Ухвала

20 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 2-5973/11

провадження № 61-17123св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Київського району м. Одеси в інтересах Фонду Державного майна України

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Горького» приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», яке підписано представником Корніловою Людмилою Іванівною, на рішення апеляційного суду Одеської області від 20 травня 2015 рокуу складі колегії суддів: Оверіної О. В., Фальчука В. П., Кравця Ю. І.,

ВСТАНОВИВ:

У серпня 2011 року заступник прокурора Київського району м. Одеси звернувся з позовом в інтересах Фонду державного майна України до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.

Позов мотивований тим, що спірний об`єкт є державною власністю, котрий незаконно був відчужений на підставі договору купівлі-продажу від 08 квітня 2004 року № 51 13167/2004-12-а укладеного між Дочірним підприємством «Клінічний санаторій ім. Горького ЗАТ лікувально- оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» в особі головного лікаря Подуляка А. Д. та ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» в особі Колесника Е. О., посилаючись на те, що правочин є нікчемним, оскільки не посвідчений нотаріально та не породжує прав та обов`язків.

Відповідно до статті 387 ЦК України позивач просив:

Визнати право власності на 8/10000 частин будівель санаторія ім. Горького розташованих в АДРЕСА_1 за державою в особі Фонду державного майна України;

витребувати у ОСОБА_1 8/10000 частин будівель санаторія ім. Горького розташованих в АДРЕСА_1 , набуте за договором дарування від 16 лютого 2006 року та передати зазначене майно Фонду державного майна України, оскільки ЗАТ лікувально- оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» не мало права на відчуження об`єкту санаторію ім. Горького;

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні відомості в якому стані знаходиться спірне майно та які саме будівлі і споруди становлять 8/10 000 частин спірного об`єкту.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 20 травня 2015 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київського району м. Одеси задоволено частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2014 року скасовано та постановлено нове рішення.

Позовні вимоги заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах Фонду Державного майна України до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності задоволено частково.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь Фонду Державного майна України 8/10 000 частин будівель санаторію імені Горького, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що згідно Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП «Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 16 лютого 2006 року за № 9954726 в цілому складається з: їдальні, позначеної в схематичному плані літерами А, Т; лікувального корпусу- літ. Б, З, Г, Ч; житлового корпусу - літ. Д, З, О, П; бювету - літ. Е, насосних - літ. El, Е2, Ш; клубу - літ. Ж, житлового - літ. X, Ц, И, аптеки - літ. К; літнього будиночку - літ. У, Л; адміністративного корпусу - літ. М; грязелікарні -літ. Н, житлового корпусу - літ. Р, С, Ф, котельної - літ. Щ, Ю, гаражу - літ. Є, Ь, Ь; підсобного - літ. Я,Е5, спуску у сховище - літ. ЬІ; складу - літ. ЬІ, Є1, акумуляторної - літ. Я2; туалету - літ. Я1; складу - літ. Е2,Е3; трансформаторної- літ. Є4, ЦЗ, житлового - літ. У1, У2, УЗ. У4, У5, житлового - літ. ЦІ, Ц2; трансформатору -IV, свердловини - І; танцмайданчику - II; резервуару -111; загальною площею 14 449,0 кв. м., розташованих на земельній ділянці площею 117 698 кв. м.

В решті позову відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що майно від держави вибуло внаслідок нікчемного правочину, оскільки правочин суперечить статті 657 ЦК України, так як нотаріально не був посвідчений та в подальшому неодноразово спірне майно було відчужено.

У листопаді 2020 року ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», як особа, яка не брала участі у справі, подали касаційну скаргу, яка підписана представником Корніловою Л. І., в якій з урахуванням уточнень просили скасувати рішення апеляційного суду Одеської області від 20 травня 2015 року та залишити в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2014 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалено рішення за відсутності власника, чим порушено пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Будівлі санаторію ім. Горького є власністю ПАТ «Укрпрофоздоровниця», а не власністю Фонду Державного майна України.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2021 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У березні 2021 року матеріали цивільної справи № 2-5973/11 надійшли до Верховного Суду та 23 березня 2021 року передані судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 17 ЦПК України).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті (пункт 1 частини першої статті 389 ЦПК України).

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 396 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19) зазначено, що «відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції. Отже, необхідною умовою для набуття особою, яка не брала у часті у справі, права касаційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків».

У справі, що переглядається:

заступник прокурора Київського району м. Одеси в інтересах Фонду державного майна України звернувся із позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на 8/10 000 будівель санаторія ім. Горького, розташованих в АДРЕСА_1 ;

заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено;

рішенням апеляційного суду Одеської області від 20 травня 2015 року позовні вимоги задоволено частково;

обґрунтовуючи право на касаційне оскарження рішення апеляційного суду Одеської області від 20 травня 2015 року, ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» зазначив, що будівлі санаторію ім. Горького є власністю ПАТ «Укрпрофоздоровниця».

Отже апеляційним судом не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ДП «Клінічний санаторій ім. Горького».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням того, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 20 травня 2015 року не вирішувалося питання про права та обов`язки ДП «Клінічний санаторій ім. Горького», яке не брало участі у справі, касаційне провадження за його касаційною скаргою підлягає закриттю.

Керуючись статтями 260, 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Горького» приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», яке підписано представником Корніловою Людмилою Іванівною,на рішення апеляційного суду Одеської області від 20 травня 2015 року у справі № 2-5973/11 за позовом заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах Фонду державного майна України до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов