Постанова

Іменем України

13 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 504/3770/15

провадження № 61-9878 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представник ОСОБА_5 - адвокат Гусаров Олександр Леонідович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката Гусарова Олександра Леонідовича, на ухвалу Одеського апеляційного суду

у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Дришлюка А. І.,

Драгомерецького М. М. від 26 травня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просила суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, стягнути із ОСОБА_2 на її користь заборгованість за договором оренди нерухомого майна

від 01 квітня 2013 року у сумі 1 285 129,06 грн та три проценти річних у сумі 122 957,59 грн.

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення солідарно з відповідачів на його користь заборгованості у сумі 2 169 549,04 грн за договором оренди.

У квітні 2018 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором оренди нерухомого майна у розмірі 214 687,15 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 грудня 2017 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_4 .

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 червня 2018 року прийнято позов ОСОБА_5 до спільного розгляду із

первісним позовом ОСОБА_4 та зустрічним позовом

ОСОБА_2 .

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 червня 2020 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором оренди нежилих приміщень від 01 квітня

2013 року в розмірі 47 456,76 доларів США. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 3% річних у розмірі 4 540,51 доларів США. У задоволенні решти позову ОСОБА_4 відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на сплату судового збору в розмірі 8 810,00 грн. Позов

ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 заборгованість за договором оренди нежилих приміщень від 01 квітня 2013 року в розмірі 8 200,91 доларів США.

У задоволенні решти позову ОСОБА_6 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з указаним вище рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.

У травні 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат

Ростомов Г. А., звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням про зупинення провадження у вказаній цивільній справі (№ 504/3770/15) до набрання законної сили рішення у цивільній справі (№ 522/4403/16-ц) за позовом державного підприємства (далі - ДП) «Одеський морський торговельний порт» до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , виконкому Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , Міністерство інфраструктури України, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л. І., про визнання недійсними свідоцтв та договору оренди; за позовом Одеської міської ради до виконкому Одеської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_7 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л. І., ДП «Одеський морський торговельний порт», Міністерство інфраструктури України,

ОСОБА_2 , про визнання незаконними свідоцтв про право власності, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договору дарування; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ДП «Одеський морський торговельний порт», Міністерства інфраструктури України, реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції в Одеської області про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26 травня 2021 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Ростомова Г. А., про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у цивільній справі № 504/3770/15 до набрання законної сили рішення у цивільній справі № 522/4403/16-ц.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у справі № 522/4403/16-ц заявлена позовна вимога про визнання недійсним договору оренди, який є предметом розгляду у даній справі, тому необхідність в зупиненні провадження у справі виникла, оскільки неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, існує тісний матеріально-правовий зв`язок у тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

При цьому, суд посилається на правові висновки Верховного Суду, викладених у постановах: від 08 лютого 2021 року у справі № 487/3839/17 та від 15 лютого 2021 року усправі № 463/3577/17.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2021 року представник ОСОБА_5 - адвокат Гусаров О. Л., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 травня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу для продовження розгляду до цього суду.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу № 504/3770/15-ц з Одеського апеляційного суду, надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу представник ОСОБА_5 - адвокат Гусаров О. Л., обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, судом не надано належної оцінки всім доводам і запереченням, а також зібраним у справі доказам, невірно встановлено фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Зазначає, що зупинення провадження у справі мотивовано на припущеннях, розгляд іншої справи ніяким чином не впливає на розмір заборгованості за договорами. Крім того, діє презумпція правомірності правочину. Ця справа розглядається з 2015 року і зупинення провадження у справі не узгоджується із завданням цивільного судочинства про справедливий і своєчасний розгляд справи для ефективного захисту порушених прав.

Посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 1522/27468/12, від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010, від 27 лютого 2019 року у справі № 308/5006/16-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 910/12694/18, які не були враховані апеляційним судом.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_5 - адвоката Гусарова О. Л., підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Стаття 2 ЦПК України передбачає, щозавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право не визнається. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, у тому числі й про усунення перешкод у здійсненні невизнаного права шляхом зобов`язання вчинити певні дії, особа має суб`єктивне матеріальне право на їх задоволення.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зупиняючи провадження у справі, апеляційний суд указав про те, що у справі № 522/4403/16-ц заявлена позовна вимога про визнання недійсним договору оренди, який є предметом розгляду у даній справі, тому необхідність в зупиненні провадження у справі виникла, оскільки неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, існує тісний матеріально-правовий зв`язок у тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Верховний Суд не погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).

Суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (пункт 6 частини першої статті 251 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд не вказав, у чому саме полягає взаємозв`язок предметів розгляду справ, а також, у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розумних строків розгляду справи. При цьому суд не аналізував та не встановлював у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі, оскільки у справі, яка переглядається, предметом спору є стягнення заборгованості з орендних платежів за користування майном. Яким чином рішення у справі № 522/4403/16-ц може впливати на розмір заборгованості у цій справі, апеляційний суд не вказав.

Отже, підстави позовних вимог у наведених вище справах є суттєво різними.

Крім того, позивач у цивільній справі № 522/4403/16-ц - ДП «Одеський морський торговельний порт» взагалі не є учасником цієї справи.

Верховний Суд виходить із вимог пункту 10 частини третьої статті 2 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку, а зупинення провадження у справі порушує принцип ефективності судового процесу, направлене на затягування розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Отже, ухвала апеляційного суду про зупинення провадження у справі не може залишатися в силі, оскільки висновки, зазначені в ній, є передчасними, а отже, відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до апеляційного суду.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката Гусарова Олександра Леонідовича, задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 травня 2021 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець