АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінни-цької області в складі:
головуючої судді Денишенко Т.О.,
cуддів Гуцола П.П., Луценка В.В.,
при секретарі Торбасюк О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засі-дань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України
у Ямпільському районі Вінницької області про поновлення проце-
суального строку, визнання дій незаконними, стягнення недопла-
чених коштів за період 2006-2008 років,
за апеляційною скаргою начальника управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі Вінницької області Муляр В.О. на постанову Ямпільсько-го районного суду Вінницької області від 16 червня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Ямпільського районного суду Вінницької області від 16 червня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено позивачці строк звернення до суду з адміністративнми позовом, визнано протиправною безді-яльність управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі Вінни-цької області щодо невиплати у повному обсязі державної соціальної допомоги ОСОБА_1 як дитині війни, зобов’язано управління нарахувати та виплатити позивачці державну соціальну допомогу як дитині війни за період липня-груд-ня 2007 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Зако-ну України «Про соціальний захист дітей війни» в сумі 640,54 гривень та за пе-ріод травня-грудня 2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відпо-відно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в сумі 780, 40 гривень, всього 1420,94 гривень. В задоволенні решти вимог відмовлено ( а. с. 75-83 ).
Не погоджуючись з ухваленою постановою у справі, начальник управління
Справа № 22ц-4914/10 Постанова ухвалена під головуванням судді Любинецької-
Категорія 57 Онілової А.Г., доповідач Денишенко Т.О.
Пенсійного фонду України у Ямпільському районі Вінницької області Муляр В. О. оскаржує її в апеляційному порядку та просить дану постанову скасувати, ухвалити нове рішення по відмову у позові в повному обсязі ( а. с. 88-92 ). Апе-лянт вважає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм процесу-ального та матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів апеляцій-ної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції належить змінити з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими об-грунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності тощо ), які ма-ють значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які право-відносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма під-лягає застосуванню до цих правовідносин.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного ( адмініст-ративного ) судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторо-ни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведе-ність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.
ОСОБА_1 є дитиною війни ( а. с. 14-15 ) і має право відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком отримуваної нею пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується за-мість пенсії.
Вирішуючи спір за позовом ОСОБА_1 та частково задовольняючи її ви-моги за 2007-2008 роки ( в межах заявлених позовних вимог ), суд прийшов до вірного висновку про підставність поновлення позивачці строку звернення до суду з адміністративним позовом з огляду на дату її звернення в адмінстратив-ний суд 05 серпня 2008 року ( а. с. 3 ), наступну передачу справу для вирішення по суті до суду загальної юрисдикції, клопотання відповідача застосувати до вимог ОСОБА_1 ст.ст. 99, 100 КАС України. Пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін ( ч. 1 ст. 100 КАС України ). Разом з тим, встановлений законом строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була діз-натися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. ОСОБА_1 зазначала в позовній заяві, що дізналася про зміни в законодавстві у зв'язку з прийняттям Рішення Конституційним Судом України в липні 2007 року, просила поновити пропущений строк і таке клопотання дійсно підлягає задоволенню з огляду на її вік, інвалідність, необізнаність в законодавчій сфері.
Згідно з пунктом 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про дер-жавний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік було зупинено.
До того ж, Законом України від 19 січня 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про бюджет України на 2006 рік» із положень Закону Украї-ни від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» вик-лючено пункт 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджувалися у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, встановле-ному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Між тим, Кабінет Міністрів України протягом 2006 року не приймав рішен-ня на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Отже, пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соці-альний захист дітей війни», безпосередньо у 2006 році запроваджено не було, тому суд першої інстанції вірно відмовив у цій частині вимог ОСОБА_1
Пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік з врахуванням ст. 111 названого вище Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/ 2007 ( справа про соціальні гарантії громадян ) визнано такими, що не відпові-дають Конституції України ( є неконституційними ) положення пункту 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням ст. 111 цього ж Закону.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» норми ст. 6 Закону України «Про соціальний за-хист дітей війни» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в но-вій редакції.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп /2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до дея-ких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційни-ми ).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у роз-мірах, визначених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», мають діти війни з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня до 31 грудня 2008 року.
Суд першої інстанції, розглядаючи дану справу за правилами адміністратив-ного судочинства, допустив неповноту дослідження обставин спору, тому при-йшов до помилкового висновку щодо задоволення вимог ОСОБА_1 за період липня-грудня 2007 року, травня-грудня 2008 року включно.
Відповідач - управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі Вінницької області як орган, якому делеговано повноваження щодо призначен-ня і виплати пенсій, доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити відповідні пе-рерахування ( за той період, коли дія цієї норми не була зупинена ). Однак, від-повідач в порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не здійснював, чим допустив протиправну бездіяльність.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає пра-ва, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адмініст-ративному чи іншому владному підпорядкування однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підляга-ють застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконни-ми, в разі незаконності їхніх дій - зобов’язати здійснити нарахування чи перера-хунок і виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати постанову про стягнення конкретних грошових сум.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або про-цесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 303, 304, 304-1, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів –
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу начальника управління Пенсійного фонду України у Ям-пільському районі Вінницької області Муляр В.О. відхилити.
Постанову Ямпільського районного суду Вінницької області від 16 червня 2010 року змінити.
Резолютивну частину постанови викласти в наступній редакції.
«Позов задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом за захистом порушеного права, свобод та інтересів.
Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі Вінницької області щодо відмови в перерахунку і виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1 згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі Вінницької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 гру-дня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплаче-них сум підвищення до пенсії за цей період.
В решті позовних вимог відмовити».
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголо-шення, є остаточним і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча:
Судді: