ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 жовтня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/1310/20

Головуючий у першій інстанції - Карапута Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1206/21, №22-ц/4823/1211/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

секретар: Позняк О.М.

Позивач: ОСОБА_1

Відповідач: ОСОБА_2

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 09 червня 2021 року та на ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 25 червня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки із спільної часткової власності (суддя Карапута Л.В.), ухвалених відповідно о 15 год. 11 хв. та о 08 год. 30 хв. у м.Чернігів, повний текст рішення складено 10 червня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив виділити йому в натурі у приватну власність, визнавши за ним право власності на належну йому на праві власності 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в окремий об`єкт нерухомості частину, що складається з: - по житловому будинку: 1-1 коридор площею 14,0 кв.м, 1-2 кімната площею 11,6 кв.м, 1-3 кімната площею 10,9 кв.м, 1-4 кімната площею 18,1 кв.м, 1-5 ванна площею 2.9 кв.м, 1-6 вбиральня площею 1.1 кв.м; 1-7 шафа площею 0.7 кв.м; 1-8 кухня площею 16.8 кв.м, 1-1 тамбур площею 2,2 кв.м; 1-9 веранду площею 20.3 кв.м; 1-10 коридор площею 5,9 кв.м; 1-11 шафу площею 1,4 кв.м загальною площею 105,2 кв.м, в тому числі житловою 44,4 кв.м; - по господарським будівлям та спорудам: погреб позначений літ.а2-1, гараж літ. Д-2 1 поверх, сарай літ.Д-2 2 поверх; сарай літ.Д1-1; сарай літ.Д2-1; душ літ.Е-1. Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу №1/7922 від 29.07.1975 року належить 1/2 частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 . Сторони по справі є сусідами. Загальна площа квартири позивача становить 105,2 кв.м. Відповідачу на підставі рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 15.01.1992 року належить загальна площа квартири 92,3 кв.м. ОСОБА_1 вказує, що домоволодіння сторін має окремі входи, відокремлені один від одного, які фактично є двома окремими житловими будинками із своїми господарськими будівлями та спорудами. Сторони також є власниками земельних ділянок, наданих для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських будівель, а тому наявна технічна можливість для виділу в натурі 1/2 частки з майна, яке є спільною частковою власністю сторін, в окрему одиницю та визнання за позивачем права власності на виділений об`єкт нерухомого майна, однак відповідачка не має бажання вирішити спір мирним шляхом.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 09 червня 2021 року, з урахуванням ухвал Деснянського районного суду м.Чернігова від 10 червня 2021 року та від 30 червня 2021 року про виправлення описок, частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки із спільної часткової власності, виділено в натурі у приватну власність позивача, визнавши за ним право власності на належну йому 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: 1-1 коридор площею 14,0 кв.м, 1-2 кімната площею 11,6 кв.м, 1-3 кімната площею 10,9 кв.м, 1-4 кімната площею 18,1 кв.м, 1-5 ванна площею 2,9 кв.м, 1-6 вбиральня площею 1,1 кв.м, 1-7 шафа площею 0,7 кв.м, 1-8 кухня площею 16,1 кв.м, 1-9 веранда площею 20,3 кв.м, 1-10 коридор площею 5,9 кв.м, 1-11 шафа площею 1,4 кв.м, 1-І тамбур площею 2,2 кв.м, загальною площею 105,2 кв.м та господарські будівлі та споруди: гараж літ. «Д-2 (Іпов)», сарай літ. «Д-2 (2пов.)», сарай літ. «Д1 -1», сарай літ. «Д2-1», душ літ. «Е-1», сарай літ. «Е1-1», навіс літ. «Е2», вбиральня літ. «ЕЗ». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10186 грн грошової компенсації вартості ідеальної частки будинку. В решті позовних вимог відмовлено. Також судом стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 5360 грн, витрати на проведення судової експертизи в розмірі 7191 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на проведення правничої допомоги в розмірі 4800 грн. Рішення суду мотивовано тим, що оскільки після виділу частки із спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна. Суд дійшов висновку, що відповідачці вже виділено в натурі 1/2 частину спірного будинку, право власності на частку нею було зареєстровано, де об`єктом є житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 106,1 кв.м, житловою площею 44,4 кв.м, форма власності приватна, розмір частки складає одиниця, тому вимога позивача щодо припинення права спільної часткової власності не підлягає задоволенню. Крім того, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в сумі 5360 грн, що складає від ціни позову - вартості будинку з господарськими будівлями 536000 грн та становить 51/100 частину будинку з господарськими будівлями та витрати на проведення судової експертизи в розмірі 7191 грн, що підтверджується листом судового експерта Солдатової В.С.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 25 червня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - Шолох О.В. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалу суду мотивовано тим, що рішенням суду вже відмовлено в стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки Договір про надання правничої допомоги укладений між адвокатом Шолох О.В. та позивачем 20 лютого 2020 року, акт - розрахунок передачі-приймання юридичних послуг до договору від 20 лютого 2020 складений 15 березня 2021 року, де встановлена договірна плата за послуги на суму 10000 грн, а квитанцією до прибуткового касового ордеру від 02 лютого 2020 року ОСОБА_1 за надання правничої допомоги сплатив 10 грн, фактично позивачем сплата правничої допомоги відбулася до укладення договору про надання правничої допомоги від 20 лютого 2020 року, тобто при ухваленні рішення судом вже було вирішено питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу понесених адвокатом Шолох О.В.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 09 червня 2021 року в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , відмовити відповідачу у стягненні з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10186 грн грошової компенсації вартості ідеальної частки будинку та стягнути на користь позивача 5241,86 грн судового збору, 2288 грн витрат на додаткову судову будівельно-технічну експертизу. Також ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 25 червня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 серпня 2020 року, встановлений безперечний факт, що ОСОБА_2 на час ухвалення оскаржуваного рішення не є співвласником спірного житлового будинку та свою частку вона вже виділила, при цьому не заявляла про стягнення коштів для рівності часток. ОСОБА_1 посилається, що сторонами не заперечувалося, що їхні частки збільшувались за власний рахунок, а отже ніякої компенсації не могло бути. За доводами позивача, рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 серпня 2020 року виділ в натурі частки із спільного майна не відбувався, його право спільної часткової власності не припинялося, тому вимога позивача щодо припинення права спільної часткової власності підлягала задоволенню. ОСОБА_1 вважає, що понесені ним судові витрати були неправомірно задоволені частково, зокрема зменшено судовий збір, відмовлено у витратах на додаткову експертизу. Також особа, яка подає апеляційну скаргу, звертає увагу, що ухвалою суду від 14 лютого 2020 року визначено, що даний позов є майнового характеру, ціна позову 1313124 грн, а тому судовий збір за його подання складав 10500 грн. Однак, фактично задовольнивши вимоги майнового характеру в повному обсязі, відмовивши у вимозі про припинення права спільної часткової власності, яка стала не похідною, а окремою вимогою немайнового характеру, суд вирішив, що ці вимоги дорівнюють порівну одна одній, як 51% та 49%, тобто судовий збір задоволено на 51%. За доводами ОСОБА_1 , до судових дебатів на останньому судовому засіданні його представник заявила, що докази витрат на правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, проте суд заяву проігнорував і відмовив у задоволенні стягнення витрат на правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 усі понесені документально підтверджені судові витрати по справі. Доводи відзиву зводяться до викладу обставин справи. Відповідач вказує, що рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 серпня 2020 року свою частку вона вже виділила, у зв`язку з чим спільна часткова власність сторін на спірний житловий будинок вже була припинена, що виключає можливість задоволення вимоги ОСОБА_1 про припинення спільної часткової власності сторін у спільному домоволодінні. Посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 у справі №6-12цс13, відповідач зазначає, що суд також правомірно присудив стягнути з позивача на користь відповідачки різницю відхилення вартості часток в бік її збільшення при виділі на користь позивача 51/100 частин в будинку з господарськими будівлями, оскільки визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. За доводами відповідача, питання розподілу судових витрат було в повній мірі вирішено рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 09 червня 2021 року, тому суд правомірно відмовив в ухваленні додаткового рішення. Крім того, у своєму відзиві відповідачка вказує, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом цієї справи в апеляційній інстанції, складає орієнтовно 8000 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду оскаржується позивачем лише в частині відмовлених позовних вимог та в частині розподілу судових витрат, то в частині задоволених позовних вимог рішення суду апеляційним судом не переглядається.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині частково не відповідає.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка по АДРЕСА_2 площею 0,0684 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7410100000:02:025:5193 (а.с.6 т.1).

З копії Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 21 лютого 2006 року вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві приватної власності належать по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.7 т.1).

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки із спільної часткової власності та припинення спільної часткової власності задоволено. Виділено в натурі у приватну власність ОСОБА_2 , визнавши за нею право власності на це майно, належну їй на праві власності 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в окремий об`єкт нерухомості частину, яка складається з: - по житловому будинку: 2-1 коридор площею 8,1 кв.м, 2-2 кухня площею 12,5 кв.м, 2-3 коридор площею 6,7 кв.м, 2-4 кімната площею 19,9 кв.м, 2-5 кімната площею 8,3 кв.м, 2-6 коридор площею 2,4 кв.м, 207 санвузол площею 4,2 кв.м, 2-8 коридор площею 2,8 кв.м, 2-9 кімната площею 16,2 кв.м, 2-10 вітальня площею 10,3 кв.м, 2-1 балкон площею 0,9 кв.м, 3-1 магазин площею 13,8 кв.м, загальною площею 106,1 кв.м, в тому числі житловою 44,4 кв.м; - по господарським будівлям та спорудам: гараж літ. З-1, навіс літ з-1, сарай літ. И. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 на даний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с.187-189 т.1).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається що 10 березня 2021 року зареєстровано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 106,1 кв.м, житловою площею 44,4 кв.м на підставі рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 серпня 2020 року за ОСОБА_2 , форма власності приватна, розмір частки 1 (а.с.245-246 т.1).

Також згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 належить на праві приватної власності 1/2 частина будинку АДРЕСА_1 , зазначено, що об`єкт в процесі виділу частки (а.с.247-248 т.1).

Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Статтею 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, передбачено статтею 364 ЦК України.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша-третя статті 364 ЦК України).

При виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має виділятися окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

За матеріалами справи встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 серпня 2020 року було припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Тобто у даному випадку відбувся виділ у натурі частки із спільного майна лише для одного співвласника і саме на частку ОСОБА_2 і припинено право спільної часткової власності. Після вказаного рішення суду відповідачка зареєструвала свою частину майна як самостійний об`єкт.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності, суд першої інстанції не врахував, що право спільної часткової власності для ОСОБА_1 не припинялося, його частка у майні на даний час зареєстрована як 1/2 частина.

Враховуючи, що оскаржуваним рішенням суду ОСОБА_1 виділено в натурі у приватну власність і визнано за ним право власності на належну йому 1/2 частину житлового будинку, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність підстав для припинення права спільної часткової власності позивача на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Доводи апеляційної скарги щодо неможливості стягнення з нього грошової компенсації вартості ідеальної частки будинку не заслуговують на увагу.

Так, системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, ЦК України дає підстави зробити висновок про те, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15-ц, від 12 березня 2020 року у справі № 127/5835/16-ц.

Висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №27-20 від 28 вересня 2020 року запропоновано один можливий варіант виділу частки в будинку відповідно до складеного фактичного користування житловим будинком і встановлено, що частка позивача складає 51/100 частину в будинку з господарськими будівлями і на 10186 грн більше від ідеальної частки в одиницях вартості.

У даному випадку, хоча інший співвласник і здійснив вже виділ своєї частки, не заявляючи при цьому про стягнення коштів для рівності часток, проте саме у даній справі встановлено, що розмір частки ОСОБА_1 більший за розмір частки ОСОБА_2 , що є визначальним для виділу частки. При цьому в матеріалах справи відсутні докази, що збільшення розміру частки позивача відбулося за рахунок прибудов, здійснених позивачем за власний рахунок.

Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь відповідачки грошової компенсації вартості ідеальної частки будинку є обгрунтованим. Однак, судом не враховано, що 19 квітня 2021 року ОСОБА_1 сплатив кошти у розмірі 10186 грн на депозитний рахунок суду, що підтверджується квитанцією на а.с.237 т.1.

З урахуванням викладеного, вказані грошові кошти компенсації вартості ідеальної частки будинку належить стягнути на користь ОСОБА_2 не з ОСОБА_1 , а із депозитного рахунку суду.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із проведенням експертизи.

Відповідно до п/п 1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п.9 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, визначається дійсною вартістю нерухомого майна.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 просив виділити в натурі у його приватну власність, визнавши за ним право власності на це майно, належну йому на праві власності 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та припинити його право спільної часткової власності на вказану частку.

Оскільки вимога про виділення частки є передумовою для застосування іншого способу захисту права - припинити право спільної власності, то вказані позовні вимоги є фактично однією вимогою, яка стосується належної позивачу 1/2 частки права власності.

Відповідно до наданого позивачем при зверненні до суду першої інстанції висновку експерта за результатами проведення експертного дослідження №44-19 від 20 грудня 2019 року ринкова вартість 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складає 1 313 124 грн.

ОСОБА_1 сплачено до суду першої інстанції судовий збір у загальному розмірі 10510 грн (840,8 (а.с.1 т.1) + 9669,2 (а.с.31 т.1)).

Згідно із ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, то з відповідачки на його користь належить стягнути сплачений ним при зверненні до суду судовий збір у розмірі 10510 грн, а не 5258,14 грн, як визначено судом першої інстанції. Також з ОСОБА_2 підлягає стягненню 7191 грн витрат на проведення судової експертизи на користь позивача.

При проведенні додаткової судової будівельно-технічної експертизи своїм листом №246 від 11 листопада 2020 року судовий експерт Солдатова В.С. просила оплатити вартість робіт у розмірі 2288 грн (а.с.198 т.1). Згідно з квитанцією від 12 листопада 2020 року кошти у розмірі 2288 грн на вказаний експертом рахунок було сплачено ОСОБА_4 (а.с.197 т.1).

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача повідомила, що ОСОБА_4 є дружиною позивача. Отже, колегія суддів вважає за можливе стягнути кошти за проведення додаткової експертизи з відповідачки на користь позивача.

Відмовляючи у стягненні на користь позивача витрат за надання правничої допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що їх сплата відбулася до укладення договору про надання правничої допомоги.

Висновок суду про відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу є помилковим.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що 20 лютого 2020 року між ОСОБА_1 і адвокатом Шолох О.В. було укладено Договір про надання правничої допомоги, за умовами якого адвокат надає правову допомогу клієнтові, зокрема з приводу представництва та захисту його інтересів у судах загальної юрисдикції всіх ланок (а.с.59 т.1). Відповідно до пунктів 3, 4 вказаного договору обсяг і вартість наданої правової допомоги за цим договором визначається у відповідному розрахунку, який є невід`ємним додатком до цього договору і свідчить про виконання сторонами своїх зобов`язань. Договір діє з моменту його підписання сторонами до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань. До суду першої інстанції було надано ордер на надання правової допомоги у Деснянському районному суді м.Чернігова (а.с.58 т.1).

Також до матеріалів справи було долучено Акт-розрахунок передачі-приймання юридичних послуг до договору від 20.02.2020 року, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні послуги: юридична консультація, вивчення документів - 2 години; складання позову та відповіді на відзив - 3 години; виготовлення та надіслання сторонам процесуальних документів - 2 години; вивчення практики та правових позицій, ознайомлення з матеріалами справи з вивченням висновків експерта - 3 години; представництво сторони у судових засіданнях - 2 години. Договірна плата за послуги в суді першої інстанції становить 10 000 грн (а.с.205 т.1). Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат за надану правничу допомогу від 02.02.2021 сума вже понесених судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, становить 10 000 грн (а.с.206 т.1). Крім того, додано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, видане на ім`я Шолох О.В. (а.с.207 т.1).

Верховний Суд у своїй постанові від 28 вересня 2021 року у справі №160/12268/19 виклав правовий висновок, відповідно до якого витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.5 ст. 137 ЦПК України зменшення розміру витрат на правничу допомогу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Сторона відповідача не заявляла про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу.

Таким чином, враховуючи обсяг виконаних в рамках договору про надання правничої допомоги адвокатом Шолох О.В. робіт, співмірності заявленого розміру витрат обсягу наданих послуг, незважаючи на те, що квитанцію про сплату вказаних витрат не було подано до ухвалення судового рішення, а з урахуванням можливості розподілу не тільки фактично оплачених витрат, а і тих, які тільки мають бути сплачені, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, то відсутні підстави для відшкодування відповідачці витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню і у вказаній частині.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, надану ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції, не підлягають відшкодуванню.

Відповідно до п/п 6 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Частиною 4 статті 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

З апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про припинення його права спільної часткової власності, а також в частині стягнення з нього грошової компенсації вартості ідеальної частки будинку.

На виконання ухвали Чернігівського апеляційного суду від 23 липня 2021 року позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1261,20 грн (виходячи з оспорюваної суми 10186 грн).

У задоволенні вимог апеляційної скарги про скасування рішення суду в частині стягнення з позивача на користь відповідачки компенсації вартості ідеальної частки будинку фактично відмовлено, отже сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1261,2 грн відшкодуванню позивачеві не підлягає.

Проте, ОСОБА_1 не сплачено судовий збір за оскарження рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про припинення права спільної часткової власності.

Враховуючи, що вимоги про виділ частки і припинення права спільної часткової власності є фактично однією вимогою, в даному випадку неможливо застосувати принцип пропорційності при визначенні розміру судового збору за оскарження частини таких вимог. Отже, апеляційний суд вважає за можливе визначити розмір судового збору, розподіливши його порівну. Тобто, виходячи із загальної суми судового збору у випадку оскарження рішення суду в повному обсязі (про виділ частки і припинення права спільної часткової власності) - 15765 грн (10510 грн х 150%), за оскарження рішення в частині відмови у задоволенні вимог про припинення права спільної часткової власності належало сплатити 7882,5 грн (15765 : 2).

У зв`язку із задоволенням вказаної вимоги судовий збір у розмірі 7882,5 грн належить стягнути з ОСОБА_2 на користь держави.

Апеляційна скарга в частині вимог про скасування ухвали Деснянського районного суду м.Чернігова від 25 червня 2021 року не підлягає задоволенню, оскільки судом вірно встановлено, що рішенням суду вже відмовлено в стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

У виправленій апеляційній скарзі ОСОБА_1 міститься клопотання про скасування ухвали Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 червня 2021 року, проте в матеріалах справи така ухвала відсутня, отже такі вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 09 червня 2021 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності, стягнення грошової компенсації вартості ідеальної частки будинку та в частині розподілу судових витрат.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Стягнути з ТУ ДСА у Чернігівській області на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти, внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок UA128201720355289002000005960, банк отримувача Держказначейська служба України, м.Київ, отримувач Деснянський суд м.Чернігова 22030101, код отримувача 26295412, в сумі 10186 грн згідно квитанції від 19.04.2021, № квитанціїї 0.0.2095575408.1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 10510 грн за розгляд справи судом першої інстанції, витрати на проведення судової експертизи в розмірі 7191 грн, витрати на проведення додаткової судової експертизи у розмірі 2288 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 25 червня 2021 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 7882 грн 50 коп. судового збору за апеляційний розгляд справи.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 22 жовтня 2021 року.

Головуючий: Судді: