Дата документу 19.10.2021

Справа № 937/2692/21

Провадження № 2/937/2144/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді: Іваненко О.В.,

за участю секретаря: Захарової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікрофінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ

ТОВ «Мікрофінанс» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору №0000117335 від 23.11.2018 року ОСОБА_1 (відповідач) отримав позику у розмірі 700,00грн. строком на 30 календарних днів зі сплатою відсотків за користування позикою в розмірі 2% на добу. Відповідач, в порушення законодавства та умов договору не сплатив до теперішнього часу заборгованість за позикою, тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, яка станом на 25.03.2021 року становить - 12642,00грн. за кредитом, та судові витрати, понесені ним при зверненні до суду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав в повному обсязі та просив розглянути справу в заочному порядку.

Відповідач в судове засідання не з`явився по невідомій суду причині, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином поштовим повідомленням за зареєстрованим останнім місцем проживання. До Мелітопольського міськрайонного суду повернулися конверти з відміткою листоноші «по закінченню терміну зберігання» так як адресата не було дома та він не отримує поштове повідомлення. Згідно ч.3 ст.131 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзиву не надійшло. Суд вважає причини неявки відповідача в судове засідання неповажними.

Відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.5 ст.263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні..

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 4 ст.631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено у судовому засіданні, 23.11.2018 між ТОВ «Мікрофінанс» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір №0000117335 згідно якого відповідач отримав позику у розмірі 700,00грн. строком на 30 календарних днів, зі сплатою процентів за користування фінансовим кредитом (добовий) - 2% на добу. Видача кредиту відповідачу підтверджується Специфікацією №1, яка є невід`ємною частиною договору (а.с.6,7).

За умовами договору за кредитним договором позикодавець зобов`язується надати позичальнику у позику, а позичальник зобов`язується повернути позику та проценти за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк (п.1.1.); нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою, з дня надання позики Позичальнику за весь час користування коштами за виключенням дня повернення позики (п.1.1.3); позичальник зобов`язується не пізніше дати, вказаної в пп. 1.1.4. Договору (28.03.2020 р.) повернути позику в повному обсязі, сплатити проценти за користування позикою в порядку, визначеному цим Договором та додатками до нього (п. 4.1); строк дії Договору встановлюється до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором (п.2.1.).

ТОВ «Мікрофінанс» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачеві грошові кошти у розмірі, встановленому договором та специфікацією.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтями 1049, 1050 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі у строк та в порядку, встановленому договору; якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавць має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

В порушення законодавства та умов договору до теперішнього часу відповідач ОСОБА_1 не погасив заборгованість за кредитом (позикою), тому у нього згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість станом на 25.03.2021 року в загальному розмірі становить 12642,00грн., з яких: 700,00грн. - сума фінансового кредиту (позики); 11942,00грн. - сума не сплачених процентів за весь час користування позикою (з 23.11.2018 року по 25.03.2021 року).

На підставі ст.631 ЦК України та відповідно до п. 1.1.3 Договору, нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою, з дня надання позики Позичальнику за весь час користування коштами за виключенням дня, повернення позики.

Стосовно розрахунку суми відсотків, Позивач зазначає наступне. Добова заборгованість за відсотками за користування позикою, розрахована по формулі:

700,00 грн.* 2,0% = 14,00 грн., де 700,00 грн. - сума позики; 2,0% - відсоток за користування позикою (добовий), відповідно до п.6 Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору.

14,00*30 = 420,00 грн. (за 30 календарних днів: з 23.11.2018 по 23.12.2018р., що й зазначено у п.п.4,5,6 Специфікації).

Станом на 25.03.2021 року термін прострочення (з 23.11.2018 року по 25.03.2021 року) складає 853 дні (14,00*853дні=11942,00грн. - сума нарахованих відсотків 2% на добу).

Щодо стягнення прострочених відсотків нарахованих за період з 24.12.2018 року по 25.03.2021 року, суд зазначає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Наслідки порушення грошового зобов`язання позичальником встановлюються в ч.1 ст. 1050 ЦК України, яка передбачає, що, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Отже, у даній справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, однак таких вимог банк не заявляв, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, є необґрунтованими.

Такий правовий висновок узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленою у постанові від 06 лютого 2019 року по справі №175/4753/15ц.

Договором №0000117335 від 23.11.2018 року та специфікацією №1 не встановлено право позивача для нарахування додаткових відсотків в розмірі 2% після закінчення строку кредитування, отже сторонами не обумовлено відповідні штрафні санкції.

За таких обставин суд знаходить обґрунтованим позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №0000117335 від 23.11.2018 року в загальному розмірі 1120,00грн., з яких: 700,00грн. - сума фінансового кредиту (позики); 420,00 грн. - сума не сплачених процентів за час користування позикою (за 30 календарних днів: з 23.11.2018 по 23.12.2018р., що й зазначено у п.п.4,5,6 Специфікації).

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становить умови (пункти), визначні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позову та вважає можливим стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, та згідно ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00грн., які позивач витратив при зверненні до суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року, SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 610, 611, 625,631, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікрофінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_1 ), мешкає: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікрофінанс» (МФО 328209, ЄДРПОУ 41539960, р/р НОМЕР_2 в АБ «Південний», знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 26-Г) суму заборгованості в розмірі 1120,00грн., з яких: 700,00грн. - сума фінансового кредиту (позики); 420,00 грн. - сума не сплачених процентів за час користування позикою; та стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2270,00грн.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду О. В. Іваненко