ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/352/21 Справа № 216/1255/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Кузнецов Р. О. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Нечепуренко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Турист” на рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Турист”, третя особа ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

       У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

       У липні 2016 року ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, звернувшись з позовом до ТОВ “Турист”, третя особа ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

       В обґрунтування уточнених позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що 30 червня 2015 року о 14.00 годині водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки “Неоплан”, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в м. Кривому Розі по пр.Миру, з боку вул. Іллічівська у напрямку вул. Кобилянського, не врахував швидкість руху, боковий інтервал та не обрав безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем марки “Кіа”, державний номерний знак НОМЕР_2 , чим порушив п.п. 2.3 (б), 12.1, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, який належить їй на праві приватної власності. Позивач зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди її автомобіль зазнав механічних пошкоджень. Також, при ДТП позивачем були отримані тілесні ушкодження, які не відносилися до середнього ступеню тяжкості, матеріали пригоди були розглянуті Центрально-Міським РВ Криворізького МУ за висновком якого від 04 липня 2015 року, вказані матеріали були направлені для розгляду співробітникам ДАІ згідно з КУпАП. 18 липня 2014 року було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП відносно водія ОСОБА_2 . Постановою Малинівського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 30 червня 2015 року за ст.124 КУпАП та накладено на останнього стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 340 грн. Постанова набрала законної сили. Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №142/15 від 22 липня 2015 року визначено, що сума матеріального збитку, що спричинений власнику автомобіля марки “Кіа” державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 111 718 грн. 93 коп. Разом з цим, в ході проведення відновлювального ремонту автомобіля позивач понесла інші витрати, а саме: відповідно до рахунку фактури №5001 від 16 липня 2015 року, акту виконаних робіт від 25 серпня 2015 року та товарного чеку від 25 серпня 2015 року нею було сплачено 139 894 грн. 50 коп. Позивач витратила кошти в сумі 1500 грн на автотоварознавче дослідження, а тому сума матеріальної шкоди загалом становить 141 394 грн. 50 коп. Крім того, позивач зазначає, що водій ОСОБА_2 30 червня 2015 року керував транспортним засобом “Неоплан”, державний номерний знак НОМЕР_1 , в м.Кривому Розі під час виконання трудових обов`язків, здійснюючи пасажирське перевезення, перебуваючи в трудових відносинах з ТОВ “Турист”. Таким чином, вважає, що матеріальна шкода повинна бути відшкодована саме ТОВ “Турист”. Крім того, внаслідок ДТП позивач зазнала моральних страждань, оскільки з вини водія ОСОБА_2 був пошкоджений автомобіль для відновлення якого вона повинна докладати багато зусиль, витрачати власний час та кошти. Під час ДТП позивач отримала великий психологічний стрес. У подальшому вона повинна була змушена змінити звичайний ритм життя, докладати багато додаткових зусиль для відновлення своїх порушених прав, звертатись до експертів, юристів. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь у відшкодування матеріальної шкоди 141 394 грн. 50 коп., у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., а також судові витрати.

       Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 січня 2020 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Стягнуто з ТОВ “Турист” на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 68 975 грн. 67 коп. Стягнуто з ТОВ “Турист” на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 2000 грн. Стягнуто з ТОВ “Турист” на користь ОСОБА_1 витрати за послуги експерта автотоварознавця у розмірі 1500 грн. Стягнуто з ТОВ “Турист” на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 552 грн. 26 коп. У задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ “Турист” просить рішення суду від 20 січня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

       Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

       З постанови Малинівського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2015 року вбачається, 30 червня 2015 року о 14.00 годині водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки “Неоплан”, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в м. Кривому Розі по пр.Миру, з боку вул. Іллічівська у напрямку вул. Кобилянського, не врахував швидкість руху, боковий інтервал та не обрав безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем марки “Кіа”, державний номерний знак НОМЕР_2 , чим порушив п.п. 2.3 (б), 12.1, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України (т.1 а.с.7).

       Вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди за ст.124 КУпАП та накладено на останнього стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 340 грн.

       Постанова набрала законної сили.

       Відповідно до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

       Власником автомобіля марки “Кіа”, державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_1 (т.1 а.с.24).

       З висновку експерта автотоварознавця №142/15 від 22 липня 2015 року вбачається, сума матеріальної шкоди, завданої з технічної точки зору, власнику автомобіля “Кіа”, державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 111 718 грн. 93 коп. (т.1 а.с. 64-90).

       Відповідно до платіжного доручення №19147 від 16 жовтня 2015 року ПрАТ “СК “Альфа страхування” було виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 42 743 грн. 26 коп. (т.1 а.с. 14).

       Розмір невідшкодованих збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 68 975 грн. 26 коп.

       В ході проведення відновлювального ремонту автомобіля позивач понесла витрати у сумі 139894 грн. 50 коп. відповідно до рахунку фактури №5001 від 16 липня 2015 року, акту виконаних робіт від 25 серпня 2015 року та товарного чеку від 25 серпня 2015 року (т.1 а.с.8-12).

       Звернувшись до суду з позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що водій ОСОБА_2 перебував з ТОВ “Турист” у трудових відносинах та в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди - 30 червня 2015 року - виконував свої трудові обов`язки та просила суд стягнути з ТОВ “Турист” на її користь матеріальну шкоду в сумі 141 394 грн. 50 коп., моральну шкоду в сумі 10 000 грн., а також судові витрати.

       Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на те, що водій ОСОБА_2 та ТОВ “Турист”, на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, перебували у трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту), а тому завдані збитки мають відшкодовуватися згідно зі ст.ст. 1187, 1188 ЦК України, власником джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з”ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

       Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, за змістом зазначеної норми закону саме володілець джерела підвищеної небезпеки несе відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності його вини у її заподіянні. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність по використанню яких є джерелом підвищеної небезпеки.

       Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

       Частиною 1 ст. 1192 цього ж Кодексу передбачено, що з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

       З постанови Малинівського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2015 року вбачається, 30 червня 2015 року о 14.00 годині водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки “Неоплан”, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в м.Кривому Розі по пр.Миру, з боку вул. Іллічівська у напрямку вул. Кобилянського, не врахував швидкість руху, боковий інтервал та не обрав безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем марки “Кіа”, державний номерний знак НОМЕР_2 , чим порушив п.п. 2.3 (б), 12.1, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України (т.1 а.с.7).

       Вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди за ст.124 КУпАП та накладено на останнього стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 340 грн.        Постанова та набрала законної сили.

       Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

       Власником автомобіля марки “Кіа”, державний номерний знак НОМЕР_2 є позивач ОСОБА_1 (т.1 а.с.24).

       Відповідно до договору добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного траспортного засобу №0810753 від 31 березня 2015 року відповідальність водія ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ “СК “Альфа страхування” (т.1 а.с.32).

       З висновку експерта автотоварознавця №142/15 від 22 липня 2015 року вбачається, сума матеріальної шкоди, завданої з технічної точки зору, власнику автомобіля “Кіа”, державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 111 718 грн. 93 коп. (т.1 а.с. 64-90).

       Відповідно до платіжного доручення №19147 від 16 жовтня 2015 року ПрАТ “СК “Альфа страхування” було виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 42 743 грн. 26 коп. (т.1 а.с. 14).

       Розмір невідшкодованих збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 68 975 грн. 26 коп.

       В ході проведення відновлювального ремонту автомобіля позивач понесла витрати у сумі 139894 грн. 50 коп. відповідно до рахунку фактури №5001 від 16 липня 2015 року, акту виконаних робіт від 25 серпня 2015 року та товарного чеку від 25 серпня 2015 року (т.1 а.с.8-12).

       01 квітня 2015 року між ТОВ “Турист” та ОСОБА_2 був укладений Договір підряду №1277 (т.1 а.с. 218, 219).

Відповідно до п.п. 1.1, 2.1 Договору підряду №1277 ОСОБА_2 зобов`язався перед ТОВ “Турист” у порядку та на умовах, визначених цим Договором, на транспортному засобі, що використовується ним на законних підставах, особисто, протягом визначеного в договорі строку, за плату 1250 грн на місяць, надати послуги з перевезення пасажирів, а ТОВ “Турист” - оплатити надані послуги.

       У розділі 1,3 Договору підряду №1277 передбачені умови виконання таких транспортних перевезень, із зазначенням відповідних прав та обов`язків ОСОБА_2 , і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна) та встановлено термін дії договору.

       Таким чином, у справі встановлено, що водій ОСОБА_2 не перебував у трудових відносинах із ТОВ “Турист”.

       З листа Державної служби України з безпеки на транспорті №829/02/15-17 від 01 січня 2017 року вбачається, що ліцензійна картка серії НОМЕР_3 до траспортного засобу “Неоплан” №208L, державний номерний знак НОМЕР_1 була оформлена на ТОВ “Турист” від 11 лютого 2015 року та анульована 27 лютого 2015 року (т.1 а.с.114, 223).

       Договір підряду №1277 від 01 квітня 2015 року, укладений між ТОВ “Турист” та ОСОБА_2 , було розірвано відповідно до угоди про розірвання договору підряду № 1277 від 01 вересня 2016 року (т.1 а.с. 218, 219).

       З листа Державної служби України з безпеки на транспорті №996/02/15-17 від 03 лютого 2017 року вбачається, що право на обслуговування міжобласного автобусного маршруту загального користування Дніпропетровськ-Одеса, рейси 781/782 у період з 15 січня 2001 року по 14 січня 2016 року мало ПП “Науково-виробнича фірма “Сінай” (т.1 а.с.220, 221).

       Відповідно до ліцензійної картки серії АА №422950 до траспортного засобу “Неоплан” №208L, державний номерний знак НОМЕР_1 право на внутрішні перевезення пасажирів автобусами було надано ПАТ “Одесаавтотранс”, строк дії ліцензійної картки: 25 березня 2015 року — необмежений (т.2 а.с.64).

       Згідно  відповіді Головного сервісного центру МВС від 02 вересня 2020 року №31/1117аз на адвокатський запит вбачається, що 19 березня 2015 року за  ОСОБА_3 траспортний засіб “Неоплан” №208L, державний номерний знак НОМЕР_1 з правом користування ПАТ “Одесаавтотранс” (т.2 а.с.210).

Заперечуючи проти позовних вимог позивача, ТОВ “Турист” посилалися на те, що ДТП була скоєна ОСОБА_2 на маршруті, який перебував на обслуговувнні ПП “Науково-виробнича фірма “Сінай”, та з ОСОБА_2 ПП “Науково-виробнича фірма “Сінай” було укладено відповідну угоду.

       З цивільно-правової угоди №154 про надання послуг з перевезення громадян від 04 травня 2015 року, укладеної між ПП “Науково-виробнича фірма “Сінай” і ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_2 за угодою цивільно-правового характеру зобов`язався надати ПП “Науково-виробнича фірма “Сінай” за кінцевим результатом послугу з перевезення громадян на маршруті. Строк дії вказаної угоди — один рік, тобто до 04 травня 2016 року (т.3 а.с.29).

       Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

       Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

       Згідно ч. 5 ст. 12 ЦПК України на суд, як державний орган, покладено обов`язок, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснити у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.2 ст.51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

       Таким чином, розглядаючи даний спір, суд першої інстанції не роз`яснив належним чином позивачу його прав, зокрема, щодо залучення до участі у якості співвідповідачів ПАТ “Одесаавтотранс” як користувача траспортного засобу, ПП “Науково-виробнича фірма “Сінай”, з яким ОСОБА_2 було укладено цивільно-правову угоду №154 про надання послуг з перевезення громадян від 04 травня 2015 року, та ОСОБА_3 як власника траспортного засобу “Неоплан” №208L, державний номерний знак НОМЕР_1 .

       Суд першої інстанції не звернув належної уваги на предмет і підстави поданого позову, неповно встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не визначився належним чином із колом відповідачів, які повинні відповідати за заявленими позовними вимогами.

       Вказані порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи.

На стадії апеляційного розгляду справи заміна неналежного відповідача ЦПК України не передбачена.

В абз.5 п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року “Про судове рішення у цивільній справі” роз`яснено, суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 січня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ “Турист”, третя особа ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

       На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Турист” — задовольнити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Турист”, третя особа ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди — скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Турист”, третя особа ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди — відмовити.

       Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді Т.П.Красвітна

О.В.Свистунова