ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2021 р. Справа № 911/598/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Пашкіної С.А.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційні скарги Приватного підприємства "Авентин"

на рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2021 (повне рішення складено 24.05.2021)

та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2021 (повне рішення складено 24.05.2021)

у справі №911/598/21 (суддя - Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макрохім"

до Приватного підприємства "Авентин"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макрохім" звернулося з позовом до Приватного підприємства "Авентин" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 146812,21 грн, з яких: 138796,00 грн - основний борг, 3865,86 грн - пеня, 3183,88 грн - інфляційні втрати та 966,47 грн - 3% річних.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макрохім" обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за договором поставки №100220 від 01.02.2020 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого у Приватного підприємства "Авентин" утворилася спірна заборгованість.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макрохім" просило стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі, визначеному за результатами розгляду справи у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 ГПК України. До матеріалів позовної заяви додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, який за розрахунком позивача склав 10000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.03.2021 відкрито провадження у справі №911/598/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного з повідомленням (викликом) сторін.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.04.2021 (повне рішення складено 24.05.2021) у справі №911/598/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макрохім" задоволено повністю.

05.05.2021 до Господарського суду Київської області позивачем подано клопотання про стягнення судових витрат, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макрохім" просило долучити до матеріалів справи докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити додаткове рішення щодо стягнення з Приватного підприємства "Авентин" вказаних витрат у розмірі 10000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 17.05.2021 (повне рішення складено 24.05.2021) у справі №911/598/21 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макрохім" задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 30.04.2021, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині стягнення пені у розмірі 3865,86 грн та ухвалити нове рішення, яким зменшити її розмір на 50%.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення рішення порушено норми матеріального і процесуального права.

Відповідач вказує на наявність підстав для зменшення суми заявленої до стягнення пені з огляду на наступне:

- часткова оплата заборгованості;

- визнання заборгованості та намір сплатити її добровільно;

- порушення строків оплати обумовлено тяжким матеріальним становищем внаслідок спаду виробництва, пов`язаного з епідемією COVID-19;

- позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання зобов`язань Приватним підприємством "Авентин".

Також, не погоджуючись з додатковим рішенням, Приватне підприємство "Авентин" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення рішення порушено норми матеріального і процесуального права.

У поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем не надано належних доказів щодо складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. Також скаржник зазначає, що він визнав позов і вказане не потребувало від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макрохім" надання будь-яких додаткових доказів або пояснень по суті справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 апеляційні скарги у справі №911/598/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Авентин" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2021 у справі №911/598/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макрохім" строк на подання відзиву на апеляційну скаргу 15 днів з дня отримання копії ухвали.

До суду 29.06.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макрохім" подано відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення, у якому позивач заперечує проти доводів скарги відповідача, просить залишити її без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін.

Також іншою ухвалою від 17.06.2021 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Авентин" на рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2021 у справі №911/598/21 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано відповідачу строк на усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Авентин" на рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2021 у справі №911/598/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макрохім" строк на подання відзиву на апеляційну скаргу 15 днів з дня отримання копії ухвали.

До суду 09.07.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макрохім" подано відзив на апеляційну скаргу на рішення, у якому позивач заперечує проти доводів скарги відповідача, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/3482/21 від 10.08.2021 у зв`язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/598/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 апеляційні скарги у справі №911/598/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2021 справу №911/598/21 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду та об`єднано апеляційні скарги Приватного підприємства "Авентин" в одне апеляційне провадження з метою їх спільного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що 01.02.2020 між Приватним підприємством "Авентин" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макрохім" (постачальник) укладено договір поставки №100220, відповідно до п. 1.1 постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах, передбачених даним договором, товар (партію товару) в кількості, асортименті та по цінах, вказаних в накладних на відпуск товару, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2 договору сторони визнають, що видаткова накладна, підписана сторонами, є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації і є невід`ємним додатком до договору.

Право власності на товар (партію товару), яка постачається за даним договором, переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару (партії товару), що підтверджується підписом у видатковій накладній (п. 1.3 укладеного правочину).

Також, згідно з п. 5.1 договору розрахунок за товар здійснюється шляхом оплати вартості партії товару у безготівковому порядку на рахунок постачальника протягом 20 календарних днів з дати поставки. Партією товару вважається товар, поставлений по одній накладній (акту прийому-передачі і тому подібне).

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобов`язань по оплаті він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати.

Строк дії договору сторонами погоджено у п. 10.1, який встановлено з моменту його підписання і до 31.12.2021.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар загальною вартістю 158796,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних №№ТХ022640 від 20.11.2020 на суму 122796,00 грн та ТХ022915 від 25.11.2020 на суму 36000,00 грн, які підписані представниками сторін без будь-яких зауважень.

Натомість, відповідач оплату за товар здійснив лише частково та з порушенням строку, встановленого п. 5.1 договору, а саме 12.02.2021 Приватне підприємство "Авентин" сплатило 20000,00 грн вартості товару за видатковою накладною №ТХ022640 від 20.11.2020, що підтверджується копією платіжного доручення №406. Проте, решта поставленого товару на суму 138796,00 грн залишилася неоплаченою з боку відповідача.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією б/н від 20.01.2021, яку отримано останнім 27.01.2021, проте Приватне підприємство "Авентин" вимоги щодо оплати існуючої заборгованості виконало лише частково.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №100220 від 01.02.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макрохім" звернулося з даним позовом до суду та просило стягнути з Приватного підприємства "Авентин" суму основного боргу за договором у розмірі 138796,00 грн.

Окрім цього, у зв`язку з порушенням строків оплати за товар позивач також просив на підставі п. 7.2 договору та ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) стягнути з відповідача 3865,86 грн пені, 3183,88 грн інфляційних втрат та 966,47 грн 3% річних.

Відповідач у відзиві на позов не заперечував щодо порушення зобов`язань за договором поставки, однак просив зменшити суму заявленої до стягнення пені на 50% у зв`язку з частковою оплатою заборгованості, тяжким матеріальним становищем та відсутністю збитків у позивача внаслідок неналежного виконання зобов`язань.

Окрім цього, у відзиві на позов відповідач виклав заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та зазначив, що позивачем не надано доказів щодо складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що сума боргу у розмірі 138796,00 грн за поставлений товар підтверджується матеріалами справи, а відповідачем існування вказаної заборгованості у заявленому розмірі належними та допустимими доказами не спростовано. Також суд вказав на обґрунтованість розрахунку позивачем сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Також після ухваленого судового рішення у встановлений процесуальний строк до Господарського суду Київської області позивачем подано клопотання про стягнення судових витрат, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макрохім" просило долучити до матеріалів справи докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити додаткове рішення щодо стягнення з Приватного підприємства "Авентин" вказаних витрат у розмірі 10000,00 грн.

Будь-яких заперечень або клопотань щодо обґрунтованості розміру заявлених до стягнення витрат Приватним підприємством "Авентин" не заявлено.

Судом першої інстанції встановлено, що заявлені витрати на послуги адвоката у розмірі 10000,00 грн є обґрунтованими та підтверджені належними доказами, а тому подану заву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макрохім" задоволено у повному обсязі.

Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо задоволення заявленого позову, а також щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приватне підприємство "Авентин" оскаржує рішення суду у даній справі лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3865,86 грн пені та додаткове рішення в частині зменшення витрат на професійну правничу допомогу. Отже, рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2021 та додаткове рішення від 17.05.2021 переглядаються в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Як було зазначено вище, у поданій апеляційній скарзі відповідач вказує на наявність підстав для зменшення суми заявленої до стягнення пені на 50%. Підставами для зменшення розміру пені, на переконання відповідача є:

- часткова оплата заборгованості;

- визнання заборгованості та намір сплатити її добровільно;

- порушення строків оплати обумовлено тяжким матеріальним становищем внаслідок спаду виробництва, пов`язаного з епідемією COVID-19;

- позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання зобов`язань Приватним підприємством "Авентин".

Проте, колегія суддів вважає зазначені доводи необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п. 5.1 договору розрахунок за товар здійснюється шляхом оплати вартості партії товару у безготівковому порядку на рахунок постачальника протягом 20 календарних днів з дати поставки. Партією товару вважається товар, поставлений по одній накладній (акту прийому-передачі і тому подібне).

Проте, як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач не здійснив повну оплату за товар, поставлений позивачем за видатковими накладними №№ТХ022640 від 20.11.2020 та ТХ022915 від 25.11.2020.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

За змістом пункту 7.2 договору поставки у разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобов`язань по оплаті він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати.

Перевіривши розрахунок пені за визначені Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макрохім" періоди прострочення зобов`язання відповідачем, апеляційний суд зазначає, що позивачем здійснено його правомірно.

Так, позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 3014,22 грн за прострочення оплати товару згідно видаткової накладної №ТХ022640 від 20.11.2020 за період з 11.12.2020 по 26.02.2021 з урахуванням часткової оплати у сумі 20000,00 грн, що відповідає обставинам справи. Нарахування пені в сумі 851,65 грн за видатковою накладною №ТХ022915 від 25.11.2020 здійснено за період з 16.12.2020 по 26.02.2021, що також є обґрунтованим.

Отже, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 3865,86 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положеннями ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту наведених норм убачається, що при вирішенні питання про зменшення неустойки (штрафу), суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов`язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Цивільні та господарські відносини ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Отже зменшення розміру заявлених позивачем штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (штрафних санкцій).

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Натомість, заявляючи у відзиві на позов про зменшення суми мені, відповідач лише посилався на часткова оплату заборгованості, визнання заборгованості та намір сплатити її добровільно, тяжке матеріальне становище внаслідок спаду виробництва, пов`язаного з епідемією COVID-19, а також відсутність збитків позивача.

Проте, на підтвердження наявності підстав для зменшення штрафних санкцій відповідачем не надано суду першої інстанції жодних належних та допустимих доказів та не доведено винятковості обставин.

На переконання апеляційного суду, розмір пені не є надмірно значним порівняно з сумою основного боргу, а ступінь виконання зобов`язання боржником не дає підстав вважати, що Приватне підприємство "Авентин" здійснило усі необхідні дії для уникнення прострочення оплати товару.

Щодо посилань відповідача на тяжке матеріальне становище внаслідок спаду виробництва, пов`язаного з епідемією COVID-19, знову ж таки, вказані твердження не підтверджені доказами. При цьому, в умовах карантинних обмежень перебуває не лише відповідач, а і Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макрохім".

З огляду на усе вищевикладене, колегія суддів вважає правомірними висновки місцевого господарського суду про задоволення заявленого позову в частині стягнення з відповідача 3865,86 грн пені та відсутність підстав для зменшення її розміру.

Щодо оскарження відповідачем додаткового рішення від 17.05.2021, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приватне підприємство "Авентин" у поданій апеляційній скарзі на додаткове рішення зазначає, що позивачем не надано належних доказів щодо складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. Також скаржник зазначає, що він визнав позов і вказане не потребувало від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макрохім" надання будь-яких додаткових доказів або пояснень по суті справи. Тому скаржник просить ухвалити нове рішення та зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн.

Як убачається з матеріалів справи, у своєму попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат на професійну правничу допомогу Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макрохім" визначило вказані витрати у розмірі 10000,00 грн.

09.04.2020 між позивачем та адвокатом Вінокуровим В.О. укладено договір про надання професійної правничої допомоги №01/20(17), за умовами якого останній зобов`язався надавати клієнту правничу допомогу, а клієнт - прийняти її та оплатити вартість отриманих послуг. Також, 22.02.2021 між сторонами укладено додаткову угоду до вказаного договору, якою визначено розрахунок гонорару адвоката та обсяг необхідної правничої допомоги.

30.04.2021 між адвокатом та позивачем підписано звіт про надану правничу допомогу на загальну суму 10000,00 грн, який містить перелік наданих послуг, що включають: збір доказів у справі, підготовку та оформлення позовної заяви і розрахунок ціни позову, підготовку та подання заяв і клопотань з процесуальних питань, участь адвоката у судовому засіданні 30.04.2021 та компенсацію витрат адвоката, пов`язаних з розглядом справи. Також позивачем надано до матеріалів справи детальний опис робіт по договору і рахунок на оплату правничої допомоги.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Колегія суддів також зазначає, що у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З наявних у матеріалах справи доказів убачається надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макрохім" професійної правничої допомоги, пов`язаної з розглядом справи у суді першої інстанції.

Так, адвокатом Вінокуровим В.О., що представляє інтереси позивача, окрім підготовки та подання позовної заяви і складання розрахунку штрафних санкцій, підготовлено та подано до суду першої інстанції клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а також прийнято участь у судовому засіданні 30.04.2021.

Отже, фактично, надані адвокатом послуги клієнту відповідають тим, що зафіксовані в звіті про надану правничу допомогу, підписаному між адвокатом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макрохім".

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на тому, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, 16.05.2019 у справі №823/2638/18, 09.07.2019 у справі №923/726/18 та 26.02.2020 у справі №910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Умовами укладеного договору про надання професійної правничої допомоги передбачена вартість однієї години роботи адвоката у сумі 2700,00 грн. Також окремо сторонами узгоджено вартість подання заяв і клопотань з процесуальних питань - 500,00 грн та компенсацію витрат адвоката на сканування, друк, копіювання документів, ведення адвокатського досьє та поштові витрати - 725,00 грн. Наведене у повній мірі відображено у детальному описі робіт та звіті про надану правничу допомогу. Зазначене спростовує твердження відповідача про ненадання відповідачем належних доказів на підтвердження розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Як було зазначено вище, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись вказаними процесуальними приписами, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково витрат, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З урахуванням викладеного у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічний висновок наведений у додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №911/471/19).

Разом з цим, апеляційний суд зазначає, що належних доказів або обґрунтувань, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката у справі, відповідачем не надано, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що скаржник не довів на підставі ч. 6 ст. 126 ГПК України неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката щодо складності цієї справи.

З огляду на вищезазначене, суд вважає необґрунтованими доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача на додаткове рішення суду.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення від 30.04.2021 та додаткове рішення від 17.05.2021 Господарського суду Київської області у справі №911/598/21 прийняті з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги Приватного підприємства "Авентин" не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційних скарг та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Приватного підприємства "Авентин" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2021 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2021 у справі №911/598/21 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

С.А. Пашкіна