Справа № 22ц-6465/2010 Головуючий у 1-й інстанції – Савченко О.А.
Категорія – цивільна Доповідач – Позігун М.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
6 грудня 2010 року місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого –судді Позігуна М.І.,
суддів: Губар В.С., Шемець Н.В.,
при секретарі : Кравченко В.В.,
з участю: ОСОБА_1, Король О.П.- представників відповідача, представника позивача- ОСОБА_5.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою фермерського господарства «Дорошенко В.П» на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Фермерського господарства «Дорошенко В.П» про поновлення строку позовної давності, визнання права власності на ? частину спільного майна та виділення частки з нього,-
В С Т А Н О В И В:
У січні 2010 року позивачі звернулися з позовом до фермерського господарства «Дорошенко В.П.», і після уточнення позовних вимог просили суд винести рішення, яким поновити їм строк на звернення до суду за захистом порушеного права та визнати право власності на ? частину млина по АДРЕСА_1 та частини приміщення по АДРЕСА_2. В обґрунтування заявлених вимог позивачі посилались на те, що спірне майно відповідачем було придбано в період їх членства в фермерському господарстві, а тому відповідно до вимог діючого законодавства після припинення членства, вони мають право на отримання частки майна, набутого внаслідок спільної праці членів фермерського господарства.
Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2010 року поновлено ОСОБА_3, ОСОБА_4 строк позовної давності для звернення з позовом до суду. Позовні вимоги ОСОБА_3 до фермерського господарства «Дорошенко В.П.» про поновлення строку позовної давності, визнання права власності на ? частину спільного майна та виділення частки з нього задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину майна фермерського господарства «Дорошенко В.П.», а саме нежитлову будівлю пекарні загальною площею 175.2 кв. м. по АДРЕСА_2 загальною вартістю 311 330 грн.; нежитлову будівлю магазину загальною площею 69.4 кв. м. по АДРЕСА_2 загальною вартістю 289 329 грн.; нежитлову будівлю підвалу під магазином загальною площею 102.8 кв. м. по АДРЕСА_2 загальною вартістю 154 200 грн. та виділено дане майно в натурі. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь фермерського господарства «Дорошенка В.П.» 9 045 грн. компенсації для порівняння ідеальних частин в вартості спірного майна. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі фермерського господарства «Дорошенко В.П.» ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, з посиланням на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з’ясування обставин справи. Апелянт звертає увагу на неврахування судом тих обставин, що позивачі ніяких коштів для придбання майна фермерським господарством не надавали, не брали участі в його роботі, оскільки мали інший рід занять. Відповідно ж до пунктів 2, 7 ст. 2 Закону України «Про селянське фермерське господарство» голова і члени селянського (фермерського господарства) не можуть працювати в інших підприємствах, установах та організаціях. Крім того, судом не враховано, що виходячи з положень ст.. 23 «Про селянське фермерське господарство», ст.. 368 ЦК України розподілу підлягає лише майно набуте в результаті спільної праці, докази якої відсутні в матеріалах справи.
Апелянт також посилається на відсутність в суду підстав для поновлення строку на звернення до суду позивачів з позовом, та неврахуванням судом тієї обставини, що виходячи з положень ст.. 191 ЦК України фермерське господарство є цілісним майновим комплексом.
Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.
Судом встановлено, що розпорядженням представника Президента України Менської районної держаної адміністрації №68 від 16 березня 1993 року було зареєстровано селянське (фермерське) господарство ОСОБА_1 жителя АДРЕСА_3.
Розпорядженням голови Менської районної ради народних депутатів № 124 від 26 липня 1995 року в члени господарства було введено ОСОБА_3, а розпорядженням від № 17 від 21 січня 1999 року - ОСОБА_4
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були виключені з членів фермерського господарства за власним бажанням 29 липня 2005 року.
15.08. 2005 року було зареєстровано статут Фермерського господарства «Дорошенко В.П.», яке є правонаступником селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд виходив із того , що право власності на спірне майно було набуто в період його членства в господарстві, а тому він має право на ? частку майна фермерського господарства.
ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що останній на час набуття права власності на спірне майно фермерським господарством не був його членом.
Проте, висновок суду щодо підстав для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 не ґрунтується на матеріалах справи і не відповідає вимогам закону.
Так, відповідно до ст.. 20 Закону України «Про фермерське господарство» член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві.
Проте, таке право бувшого члена господарства може бути реалізовано лише в порядку та розмірі, визначеному Статутом фермерського господарства.
Аналогічна норма міститься і в статуті фермерського господарства «Дорошенко В.П», але положеннями останнього не встановлено порядок визначення розміру частки та її отримання бувшим членом фермерського господарства.
Без визначення в встановленому порядку розміру частки позивачів в майні фермерського господарства та порядку отримання майна вимога про визнання права власності на окрему частину нерухомого індивідуально визначеного майна з його виділом є передчасно заявленою вимогою, оскільки суперечить положенням ст.. 20 Закону України «Про фермерське господарство» та Статуту фермерського господарства «Дорошенко В.П», а тому не може бути задоволена судом.
Крім того, при ухваленні рішення, суд виходив із того, що частини приміщень бувшого Менського побут комбінату було придбано у власність саме селянським фермерським господарством згідно договорів купівлі продажу від 28 березня 1996 року № 148/74, 149/74, 150/74.
Проте, даний висновок суду є безпідставним, оскільки згідно зазначених договорів купівлі - продажу майно було придбано не селянським фермерським господарством, а товариством покупців трудового колективу фермерського господарства, якими було укладено угоду про спільну діяльність та створення господарського товариства.
Право власності на зазначені приміщення було зареєстровано за фермерським господарством «Дорошенко В.П.» в 2005, 2008 роках за відсутності будь-яких правочинів по відчуженню майна товариством покупців фермерському господарству.
За викладених обставин, судом рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу фермерського господарства «Дорошенко В.П» задовольнити.
Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2010 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 до фермерського господарства «Дорошенко В.П» відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : Судді: