ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" жовтня 2010 р. справа № 2а-185/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.
суддів: Уханенка С.А. Юхименка О.В.
при секретарі судового засідання: Гусєві А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 на постанову Орджонікідзевського районного суду Запорізької області від 17.11.2006 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Запорізької обласної державної адміністрації Запорізької області, треті особи: Запорізька міська рада про визнання недійсним та скасування розпорядження Запорізької обласної державної адміністрації та рішення Запорізької обласної ради, -
в с т а н о в и л а :
Позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів: Запорізької обласної державної адміністрації, Запорізької обласної ради, 3-тя особа Запорізька міська рада про визнання недійсним розпорядження і рішення, прийнятими зазначеними установами стосовно нежитлового приміщення по АДРЕСА_1.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2006 року адміністративний позов ОСОБА_6 –задоволено, визнано недійсним та скасовано Розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації № 449 від 15.10.2004 року «Про внесення змін до п.1 розпорядження Голови обласної державної адміністрації від 01.10.1998 року № 587 «щодо викладання в наступній редакції «виключити з житлового фонду житлові приміщення будинку АДРЕСА_1 загальною площею 107,06 кв. м., залишивши 51,4 кв. м. зазначеного приміщення в житловому фонді»; визнано недійсним та скасовано п.2.1. рішення Запорізької обласної ради «Про зміни у складі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області»№ 23 від 29.12.2004 року щодо передачі житлового приміщення, площею 51,4 кв. м. за адресою АДРЕСА_1»із спільної власності територіальних громад міст Запорізької області до комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2009 року відновлено втрачене провадження по адміністративній справі № 2а-185-06 за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Запорізької обласної державної адміністрації, Запорізької обласної ради, третя особа Запорізька міська рада про визнання недійсним та скасування розпорядження Запорізької обласної державної адміністрації та рішення Запорізької обласної ради.
Не погодившись з вищевказаною постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2006 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 звернулись з клопотанням про поновлення строку оскарження постанови та з апеляційною скаргою, в якій просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказали на те, що їх не було долучено до участі у справі, вони на протязі тривалого часу проживають у будинку АДРЕСА_1. При розгляді справи за позовною заявою ОСОБА_6 їх не було притягнуто в якості третьої особи, порушено їх права на проживання в спірному приміщенні.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року задоволено клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.11.2006 року.
Не погодившись з вимогами апеляційної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, позивач ОСОБА_6 подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просив відхилити апеляційну скаргу, а постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.11.2006 року залишити без змін. Вказав на те, що апелянти пропустили строк оскарження постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2006 року, оскільки мали можливість ознайомитись з матеріалами справи неодноразово. Вказав на те, що надуманим та необґрунтованим є також твердження апелянтів про те, що він приховав від суду першої інстанції той факт, що з 2005 року в Орджонікідзевському районному суді м. Запоріжжя було відкрито провадження та розглядався позов апелянтів до Запорізької обласної ради, виконкому Запорізької міської ради, третя особа ОСОБА_6, про визнання права на поліпшення житлових умов у вигляді додаткової житлової площі у квартирі, оскільки вищевказаний факт ним не приховувався.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договору купівлі-продажу нерухомості від 30 грудня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Лучко Н.Г., та зареєстрованим в реєстрі за № 2023 (а. с. 35) ОСОБА_6 є власником 17/25 частин нежитлової будівлі В ( приміщення 1 площею 35.27 кв. м., приміщення 11 площею 71,79 кв. м.).
В інших 8/25 частин приміщення зазначеної будівлі, загальною площею 51.4 кв. м. зареєстровані та проживали члени родини квартиронаймача ОСОБА_3, а вищевказана частина спірного житлового приміщення знаходиться у власності Запорізької обласної ради.
Відповідно до розпорядження № 449 Запорізької обласної державної адміністрації від 15.10.2004 року було внесено зміни до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 01.10.1998 року № 587 «Про виключення з житлового фонду житлових приміщень», виклавши в наступній редакції: «1. Виключити з житлового фонду житлові приміщення будинку АДРЕСА_1 загальною площею 107,06 кв. м., залишивши 51.4 кв. м. зазначеного приміщення у житловому фонді.»(а.с.39).
При винесенні рішення суд першої інстанції виходив з наступного, що позивач у зв’язку з винесенням спірного розпорядження, стосовно переводу частини будинку площею 51.4 кв. м з нежитлового фонду у житловий, перешкоджає власнику ОСОБА_6 реалізовувати його право власності, як власника нежитлового приміщення будівлі АДРЕСА_1, загальною площею 107, 06 кв. м., оскільки не має можливості провести ремонт належної йому частини приміщення, оскільки частини приміщення мають спільний фундамент та кровлю, які не відокремлені від частини, в якій мешкають фізичні особи, знаходиться у різних фондах (житловому та нежитловому), внаслідок чого приміщення будівлі руйнується і приходить у непридатний для подальшого використання стан.
Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 317, 318 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Усі суб’єкти права власності є рівними перед законом.
Власник згідно зі ст. 319 ЦК України володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
При прийнятті постанови судом першої інстанції не було враховано, що позивач відповідно до договору купівлі-продажу є власником лише 17/25 частин нежитлової будівлі В (приміщення 1 площею 35.27 кв. м., приміщення 11 площею 71,79 кв. м.), по АДРЕСА_1., а тому відповідно може користуватись належними йому приміщеннями –проводити ремонт на власний розсуд.
Колегія суддів також не погоджується з поясненням відповідача в судовому засіданні в тій частині, що йому необхідно проводити ремонт всього приміщення, тому що воно може бути зруйновано. Оскільки з вимогами щодо проведення капітального ремонту позивач до власника 51,4 кв. м. приміщення будинку АДРЕСА_1 –Запорізької обласної ради не звертався
Суд першої інстанції неправомірно при розгляді справи не притягнув до участі у справі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, оскільки на час розгляду справи 17 листопада 2006 року вищевказані особи постійно проживали в спірному житловому приміщенні та були зареєстровані, а винесення рішення судом першої інстанції впливало на їх житлові права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до невірних висновків та прийняття неправильного рішення, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2006 року скасуванню, з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 –задовольнити .
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2006 року - скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення постанови в повному обсязі.
В повному обсязі постанова виготовлена 29.10.2010 року.
Головуючий: М.А. Руденко
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: О.В. Юхименко