Кременчуцький районний суд Полтавської області

м. Кременчук, вул. Майора Борищака, 31, 39600, 0(536)-74-13-27

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 грудня 2010 року

       Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Степаненка Ю.І., за участю секретаря Левицької І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області поновлення пропущеного строку для звернення до суду та покладення обов`язку щодо нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 06 жовтня 2010 року звернувся в суд з позовом до відповідача управління Пенсійного Фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області, у якому просив суд відновити йому пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнати відмову відповідача у виплаті допомоги неправомірною, зобов`язати відповідача нарахувати та стягнути з нього на його користь недоплачену йому щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період з 01 січня 2006 року по 30 вересня 2010 року, посилаючись на те, що він народився 1938 року, одержує пенсію за віком і відноситься до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право з 01 січня 2006 року на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки така надбавка йому взагалі не виплачувалася.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких йому повинна була нараховуватися та виплачуватися соціальна допомога. Але відповідач у порушення вимог Конституції України, не виплатив йому цю допомогу за вказані періоди.

Вважає, що з прийняттям окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої юридичної сили його законні права були обмежені.

У добровільному порядку провести перерахунок та доплату належних йому соціальних пільг за вказані періоди відповідач не бажає.

Починаючи з 2009 року право на отримання соціальної пільги дітям війни не було обмежено жодним законодавчим актом.

Тому він вважає, що має право вимагати від відповідача доплати грошових коштів щомісяця за вказані періоди на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, 26 жовтня 2010 року направив до суду письмове заперечення проти позову, в якому зазначає, що вимоги позивача являються незаконними і безпідставними, оскільки у законодавстві є прогалина, яка полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 % якої, мають підвищуватися пенсії дітям війни або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. Вимога позивача є незаконною також з тих підстав, що треба розмежовувати Бюджет Пенсійного Фонду, який формується відповідно до ст.71 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Державний бюджет України, оскільки ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає здійснення фінансового забезпечення державних соціальних гарантій за рахунок коштів Державного бюджету України. Крім цього, вважає, що позивач пропустила передбачений статтею 99 КАС України шестимісячний строк для звернення до суду, але вимогу про поновлення пропущеного строку не заявив. За таких обставин, на його думку, відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до статті 183-2 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку скороченого провадження.

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення адміністративного позову з наступних підстав.

Установлено і не заперечується відповідачем, що позивач відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, як особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, що також підтверджується копією паспорта та пенсійного посвідчення (а.с.6,7).

Ураховуючи зазначений статус позивача він відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 року №2195-ІV, який набрав чинності 01.01.2006 року).

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік».

Відповідно до ч.2,3 статті 22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

       Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону.

Згідно ч.2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, а відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв`язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Тому задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Відповідно до ч.2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 %, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а ужінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, ч.3 статті 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає мінімальний розмір пенсії за віком, суд вважає за можливе застосувати саме частину першу статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якого виду пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч.3 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є управління Пенсійного фонду України у Кременчуцькому районі Полтавської області, де перебуває на обліку позивач.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність покладення обов`язку на управління Пенсійного фонду України у Кременчуцькому районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії позивачу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з підвищенням пенсії на 30% з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати.

Що стосується вимог позивача про стягнення щомісячної надбавки до пенсії дитини війни в 2008 році, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції. Встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачувалося щомісячно зазначене підвищення встановленого розміру.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Разом з тим, суми підвищення дітям війни були визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Так, пунктом 8 Постанови встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривень, з 1 липня - 48,2 гривень, з 1 жовтня - 49,8 гривень.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 статті 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року управління Пенсійного фонду України у Кременчуцькому районі Полтавської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність і не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22 травня 2008 року повинен був нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, суд вважає необхідним зобов`язати управління Пенсійного фонду України у Кременчуцькому районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням пенсії на 30% з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за 2008 рік з 22 травня 2008 року з урахуванням проведених виплат та провести відповідні виплати.

Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.

Згідно ч.2 статті 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати бездіяльність даного управління протиправною в частині не нарахування та не виплати підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі, встановленому статтею 28 Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за періоди: з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 вересня 2010 року.

У період з 01 січня 2009 року по день звернення позивача з позовом та на час розгляду справи дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» органом законодавчої влади - Верховною Радою України не зупинялася.

Згідно статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов`язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов`язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Аналізуючи приписи Конституції України та наведені вище нормативно-правові акти, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов`язань перед позивачем.

Крім того, відповідачем, у порушення ч.2 статті 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов`язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.1,3,4 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов`язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов`язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Щодо вимоги позивача поновити пропущений ним з поважних причин строк для звернення до суду, суд виходить з того, що на зазначені правовідносини не розповсюджується дія ч.2 статті 99, статті 100 КАС України, виходячи з наступного.

Зі змісту норм ч.1 та 3 статті 99 КАС України вбачається, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Матеріальними нормами ч.2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та» ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», встановлено, що нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, на неотримані позивачем суми доплати до пенсії процесуальний шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.99 КАС України, не поширюється.

Тому суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 статті 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.6, ст.8, 22, ч.1 ст.46, ст.64 Конституції України, ст.ст. 1,3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статтями 7- 11,17,71,86,158-163, 183-2 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Кременчуцькому районі Полтавської області в частині не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , 1938 року народження підвищення до пенсії в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтею 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України у Кременчуцькому районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , 1938 року народження з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за повний 2009 рік з 01 січня по 31 грудня 2009 року та за 2010 рік з 01 січня по 30 вересня 2010 року з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 гривня 70 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена сторонами шляхом подання апеляційної скарги до Харківського Апеляційного адміністративного суду через Кременчуцький районний суд в 10-денний строк з дня отримання її копії або відповідачем у порядку ч.2 ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                Ю.І. Степаненко