ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8040/21 Справа № 174/106/21 Суддя у 1-й інстанції - Ілюшик І. А. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року                                                                м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Деркач Н.М.

суддів – Куценко Т.Р., Ткаченко І.Ю.

при секретарі — Усик А.Д.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Жилсервіс» комунального підприємства "Управляюча компанія «Жилкомсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди, третя особа - ОСОБА_2 ,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Жилсервіс КП «УК» «Жилкомсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди, третя особа - ОСОБА_2 .

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він взятий на облік як переміщена особа, з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, постійно проживав у м. Шахтарськ, Донецької області, і перемістився з тимчасове окупованої території до м. Вільногірську, Дніпропетровської області. Разом з ним до м. Вільногірська, перемістилася з тимчасове окупованої території до м. Вільногірську, Дніпропетровської області, його матір, ОСОБА_2 .

Зазначеними житловими приміщеннями він та його матір користуються на підставі договорів найму житлового приміщення для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб і розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладених нами 23 січня 2020 року з відповідачем, ДП «Жилсервіс» КП «УК «Жилкомсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області. В вищезазначених кімнатах № 5 та № 6 відсутнє централізоване опалення, і їх обігрів у осінньо-зимовий період здійснюється за допомогою пристроїв, які надають тепло використовуючи електричну енергію. Тобто він є споживачем електричної енергії, яку йому повинний надавати відповідач.

02 грудня 2020 року близько 20.00 год. за вказівкою директора відповідача ДП «Жилсервіс КП «УК «Жилкомсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області працівники вказаного підприємства відключили від електропостачання кімнати АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , тобто кімнати в яких проживає він та його матір, якій вже 86 років. При цьому, він та його матір, щомісячно сплачували нараховану їм плату за комунальні послуги, в тому числі за використану електричну енергію, і не мали заборгованості перед ДП «Жилсервіс» КП «УК «Жилкомсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, за вказані комунальні послуги.

У свою чергу таки дії відповідача по відключенню жилих кімнат в яких проживають він та його мати від електропостачання, були неправомірними. Внаслідок неправомірних дій відповідача йому була спричинена моральна шкода, оскільки з 20.00 год. 02 грудня 2020 року та до 18 грудня 2020 року внаслідок відключення від електропостачання він не мав змоги опалювати своє житлове приміщення та житлове приміщення його матері, яка є особою похилого віку, та потребує стороннього догляду з його боку, при цьому, в той час, температура повітря в їхніх з матір`ю кімнатах знизилася до +12 градусів по Цельсію, що негативно вплинуло на його психологічний стан, приймаючі до уваги, що на дворі був зимовий період і температура повітря на дворі мала мінусове значення по Цельсію, а тому неможливість обігріву його житла, а також житла його матері, спричинило йому фізичні та душевні страждання від того, що він почував себе дуже некомфортно в холодному приміщенні, та бачив, що його матір мерзне в своєму житлі, а він її єдиний син нічім не може їй допомогти. Крім того, внаслідок припинення подачі електричної енергії відповідачем, був порушений його звичний спосіб життя, оскільки у нього виникла необхідність докладання додаткових зусиль для його нормалізації, а саме, телефонувати на «гарячу лінію», звертатися зі скаргами на дії відповідача до Вільногірського міського голови та Голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації, та з заявами до Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУНП у Дніпропетровської області, про вчинення директором відповідача кримінального проступку передбаченого ст. 356 КК України.

В обґрунтування позову посилався на те, що дії відповідача були неправомірні, оскільки станом на грудень 2020 року і до цього часу на території України діють карантинні та обмежувальні заходи пов`язані з поширенням коронавірусної хвороби. Було порушено споживчий договір. Підставою для звернення до суду з позовом стало саме відключення електроенергії.

Тому просить задовольнити його позовну заяву та стягнути на його користь з ДП «Жилсервіс» КП «УК «Жилкомсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

Рішенням   Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2021 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Так, судом встановлено, що згідно довідки від 30 жовтня 2014 року № 1244-57 «про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», ОСОБА_1 постійно проживав у м. Шахтарськ, Донецької області, і перемістився з тимчасове окупованої території до АДРЕСА_4 (а.с. 5).

23 січня 2020 року між ДП «Жилсервіс» КП «УК «Жилкомсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області в особі керівника Пойденко Л.А. та ОСОБА_1 було укладено договір найму житлового приміщення для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб і розташованого за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 6-7).

З доданих до позовної заяви листів вбачається, що постачання електроенергії до кімнати позивача було відновлено станом на 22 грудня 2020 року, електропостачання за адресою: АДРЕСА_5 здійснюється від електричних мереж, які належать оператору системи розподілу ПрАТ ПЕЕМ «Центральна Енергетична Компанія». Прямі договори на постачання електроенергії з мешканцями відсутні. Балансоутримувачем будинку є ДП «Жилсервіс» КП «УК «Жилкомсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд обґрунтовано виходив з того, що позивачем не доведено факту порушення його прав, свобод чи інтересів з боку ДП «Жилсервіс» КП «УК «Жилкомсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, а саме припинення постачання електроенергії у зв`язку із наявністю боргу. В чому полягає порушення споживчого договору і з ким цей договір укладено позивач в судовому засіданні не пояснив.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, за загальним правилом, визначеним статтею 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в т.ч. і щодо відшкодування моральної шкоди. Тому, відповідальність у формі відшкодування моральної шкоди може наставати лише у випадках, передбачених договором або законом.

Вищевказані норми не передбачають відповідальності у формі відшкодування моральної шкоди в разі порушення зобов`язання з постачання електричної енергії, а розглядуваний спір не пов`язаний з наслідками недоліків продукції (дефекту в продукції).

Не може застосовуватись до правовідносин з приводу постачання електричної енергії ст. 1166 ЦК України, яка визначає підстави відшкодування моральної шкоди по деліктних зобов`язаннях. Правовідносини по яких виник спір, мають бути договірними, регулюються спеціальним законодавством та не є деліктними. Водночас, судом проаналізовано лише закріплені принципи в цих нормах по відповідальності у формі відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особи неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції повністю проігноровано відповідь, в якій вказано, що постачання електроенергії до кімнати позивача за адресою: АДРЕСА_5 було відновлено станом на 22 грудня 2020 року, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки доказів того, що саме протиправними діями ДП «Жилсервіс» КП «УК «Жилкомсервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області порушив права позивача, ОСОБА_1 ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції надано не було.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2021 року -  залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Головуючий         Н.М. Деркач

Судді Т.Р. Куценко

І.Ю. Ткаченко