АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Він-ницької області в складі:
головуючої судді Денишенко Т.О.,
суддів Матківської М.В., Луценка В.В.,
при секретарі Торбасюк О.І.,
за участю позивачки, апелянтки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідача - комунального закладу «Вінницький обласний наркологічний диспансер «Соціотерапія» ОСОБА_3, розглянувши у від-критому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційно-го суду Вінницької області цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до комунального закладу «Вінни-
цький обласний наркологічний диспансер «Соціотерапія» про виз-
нання незаконним, скасування наказу, стягнення моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленін-ського районного суду м. Вінниці від 17 серпня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
18 травня 2010 року ОСОБА_1 звернулася в Ленінський районний суд м. Вінниці з позовом до комунального закладу «Вінницький обласний наркологічний диспансер «Соціотерапія» ( далі - КЗ ВОНД «Соціотерапія» ) про визнання наказу щодо накладення дисциплінарного стягнення незакон-ним, відшкодування моральної шкоди ( а. с. 3-4 ). Позов мотивовано тим, що наказом головного лікаря КЗ ВОНД «Соціотерапія» від 26.04.2010 року № 46 позивачці оголошено догану за неналежне виконання своїх трудових обов’яз-ків, порушення трудової дисципліни, невиконання розпоряджень адміністра-ції, недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, ненадання по-яснень, не реагування на зауваження. Даний наказ ОСОБА_1 вважає таким, що не відповідає вимогам трудового законодавства України. Також по -зивачці, за її позовом, завдано моральної шкоди. Через дії керівництва у неї погіршився стан здоров’я, відносини з оточуючими людьми, особливо спів- робітниками, вона терпіла психологічну травму, переживання за майбутнє у випадку позбавлення її роботи. Завдану моральну шкоду ОСОБА_1
Справа № 22-5267/10 Рішення ухвалено під головуванням судді Бойка В.М.
Категорія 51 Доповідач Денишенко Т.О.
оцінила в 5000,00 гривень, які просила стягнути на її користь.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 серпня 2010 року у позові ОСОБА_1 відмовлено ( а. с. 40-43 ).
Не погодившись з ухваленим рішенням у справі, ОСОБА_1 оскар-жує його в апеляційному порядку. Апелянтка зазначає, що судом першої інс-танції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, виснов-ки суду не відповідають обставинам справи, рішення ухвалене за недоведено-сті обставин, які суд вважав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права. Апелян- тка просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішен-ня про задоволення позову ( а. с. 46-47 ).
Колегія суддів, заслухавши cуддю-доповідача, пояснення і заперечення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупнос-ті, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рі-шення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.
В ідповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон-ним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтвер-джуються, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення спра-ви, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встанов-лених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідно-син, тощо.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочин-ства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з’ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду об-ставинам справи.
Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює в КЗ ВОНД «Соціотера-пія» на посаді психолога з 07 вересня 1998 року по даний час відповідно до наказу від 01.09.1998 року № 58-К ( а. с. 6 ). Наказом головного лікаря КЗ ВОНД «Соціотерапія» від 26.04.20120 року № 46 позивачці оголошено дога-ну за неналежне виконання своїх трудових обов’язків, порушення трудової дисципліни, невиконання розпоряджень адміністрації, недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, ненадання пояснень, не реагування на зауваження.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстан-ції виходив з того, що у відповідності зі ст. 139 КЗпП України працівники зо-бов’язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпоря-дження власника або уповноваженого ним органу, дотримуватися трудової дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Накладаючи дисциплі-нарне стягнення на ОСОБА_1, адміністрація КЗ ВОНД «Соціотера-пія» діяла виключно в межах та у спосіб, визначний чинним законодавством України. Дії ОСОБА_1 є порушенням трудової дисципліни, до неї за-стосований лише один з видів стягнень у встановлені строки та визначеному порядку.
З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.
Судом не зроблено аналізу дотримання адміністрацією КЗ ВОНД «Соціо-терапія» порядку накладення дисциплінарного стягнення на працівника.
Оскаржуваний наказ від 26.04.2010 року № 46 про накладення дисциплі-нарного стягнення на ОСОБА_1 носить загальний характер, не міс-тить посилання на конкретний дисциплінарний проступок, за який на неї нак-ладено стягнення, на норму КЗпП України, на підставі якої він оформлений. Адміністрацією відповідача не додержані передбачені ст.ст. 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 з 12 березня до 19 квітня 2010 року включно хворіла ( а. с. 36-37 ), слід мати на увазі, що порушення трудо-вої дисципліни за доводами відповідача мали місце 04, 05, 09 березня 2010 року і в строк до 12 березня в адміністрації установи була реальна можли-вість відібрати відповідні пояснення в позивачки, або ж скласти акти за кож-не порушення трудової дисципліни.
Відповідно положень ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінар-ного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стяг- нення.
Отже, за порушення трудової дисципліни 04, 05, 09 березня 2010 року до хвороби з 12.03.2010 року стосовно ОСОБА_1 не вживалося жодних належних заходів дисциплінарного впливу, передбачених законом, не склада-лися акти, якщо вона відмовлялася надавати письмові пояснення з приводу допущених порушень трудової дисципліни, не видавалися відповідні накази. Лише 23 квітня 2010 року складено акт про відмову в наданні пояснень ( а. с. 18 ) за ряд порушень, хоча Закон вимагає застосування стягнення за кожне по -рушення трудової дисципліни. Разом з тим слід мати на увазі, що в оспорю-ваному наказі взагалі не зазначається, за яке ж порушення трудової дисциплі-ни на позивачку накладено дисциплінарне стягнення, що недопустимо.
Діями відповідача ОСОБА_1 дійсно завдано моральної шкоди. Во-на перебувала на стаціонарному лікуванні з 12 березня по 19 квітня 2010 ро- ку, терпіла хвилювання, неспокій у зв’язку з неприємностями на роботі, що має певні негативні наслідки для відносин з колегами, оточуючими людьми. Моральна шкода підлягає відшкодуванню позивачці у частковому відношен-ня до суми заявленого позову.
Колегія суддів прийшла до висновку, що вимоги ОСОБА_1 підста-вні, обгрунтовані, підлягають частковому задоволенню.
З урахуванням наведеного, того, що судом першої інстанції при вирішенні цього спору неправильно застосовано норми матеріального права, ухвалене рішення не можна визнати законним і обгрунтованим, тому відповідно до по-ложень ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.
Згідно ст. 88 ЦПК України, постанови Кабінету Міністрів України від 21. 12.2005 року № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформа-ційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів», як-що суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухва-лює нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Апеляцій-ний суд в даному випадку зобов'язаний вирішити питання про розподіл, від-шкодування стороні, на користь якої ухвалено рішення, судових витрат у справі.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 311, 313-315, 317, 319 ЦПК України, коле-гія cуддів –
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 серпня 2010 року скасувати.
Позов задоволити частково.
Наказ головного лікаря комунального закладу «Вінницький обласний нар-кологічний диспансер «Соціотерапія» від 26 квітня 2010 року № 46 «Про ад-міністративне стягнення» щодо оголошення ОСОБА_1 догани визна-ти незаконним та скасувати.
Стягнути з комунального закладу «Вінницький обласний наркологічний диспансер «Соціотерапія» на користь ОСОБА_1 500, 00 гривень у відшкодування спричиненої моральної шкоди, 37,00 гривень ви-трат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, 08,50 гривень судового збору ( державного мита .
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його прого-лошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча:
Судді: