ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
07 грудня 2010 року справа № 5020-10/277
Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білліон Інвест»
(99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 26-а кв. 33)
про стягнення заборгованості у розмірі 141638,40 грн.,
за участю представників сторін:
позивача – ОСОБА_2, довіреність № 3172 від 22.09.2010;
відповідача – не з`явилась.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі –Позивач) звернулась до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білліон Інвест»(далі –Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 141638,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем обов’язку щодо внесення плати за поставлений товар.
Відповідач у судові засідання 23.11.2010, 07.12.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно (повернення поштового відправлення вх. №25580 від 19.11.2010 /а.с.22-25/, повернення поштового відправлення вх. №26652 від 06.12.2010 /а.с.29-32/).
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
12.07.2010 Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 141 638,40 грн., що підтверджується видатковою накладною від 12.07.2010 /а.с.14/, що підписана представниками обох сторін та скріплена печатками та податковою накладною від 12.07.2010 /а.с.15/.
Спір виник у зв’язку з невиконанням Відповідачем обов’язку щодо внесення плати за поставлений товар, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість на загальну суму 141 638,40 грн.
Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з вимогами статей 202, 204 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
На підставі наданих до матеріалів справи доказів, суд дійшов висновку, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов’язки, аналогічні зобов’язанням за договором постачання. Ці дії згідно зі статтями 11, 712 ЦК України є підставою виникнення у Відповідача обов’язку сплатити заборгованість за виконані Позивачем роботи у повному обсязі.
Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 ГК України та положення глави 54 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною першою статті статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем на юридичну адресу Відповідача направлений акт звірки взаєморозрахунків /а.с.24/ станом на 16.09.2010. Факт його направлення підтверджується описом вкладення в цінний лист від 23.09.2010 та фіскальним чеком №9999 від 23.09.2010 /а.с.17/.
Проте, зазначений лист повернутий Позивачу органом зв’язку за закінченням терміну зберігання (повернення поштового відправлення від 26.10.2010 /а.с.38-43/. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов’язання настав.
Відповідач не представив суду доказів сплати заборгованості, у той час як відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на Відповідача.
Керуючись статтями 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білліон Інвест» (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 26-а кв. 33 , ідентифікаційний код 37054465 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в СФ КБ «Приватбанк», МФО 324935) заборгованість у розмірі 141 638,40 грн. (сто сорок одна тисяча шістсот тридцять вісім грн., 40 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 1416,38 грн. (одна тисяча чотириста шістнадцять грн. 38 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.М.Юріна
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 09.12.2010.