Суддя                    В.Ю. Міхеєва