Справа № 2-2336

                                                        2007 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

30 липня 2007 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Прищепа О. І., при секретарі Шараповій Т. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення боргу, - 

В С Т А Н О В И В:

Позивач у судовому засіданні уточнивши свої позовни вимоги просить суд стягнути з відповідача на його користь борг у сумі 15 000 гривень та 516 гривень за просрочку виконання забов'язання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 жовтня 2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2. було укладено договір позики грошових коштів, по якому відповідач отримані від позивача 5 000 доларів США, що складає 25 250 гривен гривень, які він був зобов'язаний повернути у строк до 05 листопада 2006 року.

Проте відповідач прийняті на себе зобов'язання по поверненню суми боргу не виконує.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що з мотивами та підставами позову згодний та позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Відповідно довимог ч.4 ст. 174 ЦПК України  у разі визнання відповідачем позову суд за наявнеості для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухав сторони, свідків, вивчивши  матеріали  справи,  оцінивши  надані суду у судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

У відповідності до ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України суд здійснює цивільне судочинство на засадах змагальності сторін, не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник  зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

З матеріалів справи встановлено, що 20 жовтня 2006 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2. було укладено договір позики, за умов якого відповідач ОСОБА_2. прийняв на себе зобов'язання повернути позивачці суму позики у розмірі 5000 долларів США, що складає 25 250 гривен в строк до 05 листопада 2006 року.

Указаний договір позики був оформлений у письмовій формі, відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України.

Вказані обставини підтверджуються розпискою від 20 жовтня 2006 року.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ст. 1050 ЦК України  якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

При цьому встановлено, що відповідач як боржник своїх зобов'язань по договору позики до цього часу не виконує, та  суму позики у розмірі 15 000 гривень позивачу не повернув.  

Також у судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2. повернув позивачу ОСОБА_1частину боргу у сумму 10 000 гривень та залишився повинен ще повернути 15 000 гривень та 516 гривень за просрочку виконная рішення.

Вказані обставини сторони у судовому засіданні підтвердили кожний окремо та не спростовували. 

Таким чином, судом достовірно встановлено, що відповідач своїх зобов'язань за договором позики виконав не у повному обсязіла, у зв'язку з чим з нього на користь позивача підлягає стягненню частина боргу за договором позики у сумі 15 000 гривень та 516 гривень за просрочку виконная зобов'язання.

Таким чином, розглянувши дану цивільну справу за участю усіх зацікавлених осіб, у рамках заявлених вимог, на основі дотримання принципів диспозитивності, змагальності і справедливості судочинства, всебічного та повного дослідження  обставин справи, перевірки  їх наданими сторонами доказами, оцінивши їх у сукупності, виконавши вимоги процесуального закону, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю, оскільки визання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб та стягнути з відповідача ОСОБА_2. на користь позивача ОСОБА_1у відшкодування боргу за договором позики від 20 жовтня 2006 року 15 000 гривень та 516 гривень за просрочку виконная зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином з відповідача ОСОБА_2. на користь позивачап ОСОБА_1підлягає стягненню у відшкодування судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 252 гривні, витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень.

На підставі висловленого, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 79, 88, 174, 209, 212-215 ЦПК України; ст.ст. 526, 625, 1046-1050 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

      Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1у відшкодування боргу за договором позики суми у розмірі 15 000 (п'ятнадцать тісяч) гривень, 516 гривень (п'ятсот шестнадцать) гривень річних, а всього 15 516 (п'ятнадцать тисяч п'ятсот шестнадцать) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1судові витрати у розмірі 252 гривні судового збору та 30 гривень витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи.

      Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд  в порядку та строки передбачені ст. ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя - підпис

з оригіналом згідно

рішення не набрало законної сили

суддя -