УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

                                                                               Справа № 686/28695/20

Провадження № 22-ц/4820/1102/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.

секретар судового засідання Філіпчук О.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/28695/20 за позовом ОСОБА_3 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора про відшкодування майнової та моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_3 , яка подана його представником ОСОБА_1 , та Офісу Генерального прокурора на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2021 року (суддя Бондарчук В.В.).

Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційних скарг, суд

в с т а н о в и в:

У листопаді 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначав, що Генеральною прокуратурою України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000001894 від 10 вересня 2015 року за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

23 грудня 2015 року позивачу було оголошено підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а 28 грудня 2015 року відносно нього застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного браслету, який було продовжено 29 лютого 2016 року та 20 квітня 2016 року.

28 грудня 2015 року його було відсторонено від займаної посади заступника начальника слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Хмельницькій області і за весь час відсторонення заробітну плату він не отримував.

14 січня 2016 року рішенням Печерського районного суду м. Києва накладено арешт на 1/2 частину квартири та кладову, що належать ОСОБА_3 .

Посилався на те, що 13 січня 2020 року вироком Хмельницького міськрайонного суду його було виправдано за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення. Зазначений вирок було залишено без змін ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 25 травня 2020 року.

Позивач вказує, що загальний термін незаконного кримінального переслідування (його перебування під слідством та судом) склав 4 роки 7 місяців 6 днів.

Вважає, що незаконними діями органу досудового слідства, прокуратури, яка здійснювала нагляд за слідством, йому заподіяно значних матеріальних та моральних збитків. Так, сума майнової шкоди (втраченого заробітку) становить 512 409 грн 68 коп.

Крім того, вказує, що незаконні дії органу досудового слідства, прокуратури завдали йому моральних втрат, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, на що йому доводилось витрачати додатковий час і сили. Відповідно до висновку експерта психолога від 10.09.2020, розмір моральної шкоди становить 1 500 000 грн.

А тому, звертаючись до суду за захистом своїх порушених прав, позивач просив стягнути на його користь 512 409 грн 68 коп майнової шкоди та 1 500 000 грн моральної шкоди.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.01.2021 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Державу Україна в особі Офісу Генерального прокурора.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2021 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, що обліковується у Державній казначейській службі України, на користь ОСОБА_3 заробіток, який він втратив у зв`язку із відстороненням від посади в сумі 22 861 грн 74 коп, моральну шкоду в сумі 350 000 грн за час перебування під слідством та судом, а всього 377 861 грн 74 коп. В задоволенні решти вимог відмовлено. Судові витрати віднесено на рахунок держави.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 травня 2021 року в рішенні Хмельницького міськрайонного суду від 12 травня 2021 року по справі № 686/28695/20 за позовом ОСОБА_3 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора про відшкодування майнової та моральної шкоди зазначену в абзаці другому резолютивної частини суму втраченого заробітку за час відсторонення від займаної посади 22 861 грн 74 коп, визнано арифметичною помилкою та правильною зазначено суму 19 893 грн 64 коп, у зв`язку із чим загальну суму, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 377 861 грн 74 коп, також суд визнав арифметичною помилкою, вказавши, що правильною є загальна сума 369 893 грн 64 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вказує, що судом було безпідставно не взято до уваги висновок спеціаліста психолога ОСОБА_4 від 10.09.2020 щодо обґрунтування моральних страждань позивача. При цьому, всупереч ст. 89 ЦПК України, суд не навів жодної обставини про неналежність та недопустимість висновку експерта. Вважає поданий висновок експерта психолога таким, що надає відповіді на питання чи дійсно позивачу заподіяна моральна шкода та її еквівалент в грошовому виразі, і такий висновок не спростований жодними доказами. Крім того, на думку апелянта, відхилення висновку не є підставою для відмови у розподілі судових витрат.

Також позивач не погоджується з визначенням судом розміру відшкодування моральної шкоди, який є несправедливим, таким, що формально перевищує мінімальний розмір компенсації, встановлений чинним законодавством, з врахуванням того, що ще з 19.10.2015 органами досудового розслідування та прокуратури було фактично розпочато незаконне кримінальне переслідування. Вважає, що єдиним шляхом відновлення репутації позивача після незаконного кримінального переслідування протягом 53 місяців є належна та повна компенсація моральної шкоди, яка визначена висновком експерта.

Офіс Генерального прокурора подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час відсторонення від посади і ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення вимог в цій частині. Вважає, що суд неправильно здійснив розрахунок розміру втраченого заробітку за час відсторонення позивача від посади. Посилається на те, що відповідно до норм чинного законодавства України, відшкодуванню підлягає виключно період, упродовж якого позивач був відсторонений від посади та саме у зв`язку з таким статусом не отримував заробітну плату. Зазначає, що судом було здійснено розрахунок середньомісячного заробітку на підставі наданих позивачем відомостей про його грошове забезпечення, які не є належними доказами в розумінні законодавства.

Офіс Генерального прокурора подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в якому зазначає про необґрунтованість апеляційної скарги. Вказує на те, що судом правомірно не взято до уваги висновок психолога, оскільки наведений у ньому розмірі моральної шкоди не містить жодної формули розрахунку, на підставі якого психолог дійшов висновку про грошову компенсацію у розмірі 1500000 грн. Крім того, відповідач вважає, що завдання позивачу матеріальної шкоди наданими ним доказами не підтверджується.

В судовому засіданні представник позивача Підлісного Возняк А.Г. підтримала подану нею апеляційну скаргу, апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора просила залишити без задоволення.

Представник відповідача Офісу Генерального прокурора Ленчик В.М. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора, апеляційну скаргу позивача просив залишити без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідно до наказу № 47-о від 13 січня 2015 року ОСОБА_3 призначено на посаду заступника начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Хмельницькій області.

23 грудня 2015 року старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу управління з розслідування корупційних злочинів, скоєних службовими особами, які займають відповідальне становище Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 було оголошено підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто у отриманні неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище, для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із вимаганням неправомірної вигоди (кримінальна справа № 686/10572/16-к, т. 3 стор. 32-38).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.12.2015 було надано дозвіл слідчому на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 з метою відшукання та вилучення грошових коштів одержаних ОСОБА_6 (кримінальна справа № 686/10572/16-к, т. 5 стор. 65).

23 грудня 2015 року за місцем проживання ОСОБА_3 було проведено обшук, під час якого предметів і речей визначених в ухвалі суду виявлено не було.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 23 лютого 2016 року (кримінальна справа № 686/10572/16-к, т. 3 стор. 80-86).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року ОСОБА_3 відсторонено від посади заступника начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Хмельницькій області (кримінальна справа № 686/10572/16-к, т. 3 стор.152-157).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 січня 2016 року на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , а також нежитлове приміщення АДРЕСА_3 , які належали на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 було накладено арешт (кримінальна справа № 686/10572/16-к, т. 3 стор. 194-196).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 лютого 2016 року ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на певний час доби до 23 квітня 2016 року (кримінальна справа № 686/10572/16-к, т. 3 стор. 242).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 лютого 2016 року ОСОБА_3 відсторонено від посади заступника начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Хмельницькій області в межах строку досудового розслідування строком до 23.04.2016 (кримінальна справа № 686/10572/16-к, т. 3 стор. 230).

Наказом ГУ ДФС в Хмельницькій області № 93-о від 05 квітня 2016 року ОСОБА_3 було звільнено з посади заступника начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС в області та податкової міліції у запас Збройних Сил України за п. 64 підпунктом г (через скорочення штатів) 1 квітня 2016 року.

04 травня 2016 року прокурором другого відділу процесуального керівництва Генеральної прокуратури України Ковальовим І.І. було вручено ОСОБА_3 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України, а саме закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство) вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 січня 2020 року у справі № 686/10572/16 ОСОБА_3 виправдано за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України за відсутності в його діянні складу кримінальних правопорушень.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не заперечуються.

Відповідно до статей 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За змістом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону).

Положенням пункту 1 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), зокрема заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету (стаття 4 вказаного Закону).

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що внаслідок ухвалення судом виправдувального вироку, позивач має право на відшкодування шкоди, заробітку, який він втратив внаслідок незаконних дій, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади).

Розрахунок сум, які підлягають сплаті відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», проводиться з урахуванням Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, ГПУ та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (з подальшими змінами).

Пунктом 8 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що згідно з частиною 1 ст. 4 Закону розмір сум, які передбачені п. 1 ст. 3 Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Розмір цих сум обчислюється виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади), відбування кримінального покарання або адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт.

Згідно з п. 9 цього Положення, середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється: 1) для робітників і службовців - у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 08.02.95 N 100 (100-95-п) «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та від 05.05.95 N 348 (348-95-п) «Про внесення змін і доповнень до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 № 100».

Вирішуючи питання про стягнення на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 19 893 грн 64 коп, суд першої інстанції врахував, що у період з 28 грудня 2015 року по 01 квітня 2016 року у зв`язку з перебуванням під слідством та судом позивач був відсторонений від виконання посадових обов`язків, а тому вважав, що наявні підстави, передбачені статтею третьою, четвертою Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», для відшкодування втраченого заробітку за вказаний період.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора про те, що суд неправильно здійснив розрахунок розміру втраченого заробітку за час відсторонення позивача від посади, оскільки матеріалами справи встановлено, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.12.2015 ОСОБА_3 відсторонено від посади заступника начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Хмельницькій області (кримінальна справа № 686/10572/16-к.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 лютого 2016 року ОСОБА_3 відсторонено від посади заступника начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Хмельницькій області в межах строку досудового розслідування строком до 23.04.2016.

Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив з того, що період відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків становив 67 днів (з 28.12.2015 по 01.04.2016).

Крім того, судом обґрунтовано враховано при визначенні розміру заробітку, неодержаного позивачем за час відсторонення від роботи (посади), середньомісячний заробіток позивача до вчинення щодо нього незаконних дій.

Заперечуючи наведений судом розрахунок втраченого заробітку, відповідач Офіс Генерального прокурора власного розрахунку на його спростування не надав, хоча такий процесуальний обов`язок передбачений ст.ст. 12, 13 ЦПК України. Відповідно, такі заперечення базуються виключно на припущеннях відповідача. А в силу положень ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з п. 17 Положення передбачене частиною 5 ст. 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Пункт 2 частини другої статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, право на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» виникає в особи у випадку повної реабілітації.

Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне – за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вказані правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди за час перебування позивача під слідством та судом за період з 23 грудня 2015 року (дня оголошення підозри) по 25 травня 2020 року (дату набрання вироком суду законної сили), що становить 53 місяці, суд правильно застосував положення частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та визначив розмір відшкодування моральної шкоди, враховуючи характер і обсяг душевних страждань позивача, пов`язаних з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, втручання в його приватне та сімейне життя, утрудненість відновлення немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, неможливість повного відновлення попереднього, раніше усталеного способу життя позивача, в розмірі 350 000 грн, що відповідає ступеню моральних страждань, принципу розумності і справедливості.

Такий висновок суду відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18).

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги висновок спеціаліста за результатами проведення психологічного дослідження від 10.09.2020, за яким грошовий еквівалент моральних страждань позивача можна визначити в розмірі 1 500 000 грн, з огляду на те, що розмір моральної шкоди не може бути надмірним та має кореспондувати глибині та силі страждань. Наданий позивачем висновок спеціаліста не є достатнім та достовірним доказом, в розумінні ст. ст. 79-80 ЦПК України, на підставі якого можна встановити дійсні обставини щодо розміру завданої позивачу моральної шкоди за кожну із незаконних процесуальних дій органів досудового слідства та прокуратури, суду.

Крім того, при проведенні психологічного дослідження фахівцем в тому числі використано психологічне тестування по методиці «Експрес-діагностика психофізіологічної адаптивності» Карпухіної-Розової, яка відсутня в Реєстрі методик проведення судових експертиз.

У зв`язку з відхиленням висновку спеціаліста, як доказу по справі, суд підставно не поклав на відповідача витрати позивача пов`язані з залученням спеціаліста.

Суд, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, повинен виходити із засад розумності та справедливості. Встановлюючи протиправність дій суб`єкта владних повноважень та, відповідно, наявність підстав для стягнення моральної шкоди, суд не має своїм обов`язком присуджувати розмір вказаної шкоди виключно в тій сумі, яка зазначена позивачем у позовній заяві.

Відтак, доводи апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованості визначеного судом розміру моральної шкоди є безпідставними, зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана його представником ОСОБА_1 , та апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2021 року з урахуванням ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 жовтня 2021 року.

Суддя-доповідач                                                І.В. П`єнта

Судді:                                                                А.П. Корніюк

       О.І. Талалай