Справа № 2а - 891/2007 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2007 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі: судді - Білюнас В.Ю.,
при секретарі - Меметові Е.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялта адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1до комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач просить суд визнати неправомірними дії Комітету з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим по видачі їй листа - висновку № 6030 від 02.12.2005 року про неможливість відводу земельної ділянки площею 0,08 га, розташованої за адресою: м. АДРЕСА_1, ділянки № 4,5 для будівництва та обслуговування жилого будинку, а також зобов'язати Комітет виконати дії по узгодженню їм можливості відводу вказаної земельної ділянки за вказаною адресою для вказаної нею мети.
Позовні вимоги мотивовані тим, що висновком Комітету відмовлено в узгодженні відведення земельної ділянки у зв'язку з тим, що вона розташована в охоронній зоні ландшафту (зона № 5), де нове будівництво не передбачено. Вважає дану відмову необґрунтованою, оскільки вищезазначена земельна ділянка не відноситься до охоронної зони, в якій заборонено будівництво.
Представник Комітету з охорони культурної спадщини АРК у судовому засіданні позов не визнав з тих підстав, що при дачі висновку позивачам про неможливість відводу земельної ділянки, Комітет керувався Постановою Уряду АРК № 330 від 16 листопада 1995 року, якою затверджено опорний історико-архітектурний план та комплексне охоронне зонування пам'ятників історії, культури і природи адміністративного району „Великої Ялти”. На момент прийняття вказаної Постанови до повноважень Уряду входило прийняття рішень про встановлення зон охорони пам'ятників. Комітет прийшов до висновку про те, що земельна ділянка, на яку претендує позивач знаходиться в межах охоронної зони ландшафту.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява являється законною та обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 8 сесії Алупкінської міської Ради 5-го скликання № 16\9 від 03 листопада 2006 року ОСОБА_1. був наданий дозвіл на складання проекту відводу земельної ділянки орієнтованою площею 0,08 га для будівництва та обслуговування жилого будинку за адресою: м. АДРЕСА_1, ділянки № 4,5.
У процесі розробки проекту відводу земельної ділянки, на виконання вимог ч. 9 ст. 118 ЗК України, позивачкою були отримані узгодження архітектора Алупкінського міськвиконкому, Алупкінської СЕС, Управління екологічної інспекції Південнокримського регіону, Виробничого підприємства водопровідно - каналізаційного господарства південного берегу Криму, Ялтинського міського управління земельних ресурсів.
З висновків головного архітектора Алупкінського міськвиконкому: №139/07 від 02 серпня 2005 року та управління екологічної інспекції Південнокримського регіону № 1620-51 від 05.09. 2005 року слідує, що земельна ділянка, проект землеустрою якої розробляється ОСОБА_1., розташована згідно з Генпланом Великої Ялти, будівель за червоною лінією не має, не є об'єктом природно-заповідного фонду та природоохоронного призначення.
Відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом з охорони культурної спадщини .
Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим 02.12.2005 року за № 6030 позивачу виданий висновок про неможливість відведення зазначеної земельної ділянки на підставі Постанови Уряду АР Крим № 330 від 16 листопада 1995 року „Про затвердження історико-архітектурного опорного плану та комплексного охоронного зонування пам'ятників історії, культури та природи адміністративного району “Великої Ялти”, оскільки земельна ділянка входить в зону охоронного ландшафту (зона 5), режим якої не передбачає нового будівництва.
Разом з тим, пункт 3 статті 32 Закону України „Про охорону культурної спадщини", містить не безумовну заборону на здійснення містобудівних, архітектурних або ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земельних робіт на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних, ареалів населених місць, занесених до списку історичних населених місць України, а лише на здійснення робіт без дозволу органа охорони культурної спадщини.
Статтею 1 Закону України „Про охорону культурної спадщини" встановлено, що зона охоронюваного ландшафту встановлюється навколо пам'ятків.
Згідно зі статтями 2, 32 Закону України „Про охорону культурної спадщини", зони повинні бути визначені топографічно.
Але у матеріалах справи відсутні докази того, що межі охоронної зони № 5 є винесеними в натурі на місцевості, існує картографічний матеріал, що дозволяє встановити розташування відповідних меж.
В засіданні суду представник відповідача не надав доказів щодо місцезнаходження охоронної зони № 5, її межі та місце розташування спірної земельної ділянки, на складання проекту відводу якої позивачу наданий дозвіл згідно з рішенням Алупкінської міської Ради.
Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Оскільки відповідачем не надано доказів того, що в районі вищезазначеної земельної ділянки орієнтованою площею 0,08 га, розташованої в м. АДРЕСА_1, ділянки № 4,5., щодо якої позивачу здійснювалися заходи по відведенню, знаходяться будь-які пам'ятники та що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель історико-культурного призначення, а саме - до зони охоронюваного ландшафту (зони № 5). Суд також приймає до уваги, що земельної ділянці наданої позивачці наданий кадастровий номер (л.с.22).
Згідно довідки Ялтинського міського управління земельних ресурсів № 9837 -2\10-25 від 02.09.2005 року про склад земельних угодій за статичним звітом Державного комітету України по земельних ресурсах „Облік землі” (форма 6-зем) земельна ділянка площею 0, 08 га розташована за адресою: м. АДРЕСА_1, ділянки № 4,5., значиться по обліку: - рядок 12.3 (шифр 96) „землі, не передані у власність, не наданні в користування в межах населеного пункту”, по виду земельних угідь - графи 67,68: „ відкриті землі без рослинного покрову чи з незначним рослинним покровом, в т.ч. «кам'янисті міста».
Таким чином, дослідивши усі наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок в сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ; ст. ст. 19, 55 Конституції України, ст. ст. 6, 9, 17; 160-163 КАС України; ст. ст. 118, 123 ЗК України; ст. ст. 1, 2, 32 Закону України „Про охорону культурної спадщини”, суд
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1- задовольнити.
Визнати неправомірними дії Комітету з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим по видачі ОСОБА_1висновку № 6030 від 02.12.2005 року про неможливість відводу земельної ділянки площею 0, 08 га за адресою: м. АДРЕСА_1, ділянки № 4,5,, для будівництва та обслуговування жилого будинку та зобов'язати Комітет з охорони культурної спадщини АРК виконати необхідні дії по узгодженню можливості ОСОБА_1відводу зазначеної земельної ділянки.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку в Апеляційний суд АРК через Ялтинський міський суд в порядку та строки передбачені ст.ст. 184, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: