Справа № 761/2498/20

Провадження № 2/761/1432/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04 серпня 2021 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака М.А.,

за участю секретаря Путрі Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергія Павловича, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобєлєвої Алли Михайлівни про скасування запису, витребування майна та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач-1), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергія Павловича (далі по тексту - відповідач-2), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобєлєвої Алли Михайлівни (далі по тексту - відповідач-3) про скасування запису, витребування майна та зобов`язання вчинити дії.

Так позивач просив суд скасувати запис про право власності: 12648023, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32184981 від 02.11.2016 року, винесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком Сергієм Павловичем; витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 65,10 кв.м., житловою 37,70 кв.м., зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєву Аллу Михайлівну поновити запис про право власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.03.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11126811000, за умовами якого банк зобов`язується надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 198 000,00 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. В той же день, 12.03.2007 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки №49431, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , пл. 65,10 кв.м., яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 12.03.2007 року за реєстровим №з-968, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 07.03.2007 року.

21.12.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобєлєвою А.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 27312017 та зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , за ТОВ «Кей-Колект», номер запису про право власності 12648023, підстава виникнення права власності - договір іпотеки серія та номер 3-973, виданий 12.03.2007 року.

02.11.2016 року ТОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якої на користь ОСОБА_2 було відчужено квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . 02.11.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Київ Ковальчуком С.П. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 32184981 та зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 10472, виданий 02.11.2016 року.

Однак, позивач вважає, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 вибула з володіння позивача з порушенням норм чинного законодавства та набута ОСОБА_2 від особи, яка не мала права її відчужувати - ТОВ «Кей-Колект», без відповідних на те правових підстав, тобто, вибула з володіння позивача на підставі рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект», скасованого в подальшому судовим рішенням, що набрало законної сили, а тому є такою, що вибула з володіння позивача поза її волею.

Ухвалою суду від 03.04.2020 року по справі відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 02.09.2020 року закрито підготовче провадження по справі та призначено її до розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав заяву, в якій просив суд задовольнити позов у повному обсязі, проти заочного рішення не заперечував, а також просив провести розгляд справи за його відсутності. Крім того, разом з даною заявою подано до суду копію постанови ВС від 17.02.2021 року у справі №761/3328/17.

Відповідачі в судове засідання не з`явились про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, поважність причин неявки не повідомили, відзив на позов не надавали.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів, на підставі наявних в справі доказів, ухваливши заочне рішення, отримавши на це згоду позивача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази та надавши їм відповідну оцінку суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи,12.03.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11126811000, за умовами якого банк зобов`язується надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 198 000,00 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 999 900,00 грн. за курсом НБУ на день укладання цього договору. Надання кредиту (грошових коштів) здійснюється у наступний термін: 12.03.2007 року. Позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток №1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 12.03.2027 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (достроково). За використання кредитних коштів протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 12% річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п. 9.2 даного договору.

12.03.2007 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки №49431, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , пл. 65,10 кв.м., яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 12.03.2007 року за реєстровим №з-968, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 07.03.2007 року, про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 12.03.2007 надано відповідний витяг, та який буде зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна у встановлений законом термін. Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань іпотекодавця за договором про надання споживчого кредиту №11126811000 від 12.03.2007 року.

21.12.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобєлєвою А.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 27312017 та зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , за ТОВ «Кей-Колект», номер запису про право власності 12648023, підстава виникнення права власності - договір іпотеки серія та номер 3-973, виданий 12.03.2007 року.

30.05.2016 року державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради прийнято рішення про державну реєстрацію обтяжень, запис про яке внесено до реєстру 30.05.2016 року, відносно квартири за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі ухвали суду від 27.05.2016 року по справі №758/6495/16-ц, особа, майно/права якої обтяжуються - ОСОБА_1

02.11.2016 року ТОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого на користь ОСОБА_2 було відчужено квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Квартира, що продається, належить продавцю на підставі договору іпотеки №49431, посвідченого Морозовою С.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 12.03.2007 за реєстровим №3-973, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.12.2015 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 812084380000, номер запису про право власності 12648023, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №50375119, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобєлєвою А.М.

02.11.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Київ Ковальчуком С.П. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 32184981 та зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 10472, виданий 02.11.2016 року.

Вважаючи, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 перейшло до ТОВ «Кей-Колект» з порушенням норм чинного законодавства, ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (справа №761/3328/17), відповідно до якого ОСОБА_1 просила суд:

- Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 21.12.2015 року, індексний номер - 27412017 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «Кей-Колект», винесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М., номер запису про право власності: 12648023, номер розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 812084380000;

- Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32184981 від 02.11.2016 року, винесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., номер запису про право власності: 12648023, номер розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 812084380000;

- Зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєву А.М. поновити запис про право власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Постановою Київського апеляційного суду від 19.06.2019 року у справі №761/3328/17 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 21.12.2015 року, індексний номер - 27412017 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «Кей-Колект», винесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М., номер запису про право власності: 12648023, номер розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 812084380000.

В іншій частині позовних вимог Київський апеляційний суд відмовив, поряд з цим дійшов наступних висновків:

«Враховуючи, що ТОВ «Кей-Колект» не набуло права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «Кей-Колект», воно не набуло права і на розпорядження нею шляхом відчуження на користь ОСОБА_2 , а отже реєстрація права власності на квартиру за даною особою також здійснена із порушенням вимог закону.

Крім того, квартиру відчужено під час дії чинного арешту на неї, накладеного на підставі ухвали суду від 27 травня 2016 року по справі №758/6495/16-ц, оскільки в матеріалах справи відомості про зняття цього арешту відсутні і відповідачами цих обставин не спростовано.

Разом із тим, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості задовольнити позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32184981 від 02 листопада 2016 року, номер запису про право власності 12648023, номер розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 812084380000, та поновлення запису про право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру навіть при обґрунтованості цих вимог, враховуючи, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П., який здійснював нотаріальну дію щодо реєстрації права власності, та ОСОБА_2 , на користь якої ця дія вчинялася, є не відповідачами, а третіми особами, а отже позовні вимоги до них не пред`явлені і за позовом вони відповідати не можуть.

Дані обставини не позбавляють ОСОБА_1 можливості звернутися із позовом у загальному порядку, заявивши ці ж вимоги до належних відповідачів…».

В свою чергу, постановою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі №761/3328/17 касаційні скарги ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 рокув частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Миколаївни скасовано й у цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.Постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Миколаївни, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович, Подільське управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві, ОСОБА_2 , змінено, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Так, Верховний Суд в своїй постанові прийшов до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 листопада 2016 року щодо реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, виданого 02 листопада 2016 року, винесене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П., і зобов`язання вчинити дії, задоволенню не підлягають саме з підстави пред`явлення їх до неналежних відповідачів. Апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні цих позовних вимог, проте безпідставно та передчасно зазначив про незаконність реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_2 , яка не є відповідачем у цій справі.

Отже, зважаючи на те, що визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 21.12.2015 року, індексний номер - 27412017 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «Кей-Колект», не поновило права ОСОБА_1 , остання, серед іншого, просить суд скасувати запис про право власності: 12648023, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32184981 від 02.11.2016 року, винесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду (пункт 5.17 постанови від 04.09.2018 року у справі №915/127/18), після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 року №79543762 (справа №755/9555/18), яка відповідно до статті 263 ЦПК підлягає урахуванню судом.

Також, Велика Палата Верховного суду в постанові від 29.05.2019 року №367/2022/15-ц зазначила наступне: «…Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача…».

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного суду в постанові від 04.09.2018 №915/127/18:

«…При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди (частина друга статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень)…».

Водночас, статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Вказана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він його передав, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Отже, вирішуючи справу про витребування майна з чужого незаконного володіння, слід встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема, чи з його волі вибуло це майно з їх володіння.

Оскільки, добросовісне набуття у розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

Такий правовий висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду України №6-1203цс15 від 19.09.2015.

Судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , вибула з володіння позивача з порушенням норм чинного законодавства та набута ОСОБА_2 від особи, яка не мала права відчужувати (ТОВ «Кей-Колект»), без відповідних на те правових підстав, тобто, вибула з володіння позивача на підставі рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект», скасованого в подальшому судовим рішенням, що набрало законної сили, а тому є такою, що вибула з володіння позивача поза її волею.

Отже, позивач має право на витребування спірного нерухомого майна від ОСОБА_2 за правилами ст. 388 ЦК України, а ОСОБА_2 зобов`язана повернути власнику спірну квартиру.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 11.06.2014 у справі №6-52цс14.

Поряд з цим, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У таких випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Така правова позиція узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.п. 21, 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», у разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України. Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК України. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК України). Якщо в такій ситуації пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК України. У зв`язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36)).

Фізична особа, яка досягла повноліття, у цивільному процесі може бути стороною саме як така особа, а не як нотаріус, державний реєстратор тощо.

Таким чином, позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, якого позивач визначив відповідачем.

Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).

Отже, суд вважає, що вимоги до відповідача-2 та відповідача-3 про скасування запису, витребування майна заявлені є ткамим, що заявлені до неналежних відповідачів.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування запису, витребування майна та зобов`язання вчинити дії ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню частково.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача (п. 1 ч. ст. 141 ЦПК України).

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Кравець та партнери» був укладений Договір про надання правничої допомоги №62 від 14.03.2019 року.

Відповідно до опису наданих послуг, позивач поніс витрати на правову допомогу відповідно до договору про надання правничої допомоги №62 від 14.03.2019 року на загальну суму 5 000 грн.

Отже, враховуючи складність справи, тривалість її розгляду, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторін, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача-1 на користь позивача витрати на правову допомогу, в розмірі 5 000 грн.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача-1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 12 191,60 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст.ст. 387, 388, 391 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 12, 15,16, 77, 80-82, 137, 141, 223, 258, 263-265, 280, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергія Павловича, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобєлєвої Алли Михайлівни про скасування запису, витребування майна та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Скасувати запис про право власності: 12648023, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32184981 від 02.11.2016 року, винесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком Сергієм Павловичем.

Витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 65,10 кв.м., житловою 37,70 кв.м.

Зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєву Аллу Михайлівну поновити запис про право власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 12 191,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 ;

Приватний нотаріус Київськогоміського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович: м. Київ, вул. Саксаганського, 119, офіс 12;

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округуКобєлєва Алла Михайлівна : м. Київ, вул. Дмитрівська, 33, офіс 2.

СУДДЯ М.А. РИБАК

Повний текст судового рішення складено 16.08.2021 року.