Справа № 2а-54/2010

П О С Т А Н О В А

                                                        Іменем України

13 вересня 2010 року.                 Шаргородський районний суд  Вінницької області

                  в складі:

                    головуючого :  судді                       Дубчака А.Г.

                    при секретарі                                   Рошак К.В.

                    за участю пр-ка позивача               ОСОБА_1

                    пр-ка 3-ої особи                               Костриці В.С.

                    розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Шаргородської районної ради  та Рахнівсько-Лісової сільської ради Шаргородського району Вінницької області про скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно,-

                                                     В С Т А Н О В И В :

                  26.05.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом в інтересах ОСОБА_3, вказуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки  ОСОБА_4 в наслідок чого відкрилася спадщина на майно, яке на праві власності належало ОСОБА_4 Під час підготовки документів та заяви про прийняття спадщини ОСОБА_3 стало відомо, що батько ОСОБА_4 відчужив майно третій особі, а сільська рада с. Рахнів-Лісових видала свідоцтво про право власності. В 1964 році, в зв’язку з тим, що сімейні стосунки ОСОБА_4 та його дружини ОСОБА_5 не склалися, остання подала позовну заяву до народного суду Тульчинського району про розподіл майна, але після скасування Президією Вінницького обласного суду від 26.05.1965 року рішення народного суду Тульчинського району від 28.05.1964 року, на адвокатський запит, 10.09.2009 року голова Тульчинського районного суду Вінницької області  повідомив, що за період 1965-1967 років справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 після розгляду у Вінницькому обласному суді не значиться, що дає йому підстави вважати, що судове провадження втрачено і відповідно до ч. 3 ст. 406 ЦПК України, воно не підлягає відновленню. Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу 19.01.1967 року, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було розірвано і ОСОБА_5 було поновлено прізвище ОСОБА_6. А ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла. 21.05.1987 року виконавчий комітет Шаргородської районної ради постановив рішення № 123 про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, на підставі якого 03.08.1987 року селищною радою с. Рахнів-Лісових видано свідоцтво про право власності ОСОБА_4 на все майно придбане під час шлюбу без врахування частки ОСОБА_5, 05.08.1992 року виконавчим комітетом сільської ради видана довідка для пред’явлення в БТІ Шаргородського району про те, що Ѕ житлового будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 10.08.1992 року виконавчим комітетом сільської ради видана довідка для пред’явлення в БТІ Шаргородського району про те, що Ѕ житлового будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 і при проведенні інвентаризації житлових будинків в 1987 році було помилково видано свідоцтво про право власності ОСОБА_4 В зв’язку з тим, що свідоцтво про право власності на даний будинок, видане ОСОБА_4 та в законному порядку не було скасовано, останній розпорядився будинком на свій розсуд та 09.08.1993 року за договором дарування подарував 31/100 будинку своїй співмешканці ОСОБА_7 13.11.2008 року постановлено рішення Рахнівсько-Лісової сільської ради № 96 про видачу свідоцтва на право власності ОСОБА_7, яким визнано за нею право власності на 31/100 частку будинку. 13.11.2008 року постановлено рішення Рахнівсько-Лісової сільської ради № 95 про видачу свідоцтва на право власності ОСОБА_4, яким визнано за ним право власності на 69/100 частку будинку. Відповідно до ч. 1 ст. 17, ст.. 126 КАС України, рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 року № 10-рп/2010 (справа № 1-6/2010) даний спір відноситься до компетенції адміністративних судів, а тому просить суд позов задоволити.  

                    Представники відповідачів виконкому Шаргородської районної ради та Рахнівсько-Лісової сільської ради в судове засідання не з’явилися ОСОБА_8 та ОСОБА_9, хоча про час та місце розгляду справи були повідомленні в установленому законом порядку і представник відповідача виконкому Шаргородської районної ради ОСОБА_8 подала суду письмові заперечення проти позовних вимог, з яких слідує те, що Шаргородська районна рада відповідно до нині діючого Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не являється правонаступником колишнього райвиконкому. Крім того, згідно ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС та іншими законами, а саме один рік. Згідно з приписами до ч. 1 ст. 100 КАС України вона наполягає на тім щоб в позові було відмовлено, в тому числі і за пропуском строку для звернення до суду.

Третя особа без самостійних вимог на боці відповідачів ОСОБА_7 в судове засідання не з’явилася, однак її інтереси в судовому засіданні представляв її представник ОСОБА_2, який заперечив проти задоволення позовних вимог і суду пояснив та надав письмові заперечення, з яких в сукупності слідує те, що він вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки на його думку жодних з належних доказів (ст.ст. 69-71 КАС України) ні позивачка ОСОБА_3, ні її представник ОСОБА_1 не довели суду в порядку ст.. 71 КАС України про порушення права позивача, які вона оспорює в суді, як того вимагають ст..ст. 2, 6, 11 КАС України. Окрім того, позивач не довела поважності причин пропуску строку  звернення до суду передбаченого ст.ст. 99, 100 КАС України, що є самостійною підставою для відмови у позові та не спростували інших фактів по справі.

                    Заслухав учасників судового засідання, оглянув матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що в позовних вимогах слід відмовити, оскільки виходячи із положень ст.ст. 8, 22, 55, 143 Конституції України, кожен має  право  ……

                  Згідно ч. 1 ст.. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

                  Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з дотриманням вимог п.п. 1-10 ч. 3 ст. 2 КАС України.

                  Статтею 11 КАС України, передбачено те, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в надані ними суду своїх доказів і у доведені перед судом їх переконливості.

                  Відповідно до ст.. 71 КАС України, обов’язок по доведенню тих обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.. 72 КАС України покладено на сторони по справі.

                  Доказів про підставність позовних вимог позивачкою та її представником суду не надано і їх не було здобуто в судовому засіданні, оскільки суд критично оцінює і до уваги не приймає доводи позивачки та її представника про те, що через втрачення судового провадження по справі Тульчинського районного суду Вінницької області за 1960 – ті роки про поділ спільного майна подружжя між батьками позивачки, залишилася не розглянута позовна заява ОСОБА_5 і майно придбане під час шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому порядку не розділено відповідно до чинного законодавства на час виникнення правовідносин, чим було порушено права матері позивачки та самої позивачки, оскільки вони суперечать зібраним по справі доказам та чинному законодавству, як на той час, так і на даний час. Так, в судовому засіданні встановлено те, що виконавчим комітетом Шаргородської районної ради було постановлено рішення № 123 від 21.05.1987 року в частині оформлення права особистої власності ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 Вінницької області. Виконкомом Рахнівсько-Лісової сільської ради Шаргородського району Вінницької області видано свідоцтво про право власності від 03.08.1987 року на житловий будинок АДРЕСА_1 Вінницької області на ім’я ОСОБА_4 . Рішеннями виконкому Рахнівсько-Лісової сільської ради Шаргородського району Вінницької області № 95 та № 96 від 13 листопада 2008 року вирішено видати свідоцтва про право власності ОСОБА_4 на 69/100, а ОСОБА_7 на 31/100 житлового будинку АДРЕСА_1 Вінницької області та видано  свідоцтва про право власності на нерухоме майно без номерів від 16.12.2008 року на ім’я ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (а.с. 19-25, 67, 68). Дані рішення прийнятті на підставі чинного на той час законодавства, нормативних актів та відповідно до правоустанавлюючих документів на домоволодіння.  Так, постановою Ради Міністрів УРСР № 106 від 10.03.1985 року, рішення облвиконкому № 212 від 7.05.1985 року про забезпечення державного обліку житлового фонду та Інструкції МКХ УРСР від 31.01.1986 року «Про порядок реєстрації житлового фонду», виконкоми районних та сільських рад зобов’язувалися приймати рішення про оформлення та видачу свідоцтва про право особистої власності на житлові будинки. Як, правило такі свідоцтва видавалися на голів двору або одиноких осіб. Як, слідує із свідоцтва про розірвання шлюбу між батьками позивачки від 21.11.1978  року, її батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвали шлюб 19.01.1067 року. Відповідно до норм ст.. 29 КПШС УРСР, для вимоги про поділ майна, яке було спільною сумісною власністю розведеного  подружжя,  встановлювався  трирічний  строк  позовної давності. (Стаття 29 із змінами, внесеними згідно з  Указом  ПВР  N   783-10  від 01.09.80). Тобто,  на час видачі свідоцтв на право особистої власності на домоволодіння мати позивачки втратила право на свою частку в спільній сумісній власності подружжя. Такого права на частку в спільній сумісній власності подружжя не мала і позивачка ОСОБА_3, оскільки вона являлася не дружиною, а дитиною ОСОБА_4 А відповідно до ст.. 16 КПШС УРСР, право на частку в спільній сумісній власності подружжя діти не мали.

                    Відповідно до ст.. 49 Закону України «Про власність», який діяв з 1991 по 2007 роки, володіння майном вважалося правомірним, якщо  інше  не  було встановлено судом, третейським судом. (Стаття  49  із  змінами,  внесеними  згідно із Законом N 762-IV ( 762-15  ) від 15.05.2003).  Також доказів про те, що ОСОБА_4 був позбавлений права володіння житловим будинком з надвірними прибудовами по АДРЕСА_1 в с. Рахнах-Лісових Шаргородського району суду не представлено і їх не було здобуто в судовому засіданні, оскільки суд не може прийняти до уваги постанову президії Вінницького обласного суду від 26.05.1965 року про скасування рішення народного суду Тульчинського району в особі його постійної сесії в м. Шпикові від 28.05.1964 року та надіслані справи на новий розгляд в нарсуд Тульчинського району в іншому складі (а.с. 7,8), за відсутності рішення по суті даної справи. Крім того, позивачка пропустила процесуальний строк  для звернення до адміністративного суду з приводу оскарження рішень виконавчого комітету Шаргородської районної ради було № 123 від 21.05.1987 року в частині оформлення права особистої власності ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 Вінницької області та виконкому Рахнівсько-Лісової сільської ради Шаргородського району Вінницької області про видачу свідоцтва про право власності від 03.08.1987 року на житловий будинок АДРЕСА_1 Вінницької області на ім’я ОСОБА_4 . і доказів про поважність причин пропуску цього строку суду, вона та її представник не надали і клопотань про це суду не заявляли. Стосовно інших вимог, суд враховує те, що позивачем та його довірителем вказаний строк не був пропущений, оскільки вони звернулися до суду в межах однорічного строку в порядку цивільно-процесуального законодавства про скасування рішень виконавчого комітету Рахнівсько-Лісової сільської ради №№ 95, 96 від 13.11.2008 року, однак після залишення позовної заяви без розгляду по ухвалі Шаргородського районного суду від 14.05.2010 року (а.с. 26-28), в межах 12 днів, 26.05.2010 року звернулися до суду в порядку адміністративного судочинства. Разом з тим, вказані рішення винесенні на підставі чинного Закону України «Про місцеве самоврядування», зокрема ст..ст. 30, 31, та на підставі правовстановлюючих документів і зацікавленими сторонами (ОСОБА_4 та ОСОБА_7.) оспоренні не були. Позивачка та її представник доводів про те, яке саме її право та право її матері ОСОБА_6 було порушено суду не навели. Оскільки мати позивачки ОСОБА_6 відповідно до ксерокопій свідоцтв про розірвання шлюбу та смерть (а.с. 13, 14), після розірвання шлюбу 19.01.1967 року і до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на дане домоволодіння фактично не оспорила. Позивачка доказів про те, що вона являлася спадкоємцем після смерті своєї матері, а також мала будь-яке право на вказане майно, суду також не надала. Свідоцтва про право власності на частки в житловому будинку є наслідками прийнятих рішень і без скасування вказаних рішень в порядку адміністративного судочинства визнанні недійсними не можуть бути і до того не має ніяких підстав.  

                 Суд також критично оцінює посилання позивачки та її представника на ксерокопії: листів Тульчинського районного суду Вінницької області № 1-20/3483 від ..07.09 року, № 120/09 від 03.08.09 року про те, що  справа про розподіл майна між батьками позивачка розглянута по суті 28.05.1964 року,  довідок № 3119 від 05.08.1992 року; № 3124 від 10.08.1992 року про те, що Ѕ частина будинку по АДРЕСА_1, належить ОСОБА_6, акту судвиконавця від 13 «числа» 1965 року та довідки Рахнівсько-Лісової сільської ради без дати та номера (а.с. 9,10, 16, 80 - 84), оскільки вони суперечать зібраним по справі доказам, а саме: постанові президії Вінницького обласного суду від 26.05.1965 року, рішенню виконкому Шаргородської районної ради народних депутатів № 123 від 21.05.1987 року та свідоцтвам про право особистої власності на житловий будинок від 03.08.1987 року та іншим (а.с. 7, 8, 13, 14, 26,67, 68), а також наведеному чинному на той та на цей час законодавству, а тому, -

                   Керуючись ст.ст. 1 - 21, 23, 41, 69 - 71, 94, 99, 122, 158 - 163, 170  КАС України, ст.ст. 8, 22, 55, 143 Конституції України, ст.ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд, -

                                                    П О С Т А Н О В И В:

                 В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до виконавчого комітету Шаргородської районної ради  та Рахнівсько-Лісової сільської ради Шаргородського району Вінницької області про скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно – відмовити.

                  На постанову суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10-ти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.. 160 КАС України з дня складення її у повному обсязі.

                  Головуючий: