Єдиний унікальний номер 243/2002/21

Номер провадження 11-кп/804/1299/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду у складі:

судді-доповідача:        Круподері Д.О.,

суддів:                                       Акуленка В.В., Залізняк Р.М.,

за участю

секретаря:                Юрченко Т.С.,

захисників:     Філіппова О.В., Камака Р.В.

розглянувши у місті Бахмуті Донецької області у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Філіппова О.В. на ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 вересня 2021 року про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №1202050510002060 від 06.12.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 - п. 13 ч.2 ст.115 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 вересня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою в Бахмутській УВП № 6 Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, на строк 60 (шістдесят діб) до 14 листопада 2021 року включно.

Із вказаним судовим рішенням не погодився захисник Філіппов О.В. та оскаржив в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати, змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло в нічний час з 19-00 години до 07-00 години із встановленням відповідних обов`язків.  

На обґрунтування своїх вимог вказує, що на обґрунтування клопотання про обрання запобіжного заходу та підтвердження  обґрунтованості підозри не надано жодного доказу, який свідчить про намір та мету умисного вбивства ОСОБА_1 .

Зазначає, що у зміні раніше повідомленої підозри не міститься підпису ні обвинуваченого, ні захисника, про що також підтвердив прокурор, а тому на даний час відсутній статус ОСОБА_1 у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Звертає увагу, що в матеріалах, які долучив прокурор відсутні докази причетності скоєння злочину ОСОБА_1 , а саме відсутність свідків події, відсутність речових доказів, які б вилучались безпосередньо у обвинуваченого, відсутність жодної особи, яка міститься на відео та долучена до матеріалів провадження щоб була схожа на ОСОБА_1 .

В порушення вимог КПК України, колегія суддів не вислухала доводи захисників, не вивчила письмове заперечення в частині запобіжного заходу та відмовила стороні захисту в задоволені клопотання про зміну запобіжного заходу, стверджує, що на даний час обвинувачений ОСОБА_1 тримається під вартою без зміненого повідомлення про підозру, тобто незаконно.

Вказує, що захист був обмежений у доступі до правосуддя, оскільки під час судового засідання не допитані сторони та не досліджені докази.

Також зазначає, що відомості до ЄРДР внесені за іншою подією від 05.06.2020 року, при цьому витяг з ЄРДР внесений 06.12.2020 року, тобто через шість місяців після подання заяви про вчинення злочину. Також вказує, що показання свідка ОСОБА_2 не є належним та допустимим доказом, крім того ОСОБА_1 на час скоєння злочину перебував у іншому місті, на одязі та тілі ОСОБА_1 відсутні сліди порохових газів.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор зазначає, що заявлені раніше ризики не зменшилися, враховуючи дані про особу та фактичні обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, вважає, що запобіжний захід щодо ОСОБА_1 є обґрунтованим та законним, підстав для скасування рішення суду не вбачає. 

Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Учасники судового розгляду про час та місце розгляджу апеляційної скарги повідомлені належним чином, клопотань про бажання приймати  участь у судовому засіданні, від обвинуваченого ОСОБА_1 , на адресу апеляційного суду не надходило, прокурор до судового засідання не з`явився, тому колегія суддів вважає заможливе проводити судове засідання за відсутністю обвинуваченого та прокурора.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали, що надійшли на запит апеляційного суду в порядку ст. 422-1 КПК України, дослідивши матеріали контрольного  провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції повно та об`єктивно досліджені усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження цього запобіжного заходу, а також враховані інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі дані про особу обвинуваченого, які, в сукупності, давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений  ОСОБА_1 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 цього Кодексу, зокрема можливість обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення, довести розпочате кримінальне правопорушення до кінця.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Не вдаючись до детального аналізу, оцінки дій, винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об`єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у яких її підозрюють.

При цьому, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, ці докази не повинні бути до такої міри переконливими та очевидними, щоб свідчити про винуватість особи, однак створювати у слідчого судді реальне бачення причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, яке їй інкримінується.

Розумна підозра не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування. Стаття 5 § 1(c) навіть не передбачає, що поліція має одержати достатні докази для висунення обвинувачення як на час арешту, так і під час перебування апелянта під вартою (N.C. v. Italy of 11 January 2001, §45).

Так, 05 грудня 2020 року приблизно о 19.30 годині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_3 повертались за місцем мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , де проходячи біля під`їзду № 2 вказаної вище адреси, позаду до них підбіг раніше знайомий ОСОБА_1 , який в зазначений час, в зазначеному місці, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, маючи прямий умисел на противоправне заподіяння смерті, тримаючи в руках предмет зовні схожий на вогнепальну зброю - пістолет наган, направив його в сторону ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх злочинних дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, з метою вбивства ОСОБА_2 здійснив п`ять пострілів в його бік, внаслідок чого спричинив останньому наступні тілесні ушкодження: вогнепальне поранення спини, грудної клітини, травматичний шок.

Після вищевказаних дій, ОСОБА_1 , вважаючи, що виконав всі дії, які є необхідними для реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на заподіяння смерті ОСОБА_2 , побоюючись бути затриманим на місці вчинення кримінального правопорушення, з місця вчинення злочину зник.

Разом з тим, злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі ОСОБА_1 , оскільки в потерпілого ОСОБА_2 потрапило лише два з п`яти пострілів та його із вказаним тілесними ушкодженнями доставлено до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська», де йому надано своєчасну медичну допомогу, внаслідок чого, наслідки у виді смерті у останнього не настали.

Колегією суддів перевірено, що є достатні дані, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1   кримінального правопорушення, передбаченого  ст. 115 КК України.

Посилання захисника на не пред`явлення ОСОБА_1 зміну раніше повідомленої підозри з ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 15 - п.13 ч. 2 ст. 115 КК України у передбаченому КПК порядку, не є підставою вважати ОСОБА_1 таким, що не має статусу підозрюваного по даному кримінальному провадженню, оскільки підозра за ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України вручена ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства, про що не заперечується стороною захисту, а тому у даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 беззаперечно мав статус підозрюваного. При цьому законність пред?явлення зміни раніше пред?явленої підозри за  ч. 2 ст. 15 - п.13 ч. 2 ст. 115 КК України за якою ОСОБА_1 висунете обвинувачення, підлягає перевірці під час судового розгляду кримінального провадження, по суті такого обвинувачення.

Крім того, ОСОБА_1 на теперішній час перебуває саме в статусі обвинуваченого, щодо якого в порядку ст. 194, 331 КПК України застосовано запобіжний захід та що в повному обсязі відповідає наведеним вимогам кримінального процесуального закону, оскільки ними прямо встановлена можливість застосування запобіжних заходів як до підозрюваного, так і до обвинуваченого. 

Отже, вирішуючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , суд першої інстанції врахував дані про особу обвинуваченого, який останній раніше неодноразово судимий, у тому числі за вчинення вбивства, не працевлаштований, у офіційному шлюбі не перебуває, неповнолітніх дітей на утриманні не має та належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання та продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають змінити запобіжний захід ОСОБА_1 на більш м?який.

При цьому, виправданість подальшого тримання під вартою ОСОБА_1 , підтверджується наявністю ризиків, які передбачені ч. 1 ст. 177 КК України та той факт, що жоден з ризиків, які встановлені слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 ,  за час проведення досудового розслідування та судового розгляду не зменшився.

Так, вирішуючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , враховано, що інкримінований злочин направлений на позбавлення життя особи, є особливо тяжким,  крім того ОСОБА_1 схильний до вчинення аналогічних злочинів та інших суспільно-протиправних діянь, про що свідчать попередні судимості та не бажання ОСОБА_1 ставати на шлях виправлення.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду та інші обставини, на які Європейський суд з прав людини посилався у своїх рішеннях (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року).

Отже, наведені обставини кримінального провадження свідчать про неможливість обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, оскільки він не забезпечить належної поведінки останнього під час розгляду кримінального провадження.

Посилання захисника на недоведеність вини ОСОБА_1 в інкримінованому злочині не є предметом даного апеляційного перегляду ухвали суду про продовження запобіжного заходу, однак усі доводи захисника з цього приводу будуть предметом перевірки під час судового розгляду в суді першої інстанції під час розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_1 та відповідні висновки будуть покладені в остаточне рішення суду.

Разом з цим, в матеріалах провадження, достатньо даних для висновку щодо обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_1 , що є підставою для обрання щодо останнього запобіжного заходу.

Доводи захисника, що захист був обмежений у доступі до правосуддя, оскільки під час судового засідання не допитані сторони, не досліджені докази та не прийнято до уваги заперечення сторони захисту, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді, оскільки в оскаржуваній ухвалі суду викладена докладна думка захисників з приводу продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 та необхідності обрати щодо нього домашній арешт. Відповідна позиція захисту прийнята судом до уваги та за результатами розгляду суд законно та обґрунтовано прийшов до висновку про неможливість обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, оскільки він не забезпечить належної поведінки останнього під час розгляду кримінального провадження та належним чином мотивував своє рішення.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який на даний час відсутні, оскільки обставини, на які сторона захисту посилалась під час судового засідання та на які звертає увагу захисник у своїй апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які виправдовують подальше тримання ОСОБА_1   в умовах ізоляції від суспільства. 

З урахуванням тяжкості пред`явленого ОСОБА_1 , обвинувачення, дати обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів не вбачає надмірної тривалості тримання обвинуваченого під вартою.

Отже, за висновком колегії суддів, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження цього запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, дані про його особу, відсутність міцних соціальних зв?язків, схильність до вчинення злочинів, наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.

Підстав для скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді  тримання під вартою колегія суддів не вбачає та вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи слідчим суддею, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 376, 405, 407,  422-1 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника Філіппова О.В.  залишити без задоволення.

Ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 вересня 2021 року про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №1202050510002060 від 06.12.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 - п. 13 ч.2 ст.115 КК України, залишити без змін.

Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді