КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СІМФЕРОПОЛЬ
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 2 –4644/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2010 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:
головуючого судді - Гуріної О.В.,
при секретарі – Малевановій Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_3, третя особа – ОСОБА_4, про визнання договору поруки недійсним,
встановив:
16.04.2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним договору поуки.
Ухвалою суду від 24.06.2009 року до участі у справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_4.
Ухвалою суду від 13.07.2010 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_3.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.12.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», і ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №014/0041/82/055073, згідно з яким банк надав ОСОБА_4 кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 15 000 грн. на строк до 11.12.2009 року. Кредит наданий на умовах його забезпеченості, строковості, повернення та плати за користування. В порядку забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором укладений договір поруки №014/0041/82055073 від 11.12.2006 року, за яким поручитель ОСОБА_3 зобов’язався у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань відповідати солідарно перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки. Пунктом 2.2. договору поруки сторони передбачили, що, у разі відсутності коштів у поручителя для погашення заборгованості на вимогу кредитора, останній має право звернути стягнення за рахунок майна поручителя, згідно норм чинного законодавства. Позивачка, являючись дружиною поручителя ОСОБА_3, з договором поруки та його умовами не була ознайомлена, згоди на його укладення своєму чоловіку не давала, тому просить визнати договір недійсним як укладений без додержання вимог закону, ст.ст.54, 55, 60, 61, 62, 63, 65 Сімейного кодексу України..
У судовому засіданні представник позивачки підтримав заявлені вимоги, просив позов задовольнити.
Представник Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що будь-яких порушень закону під час укладення оспорюваного договору поруки не допущено. Доводи заявника про недійсність правочину вважала безпідставними, оскільки кредитний договір на суму 15 000 грн. є беззаставним, у зв’язку з чим згоди другого з подружжя в даному випадку не вимагається.
Відповідач ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_4 до суду не з’явились, повідомлені належним чином про день, місце та час розгляду справи, причини неявки суду не повідомили. Суд вважає, що їх неявка не перешкоджає розглядові справи, оскільки вони таким чином реалізували своє право на участь у судовому засіданні.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, наданими сторонами на засадах змагальності, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли на підставі договору поруки від 11.12.2006 року, що був укладений з ОСОБА_3 в порядку забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 11.12.2006 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 У провадженні Київського районного суду м.Сімферополя знаходиться справа за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.
Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Підстави для визнання договорів недійсними, визначені Цивільним кодексом України, між тим позивачка в обгрунтування своїх вимог про визнання договору поруки недійсним на норми ЦК України не посилається.
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що оспорюваний договір поруки є недійсним з підстав, передбачених ст.65 Сімейного кодексу України.
Згідно зі ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недісним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 перед підписанням договору поруки підтвердив, що його дружина згодна на отримання кредиту ( а.с.24).
Суд не приймає до уваги доводи представника позивача про те, що банком у порушення вимог закону не було витребувано письмової заяви дружини ОСОБА_3 про згоду на укладення договору поруки, оскільки відповідно до вищенаведеної статті СК України письмова згода другого з подружжя вимагається у разі укладення договорів, які потребують нотаріального посвідчення і державної реєстрації, а також договорів щодо цінного майна.
Крім того, у розумінні ст.533 ЦК України порука є угодою щодо прийняття особою на себе обов’язку поручителя перед кредитором за виконання боржником свого зобов’язання. Поручитель несе відповідальність у виді виконання зобов’язань, взятих на себе за договором боржником. Порука є способом забезпечення виконання зобов’язання, а не угодою щодо розпорядження спільним майном подружжя, яка потребує додержання вимог ч.3 ст.65 СК України, виходячи з того, що предметом договору поруки є не майно, а відповідальність особи (поручителя) за порушення боржником своїх зобов’язань, а тому договір поруки не створює обов’язків для інших осіб, крім сторін за договором.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає вимоги позивача про визнання договору поруки недійсним такими, що не засновані на законі.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_3, третя особа – ОСОБА_4, про визнання недійсним договору поруки – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: