ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

19 жовтня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/1027/21

Головуючий у першій інстанції - Олещенко В. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1212/21

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

із секретарем: Зіньковець О.О.,

скаржник: Науково-виробниче Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер»,

суб`єкт оскарження: головний державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куликівському та Чернігівському районах Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Пархомець Алеся Іванівна,

боржник: ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 9 червня 2021 року у справі за скаргою Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» на дії головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куликівському та Чернігівському районах Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Пархомець Алесі Іванівни,

місце ухвалення судового рішення - м. Чернігів,

час проголошення ухвали суду - 13 год. 55 хв,

дата складання повного тексту ухвали суду першої інстанції - 14 червня 2021 року.

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року НВ ТОВ «Агро-Інтер» звернулося зі скаргою, в якій просило визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця МРВ ДВС по Куликівському та Чернігівському районах Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) Пархомець А.І. про передачу виконавчого провадження № 251101102 від 14 квітня 2021 року.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що на виконанні у МРВ ДВС по Куликівському та Чернігівському районах Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебуває виконавче провадження № 25110102 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 25 листопада 2010 року Чернігівським районним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства грошових коштів. Постановою головного державного виконавця Пархомець А.І. від 14 квітня 2021 року указане виконавче провадження було передано до Солом`янського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - за місцем проживання боржника, проте, у виконавця були відсутні підстави для передачі виконавчого провадження до іншого відділу у зв`язку з відсутністю доказів того, що ОСОБА_1 проживає чи перебуває за іншою адресою.

Ухвалою від 09 червня 2021 року Чернігівський районний суд у задоволенні скарги НВ ТОВ «Агро-Інтер» на дії державного виконавця відмовив.

В апеляційній скарзі НВ ТОВ «Агро-Інтер», посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування матеріальних норм, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову, якою задовольнити скаргу у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції необґрунтовано послався у своєму рішенні на те, що за час розгляду даної скарги виконавче провадження № 251101102 повернуто до МРВ ДВС по Куликівському та Чернігівському районах та постановою державного виконавця від 01 червня 2021 року знову передане до Солом`янського РВ ДВС, і існування наведеної постанови позбавляє суд можливості зобов`язати державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Представник товариства наголошує на тому, що НВ ТОВ «Агро-Інтер» звернулося до суду з метою захисту порушеного права, яке полягає в тому, що ДВС без належних правових підстав направило виконавче провадження до іншого відділу, і такі дії, на його думку, порушують права стягувача, оскільки ДВС свідомо затягує виконання рішення суду, яке набрало законної сили, та не має наміру виконувати його з дотриманням принципу територіальності відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження».

Зауважує на тому, що у ситуації, коли виконавче провадження кілька разів надсилається з відділу до відділу виконавчої служби з однієї тієї ж підстави (заява боржника без доказів), суд не позбавлений можливості задовольнити скаргу, яка стане підставою для визнання протиправними наступних постанов зацікавленої особи.

У наданому відзиві державний виконавець Пархомець А.І., не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Доводи відзиву зводяться до того, що, дійшовши висновку про передачу виконавчого провадження до іншого відділу ДВС, державний виконавець вжив заходів, передбачених ч. 5 ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, а та обставина, що ОСОБА_1 фактично не проживає за місцем своєї реєстрації, підтверджується наявними у матеріалах виконавчого провадження доказами.

Державний виконавець звертає увагу суду на те, що на час винесення оскаржуваної постанови від 14 квітня 2021 року відповідь від Солом`янського відділу ДВС щодо перевірки факту проживання боржника за адресою: АДРЕСА_1 була відсутня, а 28 квітня 2021 року указаним відділом було винесено постанову про прийняття документу до виконання, що свідчить про відсутність підстав для повернення виконавчого документу. Крім того, факт проживання боржника за вищезазначеною адресою встановлено судовими рішеннями.

Заінтересованою особою ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався.

Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представника стягувача та державного виконавця, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити, а ухвалу суду - скасувати, враховуюче наступне.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець, передавши виконавче провадження до Солом`янського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за місцем проживання боржника, яке зазначено у заяві останнього та яке не є його зареєстрованим місцем проживання, та за відсутності належного підтвердження того, що останній має чи будь-коли мав майно на території м. Києва чи фактично проживав там, діяв неправомірно. Разом з тим, районний суд указав, що протягом розгляду даної скарги виконавче провадження повернуто до відділу ДВС за місцем його відкриття, проте, постановою державного виконавця Пархомець А.І. від 01 червня 2021 року знову передано до Солом`янського відділу ДВС за місцем проживання боржника. Існування наведеної постанови від 01 червня 2021 року позбавляє суд можливості прийняти рішення у відповідно до ст. 451 ЦПК України та зобов`язати державного виконавця усунути порушення, оскільки це не поновить порушене право заявника.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції у повній мірі не може погодитись апеляційний суд, зважаючи на таке.

У справі встановлено, що на виконанні у Міжрайонному відділі ДВС по Куликівському та Чернігівському районах Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебуває виконавче провадження № 25110102 з примусового виконання виконавчого листа № 2-873, виданого 25 листопада 2010 року Чернігівським районним судом Чернігівської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь НВ ТОВ «Агро-Інтер» боргу у розмірі 46 580 грн. За матеріалами виконавчого провадження зареєстрованим місцем проживання боржника є АДРЕСА_2 . Наведені обставини учасниками справи не оспорюються.

14 квітня 2021 року головний державний виконавець Міжрайонного відділу ДВС по Куликівському та Чернігівському районах Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) Пархомець А.І., керуючись ч. 4 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження», винесла постанову про передачу виконавчого листа № 2-873, виданого 25 листопада 2010 року Чернігівським районним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь НВ ТОВ «Агро-Інтер» боргу до Солом`янського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 6-7). Підставою передачі виконавчого документу була заява боржника ОСОБА_1 , в якій вона зазначила, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою старшого державного виконавця Солом`янського РВ ДВС у м. Києві від 21 травня 2021 року виконавчий лист № 2-873 про стягнення з ОСОБА_1 на користь НВ ТОВ «Агро-Інтер» боргу передано до Міжрайонного відділу ДВС по Куликівському та Чернігівському районах Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) (а.с. 20). У постанові виконавець зазначив про відсутність у матеріалах виконавчого провадження заяви боржника ОСОБА_1 від 03 грудня 2020 року про її фактичне місце проживання за іншою адресою.

Постановою головного державного виконавця МРВ ДВС по Куликівському та Чернігівському районах Пархомець А.І. від 01 червня 2021 року виконавчий лист № 2-873 повторно передано до Солом`янського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з аналогічних підстав - за фактичним місцем проживання боржника (а.с. 104-105).

Звернувшись зі скаргою на дії державного виконавця, НВ ТОВ «Агро-Інтер» зазначало про відсутність у державного виконавця підстав для передачі виконавчого документу до іншого відділу ДВС без наявності належних доказів фактичного проживання боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За змістом ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

За змістом ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Статтею 3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з ч. 10 ст. 6 цього Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

У разі якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 11 ст. 6 Закону).

Аналізуючи наведені норми та вивчивши обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що дії державного виконавця під час винесення постанови про передачу виконавчого провадження від 14 квітня 2021 року за місцем проживання боржника є неправомірними.

У своїй постанові від 31 березня 2021 року у справі № 380/7750/20 Верховний Суд указав на те, що з огляду на положення законодавства про свободу пересування та вільний вибір місця проживання є зрозумілою відмінність між місцем проживання і «зареєстрованим» місцем проживання. У цьому зв`язку потрібно зауважити, що спільним для обох понять є те, що особа проживає (має право проживати) в обох місцях, водночас для офіційного «спілкування» з фізичними/юридичними особами, контролюючими органами визначає лише одне із них і несе відповідальність за свій вибір (у тому сенсі, приміром, що зареєстроване місце проживання є своєрідним орієнтиром для державних органів, фізичних/юридичних осіб при визначенні територіальної юрисдикції судових справ за участі цієї особи; надсилання поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання є умовою належного повідомлення особи).

Так, матеріалами справи встановлено, що підставою передачі виконавчого документу до Солом`янського РВ ДВС у м. Києві була заява боржника ОСОБА_1 , в якій вона зазначила, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, апеляційний суд зважає на те, що указана заява датована 03 грудня 2020 року, а оспорювана постанови винесена державним виконавцем лише 14 квітня 2021 року.

З відзиву державного виконавця на апеляційну скаргу (а.с. 190-193) убачається, що 04 лютого 2021 року нею направлено доручення до Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для перевірки факту проживання боржника за адресою: АДРЕСА_1 та перевірки майнового стану за указаною адресою, проте на дату винесення постанови про передачу виконавчого провадження від 14 квітня 2021 року відповідь відсутня. Отже, скерувавши виконавче провадження до іншого ВДВС, державний виконавець не пересвідчився напевно щодо проживання боржниці за указаною нею адресою та наявність за цією адресою майна ОСОБА_1 . Жодних належних доказів, які б підтверджували право користування зазначеним приміщенням (свідоцтво про право власності на квартиру, договір оренди житла, тощо) заявницею також надано не було.

Є безпідставними доводи державного виконавця про те, що рішеннями судів було встановлено факт непроживання ОСОБА_1 за адресою реєстрації, оскільки предметом судового розгляду у справах, на які посилається виконавець, була правомірність дій або бездіяльності працівників ВДВС в ході виконання судового рішення, а не визначення місця проживання боржниці. Крім цього, з мотивів рішень убачається, що ОСОБА_1 за місцем реєстрації іноді з`являлася з метою догляду за садибою.

В ході розгляду справи апеляційним судом стягувачем до письмових пояснень долучено відповідь Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 222), з якої вбачається, що виходом державного виконавця від 01 вересня 2021 за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що боржник не проживає та майна боржника не виявлено, про що складено акт державного виконавця. Зареєстрованою за указаною адресою боржниця не значиться, об`єктів нерухомого майна за цією адресою на ім`я ОСОБА_1 не зареєстровано. 06 вересня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про передачу зведеного виконавчого провадження ВП № 65635370, а матеріали виконавчого провадження передані до Міжрайонного відділу ДВС по Куликівському та Чернігівському районах Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми).

Таким чином, у контексті спірних правовідносин колегія суддів вважає, що сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для передачі виконавчого документа до іншого відділу ДВС, територіальний округ якого охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. За описаної вище ситуації визначення місця виконання виконавчого документа щодо фізичної особи-боржника має відбуватися за зареєстрованим місцем її проживання, а будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким ЗУ «Про виконавче провадження» пов`язує місце виконання рішення суду.

У той же час, дійшовши правильного висновку про неправомірність дій державного виконавця стосовно передачі виконавчого документа до іншого відділу за місцем проживання боржника, суд першої інстанції безпідставно послався на ту обставину, що визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 14 квітня 2021 року про передачу виконавчого провадження не відновить порушеного права заявника.

Винесення оскаржуваної постанови зумовило неодноразову передачу виконавчого провадження з одного ВДВС до іншого без достатньої підстави, що, у свою чергу, призвело до невиконання судового рішення протягом певного періоду, а отже, порушило право стягувача на ефективність і своєчасність виконання рішення суду.

Колегія суддів зважає на те, що наслідком скасування оскаржуваної постанови державного виконавця буде врегулювання питання територіальності під час виконання рішення та належне виконання органами ДВС рішення суду, яке набрало законної сили, за місцем реєстрації боржниці, що зобов`яже останню утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють таке виконання.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно указав на неправомірність дій державного виконавця, проте безпідставно визначив, що задоволення скарги НВ ТОВ «Агро-Інтер» на дії державного виконавця органу ДВС не призведе до відновлення порушеного права стягувача, а отже ухвалу суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України належить скасувати та задовольнити скаргу у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи задоволення апеляційної скарги, з Міжрайонного відділу ДВС по Куликівському та Чернігівському районах Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) на користь НВ ТОВ «Агро-Інтер» належить стягнути 2 270 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» - задовольнити.

Ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 9 червня 2021 року - скасувати.

Скаргу Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» на дії головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куликівському та Чернігівському районах Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Пархомець Алесі Іванівни - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куликівському та Чернігівському районах Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Пархомець Алесі Іванівни від 14 квітня 2021 року про передачу виконавчого провадження № 25110102.

Стягнути з Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куликівському та Чернігівському районах Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (14027, м. Чернігів, вул. Шевченка, 50а, ЄДРПОУ 43131945) на користь Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» (01023, м. Київ, вул. Л. Первомайського, буд. 11, ЄДРПОУ 31306940) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 жовтня 2021 року.

Головуючий: Судді: