Справа № 2а - 895/2007 рік
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 жовтня 2007 року
Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: судді - Білюнас В.Ю., при секретарі - Меметові Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялта адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1до Комітету з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, про визнання неправомірними дій по видачі висновку про неможливість відводу земельної ділянки і зобов'язання виконати необхідні дії по узгодженню можливості відводу земельної ділянки,
В С Т А Н О В И В :
Позивач просить суд визнати неправомірними дії Комітету з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим (далі Комітет) по видачі йому листа - висновку № 747 від 3 травня 2007 року про неможливість відводу земельної ділянки площею 0,010 га, розташованої за адресою: України, АР Крим, смт. Лівадія, вул.. Виноградна в районі школи-інтернату для будівництва та обслуговування індивідуального гаража , а також зобов'язати Комітет виконати дії по узгодженню йому можливості відводу вказаної земельної ділянки за вказаною адресою для указаної ним мети. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновком Комітету відмовлено в узгодженні відведення земельної ділянки у зв'язку з тим, що вона розташована в охоронній зоні і нове будівництво не передбачено. Вважає, що вищезазначена земельна ділянка не відноситься до охоронної зони, у якій заборонено будівництво.
Представник Комітету з охорони культурної спадщини АРК у судовому засіданні позов не визнав з тих підстав, що при дачі висновку позивачам про неможливість відводу земельної ділянки, Комітет керувався Постановою Уряду АРК № 330 від 16 листопада 1995 року, якою затверджено опорний історико-архітектурний план та комплексне охоронне зонування пам'ятників історії, культури і природи адміністративного району „Великої Ялти”. На момент прийняття вказаної Постанови до повноважень Уряду входило прийняття рішень про встановлення зон охорони пам'ятників. Комітет прийшов до висновку про те, що земельна ділянка, на яку претендує позивач знаходиться в межах охоронної зони ландшафту.
Дослідивши докази суд, вважає, що позовна заява являється законною та обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 3-ій сесії 5-го скликання Лівадійської селищної ради № 131 від 18 липня 2006 року ОСОБА_1. надано дозвіл на складання проекту відводу земельної ділянки орієнтованою площею 0,01 га для будівництва та обслуговування індивідуального гаража розташованого за адресою: України, АР Крим, смт. Лівадія, вул.. Виноградна в районі школи-інтернату.
У процесі розробки проекту відводу земельної ділянки на виконання вимог ч. 9 ст. 118 ЗК України позивачем отримані узгодження головного архітектора Ялтинського міськвиконкому.
З висновків головного архітектора Ялтинського міськвиконкому: №05/2095 від 20 листопада 2006 року слідує, що земельна ділянка, проект землеустрою якої розробляється ОСОБА_1., розташована згідно з Генпланом Великої Ялти, будівель за червоною лінією не має, не є об'єктом природно-заповідного фонду та природоохоронного призначення.
Відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом з охорони культурної спадщини .
Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим 03 травня 2007 року за № 747 позивачу видано висновок про неможливість відведення зазначеної земельної ділянки, оскільки земельна ділянка входить в охоронну зону парків Нижньої Ореанди і Лівадії (зона 13), режим якої не передбачає нового будівництва.
Разом з тим, пункт 3 статті 32 Закону України „Про охорону культурної спадщини", містить не безумовну заборону на здійснення містобудівних, архітектурних або ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земельних робіт на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних, ареалів населених місць, занесених до списку історичних населених місць України, а лише на здійснення робіт без дозволу органа охорони культурної спадщини.
Статтею 1 Закону України „Про охорону культурної спадщини" встановлено, що зона охоронюваного ландшафту встановлюється навколо пам'ятків.
Згідно зі статтями 2, 32 Закону України „Про охорону культурної спадщини" зазначені зони повинні бути визначені топографічно.
Але у матеріалах справи відсутні докази того, що межі охоронної зони № 13 є винесеними в натурі на місцевості, існує картографічний матеріал, що дозволяє встановити розташування відповідних меж.
Представником відповідача не було надано суду доказів щодо місцезнаходження охоронної зони № 13, її межі та місце розташування спірної земельної ділянки на складання проекту відводу якої позивачу дано дозвіл згідно з рішенням Лівадійської селищної ради.
Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Оскільки відповідачем не надано доказів того, що в районі вищезазначеної земельної ділянки орієнтованою площею 0,01 га, розташованої в смт. , Лівадія, вул. Виноградна в районі школи-інтернату, щодо якої позивачем здійснювалися заходи по відведенню, знаходяться будь-які пам'ятники та що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель історико-культурного призначення, а саме - до зони охоронюваного ландшафту (зони № 13), також відсутні документи про включення спірної земельної ділянки до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землевпорядження та іншої проектно-планувальної документації, межі охоронної зони не визначені на місцевості в натурі, охоронне свідоцтво не видавалося, суд дійшов висновку про те, що цей факт виключає можливість встановлення наявності зони охоронюваного ландшафту в районі спірної земельної ділянки.
Згідно довідки Ялтинського міського управління земельних ресурсів № 604-2\10-25 від 17.01.2007 року про склад земельних угодій за статичним звітом Державного комітету України по земельних ресурсах „Облік землі” (форма 6-зем) земельна ділянка площею 0, 01га розташована за адресою: України, АР Крим, смт. , Лівадія, вул.. Виноградна в районі школи-інтернату, значиться по обліку: - рядок 12.3 (шифр 96) „землі, не передані у власність, не наданні в користування в межах населеного пункту”, по виду земельних угідь - графи 67,68: „ відкриті землі без рослинного покрову чи з незначним рослинним покровом, в т.ч. «кам´яністі місця ».
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 17; 160-163 КАС України; ст. ст. 118, 123 ЗК України; ст. ст. 1, 2, 32 Закону України „Про охорону культурної спадщини”, ст. 16 ЦК України; ст. ст. 19, 55 Конституції України,
П О С Т А Н О В И В :
Позовну заяву ОСОБА_1задовольнити.
Визнати неправомірними дії Комітету з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим по видачі ОСОБА_1 висновку № 747 від 3 травня 2007 року про неможливість відводу земельної ділянки площею 0,010 га, розташованої за адресою: України, АР Крим, смт. Лівадія, вул.. Виноградна в районі школи-інтернату для будівництва та обслуговування індивідуального гаража.
Зобов'язати Комітет з охорони культурної спадщини АРК виконати необхідні дії по узгодженню ОСОБА_1можливості відводу земельної ділянки площею 0,010 га, розташованої за адресою: України, АР Крим, смт. Лівадія, вул.. Виноградна в районі школи-інтернату для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку в Апеляційний суд АРК через Ялтинський міський суд в порядку та строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя