Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #124416053

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД


У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху


22 жовтня 2021 року справа № 320/2938/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи 22933548) щодо не нарахування та невиплати з 17.07.2018 підвищення до пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території зони гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 17.07.2018 (ідентифікаційний код юридичної особи 22933548) нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території зони гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням вже виплачених сум;

- стягнути з відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи 22933548) на користь позивача - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в сумі 100000,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 позов залишено без розгляду в частині позовних вимог про:

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи 22933548) щодо не нарахування та невиплати з 17.07.2018 по 04.09.2020 підвищення до пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території зони гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 17.07.2018 по 04.09.2020 (ідентифікаційний код юридичної особи 22933548) нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території зони гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням вже виплачених сум.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувати докази від сторін.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не нарахування та невиплати за період з 05.09.2020 підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 04071, м.Київ, вул.Ярославська, буд.40) здійснити за період з 05.09.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 з усіма доданими до неї матеріалами повернуто апелянту.

Отже рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 набрало законної сили 14.09.2021.

У той же час, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 скасовано, а справу № 320/2938/21 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

20.10.2021 матеріали адміністративної справи №320/2938/21 повернулись на адресу Київського окружного адміністративного суду та були передані для розгляду в частині скасованої ухвали для продовження розгляду судді Кушновій А.О.

Скасовуючи ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 про залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог, колегією суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зауважено, що суд першої інстанції, застосовуючи ч. 3 ст. 123 КАС України неправомірно залишив позовну заяву без розгляду, так як в силу частини першої зазначеної статті суд не залишив позовну заяву без руху із зазначенням недоліків, які необхідно усунути, чим не надав позивачеві можливості повідомити про причини поважності пропуску строку на звернення до суду. При цьому, колегія суддів зауважила, що суд апеляційної інстанції не оцінює причини пропущення строку звернення до суду, оскільки такі не були предметом розгляду при винесенні оскаржуваної ухвали.

Дослідивши матеріали позовної заяви в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення та зобов`язання відповідача здійснити таке нарахування та виплату пенсії за період з 17.07.2018 по 04.09.2020, суд зазначає, що позовна заява в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення та зобов`язання відповідача здійснити таке нарахування та виплату пенсії за період з 17.07.2018 по 04.09.2020 подана позивачем з пропуском строку звернення до суду.

При цьому позовна заява не містить клопотання про поновлення такого строку та до позову не додано доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Натомість у позовній заяві позивачем зазначено, що оскільки виплата позивачу пенсії у меншому розмірі з 17.07.2018 є наслідком протиправних дій суб`єкта владних повноважень - ГУ ПФУ у Київській області, то позивач має право на отримання пенсійної виплати без обмеження строку, посилаючись на правову позицію, викладену Верховним Судом від 24.04.2018 у справі №646/6250/17 та від 19.06.2018 у справі №646/6250/17. Також позивач посилається на частину другу статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» про те, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 95946021) зазначив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав наголосила на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звернула увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується з принципом "Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt", згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

Також Судова палата, з посиланням на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, зазначила, що норми, зокрема, статті 87 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" та статті 46 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав дійшла висновку, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

На підставі викладеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав визнала за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку тощо.

До того ж Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звернула увагу на те, що:

- за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі (п.45 постанови);

- поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами (п.48 постанови);

- чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (п.49 постанови).

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, вищевказані правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, підлягають обов`язковому врахуванню.

Наведене, у свою чергу, свідчить, що звернувшись 05.03.2021 (згідно із штампом поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла позовна заява на адресу суду), до суду з позовом про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсійних платежів за період з 17 липня 2018 року по 04 вересня 2020 року включно (останній день, що передує шести місяцям до дня звернення до суду) позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом.

Твердження позивача про неможливість здійснення обмеження виплати пенсійних платежів будь-яким строком з огляду на приписи статті 46 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суд вважає непереконливими, оскільки зазначена норма поширюється на той випадок, коли відповідні суми вже нараховані пенсійним органом, що не відповідає обставинам цієї справи.

Так, викладені позивачем у позовній заяві твердження про необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії спростовуються матеріалами справи та вищевикладеною позицією Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 про те, що норми, зокрема, статті 87 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" та статті 46 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Як свідчать матеріали справи, зокрема відповідь Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у листі від 12.02.2021 №1537-1558/С-02/8-1000/21, відповідач відмовив позивачу у перерахунку його пенсії з тих підстав, що редакція ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не змінювалась та підстав для нарахування та виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, немає (а.с.10-11).

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсійних платежів за період з 17 липня 2018 року також свідчить про те, що підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не нараховувалося та не виплачувалося.

З огляду на наявні у справі докази того, що спірні суми підвищення до пенсії позивачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не нараховувалося та не виплачувалося, підстави для застосування положень частини 2 статті 46 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) відсутні.

Будь-яких інших пояснень та доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення з позовною заявою в цій частині позовних вимог позивачем у позові не наведено.

Частиною тринадцятою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Враховуючи, що провадження в даній адміністративній справі відкрито ухвалою суду від 23.03.2021, суд зазначає, що позовна заява в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення та зобов`язання відповідача здійснити таке нарахування та виплату пенсії за період з 17.07.2018 по 04.09.2020 подана позивачем з пропуском строку звернення до суду, а отже підлягає залишенню без руху в цій частині.

Тому позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення та зобов`язання відповідача здійснити таке нарахування та виплату пенсії за період з 17.07.2018 по 04.09.2020 та докази поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 160, 161, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення та зобов`язання відповідача здійснити таке нарахування та виплату пенсії за період з 17.07.2018 по 04.09.2020, залишити без руху.

2. Протягом десяти днів з дня отримання (вручення) ухвали про залишення позовної заяви без руху (або її тексту) позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду у вказаній частині позовних вимог та докази поважності причин пропуску такого строку.

3. Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.


Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.



Суддя Кушнова А.О.


  • Номер: A/855/16510/21
  • Опис: про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди
  • Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
  • Номер справи: 320/2938/21
  • Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
  • Суддя: Кушнова А.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 19.07.2021
  • Дата етапу: 27.07.2021
  • Номер: К/990/29028/22
  • Опис: про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
  • Тип справи: Касаційна скарга
  • Номер справи: 320/2938/21
  • Суд: Касаційний адміністративний суд
  • Суддя: Кушнова А.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 25.10.2022
  • Дата етапу: 25.10.2022
  • Номер: К/990/29028/22
  • Опис: про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
  • Тип справи: Касаційна скарга
  • Номер справи: 320/2938/21
  • Суд: Касаційний адміністративний суд
  • Суддя: Кушнова А.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 25.10.2022
  • Дата етапу: 28.06.2023
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація