Справа № 761/42977/19

Провадження № 2-др/761/154/21

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Макаренко І.О., розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №761/42977/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

встановив:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09.09.2021 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2369533 грн. 04 коп. та судовий збір в розмірі 9605 грн. 00 коп.

До суду надійшла заява позивача щодо ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу по справі у розмірі 48610,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи та додані докази, суд встановив.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09.09.2021 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2369533 грн. 04 коп. та судовий збір в розмірі 9605 грн. 00 коп.

У вказаному рішенні питання стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат на професійну правничу допомогу вирішено не було, що є підставою для усунення неповноти судового рішення шляхом винесення додаткового рішення.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано копії Договору про надання правової (правничої) допомоги від 10.10.2019, Протокол погодження вартості послуг адвоката від 10.10.2019, Акт №АО-13-09/21 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 13.09.2021, Звіт №1 Детальний опис робіт (наданих послуг) про виконану роботу та здійсненні витрати під час ведення справи в суду від 13.09.2021.

Однак, суду не було надано розрахунків витрат, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг по кожному із видів робіт або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги та платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ про сплату витрат у сумі 48610,00 грн., що позбавляє суд перевірити суми витрат, які позивач просить стягнути за надану професійну правничу допомогу.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стороною позивача в ході розгляду справи, зокрема, до закінчення судових дебатів не заявлялося, що ним будуть подані докази на понесення судових витрат на правову допомогу після винесення судового рішення у справі в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до трек-номера поштового відправлення №0101045754716 «Укрпошти Експрес», позивач звернувся із данною заявою до суду 23.09.2021, тобто більше ніж через п`ять днів після ухвалення судового рішення у справі.

Поважних причин неподання вказаних доказів впродовж п`яти днів з дня ухвалення у справі судового рішення і до 23.09.2021, позивачем не наведено, при цьому представник позивача був присутній під час розгляду справи та був обізнаний про результати її розгляду.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд.

Безпідставне поновлення процесуального строку є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 у справі № 755/5323/16-ц.

Зі змісту статті 12 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що складовою принципу змагальності сторін є, в тому числі, ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням стороною процесуальних дій, який несе кожна сторона.

Враховуючи, що позивачем не було надано розрахунків витрат, касових чеків або платіжного доручення з відміткою банку, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг адвокатом по кожному із видів робіт на суму 48610,00 грн., що позбавило суд перевірити суми витрат під час ухвалення рішення, при цьому доказів понесення цих витрат були надані із порушенням вимог ст. 141 ЦПК України, які позивач просить стягнути з відповідача за кожну із послуг, тому суд не приймає дані документи в якості належних доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу, тому відмовляє у їх стягненні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 126, 133, 141, 270 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Відмовити позивачу в задоволені заяви про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у справі №761/42977/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: