Справа № 22ц - 5893 Головуючий у 1 інст. – Коверзнев В.О.
Доповідач – Хромець Н.С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 листопада 2010 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:
Головуючого – судді Хромець Н.С.
Суддів – Лазоренка М.І., Острянського В.І.
При секретарі – Рачовій І.І.
З участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Зінченка В.А.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства „Агрофірма Березанська птахофабрика”, ОСОБА_4 про визнання незаконним наказу про звільнення, зміну формулювання причин і дати звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги та заробітку за час вимушеного прогулу,
в с т а н о в и в:
У квітні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним наказу виконавчого директора закритого акціонерного товариства „Агрофірма Березанська птахофабрика” № 51-к від 29 березня 2010 року про звільнення позивача за п. 2 ст. 41 КЗпП України. Позивач також просив зобов’язати відповідача змінити формулювання причин звільнення на п.1ч.1 ст. 36 КЗпП України – за згодою сторін, згідно з поданою ним заявою від 31.03.2010 р., та внести відповідні записи до трудової книжки і видати трудову книжку. Позивачем також заявлені вимоги про стягнення заробітної плати за відпрацьований час, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником законодавства про працю у розмірі тримісячного середнього заробітку та середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, у тому числі за затримку видачі трудової книжки на підставі ч.ч.3, 4 ст. 235 КЗпП України.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що звільнення його з посади заступника начальника відділу збуту за п.2 ст. 41 КЗпП України є незаконним, оскільки за посадовими обов’язками він не є працівником, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, а його вина у виникненні недостачі готової продукції на складі № 3 Чернігівського відділення відділу збуту. Позивач також посилався на те, що дотепер йому не видана трудова книжка, не здійснено розрахунок при звільненні і просив стягнути на його користь середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки на підставі ч.4 ст. 235 КЗпП України, а також середній заробіток на підставі ч.3 ст. 235 КЗпП та вихідну допомогу з підстав, передбачених ст. 44 КЗпП України.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 вересня 2010 року у позові ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення місцевого суду скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення рішенням суду прав позивача. Апелянт посилається на безпідставність висновків суду про те, що посада, яку обіймав позивач безпосередньо пов’язана з обслуговуванням товарних цінностей, а також про те, що вчинення позивачем винних дій, що спричинили недостачу готової продукції, підтверджене належними доказами. Також, на думку апелянта, безпідставно відмовлено у позові про стягнення заробітної плати за відпрацьований час.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним наказу про звільнення та стягнення заборгованості по заробітній платі з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду відповідає вимогам закону.
Відмовляючи у позові про визнання незаконним наказу про звільнення, суд першої інстанції послався на те, що посада, яку обіймав позивач, безпосередньо пов’язана з обслуговуванням товарних цінностей, а вчинення позивачем винних дій, які призвели до недостачі готової продукції, підтверджені актами контрольних перевірок залишків готової продукції на складі. Такі висновки суду не відповідають вимогам закону. З підстав, передбачених п.2 ст. 41 КЗпП України можуть бути звільнені лише працівники, які безпосередньо обслуговують грошові або товарні цінності. Розділ П. „Завдання та обов’язки” посадової інструкції заступника начальника відділу збуту (а.с. 22-23) не містить обов'язків, які є роботою по безпосередньому обслуговуванню товарних цінностей. Виконання обов’язку організовувати роботу складського господарства, забезпечуючи кількісну і якісну збереженість готової продукції, не є безпосереднім обслуговуванням товарних цінностей. Згідно з роз’ясненнями, викладеними у п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 19992 р. (із змінами) „Про практику розгляду судами трудових спорів”, безпосереднім обслуговуванням грошових і товарних цінностей є їх прийняття, збереження, транспортування, розподіл тощо. До посадових обов'язків позивача не входило прийняття, збереження, відпуск, транспортування товарних цінностей та інші види робіт, які можна визнати безпосереднім обслуговуванням товарних цінностей. Факт укладення з позивачем договору про повну матеріальну відповідальність також не дає підстав для застосування при його звільненні п.2 ст. 41 КЗпП України, оскільки посада заступника начальника відділу збуту не передбачена Переліком посад і робіт, які заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, який підлягає застосуванню відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. „Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР”. Крім того, невірним є висновок про вчинення позивачем винних дій, що призвели до нестачі готової продукції на складі, оскільки самі по собі акти про наявність недостачі не є підтвердженням вини конкретної особи. Таким чином, наказ про звільнення ОСОБА_3 з підстав втрати довір’я є незаконним.
Вимог про поновлення на роботі позивач не заявляв. У задоволенні вимоги про зміну формулювання причини звільнення на п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України судом першої інстанції відмовлено правильно. Зазначена норма передбачає звільнення працівника за угодою сторін, тобто на припинення трудового договору з цієї підстави має бути згода як працівника, так і роботодавця. За відсутності згоди власника або уповноваженою ним особи на припинення трудового договору на підставі п.1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, позовні вимоги ОСОБА_3 не можуть бути задоволені.
Довідкою відповідача № 147 від 27.09.2010 р. підтверджено, що позивачеві не виплачено заробітну плату за 19 відпрацьованих у березні 2010 року днів. Ця заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, як заборгованість з вплати заробітної плати.
Вимоги про стягнення компенсації за невикористану відпустку задоволенню не підлягають, оскільки наказ про звільнення є незаконним, а компенсація за невикористану відпустку підлягає стягненню за рішенням суду лише у зв'язку із звільненням працівника.
Судом першої інстанції на законних підставах відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3
Так, поясненнями представника позивача підтверджена відсутність вини відповідача у затримці видачі трудової книжки, оскільки сам позивач, отримавши повідомлення про звільнення і необхідність з’явитись на підприємство за отриманням трудової книжки і остаточного розрахунку (а.с. 5,6), не звернувся до роботодавця у зв'язку з тим, що вважав незаконним таке звільнення. За таких обставин не можна вважати, що затримка видачі трудової книжки сталася з вини відповідача. Згоди на надіслання трудової книжки поштою позивач також не подав.
Вихідна допомога з підстав, передбачених ст. 44 КЗпП України, на яку посилається позивач, стягується лише у випадках звільнення за п. 6 ст. 36 та п.п. 1,2,6 ст. 40 КЗпП України. Позовні вимоги ОСОБА_3 у цій частині є повністю безпідставними.
Безпідставними є і вимоги про стягнення заборгованості за час вимушеного прогулу у зв'язку з неможливістю влаштування на роботу через неправильне формулювання причин звільнення. По-перше, як зазначалось вище, затримка видачі трудової книжки сталася не з вини відповідача. Крім того, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин, передбачених ч.3 ст. 235 КЗпП України як підстави для стягнення середнього заробітку, зокрема про неможливість працевлаштування.
Керуючись ст.ст. 41 п.2, 116, 117, 235 КЗпП України, ст.ст. 303, 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
в и р і ш и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 вересня 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання наказу про звільнення незаконним та стягнення заборгованості по заробітній платі скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_3 в цій частині задовольнити.
Визнати незаконним наказ № 51-к від 29 березня 2010 року про звільнення ОСОБА_3 у зв'язку з втратою довір'я, п. 2 ст. 41 КЗпП України.
Стягнути з закритого акціонерного товариства „Агрофірма Березанська птахофабрика” ( с. Садове Баришівського району Київської області, вул. Комсомольська, 15, ідентифікаційний код 30698067) на користь ОСОБА_3 2305 (дві тисячі триста п’ять ) грн. 90 коп. заробітної плати.
В іншій частині апеляційну скаргу відхилити, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 вересня 2010 року залишити без змін.
Стягнути з закритого акціонерного товариства „Агрофірма Березанська птахофабрика” 51 (п’ятдесят одну) грн.. судового збору на рахунок № 31419537700002 (код бюджетної класифікації - 22090100, символ звітності банку - 537, отримувач – місцевий бюджет м. Чернігова, код ЄДРПОУ – 22825965, банк – ГУДКУ у Чернігівській області, МФО – 8535592).
Стягнути з закритого акціонерного товариства „Агрофірма Березанська птахофабрика” 120 (сто двадцять) грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на рахунок № 31211263700002 ) код бюджетної класифікації - 22050002, символ звітності банку – 263, отримувач – державний бюджет м. Чернігова, код ЄДРПОУ – 22825965, банк – ГУДКУ у Чернігівській області, МФО – 8535592).
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: