Провадження № 2/760/14943/21

в справі № 760/737/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого-судді Букіної О.М.,

за участю секретаря Кривулько С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Укргеологстром» про стягнення коштів та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Укргеологстром» в якому просить суд:

-зобов`язати відповідача повернути Позивачеві транспортний засіб - автомобіль марки RENAULT, модель LOGAN, 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , реєстраційний номер - НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на автомобіль марки RENAULT, модель LOGAN, 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , реєстраційний номер - НОМЕР_2 ;

-зобов`язати відповідача повернути Позивачеві транспортний засіб - автомобіль марки ГАЗ, модель 33023-212, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_4 , реєстраційний номер - НОМЕР_5 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 на автомобіль марки ГАЗ, модель 33023-212, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_4 , реєстраційний номер - НОМЕР_5 ;

-стягнути з відповідача на користь Позивача 58 861,87 грн., з яких: заборгованість по орендній платі - 20 000,00 грн., неустойка - 36 000,00 грн., відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції - 1 933,10 грн., відсотки з урахуванням трьох відсотків річних - 928,77 грн.;

-стягнути з відповідача на користь Позивача судові витрати: судовий збір за подання позову у розмірі 768,40 грн., та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 384,20 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 14 червня 2016 року між ним та відповідачем було укладено договори найму (оренди) 2 автомобілів, а саме: автомобіль марки RENAUET, модель LOGAN, 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , реєстраційний номер - НОМЕР_2 ; автомобіль марки ГАЗ, модель 33023-212, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_4 , реєстраційний номер - НОМЕР_5 .

За умовами договорів, Наймодавець передає в найм (оренду) належний йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортні засоби, а Наймач приймає у тимчасове платне користування, строком на двадцять чотири календарних місяців, з моменту підписання акту прийому-передачі автомобіля.

Вказує, що укладені договори були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Похитайло О.О.

На виконання умов даних договорів транспортні засоби було передано відповідачу за актами прийому-передачі № 955 та № 956, які були складені 14 червня 2016 року.

Пунктом 17 Договору передбачено, що протягом десяти календарних днів з моменту закінчення строку дії цього договору, а також розірвання або припинення його дії, Наймач зобов`язується передати Наймодавцю автомобіль згідно акту прийому-передачі у технічно справному стані з урахуванням зносу, що виник у період експлуатації транспортного засобу.

Посилається, що 08 червня 2018 року від імені позивача уповноваженою особою ОСОБА_2 , що діє на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Одарченко Н.І. від 06 червня 2018 року, було направлено до відповідача рекомендовані листи з повідомленням про закінчення терміну дії договорів та про небажання Наймодавця продовжувати дані договори, а також з вимогою повернення наймодавцеві орендованих автомобілів з зазначенням дати часу та місця повернення орендованих автомобілів.

Стверджує, що листи були відправлені відповідачу за двома адресами: за зареєстрованим місцезнаходженням та фактичним місцезнаходженням, що знедавна є його зареєстрованим місцем знаходження. Дані листи були отримані уповноваженою особою відповідача, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення.

Вказує, що в зазначений час, дату та місці Відповідач автомобілі не повернув, уповноваженої особи не направив, про що складено акт.

Відповідно до п. 5 Договору, орендна плата за користування автомобілем встановлена в розмірі 500,00 грн. на місяць, яка виплачується Наймодавцю за кожен календарний місяць оренди з розрахункового рахунку Орендаря. Орендна плата за користування автомобілем сплачується не пізніше п`ятого числа поточного місяця.

Зазначає, що відповідач зобов`язання за договором не виконував у наслідок чого утворилася заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 20 000,00 грн. за період із 14.11.2016 по 14.06.2018.

Крім того позивач просить стягнути із відповідача неустойку у порядку ст. 785 ЦК України у розмірі 36 000,00 за період із 14.06.2018 по 14.12.2019.

Також позивач просить суд стягнути із відповідача інфляційні втрати та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України нарахованих на суму заборгованості по оренді.

З урахуванням викладеного вище просить суд позовні вимоги задовольнити.

14.01.2020 згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду від 16.01.2020 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви.

03.02.2020 представником позивача подано до суду заяву на виконання вимог ухвали суду від 16.01.2020 року.

Ухвалою Солом`янського районного суду від 05.02.2020 у справі було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками з пропозицією надати відзив на позов.

Ухвалою Солом`янського районного суду від 05.02.2020 було відмовлено позивачеві у задоволенні заяви про забезпечення позову.

10.08.2020 представником позивача подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог у якій останній у якому останній просив суд стягнути із відповідача на користь позивача неустойку у порядку ст. 785 ЦК України за період із 14.06.2018 по дату ухвалення рішення у справі.

10.08.2020 представником позивача подано до суду заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

09.09.2020 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву у якому остання проти позовних вимог заперечила.

У поданому відзиві представник відповідача вказує, що з 2012 року по жовтень 2016 року позивач був працевлаштований у товаристві на посаді заступника директора, отримував заробітну плату, встановлену штатним розписом та з огляду на добропорядні відносини, які існували між позивачем та директором товариства, у 2016 році сторони уклали договори оренди транспортних засобів: марки «Renault», модель Logan та марки «ГАЗ», модель 33023-212.

Однак, з осені 2016 року позивач почав систематично не виконувати трудові обов`язки, перешкоджати своїми діями досягненню цілей Товариства, зловживати довірою директора товариства та вчиняти інші протиправні дії. Конфлікти та суперечки призвели до звільнення позивача із займаної посади.

Вказує, що після припинення трудових відносин у жовтні 2016 року позивач усно повідомив директора товариства про бажання припинити надання в оренду автомобілів.

За відсутності потреби у використанні в господарській діяльності зазначених автомобілів, було погоджено їх повернення, проте до звернення в Солом`янський районний суд м. Києва позивач не вчиняв жодних дій направлених на повернення автомобілів.

Наразі сторона відповідача переконана, що затягування з повернення автомобілів було здійснено позивачем із злочинним умислом аби за відсутності правових підстав стягнути з товариства в судовому порядку додаткові грошові кошти.

Зазначає, що листи з вимогою позивача про повернення автомобілів, які представник Позивача долучив до матеріалів справи товариство ніколи не отримувало.

При спробах відстежити відправлення № 0406005570588 та № 0406005570596 на офіційному сайті оператора поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА» значиться відсутність результатів пошуку «дані про відправлення на даний час відсутні тому що не зареєстровані в системі». Окрім того, відповідно до змісту рекомендованих повідомлень про вручення їх було отримано за довіреністю особою «Зварич» за різними адресами товариства. Але ця особа товариству не відома і довіреність на це ім`я ніколи не видавалась товариством.

Стверджує, що з моменту звільнення позивача товариство не отримувало жодних рахунків, актів приймання-передачі послуг, які б підтверджували здійснення господарської операції - надання автомобілів в оренду, та були б підставою для здійснення платежів. Це в чергове підтверджує безпідставність даного позову.

Посилається, що щомісячно мали складатись акти приймання-передачі послуг з оренди автомобілів між позивачем та товариством, однак товариство не отримувало жодних первинних документів (актів приймання-передачі послуг).

Вказує, що в порушення вимог матеріального і процесуального права стороною позивача не надано ані суду, ані товариству доказів здійснення страхування автомобілів з 2016 року, що також підтверджує небажання позивача продовжувати строк оренди автомобілів з моменту його звільнення.

Зазначає, що позивачем у первинній позовній заяві не зазначено попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи, то у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу слід відмовити.

З урахуванням викладеного вище просить суд відмовити у задоволенні позову.

14.09.2020 представником відповідача подано до суду клопотання про застосування строку позовної давності до вимог позивача.

30.09.2020 представником відповідача подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду.

26.11.2020 представником відповідача подано до суду заяву про розподіл судових витрат у якій просить суд стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Уххвалою Солом"янського районного суду м.Києва від 18.10.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль марки ГАЗ, модель 33023-212, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_4 , реєстраційний номер - НОМЕР_5 та автомобіль марки RENAULT, модель LOGAN, 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , реєстраційний номер - НОМЕР_2 , що підстверджується копіями відповідних свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 5-6).

14.06.2016 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Укргеологстром» було укладено договір оренди автомобіль марки RENAULT, модель LOGAN, 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , реєстраційний номер - НОМЕР_2 , який був посвідчений приватним нотаріусом КМНО Похитайло О.О. (а.с. 7).

Відповідно п. 1 до Договору оренди, наймодавець передає в найм (оренду) належний йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , автомобіль марки RENAULT, модель LOGAN, тип ТЗ - легковий універсал-В, випуску 2010 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір - сірий, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , виданого Центром ДАІ 3206, дата першої реєстрації 08.09.2010, дата реєстрації 11.06.2014 року, а Наймач приймає в тимчасове платне користування, строком на 24 календарних місяців з моменту підписання акту прийому-передачі, вищевказаний автомобіль, який необхідний наймачу для здійснення виробничої діяльності.

Відповідно до п. 5 Договору оренди, орендна плата за користування автомобілем встановлена у розмірі 500,00 грн. на місяць, яка виплачується наймодавцю за кожен календарний місяць оренди з розрахункового рахунку орендаря. Орендна плата за користування автомобілем сплачується не пізніше п`ятого числа поточного місяця.

Пунктом 17 Договору оренди встановлено, що протягом 10 календарних днів з моменту закінчення строку дії цього договору, а також розірвання або припинення його дії, наймач зобов`язується передати наймодавцю автомобіль згідно акту прийому-передачі у технічно справному стані з урахуванням зносу, що виник у період експлуатації транспортного засобу.

Крім того судом встановлено, що 14.06.2016 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Укргеологстром» було укладено договір оренди автомобіль марки марки ГАЗ, модель 33023-212, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_4 , реєстраційний номер - НОМЕР_5 , який був посвідчений приватним нотаріусом КМНО Похитайло О.О. (а.с. 8).

Відповідно п. 1 до Договору оренди, наймодавець передає в найм (оренду) належний йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , автомобіль марки ГАЗ, модель 33023-212, тип ТЗ - загальний легковий вантажопасажирський - В, випуску 2006 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , колір - червоний, реєстраційний номер - НОМЕР_5 , виданого Центром ДАІ 3206, дата першої реєстрації 06.06.2008 року, дата реєстрації 30.07.2014, а Наймач приймає в тимчасове платне користування, строком на 24 календарних місяців з моменту підписання акту прийому-передачі, вищевказаний автомобіль, який необхідний наймачу для здійснення виробничої діяльності.

Відповідно до п. 5 Договору оренди, орендна плата за користування автомобілем встановлена у розмірі 500,00 грн. на місяць, яка виплачується наймодавцю за кожен календарний місяць оренди з розрахункового рахунку орендаря. Орендна плата за користування автомобілем сплачується не пізніше п`ятого числа поточного місяця.

Пунктом 17 Договору оренди встановлено, що протягом 10 календарних днів з моменту закінчення строку дії цього договору, а також розірвання або припинення його дії, наймач зобов`язується передати наймодавцю автомобіль згідно акту прийому-передачі у технічно справному стані з урахуванням зносу, що виник у період експлуатації транспортного засобу.

Відповідно до акту приймання-передачі до договору оренди транспортного засобу № 955 від 14.06.2016 орендодавець належним чином передав, а орендар прийняв транспортний засіб марки ГАЗ, модель 33023-212, тип ТЗ - загальний легковий вантажопасажирський - В, випуску 2006 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , колір - червоний, реєстраційний номер - НОМЕР_5 , виданого Центром ДАІ 3206. Також було передано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 та поліс № АЕ/5886278 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 10.12.2015 (а.с. 9).

Відповідно до акту приймання-передачі до договору оренди транспортного засобу № 956 від 14.06.2016 орендодавець належним чином передав, а орендар прийняв транспортний засіб автомобіль марки RENAULT, модель LOGAN, тип ТЗ - легковий універсал-В, випуску 2010 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір - сірий, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , виданого Центром ДАІ 3206. Також було передано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та поліс № АІ/8269747 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 20.06.2015 (а.с. 10).

Таким чином вбачається, що свої обов`язки за логограми найму (оренди) позивач виконав, що і не заперечувалося сторонами у справі.

09.06.2018 представником позивача ОСОБА_2 було надіслано до відповідача лист від 08.06.2018 у якому повідомлено про те, що строк дії договорів найму (оренди) автомобілів закінчується 14.06.2018 та наймодавець ОСОБА_1 не бажає продовжувати термін дії договорів.

Також було запропоновано для виконання договорів здійснити 14.06.2018 о 19.00 год. за адресою: м. Київ, вул. Академіка Вільямса, 6-А, повернення автомобілів марки RENAULT, модель LOGAN, тип ТЗ - легковий універсал-В, випуску 2010 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір - сірий, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , виданого Центром ДАІ 3206 та марки ГАЗ, модель 33023-212, тип ТЗ - загальний легковий вантажопасажирський - В, випуску 2006 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , колір - червоний, реєстраційний номер - НОМЕР_5 , виданого Центром ДАІ 3206 з оренди, оформивши це відповідними актами приймання-передачі (а.с. 12).

Даний лист представником позивача було надіслано відповідачу за двома адресами: 03115, м. Київ, вул. Котельникова, 23 та 03057, м. Київ, вул. Металістів, 20. Зазначену кореспонденцію було отримано за вказаними адресами представником за довіреністю Зварич, що підтверджується відповідними відмітками на рекомендованих повідомленнях (а.с. 13-16).

Відповідно до акту від 14.06.2018 складеного адвокатом Постульгою В.Є., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлено, що за адресою: м. Київ, вул. Академіка Вільямса, 6-А, з 18.45 год. до 19.30 год. 14.06.2021 відсутні транспортний засіб марки RENAULT, модель LOGAN, реєстраційний номер - НОМЕР_2 та транспортний засіб марки ГАЗ, модель 33023-212, реєстраційний номер - НОМЕР_5 . Уповноважені особи відповідача транспортні засоби не повернули (а.с. 17).

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання ТОВ «НВП «Укргеологстром» договорів про найм (оренду) транспортних засобів в частині своєчасної сплати орендних платежів та своєчасного повернення, після закінчення строку дії договору переданих в оренду транспортних засобів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Посилання представника позивача на ту обставину, що у жовтні 2016 року між сторонами було погоджено припинення договорів найму (оренди) транспортних засобів та їх повернення суд не приймає до уваги, оскільки стороною відповідача не надано будь-яких доказів на підтвердження даних обставин.

Крім того, пунктом 12-13 обох договорів встановлено, що зміни, які вносяться до договору, його розірвання можливі тільки за згодою сторін, а в разі відсутності такої згод - в судовому порядку. Питання внесення змін та доповнень до договору розглядається сторонами протягом 20 днів та оформляється договором про внесення змін та доповнень, який є невід`ємною частиною цього договору.

Будь- яких доказів на підтвердження даних обставин, а також того, що договори найму (оренди) транспортних засобів були розірвані сторонами до суду не надано.

Щодо посилання представника позивача на необхідність досудового врегулювання спору у даній категорії справ, то суд звертає увагу на ту обставину, що представником позивача ОСОБА_2 09.06.2018 було надіслано до відповідача лист від 08.06.2018 року у якому повідомлено про те, що строк дії договорів найму (оренди) автомобілів закінчується 14.06.2018 року та наймодавець ОСОБА_1 не бажає продовжувати термін дії договорів. Також було запропоновано порядок повернення транспортних засобів.

Відповідач в свою чергу дані листи проігнорував.

Крім того, посилання представника відповідача на ту обставину, що дані листи були отримані особою, яка не працює на товаристві суд відхиляє, оскільки кореспонденція була надіслана за місцем юридичної реєстрації та фактичного знаходження товариства, відповідно до відміток на рекомендованих поштових повідомленнях вручена представнику відповідача за довіреністю. Інших даних судом під час судового розгляду не встановлено.

Суд також критично оцінює твердження представника відповідача щодо неотримання від позивача жодних рахунків, актів приймання-передачі послуг з моменту його звільнення позивача (жовтень 2016), які б підтверджували здійснення господарської операції - надання автомобілів в оренду, та були б підставою для здійснення платежів, оскільки до суду не надано доказів того, що такі документи пред`являлися відповідачу позивачем у період із червня 2016 року до жовтня 2016 року за який було здійснено оплату.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, наявними у справі письмовими доказами наданими позивачем та дослідженими судом в їх сукупності підтверджено факт наявності між сторонами договірних правовідносин щодо оренди транспортних засобів.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як було встановлено судом, вартість оренди кожного із автомобілів складає 500,00 грн. на місяць.

Як вбачається із відзиву на позовну заяву, відповідач визнав той факт, що після звільнення позивача із товариства, тобто із жовтня 2016 року відповідачем не здійснювалася оплата за договорами найму (оренди) транспортних засобів, оскільки останній вважав, що дані договори були припинені.

Разом із тим суд звертає увагу на ту обставину, що спірні договори найму (оренди) транспортних засобів у встановленому законом порядку розірвані не були, транспортні засоби протягом усього часу дії даних договорів перебували у власності та розпорядженні відповідача, а тому вимоги позивача щодо стягнення із відповідача плати за оренду транспортних засобів є обґрунтованими.

Період заборгованості по сплаті орендної плати складає із 14.11.2016 по 14.06.2018 та налічує 19 місяців, а тому відповідач заборгував перед позивачем орендну плату за користування транспортними засобами у розмірі 9 500,00 грн. за кожний транспортний засіб.

При цьому, відповідно до розрахунку наданого позивачем, розмір заборгованості з орендної плати складає 10 000,00 грн. за кожний автомобіль, та період заборгованості складає 20 місяців, що на думку суду є необґрунтованим, оскільки період заборгованості 14.11.2016 по 14.06.2018 дорівнює 19 місяцям.

Відповідачем свого розрахунку заборгованості до суду не надано, оскільки відповідач заперечує факт наявності заборгованості.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення із відповідача заборгованості з орендної плати саме у розмірі 19 000,00 грн. обґрунтованим.

Через відсутність належних, допустимих та достовірних доказів повернення ТОВ «НВП «Укргеологстром» орендованого транспортного засобу марки RENAULT, модель LOGAN, тип ТЗ - легковий універсал-В, випуску 2010 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір - сірий, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , та орендованого транспортного засобу марки ГАЗ, модель 33023-212, тип ТЗ - загальний легковий вантажопасажирський - В, випуску 2006 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , колір - червоний, реєстраційний номер - НОМЕР_5 , власнику ОСОБА_1 , позовні вимоги про зобов`язання відповідача повернути транспортні засоби підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

10.08.2020 року позивачем було подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій останній просив стягнути із відповідача на свою користь неустойку у розмірі 14.06.2018 по дату прийняття рішення у справі.

Таким чином, у відповідності до ст. 785 ЦК України розмір неустойки за період із 14.06.2018 по 13.08.2021 (38 місяців) складає 76 000,00 грн.

14.09.2020 відповідачем було подано до суду клопотання про застосування строку позовної давності, в обґрунтування якого вказує, що позивачем пропущено трирічний строк на звернення до суду із позовом про стягнення орендної плати та пропущено однорічний строк на звернення із позовом про стягнення неустойки, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позовна давність, згідно ст. 256 ЦК України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що між сторонами було укладено письмовий договір щодо збільшення строку позовної давності, а відтак суд застосовує до спірних правовідносин строки встановлені законом.

Згідно зі ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, що визначено частиною 1 статті 261 ЦК України.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Положеннями ч. 5 ст. 261 ЦК України закріплено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до положень ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, а строк, що визначений місяцями, - у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно із п. 5 кожного із договорів, Орендна плата сплачується не пізніше п`ятого числа поточного місяця.

Таким чином, оскільки до 05.12.2016 відповідачем не було сплачено орендну плату за черговий період із 14.11.2016 по 14.12.2016, то 06.12.2016 у відповідача виникло право на звернення до суду із позовом для стягнення заборгованості за період із 14.11.2016 по 14.12.2016.

Враховуючи викладене вище, трирічний строк позовної давності для звернення позивача до суду із вимогами про стягнення заборгованості за період із 14.11.2016 по 14.12.2016 року, закінчився 06.12.2019 року, позивач до суду звернувся 31.12.2019, а тому суд вважає за необхідно застосувати до вимог позивача про стягнення заборгованості із орендної плати за період з 14.11.2016 по 14.12.2016 року строк позовної давності.

З урахуванням викладеного вище, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати у розмірі 18 000,00 грн. за період із 14.12.2016 по 14.06.2018.

Щодо тверджень відповідача про застосування однорічного строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки, то суд не може із ними погодитися з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. До неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність (правовий висновок, закріплений в постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року по справі № 909/62/18).

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення із відповідача на користь позивача неустойки у порядку ст. 785 ЦК України у розмірі 76 000,00 грн.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Зокрема, частина друга цієї статті передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, при застосуванні цієї правової норми необхідно встановити, що є зобов`язанням і які зобов`язання є грошовими.

Частина перша статті 509 ЦК України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається у грошовій одиниці України (або у грошовому еквіваленті у іноземній валюті).

Оскільки між сторонами виникли правовідносини, що випливають з договору позики грошових коштів, то зазначені правовідносини є зобов`язальними, а зобов`язання - грошовим.

Таким чином, на спірні правовідносини поширюється дія статті 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У наданому позивачем розрахунку індексу інфляції та трьох відсотків річних, останній виходив із суми заборгованості у розмірі 20 000,00 грн., проте оскільки суд прийшов до висновку про стягнення заборгованості у розмірі 18 000,00 грн., то також підлягає стягненню із відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 1 700,31 грн., та три відсотки річних у розмірі 835,89 грн.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

10.08.2020 року представником позивача надано до суду заяву про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Право учасників справи на користування професійною правничою допомогою встановлено статтею 15 ЦПК.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 141 ЦПК).

Відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Процесуальне законодавство встановлює порядок подання до суду заяв про відшкодування судових витрат, який стосується і витрат на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до частин 1,3 статті 134 ЦПК попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, сторона має подати до суду з першою заявою по суті спору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відсутність попереднього розрахунку витрат на правничу допомогу у першій заяві по суті спору може бути підставою для відмови у відшкодуванні цих витрат іншої стороною (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №904/4494/18, провадження №12-110гс19, пункт 6.51).

Судова практика по-різному вирішувала питання про те, чи підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу, які станом на час розгляду справи ще не були понесені (постанова ВС (КЦС) від 19 квітня 2021 року, справа № 748/41/20, постанова ВС (ЦКС) від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19, постанова ВС від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20).

Проте, за висновками Європейського Суду (справа «Бєлоусов проти України», заява №4494/07, «Савін проти України», заява 34725/08, п. 97) витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як «фактично понесені».

Отже, за змістом норм національного та європейського законодавства фактично понесеними (здійсненими) витратами можуть бути ті витрати, які підлягатимуть оплаті, виходячи з положень договору про надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що повноваження адвоката Постульги В.Є. підтверджуються договором № б/н від 06.06.2018 року та ордером (а.с 18-20).

Відповідно до п. 3 договору № б/н від 06.06.2018, за надання адвокатських послуг визначених п.п. 2.3. цього Договору клієнт зобов`язується сплачувати адвокату гонорар на підставі акту прийому-передачі наданих послуг, який підписується сторонами.

Водночас суду не надано доказів узгодження сторонами розміру оплати послуг адвоката, а також акт прийому-передачі наданих послуг який передбачений п. 3 Договору.

При поданні до суду позовної заяви позивачем не було надано попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на те, що у позовній заяві позивач не зазначив попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а також не надав суду акт прийому-передачі наданих послуг, а тому суд приходить до висновку про відмову у стягненні витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 305,20 грн. та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 384,20 грн.

При цьому ухвалою суду від 05.02.2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено, а тому суд приходить до висновку про стягнення із відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 2 305,20 грн.

Крім того, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 196, 96 грн., оскільки ціна позову за вимоги майнового характуру з урахуванням часткового задоволення позову становить 96 536, 20 грн. (965,36 грн.- 768, 40 грн.=196, 96 грн.).

На підставі ст.ст.252-254, 261, 509, 525, 526, 614, 625, 759, 764, 785, 798-803 ЦК України, та керуючись ст. 10-13,76-81, 89, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Укргеологстром» про стягнення коштів та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Укргеологстром» (код ЄДРПОУ 36942078, адреса: 03057, м. Київ ,вул. Металістів, 20) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 ) транспортний засіб марки RENAULT, модель LOGAN, тип ТЗ - легковий універсал-В, випуску 2010 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір - сірий, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на автомобіль марки RENAULT, модель LOGAN, 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , реєстраційний номер - НОМЕР_2 .

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Укргеологстром» (код ЄДРПОУ 36942078, адреса: 03057, м. Київ ,вул. Металістів, 20) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 ) транспортний засіб - автомобіль марки ГАЗ, модель 33023-212, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_4 , реєстраційний номер - НОМЕР_5 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 на автомобіль марки ГАЗ, модель 33023-212, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_4 , реєстраційний номер - НОМЕР_5

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Укргеологстром» (код ЄДРПОУ 36942078, адреса: 03057, м. Київ,вул. Металістів, 20) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість з орендної плати у розмірі 18 000,00 грн., неустойку у розмірі 76 000,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 700,31 грн., три відсотки річних у розмірі 835,89 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Укргеологстром» (код ЄДРПОУ 36942078, адреса: 03057, м. Київ ,вул. Металістів, 20) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 305,20 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Укргеологстром» (код ЄДРПОУ 36942078, адреса: 03057, м. Київ, вул. Металістів, 20) на користь держави судовий збір у розмірі 196, 96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О.М. Букіна