ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" грудня 2010 р.Справа № 12/108-10-3561
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Т.А. Величко,
суддів: Бойко Л. І., Поліщук Л. В.
при секретарі Павлюк О. М.
за участю представників сторін:
від позивача –не з’явився;
від відповідача –Нейкович В.А.;
від прокуратури - Лянна О.А.,
розглянувши апеляційну скаргу Салганської сільської ради
на рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2010р.
по справі № 12/108-10-3561
за позовом заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Салганської сільської ради
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про визнання угоди недійсною та зобов'язання звільнити земельну ділянку
встановив:
В серпні 2010 року заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Салганської сільської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсною тимчасової угоди на внесення орендної плати за землю до бюджету Салганської сільської ради від 03.02.2010р. та зобов’язання звільнити земельну ділянку площею 0,0036 кв.м.
Рішенням господарського суду Одеської області від 13.10.2010р. по справі № 12/108-10-3561 (суддя Цісельський О.В.) позов заступника прокурора задоволено:
- визнано недійсною Тимчасову угоду б/н від 03.02.2010 року на внесення орендної плати за землю до бюджету Салганської сільської ради, укладену між Салганською сільською радою та ФОП ОСОБА_1
- зобов’язано ФОП ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 0,0036 га, розташовану в межах населеного пункту с. Салгани, вул. Шабська та повернути спірну земельну ділянку до комунальної власності Салганської міської ради;
- стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України витрати по сплаті державного мита у сумі 85 грн.;
- стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь бюджету витрати на ІТЗ судового процесу на суму 236грн.
Судове рішення обгрунтовано тим, що чинним законодавством не передбачено укладення угод на внесення плати за землю до місцевого бюджету та, фактично, оскаржувана угода є договором оренди земельної ділянки, укладеним з порушенням умов діючого законодавства.
Не погодившись з рішенням суду, Салганська сільська рада звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, посилаючись на суперечливість рішення нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.
В своїй скарзі Салганська сільська рада посилається на те, що оспорювана Білгород-Дністровською міжрайонною прокуратурою тимчасова угода за своєю правовою природою та суттю є угодою про тимчасове користування місцем для розміщення зовнішньої реклами, яка не суперечить законодавству та не порушує права територіальної громади чи інших осіб.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників відповідача та прокуратури, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
03.02.2010р. між Салганською сільською радою та фізичною особою-підприємцем Нейкович Галиною Петрівною було укладено тимчасову угоду на внесення орендної плати за землю до бюджету Салганської сільської ради, відповідно до п.п. 1.1 якої платник вносить орендну плату у сумі 287,12 грн. на рік за земельну ділянку загальною площею 0,0036 га для розміщення 2 рекламних конструкцій-бігбордів в межах населеного пункту с. Салгани, вул. Шабська.
П. 1.2 зазначеної тимчасової угоди встановлено, що ця угода діє з 03.02.2010 року до укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно п. 2.1 тимчасової угоди, орендна плата за землю вноситься щомісячно, у розмірі 1/12 частини річної орендної плати не пізніше 30 числа наступного за звітним місяця.
Як вбачається з договірних правовідносин сторін, за умовами оскаржуваної Угоди відповідачу передавалася земельна ділянка у користування на строк до укладання договору оренди і між сторонами фактично виникли орендні правовідносини щодо земельної ділянки, яка перебуває у власності Салганської селищної ради, у зв’язку з чим судом застосовуються до спірних правовідносин приписи законодавства, які регулюють відносини найму (оренди) земельної ділянки.
Апеляційна інстанція вважає обгрунтованим та правильним застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, а саме:
- ст.93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом;
- згідно ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом;
- як встановлено п.1 ст.124 ЗК України, передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальної власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найом разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Детальне регулювання відносини найму земельної ділянки міститься в Законі України “Про оренду землі”.
Так, згідно ст.13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Ст. 15 Закону України “Про оренду землі” встановлює виключний перелік істотних умов договору оренди землі: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.
При цьому, при укладенні договору від 03.02.2010р. між Салганською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимоги вищезазначених статей додержано не було.
Також, апеляційна господарська інстанція не приймає до уваги доводи скаржника, що до спірної угоди потрібно застосовувати приписи закону України „Про рекламу” тому, що:
- зазначений закон не передбачає укладання тимчасової угоди на внесення орендної плати за землю до місцевого бюджету;
- фактично, матеріали справи свідчать про укладення договору оренди земельної ділянки між сторонами, до якого потрібно застосовувати норми земельного законодаства.
Відповідно до постанови КМУ від 29.12.2003р. № 2007 "Про затвердження Тимчасових правил розміщення зовнішньої реклами" місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості в межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).
Плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).
Таким чином, надавши відповідачу дозволи на розміщення рекламних конструкцій, Салганська сільська рада повинна у визначеному нею порядку отримувати плату за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів (п. 32 "Правил розміщення зовнішньої реклами в населених пунктах Салганської сільської ради").
І ця плата не є орендною платою за користування земельною ділянкою під рекламною конструкцією.
Згідно вимог цивільного законодавства, відповідність змісту правочину Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, натомість його суперечність зазначеним вимогам і є підставою для визнання такого договору недійсним.
Враховуючи непередбаченість чинним законодавством укладання угод на внесення орендної плати за землю до місцевого бюджету, судова колегія вважає рішення господарського суду Одеської області про визнання угоди недійсною обгрунтованим і правильним, та не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст. 99, 101, 103 -105 ГПК України,
колегія суддів постановила:
Рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2010р. у справі №12/108-10-3561 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова в порядку ст.105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.А. Величко
судді : Л. І. Бойко
Л. В. Поліщук