ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.12.10 Справа№ 24/130 (2010)
За позовом: Акціонерного банку „Банк регіонального розвитку” в особі Львівського відділення ЗРУ акціонерного банку „Банк регіонального розвитку”, м. Львів
До відповідача: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
Про стягнення 33 140,22грн.
Суддя Хабіб М.І.
Секретар Савченко Ю.А.
Представники:
від позивача –Колодій І.О. - представник
від відповідача –ОСОБА_1 - підприємець
Суть спору: позов заявлено про стягнення 33140,22 грн., в т.ч. 28 905,29 грн. заборгованості по кредиту,638,29 грн. заборгованості по відсотках, 2 769,13грн. пені ( 2723,62 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту + 45,51 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків), 457,12 грн.- 3% річних, 370,39 грн. втрати від інфляції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.04.2007р. позивачем і відповідачем укладений кредитний договір № 038-К07 , відповідно до умов якого позивач відкриває відповідачу кредитну лінію без безумовних зобов’язань щодо надання грошових коштів. Ліміт кредитної лінії складає 145 000,00грн. з терміном користування до 10.04.2009р. та платою за користування кредитом 21%. Додатковим договором №6 від 17.10.2008р. відсоткова ставка за користування кредитними коштами була збільшена до 26%. Незважаючи на тривалий час користування кредитними коштами, відповідач не виконав своїх зобов’язань за договором, станом на 04.10.2010р. заборгованість становить 33140,22грн, яку просить стягнути з відповідача, посилаючись на ст.ст. 525, 526, 611, 625, 1054 ЦК України.
Відповідач письмового відзиву на позов не подав, усно проти позову не заперечує, однак повідомив, що в серпні та в листопаді 2010р.частково погасив заборгованість, заявлену до стягнення, на підтвердження чого подав квитанції від 31.08.2010р. та від 10.11.2010р.
В судовому засіданні оголошувалась перерва: 28.10.2010р. –до 11.11.2010р., 11.11.2010р. –до 02.12.2010р., 02.12.2010р. –до 07.12.2010р.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
13.04.2007р. позивачем і відповідачем укладений кредитний договір № 038-К07 , відповідно до умов якого позивач відкриває відповідачу кредитну лінію без безумовних зобов’язань щодо надання грошових коштів, з можливістю надання позичальнику в її межах кредитів, а позичальник зобов’язується використати кредити і своєчасно повернути банку. Ліміт кредитної лінії складає 145 000,00грн. з терміном користування до 10.04.2009р. та платою за користування кредитом 21%. Розмір відсотків за користування кожним з кредитів та сума кредиту визначається в додатковому договорі.
Відсотки за користування кредитом нараховуються щомісяця за період з 26-го числа попереднього місяця по 25 –те число поточного місяця і сплачуються не пізніше 31-го числа місяця, за який вони нараховані ( розділ 6 договору).
На підставі додаткового договору №1 від 13.04.2007р. позивач надав відповідачу кредит в сумі 50 000,00грн. з терміном повернення 12.04.2008р.
На підставі додаткового договору №2 від 22.05.2007р. позивач надав відповідачу кредит в сумі 95 000,00грн. з терміном повернення 21.05.2008р.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повернув кредит в сумі 50 000,00грн.- 11.04.2008р., та повернув 20- 22.05.2008р. кредит в сумі 95 000,00грн., а також сплатив відсотки за користування названими кредитами.
На підставі додаткового договору №3 від 14.04.2008р. позивач надав відповідачу кредит в сумі 50 000,00грн. з терміном повернення 10.04.2009р.Названий кредит відповідач повернув12,17 лютого 2009р., а також сплатив відсотки за його користуванням.
На підставі додаткового договору №4 від 21.05.2008р. позивач надав відповідачу кредит в сумі 50 000,00грн. з терміном повернення 10.04.2009р.
Як вбачається з матеріалів справи, в рахунок погашення названого кредиту відповідач сплатив 13.03. 2009р. –2000,00грн., 31.03.2009р. -570грн., решту 47 430,00грн. відповідач сплатив за період з 16.04.2009р. по 20.07.2009р.
На підставі додаткового договору №5 від 26.05.2008р. позивач надав відповідачу 26.05.2008р.кредит в сумі 45 000,00грн. з терміном повернення 10.04.2009р.
У встановлений договором строк відповідач не повернув цю суму кредиту, за період з 20.07.2009р. по 04.10.2010р. відповідач повернув кредит в сумі 16094,71грн., заборгованість становила 28905,29грн.
10.11.2010р. відповідач сплатив позивачу в рахунок погашення боргу за кредитом 2 270,38 грн. , що підтверджено квитанцією №39 ( квитанція додана до матеріалів справи).
Отже, на день вирішення спору сума боргу за кредитом становить 26 634,91грн. (28905,29-2 270,38 ).
Додатковим договором №6 від 17.10.2008р. відсоткова ставка за користування кредитними коштами збільшена з 20.10.2008р. до 26%.
З матеріалів справи вбачається, що на день подання позову ( позов подано 06.10.2010р.) відповідач не сплатив відсотки за користування кредитом, нараховані за вересень 2010р. в сумі 638,29грн., які підлягали до сплати не пізніше 30.09.2010р. Слід зазначити, що нараховані відсотки за користування кредитом відповідач сплачував з порушенням встановленого терміну, у зв’язку з чим на суму боргу по відсотках позивачем нараховані втрати від інфляції станом в сумі 370,39грн.
Квитанцією № 38 від 10.11.2010р підтверджено, що відповідач сплатив прострочені відсотки в сумі 164,72грн.( квитанція додана до матеріалів справи).
Відтак, заборгованість по відсотках становить 473,57грн. ( 638,57 –164,72).
Крім того, з розрахунку позивача вбачається, що на суму боргу по кредиту та на суму боргу по відсотках позивач нарахував 3% річних в сумі 457,12грн. за період з 05.04.2010р. по 27.09.2010р.
За несвоєчасну сплату кредиту та відсотків договором ( п.10.1 та п.10.2) передбачена пеня в розмірі 0.2% від простроченої суми , але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Як вбачається із розрахунку позивача, за несвоєчасне повернення кредиту нарахована пеня в сумі 2 723,62грн. та за несвоєчасну сплату відсотків нарахована пеня в сумі 45,51грн. за період з 05.04.2010р. по 27.09.2010р., яка заявлена до стягнення.
Згідно з квитанцією №90 від 31.08.2010р. відповідач сплатив пеню в сумі 50.06грн.
Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
Згідно із ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою (ст. 546 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання ( п.1ст. 549 ЦК України).
Відповідно до п.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов’язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання ( неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов кредитного договору від 13.04.2007р. № 038-К07 та додаткового договору №5 від 26.05.2008р. до кредитного договору позивач надав відповідачу 22.05.2008р.кредит в сумі 45 000,00грн. з терміном повернення 10.04.2009р.У встановлений договором строк відповідач не повернув цю суму кредиту, за період з 20.07.2009р. по 04.10.2010р. відповідач сплатив кредит в сумі 16094,71грн.На день подання позову ( позов подано 06.10.2010р.) заборгованість становила 28905,29грн. Після подання позову відповідач сплатив 10.11.2010р. в рахунок погашення боргу по кредиту 2 270,38 грн.
На день вирішення спору сума боргу за кредитом становить 26 634,91грн.
Крім того, на день подання позову відповідач не сплатив відсотків за користування кредитом, нарахованих за вересень 2010р. в сумі 638,29грн. Після подання позову 10.11.2010р відповідач сплатив прострочені відсотки в сумі 164,72грн., відтак, заборгованість по відсотках становить 473,57грн.
На підставі викладеного суд вважає, що в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 26 634,91грн.та заборгованості по відсотках в сумі 473,57грн.позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення.
В решті позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитом та заборгованості по відсотках провадження у справі належить припинити у зв’язку із сплатою її відповідачем на день вирішення спору та відсутністю предмета спору.
В частині стягнення втрат від інфляції позовні вимоги не підлягають до задоволення, а в частині стягнення 3% річних позовні вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.
Статтею 1050 ЦК встановлено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
В силу ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання зобов’язання, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми боргу.
З аналізу названих норм випливає, що боржник, який своєчасно не повернув позики, повинен сплатити заборговану суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми позики. Тобто, за кредитним договором втрати від інфляції та 3 % річних нараховуються на суму заборгованості по кредиту.
Як зазначено вище, позивач нарахував втрати від інфляції на суму боргу по відсотках, а 3% річних –на суму боргу по кредиту та суму боргу по відсотках.
За таких обставин, заявлені до стягнення втрати від інфляції не підлягають до задоволення, а 3% річних підлягають до задоволення частково в сумі 450,40грн., виходячи із суми боргу за кредитом.
В частині стягнення пені позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
За умовами договору кредит підлягав поверненню не пізніше 10.04.2009р.
Згідно з частиною шостою ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Таким чином, нарахування пені на суму заборгованості по кредиту припиняється 10.10.2009р., в той час як позивачем заявлена до стягнення пеня за період з 05.04.2010р. по 27.09.2010р.
Отже, пеня на суму боргу по кредиту нарахована за період з 05.04.2010р. по 27.09.2010р. безпідставно і до задоволення не підлягає.
Щодо пені в сумі 45,51грн., нарахованої на суму боргу по відсотках, то відповідач сплатив позивачеві 50,06грн. пені ще до подання позову З розрахунку позивача вбачається, що ця сплата не врахована позивачем при визначенні боргу по пені.
Відтак, вимога про стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків до задоволення не підлягає.
Враховуючи те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі боргу за кредитом та по відсотках, що була на день подання позову, а також присудженим до стягнення 3% річних.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 49, 77, п.1/1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 80560, АДРЕСА_1, на користь Акціонерного банку „Банк регіонального розвитку”, ідентифікаційний номер 19338316, адреса: 04050, м. Київ, вул.Дегтярівська, 8 а, - 26 634,91грн. заборгованості по кредиту, 473,57грн. заборгованості по відсотках, 450,40грн.- 3% річних, 299,92 грн. державного мита та 213,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
2. В частині стягнення 2 270,38 грн. заборгованості по кредиту та 164,72грн. заборгованості по відсотках провадження у справі припинити.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Суддя
Повне рішення складене 09.12.2010р.