Справа № 2-а-1171-2010 рік

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 листопада 2010 року                   Замостянський районний суд м. Вінниці

в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,

при секретарі Панчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1   до Управління Пенсійного Фонду України у Вінницькому районі про зобов’язання перерахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни, -

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м.Вінниці про зобов’язання перерахувати та виплати підвищення до пенсії як дитині війни.

Позов мотивований тим, що позивач відповідно до статті 1 Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни.

Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону України йому повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

З 01.01.2006 року йому така державна соціальна допомога не виплачувалась.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії «Дітям війни» встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені, або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 22 Конституції України передбачено що прийняття інших, або нових законів, або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсяг існуючих прав і свобод.

Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, позивач вважає, що невиплата йому соціальної допомоги передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою що суперечить Конституції та Законам України.

Відмову відповідача у підвищенні йому пенсії вважає незаконною, оскільки це суперечить приведеним вище нормам чинного законодавства та рішенням Конституційного Суду України і порушує його право пенсіонера - дитини війни.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, і просили суд   визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі  у здійсненні перерахунку надбавки позивачу до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно ст. ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі  провести перерахунок надбавки позивачу  до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно ст. ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01.01.2007 року по 31.10.2010 року, а також зобов’язати відповідача обраховувати зазначену надбавку до пенсії як дитині війни в подальшому.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила у задоволенні позову відмовити мотивуючи тим, що позивач отримує пенсію за віком в управлінні та належить до категорії «діти війни». При визначенні права на пенсію, громадянам управління керується Законом України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195- IV від 18.01.2004 року.

Представник відповідача також зазначила, що вимоги позивача стосуються перерахунку підвищення пенсії позивача як дитині війни з 01.01.2006 року, а відповідно до ст. 99 КАС України, для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.

Твердження позивача про те, що про порушення права на підвищення до пенсії як «дитині війни», стало відомо нещодавно не може бути прийнято до уваги суду, на думку представника відповідача, з огляду на те, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» набрав чинності з 1 січня 2006 року, та був опублікований у Відомостях Верховної Ради 2005 року, № 4, чим доведений до відома населення. Крім того, позивач щомісячно отримував пенсію, що підтверджується пенсійною справою і він не міг не знати про розмір пенсії, що йому нараховується. Юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення строку звернення до суду.

Представник відповідача зазначила, що відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та внесених до нього змін, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, на 2006 рік було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», таким чином у 2006 році підвищення до пенсій не було передбачено.

Відповідно до вимог п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» та внесених до нього змін, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, на 2007 рік було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 вказаного Закону, відповідно до якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Таким чином, в 2007 році не було передбачено підвищення до пенсій дітям війни.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалося за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони, та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Тому скасування Конституційним Судом України положень Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» та Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», автоматично не відновлює дію законів, що діяли до внесення у них змін.

Внаслідок вищевказаного, порядок обчислення пенсій та підвищень до них, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», єдиного нормативно-правового акту, який регулює дане питання.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню та слід:

- визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі  у здійсненні перерахунку надбавки ОСОБА_1  до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно ст. ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

-   зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі  провести перерахунок надбавки позивачу  до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно ст. ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 05.05.2010 року, та виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою та отриманою раніше сумою надбавки пенсії .

Суд, дійшов до такого висновку, оскільки в ході судового розгляду справи встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивача визнано дитиною війни, та він отримує пенсію за віком.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року пенсія або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога дітям війни, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.  

Згідно з ч. 2 ст. 3 даного закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Проте всупереч вимогам Закону і рішенням Конституційного Суду України, нарахування пенсії позивачу проводиться на підставі абз. 1 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

В зв’язку з цим, позивач звернувся до відповідача із вимогою про перерахунок підвищення пенсії, з урахуванням вищезазначених рішень та вимог закону, на що отримав відповідь про відмову в перерахунку підвищення його пенсії, як дитині війни (а.с.9, 10).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який встановлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, дитина війни – це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років. Згідно цього ж закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим, статтею 7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Верховна Рада України своїм Законом України №3235-IV від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» стаття 77 та 110, Законом України №489-V від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» стаття 71, пункт 12 призупинила дію статті 6 Закону України № 2195 - IV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни».

Однак, Конституційний Суд України своїм рішенням №6 - рп/2007 від 09.07.2007 року по справі №1 - 29/2007, визнав положення Закону України №489-V від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» пункт 12 стаття 71, яким зупинено дію статті 6 Закону України №2195 - IV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни», положення пункту 3 статті 71 Закону України №489 - V від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» такими що не відповідають Конституції України.

Крім того, своїм рішенням від 22.05.08 р. № 10-рп Конституційний Суд України офіційно розтлумачив, що законами про державний бюджет не можна вносити зміни до чинних законів, зупиняти їх дію чи скасовувати, встановлювати інше правове регулювання правовідносин, які є предметом регулювання інших Законів.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав і свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки при розгляді справи було встановлено, що відповідач нараховував та виплачував позивачу щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни всупереч вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дії відповідача по нарахуванню та виплаті позивачу пенсії як дитині війни у розмірі меншому ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнаються протиправними, відповідача має бути зобов’язано провести перерахунок та виплату позивачу щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період із 05 травня 2010 року в межах шестимісячного строку звернення до суду за захистом свого права.

Суд вважає, що позовні вимоги у частині зобов’язання відповідача робити перерахунок підвищення пенсії надалі є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов’язання Управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці в подальшому робити перерахунок пенсії є безпідставним, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» - оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також чинному законодавстві, яке не суперечить їй, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює дані правовідносини.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст. ст. 2, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 2, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 р. № 10-рп,  ст.ст. 2, 6-11, 17, 94, 158-163, 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1   до Управління Пенсійного Фонду України у Вінницькому районі про зобов’язання перерахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни  – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі  у здійсненні перерахунку надбавки ОСОБА_1  до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно ст. ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі  провести перерахунок надбавки ОСОБА_1  до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно ст. ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 05.05.2010 року, та виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою та отриманою раніше сумою надбавки пенсії.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова суду може бути оскаржена через Замостянський районний суд м. Вінниці до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя: